Справа № 466/9528/25
Провадження № 2/466/737/26
02 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі Солиган М.Р.
з участю представника позивача Карпінської В.Ю.
представника позивача адвоката Бриковської Д.О.
відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу за позовної заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини 21» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -
14.10.2025 представник позивача ОСББ «Тичини 21» Бриковська Д.О. звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 11.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.(а.с.103)
02.12.2025 на адресу суд від відповідачів надійшло клопотанням про скерування справи до Верховного Суду України щодо визначення підсудності розгляду справи. Мотивуючи подане клопотання, відповідачі вказали, що їх немає в реєстрі статистки, фактично їх не існує, і у них немає відповідних документів, зазначених в даному клопотанні.
В судовому засіданні відповідачі підтримали подане клопотання з підстав викладених у ньому, просили таке задовольнити.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили щодо заявленого клопотання.
Заслухавши думку учасників справи, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, виходячи з необхідності дотримання розумних строків під час провадження у справі, зважаючи на вищенаведені доводи та мотиви, суд вважає за можливе за наведених обставин розглянути клопотання по суті та дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно дост.15ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, положенням ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України,міжнародних договорів,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до загальних правил територіальної юрисдикції (підсудності) визначених ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Системний аналіз відповідних норм ЦПК України, які регулюють питання щодо визначення підсудності, дає підстави для висновку, що підсудність справи визначається на момент пред'явлення позову шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст.ст. 27, 184, 187 ЦПК України).
Крім того, територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності (альтернативна та виключна).
Питання обрання суду у разі реалізації права вибору загальної підсудності вирішується позивачем на стадії пред'явлення позову шляхом подання відповідної заяви. У такий спосіб позивач реалізує своє право на доступ до правосуддя.
Так, позивач у відповідній заяві зазначив, що користуючись правом, встановленим ч.1 ст. 27 ЦПК України, пред'являє позов до Шевченківського районного суду м. Львова, а саме до фізичної особи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЗМУ ДМС України у Львівській області від 10.11.2025р. відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім того, в матеріалах справи наявні "засвідчувальні документи", які підтверджують особу відповідачів та місце їх проживання або перебування.
Основою механізму забезпечення права на доступ до правосуддя є певна сукупність втілених у Конституції та чинному законодавстві України правових принципів, установлених інститутів, норм та юридичних гарантій, які в комплексі уможливлюють і сприяють його дотриманню, реалізації та захисту. В свою чергу, право на доступ до правосуддя є невід'ємною складовою права на судовий розгляд. Оскільки останнє, у свою чергу, є складовою прав людини, їх конституційно-правові гарантії в цілому повністю стосуються і права на доступ до правосуддя, що дає підстави для висновку про існування згаданого права в системі координат загального конституційно-правового механізму гарантій прав людини.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідачів.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідачів. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем, відповідно до наданих йому законом прав, обрано саме Шевченківський районний суд м. Львова, і право на визначення належного суду за правилом загальної підсудності, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання відповідачів слід відмовити, оскільки передача справи на розгляд до Верховного Суду призведе до обмеження права позивача на доступ до правосуддя за встановленою законом процедурою та порушення передбаченого цивільним процесуальним законодавством права позивача на звернення до суду за правилами загальної підсудності.
Окрім того, підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені ст. 403 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 260, 353 ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод,суд,-
постановив:
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скерування справи за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини 21» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за підсудністю - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя: В. В. Свірідова