02 лютого 2026 року Справа №160/20981/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/20981/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №160/20981/25, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі №160/20981/25 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернули скаржнику.
З матеріалів справи видно, що рішення з набранням законної сили та виконавчі листи по справі № 160/20981/25 були отримані позивачем, що підтверджується матеріалами справи.
28.01.2026 від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій просить суд здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення від 15.09.2025 у справі № 160/20981/25 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановленний судом строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 160/20981/25.
В обгрунтування поданої заяви зазначено, що позивачем, через представника було неодноразово направлено листа до відповідача по справі з вимогою виконати рішення суду. Відповіді по суті звернення не надходило позивачу, як і жодних зарахувань на картковий рахунок. Позивачем були направлені виконавчі листи до відділу Державної виконавчої служби. В електронному кабінеті наявні підтвердження відкриття виконавчого провадження за заявою позивача. Поряд з цим, навіть після відкриття виконавчого провадження, рішення суду виконано не було. Будь-яких відповідей з військової частини щодо вжиття заходів або замовлення коштів не надходило.
Тому, з урахуванням вищезазначеного, позивач і звертається із заявою в порядку ст. 382 КАСУ.
Надаючи оцінку щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд зазначає, що згідно з ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. (ч.3 ст.14 КАС України).
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Зазначеною нормою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід зазначити, що стаття 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Разом з цим, підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
Із наведених позивачем обставин суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки заявник не надав до суду доказів, що державним виконавцем вчинені всі дії в межах виконавчого провадження за виконавчим листом № 160/20981/25.
Суд не встановив, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 160/20981/25.
Суд зауважує, що у розумінні приписів абз.1 ч.1, ч.5 ст.382 КАС України процесуальним законом передбачена можливість суду в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.
Натомість такий процесуальний механізм судового контролю застосовується судом на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, оскільки дефініція абз1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України передбачає право суду на його застосування, а не обов'язок, якщо це не стосується справ, виключний перелік яких наведено в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України.
Необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб'єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі 806/2594/16.
Враховуючи, що у справах, крім справ, перелік яких наведено в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що ця справа не належить до тих, які визначені в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, при цьому заявник не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність вжиття таких заходів за наявних обставин, суд робить віисновок про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 160/20981/25.
Керуючись ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/20981/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез