02 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/15233/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ,, позивач) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 29.09.2025 №004240 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області від 14.07.2025 №003661 на підставі акту перевірки ОАР №029148 від 16.06.2025 до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн згідно абзацу 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), а саме: за відсутність документів, перелік яких визначено статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорті», а саме: роздруківки на паперовому носії інформації про роботу і відпочинок водія ОСОБА_2 . Вказана постанова була оскаржена в адміністративному порядку та наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.08.2025 №1329 скасована, а матеріали справи направлені на повторний розгляд.
В подальшому, постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області від 29.09.2025 №004240 на підставі акту перевірки ОАР №029148 від 16.06.2025 до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн з аналогічних підстав. За результатами адміністративного оскарження постанова залишена без змін. Позивач зазначає, що постанова від 29.09.2025 оформлена з процесуальними порушеннями і тому підлягає скасуванню. Зокрема зазначає, що оскаржуваною постановою на нього накладено штраф саме як на фізичну особу, а не як на фізичну особу-підприємця. Також, вважає, що постанова складена з порушення строків її складення, оскільки відповідно до пункту 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше, ніж протягом 2 місяців з дня його виявлення.
Вважає, що водієм повністю виконано вимоги статті 53 Закону №2344-ІІІ, та відповідачем не надано доказів відсутності карти водія під час проведення перевірки. Факт порушення вказаного в акту спростовується роздруківками з даних цифрового тахографа.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просила відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної постанови від 29.09.2025 №004240. При цьому зазначила, що 16.06.2025 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №001106 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ФОП ОСОБА_1 . Водій ОСОБА_2 надав для перевірки посвідчення водія НОМЕР_1 свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , СТР 337994, CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна). Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом Шміц, реєстраційний номер НОМЕР_4 , резидентом України виконувались міжнародні перевезення вантажів за відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_3 за 15.06.2025, 16.06.2025 оскільки останній використовував не особисту картку водія, а картку ОСОБА_4 у тахографі, що зафіксовано в Акті №ОАР 029148 від 16.06.2025. Під час перевірки та розгляду справи на основі наявних документів було встановлено та відповідно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №003661 від 14.07.2025. При цьому, скориставшись правом на оскарження постанови до Укртрансбезпеки, передбаченим п. 25 Порядку №1567, перевізник оскаржив постанову. Відповідно до п. 27 Порядку №1567, Під час розгляду скарги на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу перевіряється законність обґрунтованість її винесення та протягом 10 робочих днів з дня реєстрації скарги приймається одне з таких рішень: скарга задовольняється, а постанова скасовується; постанова скасовується і матеріали подаються на повторний розгляд; постанова залишається без зміни, а скарга без задоволення. Наказом від 14.08.2025 №1328 матеріали направлено на повторний розгляд до Відділу. При повторному розгляді на підставі Акту №ОАР 029148 від 16.06.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 004240 від 29.09.2025, у зв'язку з порушенням абз. 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» якою до перевізника ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34 000 грн.
Представник відповідача зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 11-33 Глави ІІ ЄУТР, картка водія, визначена в додаванні 1B, видається на прохання водія компетентним органом держави, яка є Договірною Стороною, в якій знаходиться місце звичайного проживання водія. Картки водія видаються лише тим особам, які подали відповідну заяву та на які поширюються положення цієї Угоди. Картка водія видається конкретній особі. Водії використовують реєстраційні листки або картку водія щодня, коли вони керують транспортним засобом, з моменту прийому транспортного засобу під свою відповідальність. Реєстраційний листок або картка водія не витягуються до кінця щоденного періоду роботи, за винятком тих випадків, коли її витяг допускається відповідно до інших положень. Жоден реєстраційний листок і жодна картка водія не можуть використовуватися протягом більш тривалого періоду, ніж період, для якого вони призначені. За відсутності у слоті тахографа особистої картки водія, інформація про режим праці та відпочинку водія не буде фіксуватися і роздруківки режиму праці та відпочинку водія теж не буде за певний період, а отже і порушуватимуться чинні вимоги законодавства у сфері автомобільного транспорту. Відповідно до приписів чинного законодавства, в тому числі ЄУТР, роздруківка на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок повинна містити інформацію щодо того водія, який перебуває за кермом, а зазначене можливе тільки за умови використання ним персональної картки водія. Відсутність документу - картки водія автоматично тягне за собою відсутність документу - роздруківки на паперовому носії інформацію про його ж роботу та відпочинок, що є порушенням вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказує, що під час транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом. Відтак, здійснено перевірку тахографа щодо інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_3 . Дослідивши інформацію з роздруківок та звіту даних роботи тахографу встановлено, що водій ОСОБА_5 у день перевірки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та попередній день (15.06.2025) не вів облік особистого режиму праці та відпочинку, оскільки при виконанні перевезень використовував для запису картку ОСОБА_4 . Фактично, водій ОСОБА_6 вставив у тахограф свою картку безпосередньо перед місцем проведення перевірки. Отже, виконання міжнародного перевезення на момент перевірки здійснювалось виключно водієм ОСОБА_7 , який не використовував особисту картку водія 15.06.2025, 16.06.2025 для фіксації роботи і відпочинку, що є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу. Факт невикористання особистої картки водієм ОСОБА_7 у вказаний інспектором час, підтверджено роздруківками та звітом даних тахографа
Щодо строку винесення постанови вказує, що штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом (як вид адміністративно-господарської санкції), а тому його застосування повинно здійснюватися у межах строків, передбачених частиною 3 статті 15 Закону №4196-ІХ (тобто, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня його вчинення). При цьому, жодними нормативно-правовими актами не передбачено, що недотримання строку розгляду справи, визначеного п. 16 Порядку № 1567, має правовим наслідком неможливість застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу.
З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову повністю.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з позицією відповідача, вважає її надуманою та необгрунтованою. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та виклик свідка.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 16.06.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області на підставі направлення на рейдову перевірку №001106 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ФОП ОСОБА_1 .
За результатом проведеної рейдової перевірки складено акт №029148 від 16.06.2025, яким встановлено, що під час здійснення міжнародного перевезення вантажу згідно CMR №б/н порушено вимоги статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні роздруківки на паперовому носії режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 16.06.2025 та 15.06.2025. Інспектором вказане порушення кваліфіковано відповідно до абз. 6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а. с. 9).
Постановою в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області від 14.07.2025 №003661 на підставі акту перевірки ОАР №029148 від 16.06.2025 до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн згідно абзацу 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), а саме: за відсутність документів, перелік яких визначено статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорті» (а. с. 15 зворот).
За результатом адміністративного оскарження наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.08.2025 №1329 постанова від 14.07.2025 №003661 скасована, а матеріали справи направлені на повторний розгляд (а. с. 24).
За результатом повторного розгляду справи, постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області від 29.09.2025 №004240 на підставі акту перевірки ОАР №029148 від 16.06.2025 до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн (а. с. 31 зворот).
Рішенням про розгляд скарги від 23.10.2025 №9142/3.3/15-25 постанову від 29.09.2025 №004240 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а. с. 34-35).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІII «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІII) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Абзацом третім пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, зокрема Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Волинській області та Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.
Згідно з розпорядженням КМ України від 02.12.2021 №1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області.
Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідачів.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 №79).
Положеннями Порядку № 567 врегульовано, що:
- рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);
- рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку (пункт 3);
- рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу (пункт 4);
- під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку (пункт 5);
- у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - Акт). (пункт 13).
Нормами пункту 14 Порядку №1567 визначено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.
Відповідно до пункту 17 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Згідно із пунктом 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності)..
Згідно із пунктами 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703 (далі - Вичерпний перелік).
Відповідно до пп. 5 п. 1 глави ІІІ Вичерпного переліку, перевіряється наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Статтею 53 Закону №2344-III визначено вимоги до організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.
Так, у відповідності до вимог статті 53 Закону №2344-III організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:
дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
документи на вантаж.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:
дозвіл України;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
документи на вантаж.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.
Тобто, картка водія для тахографа - це пластикова карта з вбудованим мікрочіпом та є «ключем», що забезпечує ідентифікацію та аутентифікацію водія з використанням шифрувальних (криптографічних) засобів. Вона дозволяє зчитувати з цифрового пристрою записану і збережену інформацію про дотримання водієм (конкретним) режиму праці та відпочинку, контролю швидкості і часу руху автомобіля, тобто, зафіксувати свій особистий режим роботи та відпочинку на цифровому тахографі та в подальшому відтворити його на паперовому носії (роздруківка) можливо тільки за використання в тахографі особистої картки водія. Картка є документом європейського зразка, який видається тільки особисто водієві і є його власністю. Вся інформація про водія вноситься в європейську базу даних ТАСНОnet, і водій отримує індивідуальний номер карти, яка має офіційний статус як в Україні, так і в країнах Європейського Союзу. Цей прилад контролює роботу водія, фіксує години роботи і відпочинку. Без картки водія неможливо встановити його режим праці та відпочинку. Особиста карта водія потрібна, щоб користуватися цифровим тахографом, що встановлений у транспортному засобі, який виконує перевезення вантажів з метою фіксування інформації про режим праці та відпочинку водія. За відсутності у слоті тахографа особистої картки водія, інформація про режим праці та відпочинку водія не буде фіксуватися і роздруківки режиму праці та відпочинку водія теж не буде за певний період, а отже і порушуватимуться чинні вимоги законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до приписів чинного законодавства, в тому числі ЄУТР, роздруківка на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок повинна містити інформацію щодо того водія, який перебуває за кермом, а зазначене можливе тільки за умови використання ним персональної картки водія.
Відсутність документу - картки водія автоматично тягне за собою відсутність документу - роздруківки на паперовому носії інформацію про його ж роботу та відпочинок, що є порушенням вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції №385 тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом; у разі несправності або пошкодження тахографа інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження тахографа, автомобільний перевізник повинен його відремонтувати в ПСТ до відправлення такого транспортного засобу в рейс.
Згідно із пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №385 автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів та здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий (у тому числі смарт-тахограф)); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (у тому числі смарт-тахографа); строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Таким чином, автомобільні перевізники мають обов'язок забезпечити, а водії пред'явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов'язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб відповідача, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 140/5466/23, від 08.09.2025 у справі №500/4485/24.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена статтею 60 Закону №2344-ІII.
Абзацом 6 частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, матеріалами справи встановлено, що 16.06.2025 водій ОСОБА_2 надав для перевірки посвідчення водія НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , СТР 337994, CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна).
Разом з тим, в ході перевірки було виявлено, що транспортним засобом ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом Шміц, реєстраційний номер НОМЕР_4 , резидентом України виконувались міжнародні перевезення вантажів за відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_3 за 15.06.2025, 16.06.2025 оскільки останній використовував не особисту картку водія, а картку ОСОБА_4 у тахографі, що зафіксовано в Акті №ОАР 029148 від 16.06.2025.
Фактичною підставою для притягнення перевізника ФОП ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту здійснення міжнародного перевезення вантажу за відсутності у водія ОСОБА_3 роздруківки на паперовому носії з даних особистої картки водія за 15.06.2025, 16.06.2025, оскільки останній використовував особисту картку водія ОСОБА_4 у тахографі.
Зокрема, такі обставини зафіксовані в акті перевірки №ОАР 029148 від 16.06.2025.
Суд звертає увагу, що дослідивши інформацію з роздруківок та звіту даних роботи тахографу встановлено, вбачається, що водій ОСОБА_5 у день перевірки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та попередній день (15.06.2025) не вів облік особистого режиму праці та відпочинку, оскільки при виконанні перевезень використовував для запису картку ОСОБА_4 .
Крім того, суд зауважує, що обов'язок здійснювати відеофіксацію рейдової перевірки передбачено абзацом 7 частини 19 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», частиною 8 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підпунктом 10 пункту 7 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103.
З наданих представником відповідача до відзиву відеодоказів вбачається, що перевірка фіксувалась за допомогою боді-камери інспектора. Тобто, долучений до відзиву відеозапис перевірки отриманий з дотриманням та на підставі норм чинного законодавства відповідає вимогам статі 74 КАС України.
Так, із відеозапису перевірки, які містяться в електронному варіанті та долучені відповідачем через систету «Електронний суд» слідує: Інспектор, виявивши, що у водія ОСОБА_3 зафіксована 1 хвилина роботи за 16.06.2025 та 0 пройдених кілометрів спитав у водія «Де другий водій?», водій: «пішов спати». Інспектор попросив: «то будіть його, бо ви тільки минуту як їдете» (див. ч 1 відео mp4 з 01:40 сек,); інспектор повторно запитує водія: «Де Ваш напарник, будіть його», водій: «та нема його» (див. ч. 1 відео mp4 з 04:50 сек); інспектор: «де напарник Ваш? Проснувся?». Водій не зміг підтвердити факт кермування та перебування ОСОБА_4 у ТЗ у зафіксований період часу (див. ч. 3 відео mp4 з 04:15 хв).
При ознайомленні з Актом перевірки водій відмовився від надання пояснень та підписання вказаного документу.
Отже, відеозаписом перевірки зафіксовані пояснення водія, які підтверджують факт того, що водій ОСОБА_6 вставив у тахограф свою картку безпосередньо перед місцем проведення перевірки.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Законом України 2819-IV від 07.09.2005 Україна приєдналась до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 1 липня 1970 року в м. Женева.
Так, з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 05.07.1970, у частині надання до контролю роздруківок за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі їх відсутності - надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Відповідно до частини третьої статті 11-33 Глави ІІ ЄУТР, картка водія, визначена в додаванні 1B, видається на прохання водія компетентним органом держави, яка є Договірною Стороною, в якій знаходиться місце звичайного проживання водія. Картки водія видаються лише тим особам, які подали відповідну заяву та на які поширюються положення цієї Угоди. Картка водія видається конкретній особі. Водії використовують реєстраційні листки або картку водія щодня, коли вони керують транспортним засобом, з моменту прийому транспортного засобу під свою відповідальність. Реєстраційний листок або картка водія не витягуються до кінця щоденного періоду роботи, за винятком тих випадків, коли її витяг допускається відповідно до інших положень. Жоден реєстраційний листок і жодна картка водія не можуть використовуватися протягом більш тривалого періоду, ніж період, для якого вони призначені.
Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи як «реєстраційний листок» та «роздруківка».
Суд зазначає, що щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія - це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія. Для такого приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.
У спірних правовідносинах, транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, який був увімкнений, у свою чергу, для цифрового тахографа щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку не використовуються, а необхідними є інші документи - роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв (частина восьма статті 53 Закону №2344-ІІІ).
Інформація щодо режимів праці та відпочинку водія відтворюється у роздруківці, за наявності цифрового тахографа та якщо карта водія використовувалася, як про це зазначає позивач у своєму позові.
Суд погоджується з відповідачем в цій частині.
Актом перевірки зафіксовано, що під час здійснення перевезення вантажів у водія відсутні роздруківки даних роботи водія за 15.06.1015 та 16.06.2025, оскільки карта водія ОСОБА_3 в тахографі була відсутня, що є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника. Факт невикористання особистої картки водієм ОСОБА_7 у вказаний інспектором час, підтверджено роздруківками та звітом даних тахографа. Відповідно до вимог чинного законодавства у водія автомобіля обладнаного цифровим тахографом має бути наявна чинна особиста картка водія, вона повинна використовуватися у слоті тахографа кожного дня протягом якого водій керував транспортним засобом та надавати уповноваженій особові відповідну роздруківку даних тахографа.
Слід зазначити, що за приписами вищевказаного законодавства, наявність лише картки водія не може вважатися виконанням обов'язку щодо підтвердження режимів праці та відпочинку водія та не є тотожним наявності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу водія за вказаний період.
Нормами чинного законодавства чітко передбачено необхідність використання водіями особистих карток водія та на вимогу посадових осіб контролюючого органу, створити відповідний документ та мати його при собі для можливості подальшого надання вказаного документу для перевірки відповідній посадовій особі.
Тому, водій транспортного засобу повинен бути забезпечений особистою карткою, використовувати її під час роботи та зобов'язаний був на вимогу інспектора роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія та надати документи на вантаж.
Відповідно до приписів чинного законодавства, роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок повинна містити інформацію щодо того водія, який перебуває за кермом, а зазначене можливе тільки за умови використання ним персональної картки водія. Відсутність документу - картки водія автоматично тягне за собою відсутність документу - роздруківки на паперовому носії інформації про його ж роботу та відпочинок, що є порушенням вимог статті 53 Закону №2344.
Суд погоджується, що за фактичних обставин справи, правильною кваліфікацією відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за наявності цифрового тахографа, відсутності документів на вантаж є саме приписи абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
При цьому слід зазначити, що позивачем на спростування викладених у акті перевірки обставин жодного належного та допустимого доказу не подано, а долучені до справи роздруківки тахографа за інші дні не спростовують зафіксовані в акті перевірки порушення.
Відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення вантажів вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.
Відтак, зважаючи на зафіксовані в акті перевірки порушення, а саме здійснення перевезення вантажу за відсутності у водія роздруківки на паперовому носії з даних особистої картки водія ОСОБА_3 про режими праці та відпочинку за 15.06.2025, 16.06.2025, за наслідками розгляду справи відповідачем винесено оскаржувану постанову від 29.09.2025.
На думку суду, вказана постанова винесена відповідачем в межах наданих йому повноважень із дотриманням процедури її розгляду та прийняття та у відповідності до норм Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку №1567 і є правомірною.
Щодо твердження позивача про порушення розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.
Згідно пункту 16 Порядку №1567 що матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно із частиною першою статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Однак, на момент винесення оскаржуваної постанови 29.09.2025 №004240 ГК України втратив чинність, при цьому набрав чинності Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» (далі - Закон №4196-ІХ), що містить аналогічну статті 240 ГК України норму, а саме частиною третьою статті 15 Закон №4196-ІХ визначено, що адміністративно-господарські санкції застосовуються до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не більш як через один рік з дня його вчинення, крім випадків, визначених законом.
Проаналізувавши наведені нормативно-правові акти, випливає, що справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт в територіальному органі Укртрансбезпеки повинна бути розглянута не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом (як вид адміністративно-господарської санкції), а тому його застосування повинно здійснюватися у межах строків, передбачених частиною 3 статті 15 Закону №4196-ІХ (тобто, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня його вчинення).
При цьому, жодними нормативно-правовими актами не передбачено, що недотримання строку розгляду справи, визначеного пунктом 16 Порядку №1567, має правовим наслідком неможливість застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу.
Щодо не зазначення в спірній постанові статусу ФОПа позивача ОСОБА_1 , то суд зазначає, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 06.08.2018 у справі №802/1198/16-а, від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі № 808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Суд при вирішенні справи враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог законодавства щодо призначення, проведення рейдової перевірки від 16.06.2025, правильної кваліфікації виявлених порушень та правомірності винесення постанови №004240 від 29.09.2025, про застосування адміністративно-господарського штрафу за допущені порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.
Зважаючи на вищевказане в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (443020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, 3, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський