02 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/15110/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позив) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) в якому просить:
1.Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , викладену в листі від 16.09.2025 №693/57653, у задоволенні рапорту ОСОБА_1 №1235/1869 від 15.09.2025 про звільнення з військової служби;
2.Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з сімейними обставинами, пов'язаними з необхідністю постійного догляду за ОСОБА_2 , яка потребує такого догляду, або, як альтернативну вимогу на випадок, якщо суд визнає неможливим безпосередньо зобов'язати відповідача до звільнення - зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 №1235/1869 від 15.09.2025 з урахуванням правової позиції суду та наданих позивачем доказів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, позивач ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця.
Вказав, що 15.09.2025 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із рапортом №1235/1869 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із сімейними обставинами - необхідністю постійного догляду за тяжкохворою тіткою ОСОБА_2 . До рапорту були додані медичні документи та документи, що підтверджують сімейні обставини. Однак, листом в/ч НОМЕР_1 від 16.09.2025 №693/57653 позивача повідомлено, що за результатами розгляду рапорту рапорт залишено без задоволення з тих підстав, що ОСОБА_2 є тіткою, тобто особою третього ступеня споріднення, і не входить до переліку членів сім'ї, щодо яких можливе звільнення за сімейними обставинами; до рапорту не подано документів про інвалідність І чи ІІ групи; висновок ЛКК має обмежений строк дії до 25.07.2026, тому, на думку відповідача, не підтверджує «постійний» характер догляду.
Також позивач звертає увагу, що єдиний син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 є військовослужбовцем Збройних Сил України, учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим командуванням Десантно-штурмових військ ЗСУ. Отже, найближча особа першого ступеня споріднення (її син) фактично позбавлена можливості здійснювати догляд через проходження військової служби.
Позивач вважає відмову в/ч НОМЕР_3 про звільнення з військової служби протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, у зв'язку просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 23.12.2025, відповідач заперечив заявлені позовні вимоги з посиланням на те, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для звільнення з військової служби. Зокрема, представник заначила, що ОСОБА_2 є тіткою ОСОБА_1 , що відповідно до законодавства належить до третього ступеня споріднення. Такий ступень споріднення не підпадає під підстави підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Крім того до рапорту не додано жодного документа про наявність у ОСОБА_2 інвалідності І чи ІІ групи , та потребу у постійному сторонньому догляді. У виписці з висновку ЛКК № 201 від 29.07.2025 вказано термін дії потреби у постійному сторонньому догляду строком до 25.07.2026. Вказаний висновок не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання сторонньої допомоги за тіткою військовослужбовця, що вказує на обмежену часовими межами компетенцію лікарсько-консультативної комісії з цього питання. Крім того, у ньому зазначено лише про те, що ОСОБА_2 потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи до 25.07.2026 (строк дійсності висновку).
За таких обставин відповідач вважає, що рішення в/ч НОМЕР_1 про відмову у задоволенні рапорту позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та законах України. Обставини, на які посилається позивач, не підтверджуються належними доказами і не відповідають визначеним законодавством підставам для звільнення військовослужбовця під час воєнного стану. Просить залишити позовну заяву без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, а у разі продовження розгляду справи, позовні вимоги вважати необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог, вказавши підстави для поновлення строку та додавши докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом та продовжено розгляд справи.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
15.09.2025 ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командира в/ч НОМЕР_3 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини, а саме: здійснення постійного догляду за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
До рапорту позивачем додано копії відповідних документів, які, на його думку, підтверджують підстави для звільнення з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану.
За результатом розгляду рапорту позивача, в/ч НОМЕР_1 надано відповідь, яка оформлена листом від 16.09.2025 №693/57653, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його рапорту та повідомлено, що ОСОБА_2 є тіткою позивача, тобто особою третього ступеня споріднення, та не входить до переліку членів сім'ї, щодо яких можливе звільнення за сімейними обставинами; до рапорту не подано документів про інвалідність І чи ІІ групи; висновок ЛКК має обмежений строк дії до 25.07.2026 та не підтверджує «постійний» характер догляду (а. с. 10-11).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі абзацу 4 пп «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами першою, п'ятою статті 1 цього Закону визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (частина друга статті 2).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №2232-ХІІ, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Спірним у даній справі питанням є наявність у позивача передбачених Законом №2232-XII підстав для його звільнення з військової служби та й, відповідно, у відповідача підстав для фактичної відмови щодо такого звільнення.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, встановлений законодавцем у частині 4 статті 26 Закону №2232-XII перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, в умовах дії воєнного стану на момент виникнення спірних правовідносин є вичерпним.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №140/12873/23, проаналізувавши в цілому підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, зауважив, що законодавець через призму вказаної норми реалізував завдання Закону №2122-IX, в якій виокремив такі підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема:
- у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
- у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені частиною четвертою статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Як передбачено підпунктом «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, 15.09.2025 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю тіткою ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду (а. с. 6).
Як встановлено судом, вказаний рапорт відповідач залишив без задоволення, оскільки ОСОБА_2 не є для позивача членом сім'ї другого ступеня споріднення, а також не є особою з інвалідністю.
02.10.2024 набрали чинності Зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція), внесені наказом Міністерства оборони України №495 від 23.07.2024.
Так, у додатку 19 цієї Інструкції визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Додатком 19 до Інструкції, в редакції із внесеними змінами, визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (п. 26 Додатку).
Суд також вказує на те, що для звільнення з військової служби за вищевказаною підставою військовослужбовцю до рапорту в обов'язковому порядку необхідно надати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
По-перше, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення № 1317).
З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням №1317 вбачається, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Однак, позивачем надано виписку з висновку лікарсько-консультативної комісії від 29.07.2025 №201, де зазначено, що хвора потребує постійного стороннього догляду до 25.07.2026. При цьому, інвалідність ОСОБА_2 не встановлена (а. с. 7 зворот).
Відтак, наведені документи не є належними доказами потреби ОСОБА_2 у здійсненні постійного догляду.
Крім того, як вбачається зі змісту частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, вона містить в собі умову його застосування, а саме, відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачено переліку осіб, які відносяться до членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду.
Поряд з цим відповідно до пункту першого частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацу 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї»), до кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки.
Житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім'ї».
Так, стаття 64 Житлового кодексу до членів сім'ї наймача відносить дружину наймача, їхніх дітей і батьків; членами сім'ї наймача також можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом і ведуть із ним спільне господарство.
Окрім кодифікованих нормативно-правових актів, законодавець застосовує поняття «член сім'ї» і в інших правових документах, де висловлені різні підходи до його розуміння: члени сім'ї - це особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (Закон України «Про попередження насильства в сім'ї»); члени сім'ї - це особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»); члени сім'ї - це діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Отже, член сім'ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв'язок із сім'єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов'язків, передбачених сімейним законодавством.
Приписами абзацу другого частини першої статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Тобто тітка позивача ОСОБА_2 не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, та не належить до членів сім'ї другого ступеня споріднення. Докази, надані позивачем, цього не спростовують.
При цьому, у розумінні вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, дядьки, тітки, племінники та племінниці є членами сім'ї третього ступеня споріднення.
При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що у ОСОБА_2 є рідний син ОСОБА_3 , який також проходить військову службу. Проте, як вказує, позивач, він фактично позбавлений можливості здійснювати догляд за матір'ю через проходження військової служби.
Однак, на думку суду, таке твердження позивача не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_3 , як член сім'ї першого ступеня споріднення, має першочергове право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зазначено про відсутність правових підстав для задоволення рапорту позивача, оскільки тітка позивача не є членом сім'ї другого ступеня споріднення, що дає підстави для звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини зазначені у абзаці 14 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону.
Також, суд враховує і те, що на виконання імперативних вимог підпункту 28 пункту Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивачем не представлено акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Більше того, відповідачу такий також не надавався.
Крім того, акт №25 від 01.08.2025 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, який наданий позивачем, факт постійного догляду не підтверджено (а. с. 13).
З огляду на викладені норми та встановлені обставини, суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту від 15.09.2025 та долучених до нього документів, відсутні.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідачем в/ч НОМЕР_1 в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Так, за результатами розгляду рапорту позивача від 15.09.2025, відповідач надав відповідь від 16.09.2025 з викладенням своєї позиції стосовно звільнення позивача, відтак підставі для зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 суд не вбачає.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у позовній заяві та відзиві на неї не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.
Згідно з частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 , до в/ч НОМЕР_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський