Справа № 947/41467/25
Провадження № 2/947/657/26
30.01.2026 Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Огренич І.В.
за участю секретаря - Коростій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання, на користь ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку з 05.11.2025 до 31.08.2029, але не довше ніж до досягнення ним 23 років. При цьому позивач посилається на те, що його батьки ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду. На теперішній час він є повнолітнім, навчається в технікумі на території Республіка Польща та знаходиться на забезпеченні матері. Позивач зазначив, що починаючи з 01.09.2024 він навчається на денному відділенні навчального закладу, що підтверджується довідкою з місця навчання, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, оскільки несе витрати, пов'язані із навчанням (придбання канцелярських товарів, освітньої літератури, оплата гуртожитку, витрати на дорогу, тощо). Строк навчання становить 5 років, починаючи з дати вступу, тобто з 01.09.2024. Оскільки позивач навчається на стаціонарі, то не має можливості заробляти на свої потреби самостійно, а тому у період навчання мати забезпечує його житлом, одягом, харчуванням, лікуванням та кишеньковими коштами на проїзд та на власні потреби, у зв'язку з чим він потребує матеріальної підтримки зі сторони батька. З огляду на зазначені вище обставини, він вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами позовного провадження у порядку загального або спрощеного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.11.2025 провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, що передбачено ст.ст.274-279 ЦПК України.
Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та, відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства, відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень та подання зустрічного позову.
12.12.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу та визначити розмір аліментних зобов'язань, щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи щомісячно, починаючи від дня подання позову і до закінчення навчання (але не довше ніж до досягнення 23 років). При цьому відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги щодо стягнення з нього 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) надмірними та такими, що не відповідають його майновому стану. Так, судовим рішенням від 24.09.2024 у справі № 521/15372/24 були призначені аліменти до 05.11.2025 і він це рішення не оскаржував. До моменту винесення зазначеного рішення він також сплачував аліменти, відповідно до усної домовленості з матір'ю дитини - ОСОБА_4 . Станом на сьогодні у нього відсутня будь-яка заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджує відповідальне ставлення до виконання батьківських обов'язків. У 2024 році він добровільно підписав контракт і проходить військову службу, яка здійснюється у тиловому підрозділі та не передбачає отримання бойових надбавок чи будь-яких підвищених виплат. На сьогодні його середньомісячний дохід становить близько 20 000 грн. і є єдиним джерелом фінансового забезпечення його сім'ї, він не є стабільним і залежить від фінансування частини, графіку служби, можливих лікарняних та інших умов, притаманних проходженню військової служби. Крім того, частина доходу спрямовується на забезпечення виконання службових обов'язків, що об'єктивно обмежує можливості для покриття інших витрат сім'ї. Через специфіку служби він фактично не може здійснювати будь-яку додаткову оплачувану діяльність, оскільки це потребувало б значного часу та регулярної присутності і могло б зашкодити виконанню службових обов'язків. Таким чином, зазначений дохід є єдиним джерелом фінансового забезпечення його сім'ї. Крім того, 11.02.2025 за висновком Гарнізонної військово-лікарської комісії №2, відповідача визнано обмежено придатним для військової служби, у зв'язку із захворюваннями, що пов'язані з проходженням військової служби. Основним із них є деформуючий остеоартроз правого плечового суглоба 2 ступеня з помірним порушенням функцій (ст. 61-6 Розкладу хвороб), у висновку зазначено й інші хронічні захворювання, які в сукупності погіршують стан здоров'я та потребують постійного контролю й періодичного лікування, що вимагає регулярних витрат на медикаменти та підтримуючу терапію. Відповідач зазначив, що у нього на утриманні також перебуває його неповнолітня донька - ОСОБА_5 , 2018 року народження, його дружина - ОСОБА_6 не працює, оскільки займається доглядом за дитиною та веденням домашнього господарства. Таким чином, фінансування потреб сім'ї, у тому числі витрати на проживання, харчування, одяг, розвиток та виховання дитини, а також побутові та медичні витрати, здійснюється виключно за рахунок доходу відповідача. Із нерухомого майна йому належить квартира в АДРЕСА_2 , яка була подарована батьком і є єдиним місцем постійного проживання його сім'ї, а також частки квартири на АДРЕСА_3 , що перебуває у спадщині разом із його сестрою, а тому він не має можливості розпоряджатися цією квартирою та не отримує з неї доходу. Таким чином, жоден об'єкт нерухомості не створює додаткових доходів. Відповідач не заперечує свого обов'язку брати участь у матеріальному забезпеченні сина, проте просить суд при визначенні розміру аліментів врахувати всі зазначені вище обставини, які мають значення, згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України.
У судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши при цьому, що відзив на позовну заяву підтримує у повному обсязі, додаткових пояснень не має.
Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 з 28.04.2007, який було розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2013 (цивільна справа №1512/15834/2012).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився позивач ОСОБА_3 , (актовий запис №1828 Відділу реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Одесі від 08 листопада 2007 року).
Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серії НОМЕР_1 ), батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.09.2024, є учнем 2 класу 5-річного Приватного професійного технікуму/Технікум харчування та гастрономічних послуг/2 клас, який розташований у м. Кельці, Республіки Польща. Навчання триває п'ять років, запланована дата закінчення - 31 серпня 2029р., що підтверджується відповідною довідкою за місцем навчання.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину - найважливіший обов'язок матері і батька.
Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, при цьому суд звертає увагу на те, що позивачем на підтвердження заявлених вимог надана лише довідка за місцем навчання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 Постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа №199/9339/16-ц, (провадження №61-32330св18).
Разом з тим, згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При таких обставинах, беручі до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, з огляду наявності на утриманні відповідача ще однієї дитини, а також з урахуванням, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб дитини і не повинен призводити до обмеження матеріальних прав, інтересів та потреб відповідача, суд вважає, що аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка продовжує навчання будуть достатніми для належного утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
У відповідності до ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи наведене вище, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Керуючись ст.4,10,12,13,18,19,81,141,178,187,211,247,258,259,273,274-279,354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти, у зв'язку з продовженням навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.10.2025 і до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_1 23-річного віку, в іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя І. В. Огренич