Справа № 636/4373/21 Провадження 2-п/636/2/26
22.01.2026 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Оболєнської С.А.,
за участю секретаря судового засідання - Романової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чугуєві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Русанова Геннадія Вікторовича про перегляд заочного рішення суду,
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Русанов Г.В. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області, ухваленого 08.09.2023 у справі № 636/4373/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» заборгованості за кредитним договором № ЛЛ-02227489 від 29.03.2021 у розмірі 10678,90 грн та судового збору в розмірі 2270,00 грн, та поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення.
В обґрунтування заявлених вимог представник заявника посилається на те, що про ухвалення судом спірного заочного рішення та взагалі про розгляд справи в суді відповідачу стало відомо з повідомлення у додатку Дія, зі змістом рішення він ознайомився 25.11.2025, до цього часу копію заочного рішення не отримував, що є причиною поважності причин пропуску звернення з даною заявою. Про розгляд справи відповідач не повідомлявся належним чином, ніякі повідомлення з електронної адреси Анастасії Креденцер про відкладення розгляду справи до суду не направляв, після деокупації с. Гракове Чугуївського району Харківської області Укрпошта ще не відновила свою роботу, не було належним чином налагоджено мобільний зв'язок, повідомлення у мобільний додаток майже не доставлялися, відповідач про наявність у нього додатку «Viber» не повідомляв, не просив надсилати судові повідомлення шляхом направлення SMS, тому участі у справі не приймав. Доказів отримання відповідачем вимоги позивача про погашення боргу суду не надано, проценти та три відсотки річних нараховані безпідставно.
Сторони в судове засідання не з'явились, від представника відповідача надійшла заява з проханням задовольнити заяву без їх участі, представник позивача причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявсяь судом своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа.
Дослідивши письмові матеріали цивільної справи та зміст заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 284 ЦПК України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Правилами статті 284 ЦПК України встановлено можливість поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання заяви про перегляд заочного рішення поза межами строку, визначеного статтею 284 ЦПК України, розгляду даної заяви по суті передує питання з'ясування поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. У випадку наявності поважних причин суд поновлює строк та вчиняє дії, передбачені статтею 286 ЦПК України, а саме невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно правил частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Згідно наведених правил частини першої статті 127 ЦПК України, підстави для поновлення строку звернення до суду виникають за заявою учасника справи, тобто виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву.
Таким чином, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини, наведеній, зокрема в його рішенні «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року та інших.
Згідно матеріалів справи, ухвалою від 02.11.2021 справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито, призначено судове засідання на 30.11.2021.
Відповідачу копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками надіслано за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки 30.11.2021 справа слуханням не відбувалась, у зв'язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті по іншій справі, розгляд справи відкладено на 11.01.2021, про що відповідач був обізнаний, що підтверджується його власноручним підписом у явочному листі, який міститься в матеріалах справи (а.с.40).
11.01.2021 справа слуханням не відбувалась, у зв'язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті по іншій справі, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка, розгляд справи відкладено на 18.02.2022, про що відповідач також був обізнаний, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним повідомлення про вручення поштового відправлення з власноручним підписом відповідача про отримання ним судової повістки на зазначену дату (а.с.46).
18.02.2022 відповідач також був особисто повідомлений про наступну дату розгляду справи на 05.04.2022, що підтверджується його власноручним підписом у явочному листі, який міститься в матеріалах справи (а.с.49).
Ухвалою від 27.01.2023 справа прийнята до провадження суддею Гуменним З.І., справа призначена до розгляду на 03.04.2023, про яку відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку SMS на номер телефону відповідача (а.с.57).
Про наступну дату судового засідання 18.05.2023 відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.60).
В судове засідання 18.05.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відрядженням (а.с.65).
Про наступні дати судових засідань 28.07.2023 та 08.09.2023 відповідач також повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.68,74).
Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на необізнаність про розгляд справи стосовно нього в суді не відповідають дійсності, оскільки про такий йому було достеменно відомо.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, заяву про перегляд заочного рішення, оформлену відповідно до вимог, установлених частинами першою сьомою статті 285 ЦПК України, суд приймає та розглядає у порядку, передбаченому статтями 286, 287 ЦПК України. За змістом речення першого частини першої статті 286 ЦПК України суд зобов'язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає зазначеним вимогам, тобто є належно оформленою.
Визначений у статті 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний як до розгляду суті цієї заяви, так і до розгляду на предмет дотримання строку її подання. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (речення перше частини третьої статті 287 ЦПК України).
У разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд, що не перешкоджає стороні відповідача оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, заява про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.
Щодо вирішення заяви по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 288 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: перша - відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено рішення, та не повідомив про причини неявки, не подав відзив на позовну заяву; друга - докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За змістом вказаних норм наявність цих двох підстав для скасування заочного рішення є обов'язковою.
Жодних доказів, в тому числі і доказів, які мають істотне значення для вирішення справи в розумінні ст. 288 ЦПК України, відповідачем не надано, враховуючи наступне.
Згідно листа Верховного Суду України від 01.05.2007 «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішення у цивільних справах» правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК України, зокрема якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причини і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна стверджувати про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Згідно ст. 44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Зі змісту п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вбачається, що судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд зауважує, що відповідачу було відомо про розгляд зазначеної справи в суді, однак своїм правом на подачу відзиву та надання доказів на спростування заявлених позивачем вимог він не скористався, будь-яких доказів причин поважності неявки в судові засідання суду не надав.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах державучасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім того, інформація щодо розгляду справи розміщена на офіційному сайті «Судова влада», який є у загальному доступі.
Таким чином, доказів на підтвердження поважності причин неявки відповідача до суду не надано. Справа розглянута на підставі наявних доказів, які досліджені судом у повному обсязі.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути в їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.
У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача лише навів доводи щодо незгоди з наданою судом оцінки доказів, що були надані позивачем, та на підставі яких ухвалене судове рішення. При цьому у заяві відсутнє посилання на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, і які не були досліджені судом через те, що відповідач не з'явився до суду.
Матеріали справи містять докази, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та користувався ними, що ним самим не заперечується.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.
Таким чином, жодної з умов, передбачених ст. 288 ЦПК України, судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для скасування вказаного заочного рішення від 08.09.2023 суд не вбачає, тому заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення, що не перешкоджає стороні відповідача оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.287, 288 ЦПК України, суд
У поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08.09.2023 представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Русанову Геннадію Вікторовичу - відмовити.
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Русанова Геннадія Вікторовича про перегляд заочного рішення суду, ухваленого Чугуївським міським судом Харківської області 08 вересня 2023 року у справі № 636/4373/21 - залишити без задоволення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С.А. Оболєнська