02 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/16523/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (Далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління національної поліції у Волинській області (Далі - ГУНП у Волинській області, відповідач) в якому просить:
1.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 14.08.1996 по 06.12.2021 проходив службу в ГУНП у Волинській області та у спірний період (з 07.11.2015 по 31.10.2017) йому індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася. У відповідь на його звернення відповідач листом від 11.12.2025 №181684 повідомив, що не мав правових підстав для проведення індексації грошового забезпечення в спірний період у зв'язку з тим, що індексація здійснювалась щомісячно, з листопада 2017, відтак, це унеможливлювало її здійснення.
Позивач такі дії відповідача вважає незаконними та, з покликанням на нормативно-правові акти, наведені у тексті позовної заяви, вказує, що має право на отримання індексації грошового забезпечення за спірний період з 07.11.2015 по 31.10.2017 з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - листопад 2015 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що види грошових доходів громадян, які підлягають індексації (об'єкти індексації), визначено у пункті 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078), та до 24.10.2017 грошове забезпечення поліцейських не було віднесено до об'єктів індексації. 24.10.2017 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 "Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", відповідно до якої до видів грошових доходів громадян, які підлягають індексації, віднесено грошове забезпечення поліцейських. Відповідно виплата індексації грошового забезпечення розпочалась з листопада 2017 року. З урахуванням вище викладеного зазначила, що ГУНП у Волинській області не мало правових підстав для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 у зв'язку з відсутністю на момент виникнення спірних правовідносин законодавчого врегулювання, що унеможливлювало її здійснення.
У відповіді на відзив представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.
02.01.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій вона просить нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у спірний період з 07.11.2015 по 31.10.2017 проходив службу в ГУНП у Волинській області, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.9).
З листа відповідача від 11.12.2025 слідує, що позивачу у спірний період з 07.11.2015 по 31.10.2017 індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася (а.с.13).
24.11.2025 представник позивача звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 із встановленням базового місяця - листопад 2015 року (а.с.10-12).
Листом від 11.12.2025 №181684 ГУНП у Волинській області повідомило позивача, що відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період 07.11.2015 по 31.10.2017, у зв'язку з тим, що індексація здійснювалась щомісячно, з листопада 2017, відтак, це унеможливлювало її здійснення.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Згідно із частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, що є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із статтею 94 Закону №580-VIII та Постановою №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 06.04.2016 №260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Згідно із пунктом 3 Розділу І вказаного Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1282-ХІІ, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону № 1282-ХІІ).
У статті 6 вказано вище Закону визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. На підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Пунктом 2 Порядку №1078 (в редакції до 24.10.2017) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 (набрала чинності 24.10.2017) та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Як свідчать матеріали справи, індексація грошового забезпечення у спірний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.13).
Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування індексації до 24.10.2017, тобто до внесення змін до пункту 2 Порядку №1078, є необґрунтованими, оскільки Закон №580-VIII має вищу юридичну силу, ніж Порядок №1078, а отже суперечності в підзаконних нормативних актах не можуть бути підставою для невиконання вимог законів, в яких були закріплені норми про індексацію грошового забезпечення поліцейських. При цьому змін до положень частини п'ятої статті 94 Закону №580-VIII у спірний період не вносилось, правова норма була чинною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №160/35/20.
З огляду на викладене та враховуючи, що здійснення індексації прямо передбачене Законом №580-VIII та Законом №1282-XII, суд погоджується з доводами позивача про його право на отримання індексації грошового забезпечення за період перебування на посаді поліцейського з 07.11.2015 по 31.10.2017, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - листопад 2015 року , суд зазначає наступне.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
У постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а Верховний Суд виклав таку правову позицію: «місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Суд зазначає, що з 07.11.2015 - з дня набрання чинності Законом №580-VIII застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (пункт 8 Постанови), якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських.
Вказана постанова є чинною і до цього часу.
Оскільки розміри посадових окладів поліцейських згідно із додатками до вказаної Постанови №988 протягом спірного періоду (з 07.11.2015 по 31.10.2017) не змінювалися, тому базовим місяцем для визначення індексації щодо такого періоду є листопад 2015 року.
Таким чином, нарахування позивачу індексації його грошового забезпечення щодо спірного періоду повинно проводитися із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року.
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення повинна відбуватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, встановлених обставин справи та наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача взаємопов'язані позовні вимоги належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності ГУНП у Волинській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, та зобов'язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 із застосуванням місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення листопад 2015 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 07.11.2025 №144/25, укладений між адвокатом Лукомською В.В. та позивачем ОСОБА_1 , додаткову угоду №1 до договору №144/25 від 07.11.2025, акт про надані послуги до договору №144/25 від 07.11.2025, платіжну інструкцію від 07.11.2025 (а.с.15-24).
Пунктом 5.1 договору про надання правової допомоги від 07.11.2025 №144/25 передбачено, що за надану правову допомогу, клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до даного договору.
З додаткової угоди №1 до договору №144/25 від 07.11.2025 слідує, що сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг адвокатським об'єднанням «Олександр Носков і Партнери», обумовлених в даній додатковій угоді, становить 5000,00 грн (а.с.22).
В акті про надані послуги до договору №144/25 від 07.11.2025 зазначено, що загальна вартість роботи (послуг), виконаної (наданих) адвокатом на момент підписання даного акту становить 5000,00 грн (а.с.24).
Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 2 000,00 грн (витрати на правничу допомогу).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Зобов'язати Головне управління національної поліції у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Волинській області судові витрати у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик