Єдиний унікальний номер: 343/76/26
Номер провадження: 1-кп/343/76/26
про закриття кримінального провадження
02 лютого 2026 року м.Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12026091160000013 від 07.01.2026 року, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого ескаваторщиком в ТзОВ «Карпатбуд», одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України,
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 обрано депутатом Вигодської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, повноваження якої почалися з 15.01.2019 року відповідно до рішення І сесії VII демократичного скликання вказаної сільської ради за № 1-1/2019 «Про початок повноважень депутатів Вигодської селищної ради». Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_5 , будучи депутатом Вигодської селищної ради, був суб'єктом, на якого поширюється дія даного Закону та відповідно до ч. 2 ст. 45 цього ж Закону, є суб'єктом декларування. У день відкриття І сесії VІІІ скликання Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, тобто 01.12.2020 року, та відповідно до рішення № 1-1/2020 Вигодської селищної ради від 01.12.2020 року «Про результати виборів, визнання повноважень та реєстрацію депутатів Вигодської селищної ради восьмого скликання», припинено повноваження ОСОБА_5 , як депутата Вигодської селищної ради Івано-Франківської області. Пунком 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 вказаного Закону, зобов'язані наступного року після року припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Відповідно до пп. 3 п. 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агенства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за № 959/29089, декларація суб'єкта декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається до 00 год. 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітній рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Рішенням Національного агенства від 10.06.2016 року № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим у Міністерсті юстиції України 15.07.2016 року за № 959/29089 (зі змінами), затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Частиною 1 Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування на веб-сайті Національного агенства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру, шляхом заповнення електронної форми. Відтак, у порушення вказаних вимог, ОСОБА_5 , будучи депутатом Вигодської селищної ради Івано-Франківської області в період з з 15.01.2019 року до 01.12.2020 року, та у зв'язку із цим суб'єктом декларування згідно пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», повноваження якої закінчилися 01.12.2020 року, в день відкриття І сесії VIІI демократичного скликання Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період часу з 00 годин 00 хвилин 01 січня 2021 року по 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2021 року, перебуваючи за місцем проживання у АДРЕСА_1 , маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов'язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідної декларації, всупереч вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», не подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агенства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, тобто за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року. Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в умисному неподанні суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 подала до суду клопотання про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 366-3 КК України та звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинувачений подане клопотання підтримав та просив його задоволити, вказавши, що просить суд закрити дане кримінальне провадження в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні щодо задоволення даного клопотання не заперечив.
Заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Так, приписами ст. 285 КПК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Частиною 8 ст. 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За змістом ст.ст. 284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України, жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.07.2021 року в справі № 552/5595/18, провадження № 51-5289 км19.
Виходячи з наведених підстав, суд не з'ясовував у обвинуваченого ОСОБА_5 його позицію щодо визнання чи невизнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, а також три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України.
Статтею 366-3 КК України, якою цей Кодекс доповнено згідно Закону України № 1074-IX від 04.12.2020 року, що набрав чинності 30.12.2020 року, передбачалося, що умисне неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», - каралося штрафом від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Надалі Законом України № 1576-IX від 29.06.2021 року, який набрав чинності 21.07.2021 року, внесено зміни до санкції ст. 366-3 КК України, внаслідок чого вчинення зазначеного злочину карається штрафом від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі строком на один рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Частиною 2 ст. 4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Отже, за редакцією ст. 366-3 КК України, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення (01.04.2021 року), неподання декларації уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування особою визнавалось кримінальним проступком, за який передбачалось покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Відтак, за вчинення діянь, передбачених вказаною статтею, передбачені строки давності два роки з дня їх вчинення.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
У даному випадку, початком перебігу строків давності є день, до настання якого обвинувачений зобов'язаний був подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік за формою, що визначається НАЗК, тобто 01.04.2021 року.
Таким чином, часом вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , є період з 01.01.2021 року по 01.04.2021 року. При цьому звертається увага, що в обвинувальному акті інший час вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , не зазначено.
Згідно ст.ст. 44, 49 КК України, за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим, якщо тільки вона сама проти цього не заперечує та відсутні підстави, передбачені ч.ч. 3,5 ст. 49 КК України.
Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, обвинувачений ОСОБА_5 у розшуку не перебував та перебіг давності на підставі ч. 3 ст. 49 КК України не переривався. Також злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, не відноситься до категорії злочинів, передбачених в ч. 5 ст. 49 КК України, щодо яких давність не застосовується.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що обвинувачений дав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд вважажє, що кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, слід закрити на підставі ст. 49 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався, цивільний позов не заявлено, речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, ст. 49 КК України, керуючись ст.ст. 284, 369-372, 376, 615 КПК України, суд
Клопотання задоволити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, на підставі ст. 49 КК України - в зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091160000013 від 07.01.2026 року- закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: