про залишення позовної заяви без руху
30 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1082/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Дмитрука В.В., одержавши заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з наступними позовними вимогами:
1) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, періоди роботи з 12.08.1994 по 26.05.2019 у Хотешівській туберкульозній лікарні, з 27.05.2019 по 13.02.2020 у комунальному підприємстві «Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Волинської обласної ради та, з урахуванням вказаних періодів, призначити пільгову пенсію, з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14.01.2026;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області виплачувати пільгову пенсію згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14.01.2026.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та містить такі недоліки.
Приписами статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві, зокрема, зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій та/або визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В силу положень частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та, відповідно, скасування рішення; зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, визначальною підставою звернення до суду із позовною заявою є ймовірне на думку позивача порушення його прав, свобод чи інтересів рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд звертає увагу, що вимога про визнання протиправними рішення, дій або бездіяльності відповідача (основна вимога) є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права - зобов'язання вчинити дії (похідна вимога), як способу усунення наслідків протиправної поведінки відповідача.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідачів вчинити певні дії на користь позивача, при цьому не ставлячи під сумнів правомірність рішення, дій чи бездіяльності відповідачів.
Таким чином, прохальна частина позову не відповідає вимогам процесуального закону, що в свою чергу унеможливлює належний розгляд даної справи судом.
Відповідно до частини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивачем другого примірника додатків до позовної заяви для відповідачів не долучено, про що складено акт про нестачу матеріалів або недоліки у формуванні справи від 28.01.2026.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0.4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 КАС).
Аналіз положень ст. ст. 5, 9 КАС зумовлює висновок, що саме позивачу належить право визначати, які позовні вимоги необхідно заявити в позові для повного та ефективного захисту його права, свободи чи інтересу, порушеного суб'єктом владних повноважень.
Чинне процесуальне законодавство дозволяє позивачу заявляти в одному позові кілька немайнових вимог чи одночасно немайнових та майнових вимог (наприклад, одночасно оскаржувати і рішення, і дії, і бездіяльність суб'єкта владних повноважень, якщо позивач вважає їх протиправними). Однак в такому випадку позивач має сплатити судовий збір за кожну заявлену ним вимогу.
Верховний Суд в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 140/6803/22 зазначив, що судовий збір це обов'язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв'язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, передбачено також ч. 1 ст. 21 КАС.
Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
У свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС).
В адміністративному судочинстві похідна позовна вимога це спеціальна процесуальна категорія, яка використовується для урегулювання порядку вирішення спорів та спрямована на вирішення двох основних процедурних питань (розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об'єднання та роз'єднання позовних вимог) шляхом виокремлення цієї категорії від поняття «основна позовна вимога». Правильне розмежування вимог, які містяться у позовній заяві, на основні та похідні, дозволяє позивачу однозначно визначати суд, який відповідатиме такому критерію як «суд, встановлений законом» і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також правильно об'єднати вимоги, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 грудня 2021 року у справі № 752/20709/21, від 13 квітня 2022 року у справі № 640/23353/21, від 07 липня 2023 року у справі № 160/11383/22.
Враховуючи вищезазначене Верховний Суд в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 140/6803/22 вважав за необхідне вказати, що кваліфікація позовної вимоги як похідної має безпосереднє значення для урегулювання порядку вирішення двох процедурних питань: розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об'єднання та роз'єднання позовних вимог з метою розгляду та вирішення декількох заявлених вимог в одному провадженні. Таким чином, правильне застосування вказаного критерію дозволяє уникати позивачем помилок при визначенні суду, який відповідатиме поняттю «суд, встановлений законом» і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також правильно об'єднати вимоги, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі, насамперед, з метою процесуальної економії.
Натомість, щодо вирішення питання правильного розрахунку судового збору, який підлягає сплаті за звернення з позовною заявою, критерії «основна» та «похідна» вимоги не можуть бути застосовані у вищезазначеному контексті. При визначенні необхідного до сплати розміру судового збору, значення мають насамперед правові підстави звернення до суду з позовом, суть заявлених позивачем вимог, їх зміст з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також кількість суб'єктів, до яких кожна із зазначених позовних вимог (у разі, якщо їх декілька) звернута.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру до двох суб'єктів владних повноважень, які повинні бути оплачені судовим збором в розмірі 2 662 грн 40 коп. (1 331 грн 20 коп. + 1 331 грн 20 коп.).
Проте в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви позивачем долучено документ про сплату судового збору в розмірі 1 331 грн 20 коп., тобто в меншому розмірі ніж необхідно.
З огляду на наведене, позивачу необхідно оплатити судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 коп. по даній справі та надати до суду оригінал платіжного документу.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленими статтями 160, 161 КАС України, її необхідно залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - три дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 161 КАС України її слід залишити без руху, надавши позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання до суду: 1) нової редакції адміністративного позову, яка міститиме належний виклад позовних вимог у відповідності до вимог статтей 5, 245 КАС України; 2) належним чином завірених додатків до позовної заяви для відповідачів, зазначених у переліку; 3) доказів сплати судового збору в розмірі 1 331 грн 20 коп.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - три дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Дмитрук