30 січня 2026 року
м. Харків
справа № 635/4188/23
провадження № 22-з/818/28/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Яцини В.Б., Маміної О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін заяву ОСОБА_1 , в особі представника Щербини Яни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, треті особи: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Мереф'янської міської ради,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задовольнено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38500,50 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а саме: визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 липня 2025 року та на додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року залишено без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 липня 2025 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року залишено без змін.
12 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила стягнути витрати на правничу допомогу пов'язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 11 000 грн.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно з ч.1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями ст. 59 Конституції України.
Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З аналізу ч.3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Заявником на підтвердження понесених ним витрат надано копії: укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Щербина Я.М. договору про надання правничої допомоги від 12.12.2022 року; додаткової угоди від 25.12.2023 року до договору про надання правничої допомоги від 12.12.2022 року, згідно якої продовжено строк дії договору про надання правничої допомоги від 12.12.2022 року до 31.12.2030 року; рахунку фактури на сплату наданих послуг та судових витрат від 11.12.2025 року, довідки № 2 про сплату наданих послуг щодо правничої допомоги від 11.12.2025 року; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом на суму 11000 грн від 12.12.2025 року, згідно якого адвокатом Щербина Я.М. надано правничу допомогу наступного характеру: ознайомлення з апеляційною скаргою, узгодження правової позиції, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 10 000 грн, складання та подання клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - 1000 грн.
Заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу від ОСОБА_2 не надходила.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), колегія суддів вважає, що заява заяву ОСОБА_1 , в особі представника Щербини Яни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню. Отже підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 11000 грн., що відповідає обсягу наданої допомоги, складності справи, а також критерію розумності та виваженості.
Керуючись ст. ст. 137, 270, 381 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Заяву ОСОБА_1 , в особі представника Щербини Яни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 11 000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина