Cправа № 127/3143/26
Провадження № 1-кс/127/1332/26
Іменем України
29 січня 2026 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 , поданої в порядку статті 206 КПК України, щодо перевірки факту незаконного затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
До Вінницького міського суду Вінницької області 29 січня 2026 року надійшла скарга ОСОБА_2 , поданої в порядку статті 206 КПК України, щодо перевірки факту незаконного затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скарга мотивована тим, що 26 січня 2026 року співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було затримано цивільного чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після затримання ОСОБА_3 примусово утримують в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, жодного судового рішення щодо тримання під вартою або обмеження права на пересування стосовно ОСОБА_3 не приймалося.
Також у скарзі звертається увага суду на наявність у ОСОБА_3 важкого захворювання, у зв'язку з чим внаслідок протиправного позбавлення волі його стан здоров'я може суттєво погіршитись.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_2 звернулась до суду з даною скаргою, в якій просила суд:
- витребувати інформацію щодо правомірності здійснення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 негайно доставити до приміщення Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- звільнити ОСОБА_3 з незаконного тримання в умовах ізоляції.
Перевіривши зміст клопотання та дослідивши його матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Ці положення кореспондуються зі статтею 55 Конституції України, в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
За змістом частини першої статті 3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування (тобто стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження) і судове провадження (кримінальне провадження у суді першої інстанції, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами), процесуальні дії у зв'язку з вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Одним з головних принципів, якому повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження, є принцип законності, згідно з яким суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (частина перша статті 9 КПК України).
Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
За правилами встановленими статтею 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Як зазначено вище та слідує з матеріалів скарги, ОСОБА_2 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області зі скаргою на незаконне позбавлення свободи людини в порядку статті 206 КПК України, яка надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до частин першої та шостої статті 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» вбачається, що слідчий суддя може вживати необхідних заходів для забезпечення належного утримання осіб, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або яка тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Так відповідно до статті 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом. А згідно зі статтею 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких, як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Здійснюючи свої повноваження в порядку статті 206 КПК України, слідчий суддя вправі вирішувати питання щодо наявності підстав утримання особи під вартою під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні, нагляд за дотриманням прав та свобод у якому належить до компетенції слідчого судді, та лише у випадках, коли особа поміщена та перебуває саме під вартою, тобто утримується відповідними правоохоронними органами, яким надано право затримувати особу та поміщувати її під варту.
В даному ж випадку зміст скарги свідчить про звернення до слідчого судді у зв'язку з непогодженням із діями працівників ТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку статті 208 КПК України та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою в порядку статті 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку з розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження. Із матеріалів клопотання не вбачається здійснення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 або тримання його під вартою в установі, перелік яких передбачено статтею 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення».
В силу приписів кримінального процесуального законодавства, службові (посадові) особи ТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції, відтак ОСОБА_3 не може вважатися затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства.
Таким чином з викладених фактичних обставин вбачається, що між ОСОБА_3 та уповноваженими особами ТЦК та СП виникли правовідносини, що врегульовані законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку.
Тож правомірність зазначених у скарзі дій працівників структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 не підлягає вирішенню слідчим суддею в порядку статті 206 КПК України, оскільки вирішення вказаного питання не передбачено положеннями КПК України, у зв'язку з чим не належить до компетенції слідчого судді.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу особи, яка подала скаргу, на те, що в разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту заявник вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду. У разі ж переконання скаржниці про вчинення відносно ОСОБА_3 кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним позбавленням свободи, вона вправі звернутися до відповідних правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження за клопотанням або скаргою, поданими в порядку статті 206 КПК України.
Разом з тим, положеннями частини шостої статті 9 КПК України встановлено, що у разі, коли положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Так частиною четвертою статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише в разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Проаналізувавши наведене, оскільки в даному випадку відсутні законні підстави для відкриття провадження у справі за даною скаргою, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у відповідності до загальних засад кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 11, 26, 206, 304-306, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
У відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 , поданої в порядку статті 206 КПК України, щодо перевірки факту незаконного затримання та позбавлення волі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_4