Провадження № 2-а/641/23/2026 Справа № 641/8862/25
02 лютого 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Щепелевої Г.М.
секретар судового засідання - Масалова М.Є.
за участі представника позивача - адвоката Лепетюка Я.О.,
представника відповідачів Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції - Федюка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу № 641/8862/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Лосєва Романа Сергійовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лепетюк Я.О. через систему «Електронний суд» звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 6114173 від 08.11.2025 про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП щодо позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 8 листопада 2025 року о 23 годині 01 хвилин за адресою м. Харків, бульвар Гончарівський 2, поліцейським 2 взводу 3 роти 3 бат. УПП у Харківській області сержантом поліції Лосєвим Романом Сергійовичем винесено постанову ЕНА №6114173 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі, та накладено стягнення передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України. У постанові вказано, що водій керував ТЗ Audi s7 з відсутнім номерним знаком, чим порушив п.п. 2.9 (в) ПДР - керування водієм ТЗ без номерного знаку. Так, було зупинено ТЗ Audi s7 д.н.з НОМЕР_1 , після чого до автомобіля підійшов сержант поліції Лосєв Р.С. і одразу звинуватив в порушенні правил дорожнього руху ОСОБА_1 , який на думку поліцейського порушив п.п. 2.9 (в) ПДР, а саме в тому, що позивач керує транспортним засобом без номерного знаку. Позивач пояснив що перед виїздом автомобіль був технічно справний та з наявними номерними знаками, також зауважив що під час поїздки авто рухалось по дорозі зі значними ямами і можливо номерний знак міг бути втрачений саме через це. Про відсутність номерного знаку позивачу стало відомо від поліцейського. На вимогу позивача про надання доказів керування саме ним транспортним засобом, ОСОБА_2 вимогу про ознайомлення з доказами проігнорував та одразу перейшов до складання постанови у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином на думку позивача поліцейський Лосєв Р.С. порушив вимоги ряду статей, а саме ст. 245, 247, 268, 280 КУпАП. Відповідач ОСОБА_2 не міг об'єктивно з'ясувати обставини справи, заздалегідь переконаний що винний саме ОСОБА_1 , звинуватив його у вчиненні правопорушення ще до початку розгляду справи що є грубим порушенням всебічного розгляду справи. Поліцейський не надав докази вини позивача, взагалі упереджено поставився до позивача, виносячи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності без будь якого розгляду справи та вивчення доказів.
Ухвалою від 20 листопада 2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та у відповідача витребувані копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо позивача.
25 листопада 2025 року до суду від представника відповідача Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена відповідно до КУпАП, а розгляд справи відбувся з дотриманням процедури визначеної цим же кодексом. Під час розгляду справи інспектор з'ясував, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність останнього у вчиненні правопорушенні, а також з'ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Під час розгляду справи за оскаржуваною постановою, так і за текстом позовної заяви, позивачем визнається факт керування транспортним засобом, на якому відсутній державний номерний знак. Однак, варто взяти до уваги, що даний факт визнавався з різним описом відсутності державного номерного знаку. На місці розгляду справи за оскаржуваною постановою, позивач відразу повідомив інспектору, що в процесі керування транспортним засобом усвідомлював, що в нього відсутній державний номерний знак і пояснював таку відсутність тим, що в близько 10 діб тому в нього відбулась ДТП, в результаті чого державний номерний знак позивач не встановив, хоча така технічна можливість існувала. Натомість в позовній заяві позивачем вказано, що він не знав про те, що керує транспортним засобом з відсутнім державним номерним знаком, так як здійснював керування по дорозі з великою кількістю вибоїн, в результаті чого державний номерний знак відпав. Державний номерний знак під час зупинки позивача перебував в багажному відділенні його транспортного засобу, про що позивач сам зазначає в ході спілкування (зафіксовано на відеозапис портативного відеореєстратора). Тобто, пояснення позивача щодо руху по дорозі з вибоїнами - є непослідовною версію подій, спрямованою на уникнення адміністративної відповідальності. Позивач та його представник по тексту позовної заяви стверджують, що в ході розгляду справи позивачем заявлялось клопотання стосовно ознайомлення його з відеозаписом, на якому зафіксовано правопорушення. Однак, вищевказане твердження не відповідає обставинам. Як вбачається з відеозапису з портативного відеореєстратора, позивачем не заявлялись клопотання щодо ознайомлення з матеріалами справи в будь-якій формі. Посилання позивача та його представника на положення статті 33 КУпАП, якою встановлено, що при накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, але пом'якшуючі та обтяжуючі обставини в розумінні КУпАП застосовуються у всіх випадках, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того представник відповідача зазначив, що інспектор вчинив всі необхідні дії з метою фіксації правопорушення та накладення адміністративного стягнення, в тому числі дотримуючись прав позивача та не порушуючи їх. Отже, доводи позивача є необґрунтованими, суперечливими та такими, що спрямовані виключно на уникнення адміністративної відповідальності, а не на відновлення порушених прав.
26 листопада 2025 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача Департамент патрульної поліції.
02 грудня 2025 року від представника відповідача Департамент патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив вважати відзив, поданий УПП в Харківській області ДПП, таким, що висловлює позицію відповідача ДПП, оскільки УПП в Харківській області ДПП є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції, а їхні правові позиції у справі є тотожними,
05 січня 2026 року від представника позивача через систему «Електронний чуд» надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, що відповідач у відзиві посилається на відеозапис як на доказ вини позивача. Проте, як вбачається з самого відео запису, надані пояснення були зроблені позивачем до того, як інспектором було зачитано права особи передбачені ст. 268 КУпАП. Відповідно до постанови ВС від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а суд наголосив, що обов'язок щодо роз'яснення прав особі, яка притягається до відповідальності, має бути виконаний на самому початку розгляду справи. Будь-які твердження позивача, зафіксовані на відеозаписі до моменту роз'яснення їй прав, є недопустимими доказами у розумінні ст. 74 КАС України. Процедура розгляду справи інспекторами була позбавлена ознак індивідуальної відповідальності посадової особи. Позивач був змушений надавати пояснення декільком працівникам поліції одночасно та почергово, що призвело до розпорошення уваги та ігнорування суті його аргументів. Жоден з інспекторів не виявив бажання дослухати позивача до кінця, що підтверджується постійним перебиванням та ігноруванням фактів про нещодавнє ДТП та несправність кріплення. Таким чином поліцейськими не було враховано, що склад адміністративного правопорушення передбачає наявність вини. Оскільки номерний знак було втрачено внаслідок технічних пошкоджень після ДТП, про які позивач консультувався з фахівцями та вважав їх усуненими, в його діях відсутній умисел. Відмова інспекторів вислухати ці пояснення призвела до неповноти розгляду справи та прийняття незаконного рішення. Таким чином, на думку представника позивача відеозапис не може слугувати доказом вини позивача, а навпаки є доказом протиправних дій відповідача, а постанова винесена упередженим органом з порушенням процедури роз'яснення прав не може вважатися законною та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити із підстав, викладених у заявах по суті справи.
Представник відповідачів Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні та Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції проти задоволення позовних вимог заперечував повністю із підстав, зазначених у відзивах на позовну заяву. Вказав, що наданими відповідачем доказами повністю підтверджується винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства і не підлягає скасуванню. Наголосив на висловленні позивачем суперечливих версій причин незакріплення номерного знаку на транспортному засобу, що спрямовано на уникнення адміністративної відповідальності.
Інспектор поліції 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Лосєв Р.С. в судове засідання не з?явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, вислухавши думки учасників справи, дослідивши, матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом установлено, що постановою серії ЕНА № 6114173 від 08.11.2025, винесеною поліцейським 2 взводу 3 роти 3 батальйону УПП в Харківській області сержантом поліції Лосєвим Р.С., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121- 3 КУпАП за керування 08.11.2025 в м. Харкові по бульвару Гончарівському, 2, транспортним засобом ТЗ Audi s7 з відсутнім номерним знаком, чим порушено п. 2.9 (в) ПДР - керування водієм ТЗ без номерного знаку, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1 190,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДР).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цієї Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відповідно до положень ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції Національної поліції України, тобто постанову винесено уповноваженою особою.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Водночас, відповідно до загальних положень Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР), правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У відповідності до п.1.3 ПДР, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, що кореспондується з п.1.9. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення яких вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 2.9 в ПДР установлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Положеннями ч. 1 ст. 121-3 КпАП України передбачена відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6114173 від 08.11.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 190,00 грн.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283 КУпАП).
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Крім того, суд зазначає, що факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі №686/11314/17.
Відповідачем до відзиву додано медіа-файли, засвідчені електронно-цифровим підписом, на яких відтворено подію за участю позивача.
Згідно постанови Верховного Суду по справі № 594/5536/17 від 15.11.2018 відеозапис наданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснено даний запис.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16а.
В судовому засіданні було досліджено відеозапис події з автомобільного відеореєстратора працівників поліції, яка мала місце 08.11.2025, з якого встановлено, що під час патрулювання м. Харкова поліцейськими було виявлено у темну пору доби рух транспортного засобу «ТЗ Audi s7» з відсутнім номерним знаком. Працівниками поліції було подано сигнал про зупинку цього транспортного засобу. Після зупинки транспортного засобу інспектори поліції в ході спілкування із позивачем пояснили підставу зупинки транспортного засобу, попросили надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, пояснили позивачу, що він порушив вимоги п.п. «в» п. 2.9 ПДР України, а саме, керував транспортним засобом без номерного знаку, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП; з відеозапису установлено, що позивача ознайомили з його правами та обов?язками, в подальшому щодо нього було складено постанову про адміністративне правопорушення та роз?яснено порядок її оскарження.
Суд зауважує, що в позовній заяві позивач стверджує, що відсутність номерного знаку пов?язана з керуванням по дорозі із великою кількістю вибоїн, внаслідок чого номерний знак відпав, натомість із відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу позивач пояснює відсутність номерного знаку потраплянням автомобіля в дорожньо- транспортну пригоду за тиждень до події 08.11.2025, внаслідок чого номерний знак відпав та є складнощі в його закріпленні на транспортний засіб. Також позивач продемонстрував запакований номерний знак, що перебував у багажному відділенні автомобіля. Суперечливі твердження позивача та непослідовний виклад версій подій суд розцінює як намагання уникнути адміністративної відповідальності. При цьому на зауваження поліцейського про відсутність на автомобілі пошкоджень, які б заважали закріпити номерний знак, позивач жодним чином не відреагував.
Доводи позивача про неознайомлення його із відеозаписом, на якому зафіксовано правопорушення, про що він клопотав під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається заявлення позивачем відповідного клопотання.
Отже, інспектор поліції вчинив всіх необхідних дій з метою фіксації правопорушення та накладення адміністративного стягнення, в тому числі дотримуючись прав позивача та не порушуючи їх.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
На думку суду, позивачем та його представником не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Натомість відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, підтверджено правомірності своїх дій/рішень належними доказами.
Отже, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до правил, встановлених ст. 286 КАС України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відносяться на рахунок позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Керуючись ст.ст.5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Лосєва Романа Сергійовича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
інспектор поліції 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Лосєв Роман Сергійович, м. Харків, вул. Шевченка, 315 А;
Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, м. Харків, вул. Шевченка, 315 А;
Департамент патрульної поліції, код 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Г.М.Щепелева