Справа №348/2571/25
02 лютого 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районнй суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову посилаються на те, що 20.10.2024р ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 20.10.2024-100000128. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі -- 5000 грн., строком на 124 днів.. Дата повернення (виплати) кредиту - 20.02.2025; Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту- 9% від суми Кредиту та дорівнює 450 грн. 00 коп.
Неустойка: 62 грн. 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначає, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув.
Як наслідок, не виконання зобо'язань у відповідача станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у у розмірі 13500 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000 грн., по процентам в розмірі 4650 грн., по комісії450,00 грн.. додаткова комісія 900,00 грн. по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 2 500,00 грн чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». чим порушуються права та інтереси ТзОВчерез що позивач змушений звернутися до суду.
Відзив на позовну заяву від відповідача не поступив.
Стислий виклад позиції сторін:
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, у поданій заяві просить розгляд справи проводити у відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість у розмірі 13500 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000 грн., по процентам в розмірі 4650 грн., по комісії 1350,00 грн., заборгованість по неустойці у розмірі 2 500,00 грн а також судові витрати. Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання,повторно не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлялась завчасно належним чином. Від відповідача поступило клопотання про відкладення справи у зв'язку з перебування за межами держави, а також надання йому можливості братии участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 10.11.2025 р. задоволено клопотання відповідача про розгляд справи у режимі відеоконференції. Ухвала направлена судом на електронну адресу відповідача. Однак у визначений судом час 04.12.2025року віповідач не вийшов на відеоконференцію та не повідомив причини неможливості участі у розгляді справи.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як визначено ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктами 1, 2 ч.3 ст.223 визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Таке положення пов'язане з дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами та із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 44 ЦПК України.
Цивільний процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку поважних причин неявки до суду, однак зобов'язує суд оцінювати неявку до суду у кожному конкретному випадку залежно від підстав поважності наведених причин з тим, щоб забезпечити учасника процесу конституційною гарантією змагальності у процесі та доведення суду переконливості своїх доводів (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України).
Крім того, у відповідності до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини, констатує, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету розгляду для заявника (рішення у справі «Писатюк проти України»).
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи викладене, суд вважає причини неявки та не забезпечення відеонкоференції відповідача ОСОБА_1 в судові засідання - неповажними та приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності останнього
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Станом на день винесення рішення відповідач не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом: .
Судом встановлено,що 20.10.2024р ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 20.10.2024-100000128. Договір укладено в електронній формі та підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора -Е649 отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , який вказаний при його ідентифікації на сайті, підписано відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовану на сайті Кредитора
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі -- 5000 грн., строком на 124 днів.. Дата повернення (виплати) кредиту - 20.02.2025; Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту- 9% від суми Кредиту та дорівнює 450 грн. 00 коп.
Неустойка: 62 грн. 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Також умовами кредитного договору встановлено та погоджено стороними графік щомісячних платежів, в розмір яких входять сума кредиту, процентів та комісії.
Відповідно до п. 4.1. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-3734.
При укладенні вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку, під час якої з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи .
ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надав відповідачеві кредит у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування суми кредиту №2534802864 від 20.10.2024року, відно якої ОСОБА_1 видача коштів здійснювалась за допомогою програми LiqPay, дата 20.10.2024року;видача за договором кредиту №20.10.2024-100000128 на платіжну карту вказану позивачем в Договорі.номер картки НОМЕР_2 ,
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №20.10.2024-100000128 від 20.10.2024року; заборгованість ОСОБА_1 складає у розмірі 13500 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5000 грн., по процентам в розмірі 4650 грн., по комісії450,00 грн.. додаткова комісія 900,00 грн. по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 2 500,00 грн
Проценти по кредиту нараховані за період з 20.10.2024 по 20.02.2025.
Мотиви, з яких виходить суд та застовані норми права:
Щодо укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів за договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч. 2 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір (оферти) № 20.10.2024-100000128 від 20.10.2024р між Т3ОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі та підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора -Е649 отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , який вказаний при її ідентифікації на сайті, підписано відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовану на сайті Кредитора
Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.
Крім того, за змістом заявки ОСОБА_1 від 20.10.2024 яка є невід'ємною частиною договору № № 20.10.2024-100000128 останній ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти).
Також відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження ОСОБА_1 , що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору ОСОБА_1 з яким попередньо ознайомилась.
Акцептовані умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, Позичальником суми (база розрахунку), тощо.
Враховуючи наведене, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.
Також суд вважає доведеними посилання ТОВ «Споживчий центр» про надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання договору.
Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) від 20.10.2024, заявка кредитного договору від 20.10.2024, та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 20.10.2024 містять реквізити належного позичальнику ОСОБА_1 електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором номер карти 4441-11ХХ-ХХХХ-3734
ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надав відповідачеві кредит у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування суми кредиту №2534802864 від 20.10.2024року, відно якої ОСОБА_1 видача коштів здійснювалась за допомогою програми LiqPay, дата 20.10.2024року;видача за договором кредиту №20.10.2024-100000128 на платіжну карту вказану позивачем в Договорі.номер картки НОМЕР_2 ,
Відтак, суд дійшов висновку про доведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 5000,00 грн, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок., зазначений відповідачем у договорі.
Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №20.10.2024-100000128 від 20.10.2024року; заборгованість ОСОБА_1 складає 13500 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5000 грн., по процентам в розмірі 4650 грн., по комісії450,00 грн.. додаткова комісія 900,00 грн. по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 2 500,00 грн
Проценти по кредиту нараховані за період з 20.10.2024 по 20.02.2025.
Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 5000,00 грн
Щодо нарахування відсотків за користування кредитом суд зазначає, що за змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Також суд враховує висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12, та від 04.07.2018 в справі № 310/11534/13, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідно до умов кредитного договору сторони погодили наступні умови кредитування: Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі -5000,00 грн., строком на 124 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 20.02.2025; Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування.
Проценти за користування кредитом позивачем нараховано за період з 20.10.2024 по 20.02.2025. Проценти по кредиту нараховані за встановлених договором істотних умов та за процентною ставкою 1,0%, тобто у розмірі, встановленому законом.
У зв'язку з наведеним, суд погоджується з розміром нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом в сумі 4650 грн.,- проценти;, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо законності включення до умов договору обов'язку позичальника сплатити комісію суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов'язану з наданням кредиту.
Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
У розділі кредитного договору «Позичальник має право» передбачено право позичальника на отримання інформації за договором, плата за одержання такої інформації ні в умовах кредитного договору, ні в паспорті споживчого кредиту, ні в графіку платежів не передбачена.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.
Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Кредитний договір передбачає одноразову сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1350,00 грн. Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту.
Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, умови кредитування, визначені у паспорті споживчого кредиту, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов'язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови.
У зв'язку з наведеним, суд погоджується з розміром нарахованої позивачем комісії в сумі 1350,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги про стягнення неустойки суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 15 Заявки кредитного договору сторони погодили, що неустойка складає 37 грн. 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і неустойку в розмірі 2500,00 грн.
Згідно з частиною 1статті 546 ЦК Українивиконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1статті 549 ЦК Українипередбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1статті 551 ЦК Україниякщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень пункту 18Прикінцевих та Перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи ту обставину, що неустойка в розмірі 2500,00 грн., яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що 2500,00 грн неустойки, нарахованих відповідачу, підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Висновки суду:
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором №20.10.2024-100000128 від 20.10.2024року; заборгованість у розмірі 11000,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5000 грн., по процентам в розмірі 4650 грн., по комісії в сумі 1350,00 грн..
Вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 2500,00 грн, задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00045212 від 09.10.2025.
Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1973,77грн.
На підставі ст.ст. 4, 14, 207, 525, 526, 611, 625, 638-640, 1048, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 8, 13, п. 17 «;Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 178, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299) - заборгованість заа кредитним договором №20.10.2024-100000128 від 20.10.2024року в загальній сумі сумі 11000,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5000 грн., по процентам в розмірі 4650 грн., по комісії 1350,00 грн..
У задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в сумі 2500,00грн - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299) - 1973,77грн сплаченого судового збору
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
Суддя Міськевич О.Я.