Єдиний унікальний номер 341/2257/25
Номер провадження 2/341/268/26
02 лютого 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Представниця Канак М. С. в інтересах ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 25.11.2024 № 54595-11/2024 у розмірі 20313,80 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором від 25.11.2024 № 54595-11/2024, у зв'язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 20313,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6300,40 грн, заборгованість за процентами - 3749,0 грн, заборгованість за штрафом - 10264,40 грн.
Ухвалою суду від 31.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Судове засідання призначено на 28.01.2026.
20.01.2026 представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 № 902/417/18 вказано, зокрема, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Також, зазначив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за прострочення грошового зобов'язання є необгрунтованим.
22.01.2026 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач при підписанні договору не висловив жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначених договорів, зокрема щодо положень нарахування штрафу за невиконання умов договору. Зазначила, що сплата відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження з його умовами та отримання коштів. Також, наголосив, що за весь період перебування права вимоги за договором у ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Позивач лише просить стягнути з відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.
У судове засідання 28.01.2026 сторони не з'явились.
Представниця позивача у позові та відповіді на відзив просила розгляд справи здійснювати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття провадження з датою судового засідання надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, яку він отримав 20.01.2026.
Водночас до позову долучено докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 (а. с. 39).
Крім того, суд ураховує подання представником відповідача - адвокатом відзиву на позов, що свідчить про обізнаність сторони про розгляд справи 28.01.2026.
Таким чином, відповідач та його представник належним чином повідомлені. Жодних заяв чи клопотань до суду не надсилали. У судове засідання не прибули.
Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина третя статті 223 ЦПК України).
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
25.11.2024 між ТзОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 54595-11/2024 (далі - Кредитний договір, Договір) (а. с. 8-12).
Відповідно до п. 1.1 Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6500,0 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору тип кредиту - кредит. Дата надання кредиту 25.11.2024. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 24.03.2025.
Відповідно до п. 1.4 Договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 1 % в день на залишок заборгованості. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п. 1.6 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Цей договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W5218.
Згідно з графіком платежів: дата видачі кредиту - 25.11.2024; чиста сума кредиту - 14300,0 грн; сума кредиту за договором - 6500,0 грн; проценти за користування кредитом - 7800,0 грн; загальна вартість кредиту - 14300,0 грн. Графік платежів підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W5218 (а. с. 13).
До Договору надано паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування (а. с. 13 зворот-15).
Відповідно до копії листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.08.2025 між товариством та ТзОВ «Стар файненс груп» укладено договір від 22.02.2022 № ФК-П-2022/02-3 на переказ коштів. Відповідно до зазначеного договору успішно прийнято платежі на користь ТзОВ «Стар файненс груп», а саме: 25.11.2024 на суму 6500,0 грн, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 17).
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Стар файненс груп» за Договором загальна заборгованість становить 20313,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6300,40 грн, заборгованість за процентами - 3749,0 грн, заборгованість за штрафом - 10264,40 грн. Відповідач погасив заборгованість у розмірі 4055,0 грн, з яких 199,60 грн - тіло кредиту, 3787,60 грн - проценти, 67,80 грн - штраф (а. с. 23 зворот-25).
27.05.2025 між ТзОВ «Стар файненс груп» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» укладено договір факторингу № 27052025, відповідно до умов якого ТзОВ «Стар файненс груп» відступило на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» права вимоги до ОСОБА_1 за Договором (а. с. 17 зворот-21).
На підтвердження переходу прав вимоги надано витяг з реєстру боржників (Додаток № 1 до договору факторингу 27.05.2025 № 27052025) та копію платіжної інструкції про перерахування коштів ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» на користь ТзОВ «Стар файненс груп» у межах виконання договору факторингу від 27.05.2025 № 27052025 (а. с. 22 зворот-23).
Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «Стар файненс груп» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідача коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був би укладеним.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «Стар файненс груп» перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» на підставі договору факторингу від 27.05.2025 № 27052025.
Суд установив, що за умовами Договору відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 6500,0 грн, користувався ними. Частково погасив заборгованість за тілом кредиту у розмірі 199,60 грн.
Належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за Договором відповідач не надав.
При цьому у відзиві не заперечує укладення Договору та отримання коштів у сумі 6500,0 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору в частині тіла кредиту у розмірі 6300,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, також, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 3749,0 грн.
Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
До матеріалів справи надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Стант файненс груп» за Договором, відповідно до якого загальна заборгованість становить 20313,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6300,40 грн, заборгованість за процентами - 3749,0 грн, заборгованість за штрафом - 10264,40 грн. (а. с. 23 зворот-25).
З указаного розрахунку суд установив, що 25.11.2024 надано кредит у розмірі 6500,0 грн. Відповідач погасив заборгованість у розмірі 4055,0 грн, з яких 199,60 грн - тіло кредиту, 3787,60 грн - проценти, 67,80 грн - штраф. Протягом періоду з 25.11.2024 до 08.12.2024 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 0,8 %, тобто по 52,0 грн на день. Протягом періоду з 09.12.2024 до 24.03.2025 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 1 % згідно з п. 1.4 Договору, тобто по 64,80 грн на день. 09.12.2024 відповідач погасив заборгованість у розмірі 800,0 грн, 24.12.2024 у розмірі 1000,0 грн, 08.01.2025 у розмірі 900,0 грн, 09.01.2025 у розмірі 150,0 грн, 23.01.2025 у розмірі 990,0 грн, 14.03.2025 у розмірі 100,0 грн, 15.04.2025 у розмірі 115,0 грн.
Таке нарахування процентів та строк їх нарахування відповідають та не суперечать погодженим сторонами Договору умовам, які відповідач прийняв, частково виконував шляхом отримання кошів, їх використання та часткового погашення заборгованості.
Оцінюючи доводи відповідача в частині заперечення розміру заборгованості за процентами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, не заслуговують на увагу доводи відповідача з покликанням на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки у цій справі позивач просить стягнути 3749,0 грн саме як нараховані відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом, а не як штрафні санкції (штраф, пеню). Тобто, заявлені до стягнення в цій частині кошти не є компенсацією за невиконання боржником своїх зобов'язань за Договором, не є процентами у розумінні ч. 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, які суд може зменшити.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в частині суми нарахованої неустойки (штрафу) в розмірі 10264,40 грн, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з наступним.
Відповідач як боржник порушив зобов'язання за Договором. Доказів сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом не надав.
Проте, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору та нарахування штрафу позикодавцем.
Тобто, в цьому випадку відповідач як позичальник звільнений від обов'язку сплати штрафу за прострочення своїх кредитних зобов'язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору з 25.11.2024 та під час дії воєнного стану.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 10264,40 грн задоволенню не підлягають.
При цьому, оскільки позичальник звільнений від обов'язку сплати штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання, а сплачені відповідачем 09.01.2025 кошти у сумі 67,80 грн неправомірно спрямовано на погашення штрафу, то суд дійшов висновку про необхідність урахування цих коштів у погашення заборгованості позичальника зі сплати процентів за користування кредитом.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у частині стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за Договором у розмірі 3681,20 грн (3749,0 грн - 67,80 грн).
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1190,30 грн (а. с. 7 зворот).
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 284, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» заборгованість за Договором від 25.11.2024 № 54595-11/2024 у розмірі 9981,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6300,40 грн, заборгованість за процентами - 3681,20 грн.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1190,30 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02 лютого 2026 року.
Учасники:
позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: м. Бровари, вул. Лісова, 2, Київська область;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ