№ 207/828/22
№ 6/207/15/26
02 лютого 2026 року м. Кам'янське .
Південний районний суд міста Кам'янського у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Куцевол Л.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам'янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин розірвання трудового договору та зміни формулювання причин розірвання трудового договору , зобов'язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору , стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку , стягнення суми вихідної допомоги ,
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам'янської міської ради , про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин розірвання трудового договору та зміни формулювання причин розірвання трудового договору , зобов'язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору , стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку , стягнення суми вихідної допомоги відмовлено .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року залишено без змін .
Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково . Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про визнання незаконним наказу в частині формулювання причини розірвання трудового договору , скасовано . Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам'янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причини розірвання трудового договору , задоволено . Визнано незаконним наказ Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам'янської міської ради від 28 січня 2022 року № 19-к/тр в частині формулювання причин звільнення ОСОБА_1 . Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку скасувано . Справу № 207/828/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам'янської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції . Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про зобов'язання внесення запису до трудової книжки щодо причини розірвання трудового договору , стягнення суми вихідної допомоги залишено без змін .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 6 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково . Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення , яким стягнути з Комунального закладу «Ліцей №9» Кам'янської міської ради (ЄДРПОУ 23642273) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 3583 гривні 37 копійок . Стягнути з Комунального закладу «Ліцей №9» Кам'янської міської ради (ЄДРПОУ 23642273) на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 8136 гривень 88 копійок .
21 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою , у якій просив здійснити судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 ; зобов'язати відповідача у встановлений судом строк виконати рішення суду , а саме : усунути незаконність , внести зміни до наказу №19-к/тр або видати новий наказ відповідно до вимог закону та рішення суду ; витребувати пояснення директора КЗ «Ліцей №9» щодо причин невиконання рішення суду ; у разі подальшого ухилення - вирішити питання про застосування заходів процесуального впливу , передбачених ЦПК України , оскільки 23 листопада 2023 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 207/828/22 було ухвалено постанову , якою визнано незаконним наказ Комунального закладу «Ліцей №9» Кам'янської міської ради від 28 січня 2022 року №19-к/тр у частині формулювання причин його звільнення . Вказане судове рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України . Незважаючи на це , станом на сьогодні відповідач не вніс жодних змін до наказу ; не видав нового наказу ; не усунув встановлене судом порушення ; фактично ухиляється від виконання рішення суду . З метою захисту свого права він звертався до адміністративного суду з позовом щодо невиконання вказаного рішення Верховного Суду . Ухвалою адміністративного суду йому було відмовлено у відкритті провадження , при цьому суд прямо зазначив : що рішення Верховного Суду існує та є обов'язковим до виконання ; спір щодо його виконання не належить до адміністративної юрисдикції ; роз'яснив право звернення в порядку розділу VII ЦПК України . Фактична бездіяльність відповідача після набрання рішенням законної сили є триваючим правопорушенням .
Розділом VII ЦПК України встановлено порядок судового контролю за виконанням судових рішень .
Згідно ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд , який розглянув справу як суд першої інстанції . Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку , встановленому цим розділом .
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах , який передбачає , зокрема , можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду .
У статті 129-1 Конституції України передбачено , що судове рішення є обов'язковим до виконання . Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку . Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд .
Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають , що рішенням , дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення , ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їхні права .
Таким чином , судовий контроль за виконанням судових рішень в цивільних справах здійснюється за допомогою розгляду та вирішення справ за скаргами на рішення , дії чи бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби .
Будь-якого іншого порядку судового контролю ЦПК України не містить , тоді як суд зобов'язаний діяти лише на підставі закону .
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України суд , який розглянув справу як суд першої інстанції , за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах , що виникають із трудових правовідносин .
Згідно ч. 2 ст. 453-1 ЦПК України стягувач може звернутися до суду із заявою , передбаченою частиною першою цієї статті , в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження . Якщо судове рішення набрало законної сили , то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви , крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження .
Згідно ст. 453-2 ЦПК України суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви , передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження , а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення . Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки . Достатнім є строк , який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців . Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника , якщо боржник є юридичною особою . Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції . Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає . Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає . Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення , передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу .
Вказаними нормами передбачено право суду , який ухвалив судове рішення у справі , зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення .
Рішення суду , яке набрало законної сили є обов'язковим та забезпечується , у тому числі , відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» .
Тобто , стягувач має можливість отримати виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження , у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів , визначених Законом України «Про виконавче провадження» .
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 9 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 сформувала правовий висновок , що із змісту статті 383 КАС України випливає , що як крайній захід для захисту прав особи позивача , на користь якої ухвалене рішення суду , закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою . Перед тим як подати таку заяву , стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення . Зокрема , наявність рішення суду , яке набрало законної сили , яке зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання . У випадку , коли боржник добровільно не виконує рішення суду , стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» , і тільки після того , як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду , а воно залишається не виконаним , тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України . Велика Палата звернула увагу , що визначені вимоги до заяви , яка подається відповідно до статті 383 КАС України , зокрема , надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження , не є формальними вимогами , а навпаки є важливою інформацією , яка дає можливість суду визначити , чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою .
Слід зазначити , що висновки Верховного Суду , викладені в його постановах , можуть застосовуватися в цивільному судочинстві , навіть якщо ці висновки сформульовані при розгляді справ в адміністративному судочинстві .
Згідно ч. 1 ст. ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа , зазначеного у статті 3 цього Закону : 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення ; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді ; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках , передбачених законом ; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави , інших компетентних органів іноземної держави , до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ , іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку , встановленому законом ; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення , розшуку та управління активами , одержаними від корупційних та інших злочинів .
Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень , що підлягають негайному виконанню , рішень про встановлення побачення з дитиною) .
Згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення , виконавець наступного робочого дня після закінчення строку , визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону , перевіряє виконання рішення боржником . Якщо рішення підлягає негайному виконанню , виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження . У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу , в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням , що підлягає негайному виконанню , - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність . Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку , передбаченого частиною другою цієї статті , повторно перевіряє виконання рішення боржником . У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення , якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника , виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення , передбачених цим Законом . У разі невиконання боржником рішення , яке не може бути виконано без участі боржника , виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження . Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення , про що складає відповідний акт . Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження .
Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено , що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень , неупереджено , ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії .
Зі змісту наведених норм вбачається , що відповідач зобов'язаний виконати судове рішення , яке набрало законної сили , в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань .
Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду , заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю , як зобов'язання відповідача у встановлений судом строк виконати рішення суду , а саме : усунути незаконність , внести зміни до наказу №19-к/тр або видати новий наказ відповідно до вимог закону та рішення суду ; витребування пояснення директора КЗ «Ліцей №9» щодо причин невиконання рішення суду .
Перед тим як подати таку заяву , стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення . Зокрема , наявність рішення суду , яке набрало законної сили , зобов'язує відповідача здійснити його виконання . У випадку , коли боржник добровільно не виконує рішення суду , стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» , і тільки після того , як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду , а воно залишається не виконаним , в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 453-1 ЦПК України .
Аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 9 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 .
Крім того , правовою підставою для зобов'язання відповідача у встановлений судом строк виконати рішення суду , а саме : усунути незаконність , внести зміни до наказу №19-к/тр або видати новий наказ відповідно до вимог закону та рішення суду ; витребування пояснення директора КЗ «Ліцей №9» щодо причин невиконання рішення суду , є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати , що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль .
Жодних доказів , які свідчать про використання всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для забезпечення примусового виконання постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 , заявником ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано. Не надано доказів про відкриття виконавчого провадження , вчинення виконавчих дій виконавцем .
Таким чином , суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати , що за умови не встановлення судового контролю , рішення суду у цій справі залишиться невиконаним .
З огляду на викладене вище , суд дійшов висновку про здійснення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 , тому у задоволенні заяви необхідно відмовити .
Керуючись ст. 447 , 453-1 , 453-2 ЦПК України ,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам'янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин розірвання трудового договору та зміни формулювання причин розірвання трудового договору , зобов'язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору , стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку , стягнення суми вихідної допомоги , відмовити .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення .
Суддя С.А. Скиба