28 січня 2026 рокуСправа №160/33577/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/33577/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області по не нарахуванню і не виплаті ОСОБА_1 при звільненні, а саме: 17 жовтня 2025 року грошове забезпечення за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 17.10.2025 рік.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області. Позивач зазначає, що при звільненні зі служби відповідачем не проведено повного розрахунку, а саме не виплачено грошове забезпечення за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/33577/25. Розглядати справу постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
19.12.2025 року заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві зазначено, що додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до щорічних відпусток. Норми Закону України «Про відпустки» передбачені для щорічних відпусток та на порядок надання такої відпустки не поширюються. Зазначає, що вказана відпустка не може бути: перенесена або поділена на частини з причин, зазначених у статті 11 Закону України «Про відпустки»; замінена грошової компенсацією; перенесена на наступний рік. Уразі невикористання додаткової відпустки поліцейським у поточному році, який мав право на її отримання, додаткова відпустка не підлягає грошовій компенсації при звільненні.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням, наявним в матеріалах справи.
Відповідно до витягу із наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 20.03.2025 року №297 о/с позивача з 24 березня 2025 року переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та серед іншого зазначено, що додаткова відпустка учасника бойових дій відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2025 рік не надавалась.
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «По особовому складу» від 13.10.2025 року №1401 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Невикористана частина щорічної відпустки за 2025 рік за фактично відпрацьований час складає: основної - 23 доби, додаткової - 1 доба.
Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14.11.2025 року вбачається, що за період проходження служби в ГУНП з 24.03.2025 року до 17.10.2025 року позивача додаткова оплачувана відпустка відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» як учаснику бойових дій за 2025 рік не надавалась.
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 24 Закону України "Про відпустки".
Особливості соціального захисту поліцейських врегульовано Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частин 1 та 3 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Також пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Частинами 8 - 11 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Особливості виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, врегульовано однойменним Порядком, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України "Про Національну поліцію".
При цьому, як свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію", правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, зокрема: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Тобто, законодавець не виключає випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, а навпаки, закріплює право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже в протилежному випадку - це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Відтак з огляду на не врегулювання приписами Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, тому слід дійти висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону України "Про відпустки".
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 04 листопада 2021 року у справі № 440/5244/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19, від 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20, від 31 березня 2021 року у справі № 200/9828/19-а.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Крім того, слід зазначити, що в частині десятій статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" та абзаці 8 пункту 8 Розділу III Порядку №260 йдеться про "невикористану в році звільнення відпустку" без вказівки на її вид (основна чи додаткова).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19.
З наведених підстав суд відхиляє твердження відповідача, що за спеціальним законодавством, якими є Закон України "Про Національну поліцію" та Порядок № 260, поліцейські мають право на отримання виключно компенсацію за невикористану в році звільнення зі служби відпустку.
Як вбачається з матеріалів справи додаткова відпустка позивачу не надавалась, а отже позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2025 рік, у зв'язку із звільненням зі служби.
Доказів проведення розрахунку з позивачем щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за спірний період до суду не надано, а судом не встановлено.
Наведене свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення, а належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат він не надав.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а, ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська