м. Вінниця
02 лютого 2026 р. Справа № 120/12981/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області (вул. Студентська, 30, с. Кузьминці, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23040)
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у задоволенні запиту позивача від 04.08.2025 вх. № 2922; зобов'язання відповідача надати повну та достовірну інформацію на запит позивача від 04.08.2025 вх. №2922.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 04.08.2025 звернувся до відповідача із запитом (вх.№2922), у якому просив надати копії всіх заяв працівниці ліцею Дарії Вітковської за період з 01.12.2023 по 11.08.2025 включно із зазначенням їх реєстраційних реквізитів. За наслідками розгляду цього запиту, відповідач листом від 11.08.2025 повідомив про відмову в наданні інформації, мотивуючи це тим, що запитувані відомості належать до інформації з обмеженим доступом. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки інформація, надання якої він вимагав, відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належить до обмеженої, а відповідачем не було належним чином застосовано «трискладовий тест». Наведене зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 22.09.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження доставлена через підсистему "Електронний суд" в електронний кабінет відповідача 23.09.2025.
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, відтак суд, керуючись приписами КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
04.08.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію, в якому просив надати якісні копії всіх заяв Дарії Вітковської, які вона подала до Кузьминецького професійного аграрного ліцею в період з 01.12.2023 по 11.08.2025 включно та реєстраційні реквізити цих заяв (дати та номера реєстрації).
11.08.2025 відповідач надіслав позивачеві відповідь на запит, якою на підставі ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відмовлено у задоволенні запиту від 04.08.2025 за №2922, оскільки інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки інформація, надання якої він вимагав, відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належить до обмеженої, а відповідачем не було належним чином застосовано «трискладовий тест».
На виконання вимог листа Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 14.08.2025 № 01.01.2-4582, Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм проведено повторний розгляд запиту позивача на інформацію від 04.08.2025 (вх. № 2922).
Так, відповідачем проведено процедуру оцінки можливості розголошення запитуваної інформації шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Результати оформлені актом про застосування «трискладового тесту» від 15.09.2025.
Зі змісту акту слідує: «Визначення інтересу, який потребує захисту: запитувані документи (заяви працівниці Дарії Вітковської) містять персональні дані, а саме: прізвище, ім?я, по батькові; відомості про особисті обставини; кадрову інформацію, пов?язану з її трудовою діяльністю (заяви про відпустки, переведення, звільнення тощо). Ця інформація підлягає захисту відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (конфіденційна інформація), Закону України «Про захист персональних даних».
Висновок: інтерес, який підлягає захисту - право працівниці на недопушення незаконного розголошення її персональних даних та захист її права на приватність.
Оцінка істотності шкоди у разі розголошення інтересам працівниці, оскільки: у разі надання копій заяв запитувачу може бути завдано істотної шкоди особистого життя; буде розголошено дані, які стосуються її трудових відносин і даних та дискримінації; це може призвести до порушення її права на захист персональних прав працівниці, розголошення може спричинити негативні наслідки для репутації та прав працівниці.
Висновок: шкода, яка може бути завдана у разі розголошення запитуваної інформації, є істотною та такою, що потребує запобігання.
Порівняння шкоди та суспільного інтересу: суспільний інтерес в отриманні цієї інформації полягає у забезпеченні прозорості діяльності закладу освіти та контролі за дотриманням законодавства. Водночас розголошення повних текстів заяв без згоди працівниці створює значно більшу шкоду, ніж суспільна користь від надання таких документів у відкритому вигляді.
Висновок: шкода від розголошення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес у її отриманні.
Враховуючи результати проведеного «трискладового тесту», комісія вирішила: ???відмовити у наданні копій заяв працівниці Дарії Вітковської у зв?язку з тим, що вони містять персональні дані та належать до категорії інформації з обмеженим доступом».
Не погоджуючись з відмовою в наданні запитуваної інформації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
За змістом ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI).
Приписами ч. 1-3 ст. 10 Закону №2939-VI кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Ст. 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За змістом ч. 1, 4 та 5 ст. 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Положеннями ст. 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 04.08.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію, в якому просив надати якісні копії всіх заяв Дарії Вітковської, які вона подала до Кузьминецького професійного аграрного ліцею в період з 01.12.2023 по 11.08.2025 включно та реєстраційні реквізити цих заяв (дати та номера реєстрації).
11.08.2025 відповідач надіслав позивачеві відповідь на запит, якою на підставі ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відмовлено у задоволенні запиту від 04.08.2025 за №2922, оскільки інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону.
Перевіряючи законність такої відмови, суд зазначає, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (ч. 1 ст. 20 Закону № 2657-ХІІ).
Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (ч. 2 ст. 20 Закону № 2657-ХІІ). Зокрема, відкритою, крім випадків, встановлених законом, є публічна інформація ? це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI).
У свою чергу, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 2657-ХІІ).
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ч. 2 ст. 11 Закону № 2657-ХІІ).
Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.1997 № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Водночас за положеннями ч. 5-7 ст. 6 Закону № 2657-ХІІ до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: 1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; 2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; 3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; 4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов'язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими особами, які брали участь або сприяли реалізації російської імперської політики, представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів; 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; 5-1) щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов'язковому оприлюдненню відповідно до закону; 6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.
Також не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.
Відповідно до ч. 3 ст. 10-1 Закону № 2939-VI публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 2) фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.
Під час розгляду справу, виходячи зі змісту запиту від 04.08.2025, судом не установлено, що запитувана позивачем інформація є такою, що не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Відтак, з огляду на віднесення відповідачем запитуваної інформації до категорії інформації з обмеженим доступом, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI, згідно з якими обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
При цьому відповідно до ч. 4-7 ст. 6 Закону № 2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Отже, запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI.
При аналізі відповідних справ ЄСПЛ та вітчизняні суди застосовують "трискладовий тест", щоб визначити, чи було обґрунтованим обмеження в доступі до інформації.
"Трискладовий тест" є юридичною конструкцією ? засобом перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації, умовною назвою, яка прямо не згадана в українському законі, однак вважається необхідною передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації.
Відтак, якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, він має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова).
Наступний крок ? потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров'я населення може обмежуватись доступ до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримано запитувану інформацію конфіденційно, чи стосується така інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя.
Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.
Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь ? розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив.
Якщо відповідь на це питання негативна, розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна, розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом у її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації.
Як видно з матеріалів справи, запитувана позивачем інформація була визнана відповідачем такою, що стосується персональних даних фізичної особи (працівника ліцею), а тому відноситься до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації). При цьому, вирішуючи питання щодо можливості її надання на вимогу позивача, відповідач, застосував трискладовий тест та дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для обмеження у доступі до цієї інформації.
Результати відповідного "трискладового тесту" відображені в акті від 15.09.2025, копію якого надано позивачу разом з письмовою відповіддю про неможливість задоволення запиту на інформацію.
Так, визначаючи інтерес, який потребує захисту, відповідач врахував, що запитувані документи - заяви працівниці Дарії Вітковської, подані до Кузьминецького професійного аграрного ліцею, містять її персональні дані, зокрема: прізвище, ім'я та по батькові, відомості про особисті обставини, а також кадрову інформацію, пов'язану з трудовою діяльністю (заяви про надання відпусток, переведення, звільнення тощо). Така інформація підлягає захисту відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» як конфіденційна, а також відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних». Отже, інтерес, який підлягає захисту, полягає у забезпеченні права працівниці на недопущення незаконного розголошення її персональних даних та захисті права на приватність.
Оцінюючи істотність можливої шкоди у разі розголошення запитуваної інформації, відповідач дійшов висновку, що надання копій зазначених заяв запитувачу може завдати істотної шкоди правам та законним інтересам працівниці, оскільки призведе до розголошення відомостей, що стосуються її трудових відносин та особистого життя. Таке розголошення може спричинити порушення права на захист персональних даних, створити ризики дискримінації, а також мати негативні наслідки для репутації та реалізації трудових прав працівниці. Відтак шкода, яка може бути завдана у разі розголошення запитуваної інформації, є істотною та такою, що потребує запобігання.
Порівнюючи можливу шкоду із суспільним інтересом, відповідач виходив з того, що суспільний інтерес у отриманні цієї інформації полягає у забезпеченні прозорості діяльності закладу освіти та контролі за дотриманням законодавства. Водночас розголошення повних текстів заяв працівниці без її згоди створює значно більшу шкоду, ніж потенційна суспільна користь від надання таких документів у відкритому вигляді. Таким чином, шкода від розголошення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес у її отриманні.
З огляду на викладене, за результатами застосування «трискладового тесту» відповідач дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні запиту позивача щодо надання копій заяв працівниці Дарії Вітковської, оскільки запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом.
Суд констатує, що відповідачем було проведено повноцінну процедуру оцінки можливості розголошення запитуваної інформації із дотриманням усіх трьох елементів, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Суд зауважує, що, надаючи відповідь на запит позивач про отримання конфіденційної інформації, відповідач повинен дотримуватись балансу між інтересами заявника в доступі до інформації, що може становити суспільний інтерес, та необхідністю захисту прав та репутації приватної особи, якою в цьому випадку є працівник закладу освіти, а також запобігати розголошенню інформації конфіденційного характеру, захищається Конституцією та законами України і не може розголошуватися без згоди особи, крім випадків, визначених законом.
Варто зауважити, що ЄСПЛ у рішенні від 08.11.2016 у справі "Угорський гельсінський комітет проти Угорщини" (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary) (заява №18030/11) вказав, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункти 158-170): 1) мета запитувача; 2) природа інформації; 3) роль запитувача; 4) готовність та доступність інформації.
В цьому контексті слід зазначити, що у запиті на інформацію від 04.08.2025 позивач просив надати йому копії всіх заяв працівниці ліцею Дарії Вітковської, подаених нею в період з 01.12.2023 по 11.08.2025 по 08.08.2025. При цьому, незважаючи на те, що йдеться про персональні дані щодо фізичної особи, позивач ніяк не пояснив мети отримання відповідної інформації, так само як і не конкретизував, яка саме інформація, що міститься в цих заявах, запитується ним та є публічною, а відтак повинна бути надана без обмеження (наприклад, щодо виплачених працівникові бюджетних коштів).
Посилання позивача на ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є маніпулятивним та таким, що виходить за межі предмета запиту. Так, запит позивача стосувався надання копій усіх заяв конкретної працівниці, а не кошторисів, бюджетних програм, звітів про використання бюджетних коштів, рішень про нарахування чи виплату заробітної плати. Факт того, що заклад освіти фінансується з бюджету, сам по собі не перетворює всі кадрові документи працівників на відкриту інформацію. Заяви працівника, в свою чергу, є первинними кадровими документами, а не фінансовими або розпорядчими документами щодо бюджетних коштів; не містять інформації про бюджетні зобов'язання у розумінні Бюджетного кодексу України.
З цих мотивів суд відхиляє посилання позивача на порушення вимог ч. 5 ст. 6 Закону №2657-ХІІ, адже зміст його запиту не свідчить про те, що запитується саме та інформація, на яку поширюються відповідні застереження.
Крім того суд враховує, що позивач не навів переконливих обставин існування переважного суспільного інтересу у розкритті запитуваних відомостей щодо конкретного працівника, який би переважав можливу шкоду його правам на приватність та захист персональних даних.
Також суд вказує, що позивач помилково ототожнює право на частковий доступ із безумовним обов'язком надання копій документів.
Ч. 8 ст. 6 Закону № 2939-VI застосовується лише у разі, якщо після вилучення інформації з обмеженим доступом документ не втрачає змістовної цінності. У даному випадку предметом запиту були саме заяви конкретної особи; знеособлення таких документів фактично позбавляє їх інформаційного змісту, оскільки вони нерозривно пов'язані з особою заявника; вилучення ПІБ, дат, підстав, обставин подання заяв робить документи формальними та непридатними для використання.
Крім того, закон не покладає на розпорядника обов'язку створювати нову інформацію або нові документи, що прямо випливає зі ст. 1 та ст. 19 Закону № 2939-VI.
За таких обставин відмова відповідача у наданні позивачеві інформації на запит від 04.08.2025 №2922 є правомірною та право позивача на доступ до інформації не порушено.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області (вул. Студентська, 30, с. Кузьминці, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23040, код ЄДРПОУ 02539743)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 02.02.2026 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна