Справа № 523/1154/24
Провадження №2-о/521//25
27 січня 2026 року
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі
головуючого судді - Мурзенко М.В.,
присяжних Попова М. П., Рубінчик О. В.
при секретарі - Корнієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хаджибейського районного суду м. Одеси в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, -
До Суворовського районного суду м.Одеси звернувся з заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним та встановлення опіки, заінтересована особа: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2024 року справа була направлена за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.03.2024 року справа була передана на розгляд судді Мурзенко М.В.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.03.2024 року заява була залишена без руху.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20.03.2024 року по справі було відкрито провадження в порядку окремого позовного провадження та призначено справу до судового розгляду. По справі було вирішено питання про витребування доказів.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.08.2024 року призначено по цивільній справі судово-психіатричну експертизу.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX назву Малиновського районного суду міста Одеси змінено на Хаджибейський районний суд міста Одеси.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.05.2025 року провадження по справі було відновлено.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.06.2025 року справу направлено до Одеської філії судово-психіатричних експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» для проведення судово-психіатричної експертизи, призначеної ухвалою суду від 07.08.2024 р., провадження у справі зупинено.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 23.10.2025 року провадження по справі було відновлено. Призначено справу до судового розгляду на 20.11.2025 року.
18.11.2025 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси через систему «Електронний Суд» надійшла заява з боку представника Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про розгляд справи у їх відсутність.
У судове засідання, призначене на 20.11.2025 року заявник не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 23.12.2025 року.
У судове засідання, призначене на 23.12.2025 року заявник не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, шляхом направлення судової повістки на адресу місця проживання, поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Розгляд справи було відкладено на 27.01.2026 року.
В судове засідання 27 січня 2026 року заявник повторно не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, шляхом направлення судової повістки на
адресу місця проживання, поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяву про розгляд заяви у його відсутності до суду з боку заявника не надходило.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Згідно ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18, від 27 березня 2020 року у справі №522/22303/14-ц, від 20 червня 2019 року у справі №522/7428/15, від 07 жовтня 2019 року у справі №612/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі №295/19734/13-ц, від 06 червня 2019 року у справі №760/3301/13-ц, Верховний Суд виклав наступні висновки: «Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.»
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,
утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до ч. 1ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України, встановлено обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Заявник, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належним йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, наділені широким колом цивільних прав та рядом обов'язків, зокрема виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, з'являтися в судове засідання за викликом суду, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вирішуючи питання про залишення заяви без розгляду судом враховано практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків проте, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"; рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Суд зауважує, що справа перебуває в провадженні суду з березня 2024 року, по справі неодноразово призначалась судово-психіатрична експертиза, яка не була виконана через незабезпечення заявником явки особи, стосовно якої призначено експертизу, до експертної установи, заявник не з'являється в судові засідання.
Частиною 5 ст.223 та п. 3 ч. 1 ст.257 ЦПК України визначено, що у випадку повторної неявки в судове засідання позивача або не повідомлення ним про причини неявки, якщо він був належним чином повідомлений, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного суду від 22 травня 2019 року по справі 310/12817/13.
Суд зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності.
Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. (Висновок у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).
Враховуючи викладене, з урахуванням положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, заява ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 2, 13, 43, 44, 131, 131, 210, 223, 257, 294 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений 27.01.2026 року.
Головуючий:
Присяжні: