Справа № 643/1267/25 Головуючий 1 інстанції: Олійник О.О.
Провадження №33/818/438/26 Доповідач: Шабельніков С.К.
22 січня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Ісмаілова Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ісмаілова Р.Г. на постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 20 січня 2025 року о 08 годині 23 хвилин, м. Харків, вул. Деревянка, 1В, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ Daewoo Т113110, д.н.з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло. Водій від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у КНП ХОР ОКНЛ у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі захисник Ісмаілов Р.Г. просить скасувати постанову Салтівського районного суду м.Харкова від 07 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_1 суд першої інстанції не здійснив всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, належним чином не перевірив та не оцінив пояснення ОСОБА_1 щодо змісту розмови з працівниками поліції, зокрема, щодо фактичної «поради» відмовитись від огляду, пов'язаної з прийомом препаратів, не дослідив медичні особливості стану здоров'я ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю 3 групи та не з'ясував характер та вплив препаратів, що ним приймаються, на можливі «ознаки сп'яніння».
У судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року:
- захисник Ісмайлов Р.Г. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що на відео не зафіксовано рух транспортного засобу ОСОБА_1 та момент його зупинки, провокацію з боку працівників поліції, відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», відсутність ознак наркотичного сп'яніння, які належним чином не підтверджені, а також на не безперервність відео, яке, зокрема, не відображає ключові етапи;
- ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу сторони захисту, а також додаткові пояснення свого захисника, зазначивши, що йому працівники поліції рекомендували відмовитись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у зв'язку з тим, що він є інвалідом 3 групи та приймав відповідні ліки, а саме «Диклофенак», які йому призначив лікар.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Ісмайлова Р.Г. та Данієляна М.К., які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №225501 від 20 січня 2026 року, в якому зазначено про те, що 20 січня 2025 року о 08 годині 23 хвилини в м.Харкові по вул. Дерев'янка, 1В, водій ОСОБА_1 керував авто ЗАЗ DaewooТ13110, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зміни очей які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ відмовився під запис на бодікамеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи: Московський райсуд м. Харкова»; «Підпис особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ( ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1).
Будь-яких заперечень або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення або інших документів не зазначав.
У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія до КНП ХОР «ОКНЛ» від 20 січня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло. Огляд не проводився, у зв'язку з відмовою водія (а.с.4).
Також належить взяти до уваги, що згідно рапорту поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, капрала поліції, Кривошеєва О.А. від 20 січня 2025 року, під час патрулювання Шевченківського району, екіпажем 1152 близько 08 години 23 хвилин по вул. Дерев'янка, 1В, згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», ()інформація, що водій може перебувати в стані сп'яніння), був зупинений транспортний засіб ЗАЗ DaewooТ13110, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в КНП ХОР ОКНЛ, на що водій погодився, але по приїзду до закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР. На водія був складений протокол ЕПР1 225501 за ч.1 ст.130 КУпАП. Водія відсторонено від керування транспортним засобом, транспортний засіб припарковано без порушень ПДР (арк.5).
У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 20 січня 2025 року (акр. 3), з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у відповідному медичному закладі в м.Харкові. Водію роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також повідомлені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 поставив свої підписи у протоколі про адміністративне правопорушення. Водія відсторонено від керування транспортними засобами. Крім того, жодних заперечень на дії працівників поліції водій не висловлював. Поряд із цим,
Зазначений відеозапис відтворює обставини події та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду та визнання керування транспортним засобом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп'яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп'яніння чи ні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки під час складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП зазначення причини зупинки транспортного засобу не впливає на обставини вчиненого адміністративного правопорушення та об'єктивно не спростовує факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Разом з цим, стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи. Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
При цьому, належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.
Крім того, відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Керування транспортними засобами в стані сп'яніння створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху та може призвести до тяжких наслідків.
Здійснити перевірку керування водієм транспортного засобу, вочевидь, можливе лише після зупинки транспортного засобу.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов'язок водія пройти медичний огляд на стан сп'яніння.
Ця вимога поліцейського є імперативною і підлягає виконанню.
Разом з тим, ніхто не може бути примушений проходити огляд на стан сп'яніння, оскільки з точки зору стороннього спостерігача такий примус може бути розцінений, як порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, відповідно до викладених правових норм у їх нерозривному взаємозв'язку, водій у якого працівник поліції встановив ознаки сп'яніння зобов'язаний виконати законну вимогу - пройти огляд на встановлення факту такого сп'яніння, а відмова від виконання цієї вимоги є самостійним складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 130 КУпАП та не знаходиться у причинно - наслідковому зв'язку із законністю чи незаконністю зупинки транспортного засобу.
Разом з тим, належить зазначити, що неправомірна зупинка транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення працівників поліції до відповідальності, встановлену законом та підлягають розгляду в окремому порядку.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи безпідставними, які суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.
Зокрема, з відеозапису події від 20 січня 2025 року об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та не повідомляв працівників поліції, що він не керував транспортним засобом, а навпаки під час спілкування з працівниками поліції поводив себе як водій цього транспортного засобу, у зв'язку з чим проїхав разом із працівниками поліції до відповідного медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, від якого у подальшому відмовився.
Більш того, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджений ним особисто, як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і відеозаписом.
Отже, твердження сторони захисту про те, що на відеозаписах відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційним судом розцінюється як обраний спосіб захисту.
Доводи захисника Ісмайлова Р.Г. про те, що у ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи у зв'язку з хронічними хворобами та у нього були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки жодним чином не спростовують висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Більш того, підстави вважати чи перебуває особа у стані наркотичного сп'яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд у відповідному медичному закладі, що і було запропоновано останньому.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735.
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння є його повноваженнями, що знайшло своє законне відображення у процесуальному закріпленні працівником поліції своїх висновків щодо наявності ознак наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №225501 від 20 січня 2025 року.
В силу ст. 252 КУпАП, відповідно до якої, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними. А від так, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними.
Твердження сторони захисту про те, що відеозапис події не є повним, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою бодікамери працівника поліції, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.
Суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що вимоги статей 130 та 266 КУпАП, а також п.2.5 Правил дорожнього руху, в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність саме за відмову від проходження огляду яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку.
Як слідує із долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, на ньому чітко зафіксована вимога працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, та відмова водія ОСОБА_1 від проходження такого огляду, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, зафіксовані на відео, що не мають розриву у часі. Більш того, ОСОБА_1 власноручно підписав протокол про адміністративне правопорушення, без будь-яких зауважень.
Поряд із цим, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Щодо доводів в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 про те, що він за призначенням лікаря приймав лікарський засіб «Диклофенак», апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна.
Згідно інструкції до лікарського засобу «Диклофенак», що є у загальному доступі, під час вживання зазначеного препарату слід утриматися від керування автотранспортом або інших потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної уваги та швидкості реакції, тому що під час прийому препарату можуть виникнути порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку центральної нервової системи, млявість або підвищена втомлюваність.
Отже, вживаючи лікарські засоби ОСОБА_1 повинен був утриматись від керування транспортним засобом, оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно-небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Доводи сторони захисту на особисту зацікавленість з боку працівників поліції до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки та складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Поряд із цим, у матеріалах справи міститься довідка ст. інспектора ВАП УПП в Харківській області, капітана поліції, Кравчук Еліни, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних НАІС ДДАІ, отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 09 липня 1998 року (арк.2), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.
Апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Ісмаілова Р.Г. залишити без задоволення.
Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 07 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков