02 лютого 2026 рокуСправа №160/34897/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі період роботи з 04.03.2013 р. по 30.05.2024 р. в комунальному закладі «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги», передбаченого ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та зобов'язання відповідача зарахувати цей період роботи в подвійному розмірі відповідно із здійсненням перерахунок і повторного розгляду заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо не зарахування спірного періоду в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Звертає увагу на те, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058, а не пенсію за вислугу років як працівник сфери охорони здоров'я. Також зазначає, що що з 1 січня 2004 року приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не застосовуються в частині обчислення стажу для розрахунку розміру пенсії. Так, п. 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 встановлено, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років ( зокрема і стаття 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»).
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.02.2024 отримує пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону № 1058, призначену на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №160/6741/24..
Матеріалами справи підтверджено, що з 04.03.2013 р. по 30.05.2024 р. позивач працював в КЗ комунальному закладі «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги».
Не є спірним, що цей період зарахований до стажу позивача в одинарному розмірі та мотиви цих дій відповідачем викладені у листі від 07.08.2025 року та зводяться до того, що з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року обчислення страхового стажу проводиться не інакше як в одинарному розмірі.
Указані обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України № 1788-XII, згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Відповідач не заперечує, що у період з 04.03.2013 р. по 30.05.2024 р. працював за переліком посад, роботи на яких зараховується до стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
Суд констатує, що редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону № 1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, які, у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є обов'язковими для врахування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року, що у свою чергу спростовує доводи відповідача у цій частині.
При цьому, в постанові Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі №214/3705/17 встановлені фактично аналогічні обставини справи, а саме:
- позивачка станом на момент звернення до суду працює у відповідному комунальному закладі за переліком посад, які підлягають обчисленню в подвійному розмірі;
- позивачка перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
Верховним Судом зроблені аналогічні висновки:
- положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
При прийнятті рішення суд враховує правові висновки Верховного Суду, що прийняті пізніше, у зв'язку з чим не застосовує висновки Верховного Суду, зазначені відповідачем у відзиві.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача провести позивачеві з 07.06.2025 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду відповідно до дати здачі позову на пошту) перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 04.03.2013 р. по 30.05.2024 р.
Вимогу позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву суд залишає без задоволення, адже вона не призведе до більш ефективного способу відновлення порушеного права, аніж той, що обрано судом.
З цих підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у повному обсязі попри часткове задоволення позову, адже спір в цілому вирішений на користь позивача.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи з 04.03.2013 р. по 30.05.2024 р. в комунальному закладі «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги»
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 04.03.2013 р. по 30.05.2024 р. до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок пенсії з 07.06.2025 року із врахуванням виплачених сум
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна