САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ
Справа № 726/3677/25
Провадження № 1-кп/726/65/26
Категорія 21
29.01.2026 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025263020000829 від 08.10.2025 р., що надійшов з Окружної прокуратури міста Чернівці, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Керстенці, Хотинського р-ну, Чернівецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, інвалід ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025263020000829 від 08.10.2025 р. , що надійшов з Окружної прокуратури міста Чернівці, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Керстенці, Хотинського р-ну, Чернівецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, інвалід ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
І. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
7.10.2025 року, близько 11 години 20 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Калинівська 13А на території МІК «Калинівський ринок», діючи умисно, протиправно, переслідуючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій і відповідні наслідки, та бажаючи їх настання, умисно наніс один удар ножом в область живота ОСОБА_6 , чим спричинив тілесні ушкодження останньому у вигляді колото-різаної рани черевної стінки зліва, що згідно висновку експерта Чернівецького ОБСМЕ №727 екс від 24.10.2025 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в нанесенні умисному легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразились у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.
ІІ. Позиції сторін кримінального провадження
Правова позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 31.10.2025 року та підписаний прокурором Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 .
З огляду на обвинувальний акт орган досудового розслідування, позицію якого підтримав прокурор, вважали встановленим те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Прокурор вважає, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення наявності складу кримінального правопорушеня за ч. 2 ст. 125 КК України як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності. Просив суд визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн;
Позиція обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред'явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз'яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, вид шкоди, мотив і мету, а також форму вини, суду дав наступні пояснення. 07 жовтня 2025 року, близько 11 години, він перебував на території МТК Калинівський ринок» за адресою: м. Чернівці, на вул. Калинівська 13А, у районі 5-го сектору. В цей час туалет на ринку був зачинений, тому він справив природні потреби на контейнер, що знаходився поблизу туалету. Коли виходив, побачив потерпілого, який запитав, «що ти робиш?». Він вибачився, при цьому потерпілий наніс йому удар в лице. Після цього він пішов до свого робочого місця, де продає ножі, взяв ніж і підійшов до потерпілого, який в цей час розвантажував машину і вдарив його ножем в живіт.
Не заперечив кваліфікацію кримінального правопорушення та те, що своїми діями спричинив потерпілому легке тілесне ушкодження, що зазначене в обвинувальному акті.
Цивільний позов потерпілого визнає частково в розмірі 5000 гривень, вважає що потерпілий не сильно постраждав від ножового поранення. Згідний понести покарання, яке просив прокурор в розмірі 1700 гривень. Крім цього зазначив щодо обґрунтованості цивільного позову.
Вважає, що розмір відшкодування (моральної шкоди) є неадекватним.
Натомість цивільний позивач неодноразово в тексті позовної заяви посилається на характер кримінального правопорушення, умисні насильницькі дії, спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, наслідки у вигляді страждань для нього його сім'ї (тощо). При цьому, жодного письмового доказу, що додається до позову, який би підтверджував заподіяння ним значної моральної шкоди не надається, тобто не подається жодної Виписки із медичної карти стаціонарного або амбулаторного хворого, яка підтверджувала б знаходження позивача (потерпілого) на стаціонарному або амбулаторному лікуванні. Твердження позивача, що він лікувався є голослівні та не підтверджені доказами в обґрунтування позовної заяви.
Відсутність вказаних документів, бодай якихось Виписок із медичних карт стаціонарного або амбулаторного хворого, на його думку в повній мірі засвідчує відсутність глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, а відтак не може мати можливий грошовий еквівалент моральних страждань в сумі - 70 000 гривень, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Також просить суд врахувати і інші істотні обставини при розгляді цивільного позову.Те, що в силу своїх фінансових можливостей, із врахуванням свого матеріального стану, а також того, що він являється особою з інвалідністю III групи, його розмір соціальної пенсії складає 2800 гривень, він погоджується на відшкодування потерпілому завданої моральної шкоди в сумі 5-ть тисяч гривень. Як особа з інвалідністю III групи із розміром пенсії 2800 гривень, він не може виплатити потерпілому 70 000 гривень, виплата такої суми не досягне мети відшкодування, а стане каральним заходом, що суперечить меті цивільного законодавства. Мета моральної шкоди - компенсація, а не покарання, заподіяна мною шкода у вигляді невеликої порізу черевної порожнини не призвела до довгострокового лікування потерпілого ОСОБА_8 , відомості щодо його лікування (або тривалого відновлення), як зазначено вище взагалі відсутні. Також просить врахувати, що нанесена ним травма не призвела до інвалідності потерпілого (позивача у справі), цивільним позивачем не доведено будь-які, хоча б короткострокові психічні (психологічні) негативні наслідки у зв'язку із отриманою травмою, надання позивачем таких доказів, як свідоцтво про народження своєї дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка через півроку стане повнолітньою, підтверджує тільки те, що потерпілий має дитину. Однак інші можливі другорядні докази, наприклад свідоцтво про шлюб (що підтверджує перебування у шлюбі), довідка про склад сім'ї, суду не надаються. Тобто, позивач висуваючи версію, що отримана травма мала для його сім'ї негативні наслідки повинен в обгрунтування предмету позову подати належні докази із відповідним обґрунтуванням позов сих вимог у сумі 70 000 гривень, що потребує відповідного доведення. Як висновок, вважає, що його вина є , нанесена ним шкода потерпілому незначна, як він вважає, теж є, але розмір значно завищеного відшкодування у сумі 70 000 гривень позивачем та його адвокатом не підтверджується доказами доданими до позову, а обов'язок доведення суми цивільного позову покладається на сторону позивача.
Пояснення потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 07 жовтня 2025 року, близько 11 години, він перебував на території МТК Калинівський ринок» за адресою: м. Чернівці, на вул. Калинівська 13А, у районі 5-го сектору. На зазначеній ділянці стояв його транспортний засіб марки «Мегcеdеs-Веnz».
В цей час обвинувачений ОСОБА_4 почав справляти природну потребу на його автомобіль. У зв'язку з цим він зробив зауваження, обвинувачений вибачився і пішов у невідомому напрямку. Через певний час, орієнтовно через 15 хвилин, коли він займався робочими справами, обвинувачений ОСОБА_4 знову підійшов до нього та запитав, чи дійсно автомобіль «Мегcеdеs-Веnz» йому належить, показавши рукою на автомобіль білого кольору «Мегcеdеs-Веnz». Після того, як він підтвердив, що це його транспортний засіб, обвинувачений ОСОБА_4 без будь-яких пояснень, раптово діставши з рукава ніж, нецензурно висловився в наніс йому правою рукою удар у ділянку живота з лівого боку. Після цього нападник одразу побіг у невідомому напрямку. Його було госпіталізовано швидкою допомогою до лікарні, де провели операцію, вставили зонд. Перебував на лікуванні 1 тиждень, і ще 2 тижні їздив на перев'язки.
Очевидцями даної події були співробітники, які працюють також на МТЦ «Калинівський ринок», які на той час були поруч з ним, а також інші особи які були недалеко від місця події.
Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 не вибачився за скоєне та не відшкодував збитки, коли вони перебували перед судовим засіданням у дворі суду, адвокат обвинуваченого підходив та пропонував «закрити питання по суду», на що вони не погодилися, сам обвинувачений жодного разу не вибачився. Отже він не вибачив обвинуваченого, просив призначити максимальне покарання, згідно чинного законодавства та повністю задоволити цивільний позов.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним. В результаті кримінального проступку, яке виразилось у отриманні тілесних ушкоджень, а саме ножового поранення в область живота, він відчув сильний біль, переляк за своє здоров'я та подальше існування своїх близьких (дитини, батьків) без нього у разі ускладнень після поранення (бути немічним, інвалідом тощо). Після отримання поранення, він змушений був самостійно звертатись до лікарні у отриманні медичної допомоги, так як Відповідач не надав першочергову медичну допомогу, не викликав швидку, не намагався допомогти у доставці до найближчого медичного закладу. Усі ці події негативно відобразились на його настрої та психіці. Він пережив психологічний стрес і в подальшому значних душевних і психічних страждань. Тривалий час порушений сон. Це призвело до погіршення та позбавлення можливості реалізації його звичок і бажань, погіршились відносини з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру. Будь-яке згадування про події 07.10.2025 року, негативно відображаються на настрою, сім'ї, робочому процесі. Адже, було б глибше проникнення ножем у живіт, не відомо, які б були наслідки по стану здоров'я.
Вважає, що цілком очевидно, що обвинувачений своїми протиправними діями створив для нього та його сім'ї додаткові труднощі в побуті. Перебуваючи у лікарні, обвинувачений не цікавився станом його здоров'я. Жодного разу не пропонував допомоги. Крім того, у зв'язку з кримінальним проступком, який вчинив обвинувачений, він вимушений був відвідувати неодноразово органи поліції, давати пояснення, збирати для суду необхідні документи, консультуватись з юристом.
Вказане не входило у його життєві плани, і витрачання часу на це, впливало на психічний стан останнього, на порушення ритму життя. Враховуючи характер та глибину спричинених по вині обвинуваченого душевних та психічних страждань внаслідок протиправних дій, істотність вимушених змін в його житті - не відшкодування завданих збитків, відвідування відповідних спеціалістів, приймаючи до уваги, що обвинувачений завдав тілесних ушкоджень небезпечним предметом - ножем, він оцінює завдану йому моральну шкоду на суму 70 000 гривень (сімдесят тисяч гривень).
Ш. Висновки Суду
Розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, в спрощеному порядку оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд доходить висновку про достатність доказів для визнання ОСОБА_4 винуватим за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
ІV. Призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відмічає що відповідно до ст.3 Конституції України, людина, життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:
- особу обвинуваченого - його вік; матеріальний стан - здійснював підприємницьку діяльність (на час скоєнні кримінального правопорушення) без державної реєстрації; також те, що він не перебуває на диспансерному обліку у нарколога та психіатра, має на утриманні неповнолітню дитину, є інвалідом ІІІ групи, думки потерпілого, який щодо призначення міри покарання просив суд призначити максимальне покарання відповідно до чинного законодавства, яка сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України, в межах санкції частини статті, у виді обмеження волі.
Також суд бере до уваги загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК). Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.
Суд вважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.
Суд не вбачає щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_4 , який беззаперечно та остаточно вини не визнав, заперечував частково встановлені судом обставини. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. В даному випадку не встановлено дійсного каяття обвинуваченого. Не відшкодована шкода.
Крім цього судом враховано при визначенні міри покарання - вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення - нанесення тілесного ушкодження ножем, та локалізацію нанесеного ушкодження - живіт.
У зв'язку із викладеним, суд, погоджується з позицією потерпілого та доходить висновку, що обвинуваченому необхідно призначити максимальне покарання у вигляді обмеження волі.
Так, за змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб'єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
Питання про наявність чи відсутність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Судом розглянуто цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого на його користь моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
В силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн. на користь потерпілого суд виходить з наступного.
Відповідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При вирішенні питання про розмір моральної шкоди, заподіяний потерпілому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує роз'яснення п. 4, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де сказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Враховуючи характер правопорушення, небезпечний спосіб нанесення тілесного ушкодження, а саме нанесення ушкодження ножем, нанесення ушкодження в живіт, моральні та фізичні страждання потерпілого, зусилля, необхідні для відновлення його попереднього стану, суд вважає цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 слід задовольнити частково у розмірі 30000 грн.
Речовими доказами слід розпорядитись в порядку ст. 100 КПК України
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експертів для проведення товарознавчої експертизи у сумі 10 696, 80 грн.
Даних щодо наявності у кримінальному провадженні процесуальних витрат прокурором не надано.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі.
Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення товарознавчих експертиз у сумі 10 696, 80 грн.
Речові докази:
- ніж, загальною довжиною 305 мм, який до категорії холодної зброї не відноситься - знищити;
- DVD-R диск 111102-S1 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим - з моменту отримання його копії.
Головуючий суддяОСОБА_1