Справа № 688/5495/25
Провадження 2/681/309/2026
про залишення позовної заяви без руху
"02" лютого 2026 р. м.Полонне
Суддя Полонського районного суду Хмельницької області Іллюк С.В., дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні дитини з інвалідністю віком до вісімнадцяти років,
У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаною позовною заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.12.2025 справу передано за підсудністю до Полонського районного суду.
14.01.2026 справа надійшла до цього суду.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 та п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Заяву подано до суду не в порядку окремого провадження, а у позовному провадженні.
Позовне провадження - вид провадження у судовому процесі, у якому розглядається спір двох сторін (позивача та відповідача), який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
При цьому, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК Ураїни, але він не є вичерпним.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме: якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору.
Заява про встановлення факту перебування на утриманні, повинна відповідати загальним вимогам ст. 175 ЦПК України з урахуванням особливостей, передбачених ст. 318 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 не зазначає, чому він звернувся до суду не в порядку окремого провадження, а у позовному провадженні, хоча у змісті заяви посилається на вимоги ст. 315 ЦПК України.
У справах про встановлення судом фактів, ключовим є те, що саме конкретний факт має юридичне значення, а мета його встановлення тут має другорядне значення. Але і факт, і мета його встановлення мають випливати з однієї сфери правовідносин. Тобто, не будь-який факт підлягає встановленню лише тому, що такий випадково наявний у заявника і підходить йому для якоїсь його мети, яку собі ставить заявник.
Зі змісту поданої заяви не вбачається, для якої мети позивачу необхідне встановлення факту утримання доньки з інвалідністю до 18 років.
Встановлення судом самого факту утримання особою дитини, батьком якої він є, не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати факт перебування на утриманні батька доньки з інвалідністю до 18-ти років.
У такому випадку очевидно, що ОСОБА_1 не має метою вирішення питання в сфері сімейних правовідносин.
У разі, якщо встановлення такого факту ніяк не пов'язане з реалізацією цивільних прав та обов'язків позивача в сімейних правовідносинах, до участі у справі необхідно залучити заінтересованих осіб, на права та обов'язки яких впливатиме встановлення (не встановлення) вказаного факту.
Разом з тим, суд зазначає, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23).
При цьому, якщо заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою саме виходячи з викладеного вище, останньому необхідно вказати мету встановлення такого факту та визначити коло осіб у зв'язку із встановленням мети такого факту, що має юридичне значення, які мають бути залученими до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.
Крім того, всупереч вимогам ст. 175 та ст. 318 ЦПК України у поданій заяві заявником не зазначено, хто саме не визнає даний факт.
Отже, всупереч вимогам ч. 1 ст. 318 ЦПК України заявником в заяві про встановлення факту перебування на утриманні не зазначено мету даного факту, тобто які правові наслідки потягне встановлення вказаного факту.
Вимога про зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту є обов'язковою, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки, так як встановлення юридичного факту має відбуватися лише з метою захисту чи визнання конкретного права заявника. Від мети встановлення юридичного факту також залежить коло заінтересованих осіб, які мають брати участь у справі.
Встановлення факту судом можливе, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
У пункті 5 Постанови пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування у спавах про встановлення факту належності страхового свідоцтва; - у справах про встановлення факту смерті/народження відділ державної реєстрації актів цивільного стану відповідного району.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Сам позивач ОСОБА_1 посилається на цю норму у своїй позовній заяві та зазначає, що дослівно «з огляду на вище вказане, позовна заява підсудна Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області».
Всупереч наведеній вимозі закону ОСОБА_1 звертається до Полонського районного суду Хмельницької області та не подає доказів на підтвердження, що у нього є зареєстроване місце проживання або перебування у м. Полонному.
При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 звернувся до суду не із заявою в порядку окремого провадження, зазначаючи учасників процесу як заявник та заінтересовані особи, а з позовною заявою, зазначаючи сторін як позивач та відповідач, що суперечить викладеному ним у самій заяві.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху оскільки: в заяві не зазначено з якою метою позивачу необхідно встановити зазначений в ній факт; не зазначено, хто заперечує (не визнає) факт, який просить встановити заявник; не зазначено чому позивач не звертається до суду із заявою, що розглядається в порядку окремого провадження, а у разі, якщо існує спір, не зазначає про це.
Відповідно до ст.185 ЦПК України заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні дитини з інвалідністю віком до вісімнадцяти років залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
З урахуванням викладеного, позивачу доцільно подати новий текст позовної заяви, в тому числі - для вручення відповідачу.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали у зазначений строк позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернена зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Сергій ІЛЛЮК