Справа № 183/7342/25
Провадження № 2/172/1035/25
02.02.2026 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Битяка І.Г., за участю секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Гірської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
До суду надійшли позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 року об'єднані в одне провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_3 з 05.09.1985 року проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . З 06.12.1994 року у цій же квартирі стала проживати та була зареєстрована ОСОБА_4 . Позивачкою ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 . Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 17.06.1994 року було отримано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 на вищевказану квартиру загальною площею 70,7 кв.м., тобто вказана квартира належить їм на праві спільної сумісної власності. Право власності на квартиру зареєстровано у Первомайському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 2845/21. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в м. Гірське Луганської області. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області від 31.05.2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки державний реєстратор на запит не отримав відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані до 01.01.2013 року речові права стосовно квартири за вищевказаною адресою. 21.06.2024 року приватним нотаріусом Гайдук В.О. внесено до Спадкового реєстру запис про заведення спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 72614013, номер у нотаріуса 25/2024) щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Постановою державного нотаріуса від 18.06.2025 року у зв'язку з неможливістю отримання відомостей, необхідних для вчинення нотаріальної дії, відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартира АДРЕСА_2 , що належала померлому ОСОБА_3 .
Просять суд:
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3 ;
- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачі разом з позовними заяви подали клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач надав заяву про розгляд справи у відсутність представника Гірської міської військової адміністрації, оскільки претензій майнового характеру до позивача відповідача не має, справу просить розглянути всебічно та об'єктивно, ухваливши рішення суду відповідно до чинного законодавства.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 17.06.1994 року Первомайським управлінням ЖКГ на підставі розпорядження від 17.06.1994 року № 2432, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 70,7 кв.м.
Право власності на вказану квартиру зареєстровано в Первомайському міському
госпрозрахунковому бюро технічної інвентаризації на підставі свідоцтва про право власності і занесене в реєстрову книгу за № 2845/21.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у м. Гірське Луганської області.
Відповідно до паспортних даних ОСОБА_2 з 05.09.1985 року зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 зареєстрована за цією адресою з 06.12.1994 року.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області від 31.05.2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки державний реєстратор на запит не отримав відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані до 01.01.2013 року речові права стосовно квартири за вищевказаною адресою.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.06.2024 року, приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Рівненської області Гайдук В.О. 21.06.2024 року внесено до Спадкового реєстру запис про заведення спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 72614013, номер у нотаріуса 25/2024) щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса від 18.06.2025 року у зв'язку з неможливістю отримання відомостей, необхідних для вчинення нотаріальної дії, відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартира АДРЕСА_2 , що належала померлому ОСОБА_3 .
Згідно з положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено ст. 1217 ЦК України.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України).
Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, яйі подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Згідно із ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи
безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності
інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за
користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати
податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови, нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Якшо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
У пункті 37 постанови № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивнрго права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
На теперішній час місто Гірське, яке входить до Гірської міської територіальної громади Сіверськодонецького (до перейменування Сєвєродонецького) району Луганської області, з 23.06.2022 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, про що свідчить зокрема віднесення цього населеного пункту до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 №376.
Відповідно до пп. 4.16 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, «Видача свідоцтва про право на спадшину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, шо посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом З глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна», та на підставі пп. 4.19 глави 10 розділу II «Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку».
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що спірна квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.06.1994 року належала на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках, тобто по 1/2 частки квартири. Зазначені обставини відповідають фактичним обставинам справи, встановленим матеріалами справи та сімейному законодавству України, яке діяло на момент видачі свідоцтва. У 1998 році ОСОБА_3 помер і після його смерті спадкоємцями є позивачі у справі - дружина померлого ОСОБА_2 та донька померлого ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа, однак приватним нотаріусом позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Крім того, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 31.05.2024 року позивачам відмовлено в проведенні реєстраційних дій. Підставою для відмови у вчинені нотаріальних дій, як і у проведенні реєстраційних дій щодо спірного майна стало ненадання відомостей з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані до 01.01.2013 року речові права стосовно спірної квартири.
Враховуючи викладене, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки вважає не доцільним визнавати право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за квартиру АДРЕСА_2 , так як вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя і належить кожному із подружжя в рівних частках. Тому суд вважає за необхідне визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки спірної квартири в порядку спадкування за кзаконом після смерті батька та визнати за позивачкою ОСОБА_2 право власності на 3/4 частки спірної квартири, з яких 1/2 частка квартири належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя, а 1/4 - як спадкоємцю після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 316, 328, 1216-1218, 1220, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, -
1. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Гірської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити частково.
2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_4 .
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Битяк