Cправа № 127/36232/25
Провадження № 2-а/127/350/25
Іменем України
29 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гуменюка К.П.,
за участю секретаря судового засідання Бортнюк А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Матвійчука Артема Миколайовича серії ЕНА №6165897 від 16.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
вимоги позивача: скасувати постанову поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Матвійчука Артема Миколайовича серії ЕНА №6165897 від 16.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача на корить позивача судові витрати по сплаті судового збору, -
До Вінницького міського суду Вінницької області засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Матвійчука Артема Миколайовича серії ЕНА №6165897 від 16.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Матвійчука Артема Миколайовича серії ЕНА №6165897 від 16.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги мотивовані тим, що інспектором Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Матвійчуком Артемом Миколайовичем неправомірно винесено відносно позивача постанову про адміністративне правопорушення від 16.11.2025 серії ЕНА №6165897 за ч. 2 ст.122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
В графі 5 оскаржуваної постанови зазначено, що ОСОБА_1 начебто «керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (ґ) ПДР». При цьому, в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП - проїзд на заборонний сигнал світлофора, яке передбачає накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Однак, на переконання позивача, оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Зокрема, позивач стверджує, що проїхав стоп-лінію та сам світлофор на зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух, а жовтий увімкнувся після проїзду стоп-лінії, що у відповідності до 8.11 розділу 8 ПДР, зобов'язувало закінчити проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофору з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки не мав права зупинити транспортний засіб посеред перехрестя, а тому продовжив рух у наміченому напрямку, як це передбачено Правилами дорожнього руху. Окрім того, у справі відсутні відеозаписи або пояснення свідків, які б підтвердили факт проїзду стоп лінії на жовтий сигнал світлофора.
04 грудня 2025 року на адресу Вінницького міського суду Вінницької області надійшов відзив Департаменту патрульної поліції на адміністративний позов ОСОБА_1 . Згідно наданого відзиву 16.11.2025 о 19 год 34 хв в м. Вінниці під час патрулювання інспекторами роти №1 БУПП у Вінницькій області ДПП було зупинено транспортний засіб Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого - ОСОБА_1 - керуючи транспортним засобом, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (ґ) ПДР України. Проїзд позивача на заборонений сигнал світлофора підтверджується також відеозаписом із камер спостереження «Безпечне місто».
Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст. ст. 33 та 284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №6165897 від 16.11.2025за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідачем у відзиві також зазначено, що інспектор мав всі законні підстави розглянути справу про адміністративне правопорушення, а також винести оскаржувану постанову, оскільки у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. Розглядаючи дану справу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Тож, на переконання відповідача, оскаржувана постанова є правомірною, винесеною згідно норм чинного законодавства та такою, що не підлягає скасуванню.
На підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові Департаментом патрульної поліції разом з відзивом надано до суду компакт-диск із двома відеофайлами - записом з портативного нагрудного відеореєстратора інспектора поліції (ідент. номер пристрою 473720) та фрагмент відеозапису з камер спостереження «Безпечне місто».
24 грудня 2025 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій він наполягає на відсутності доказів порушення з його боку Правил дорожнього руху України, оскільки, на його переконання, на долученому відеозаписі розмови з інспектором зафіксовано заперечення проти інкримінованого адміністративного правопорушення. Також висловлені зауваження стосовно запису з відеокамер «Безпечне місто», зокрема щодо відсутності на даному відео дати та часу і неможливості по ньому точно ідентифікувати автомобіль. Робить припущення стосовно умисного редагування та монтажу даного відео задля неможливості встановлення дійсних обставин справи.
За таких обставин, на думку позивача, надані відповідачем докази не можуть вважатися належними та допустимими.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Судом встановлено, що відповідно до постанови поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Матвійчука Артема Миколайовича серії ЕНА №6165897 від 16.11.2025, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 130А, проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (ґ) ПДР України - порушення проїзду на заборонний жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеку, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ, і організацій незалежно від форм власності та господарювання, є Закон України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 ПДР закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так п. 8.7 ПДР України зазначає, що світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально.
У пункті 8.7.3 ПДР наведено значення сигналів світлофору, зокрема підпунктом «ґ» передбачено, що жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
В свою чергу, частиною 2 статті 122 КУпАП за проїзд на заборонний сигнал світлофора передбачено накладення адміністративного стягнення.
Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, негайне оголошення якої після закінчення розгляду справи регламентовано ч.1 ст.285 КУпАП.
При цьому ст.7 КУпАП задекларовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Справи про адміністративні правопорушення, що стосуються порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів у відповідності до ст. 222 КУпАП розглядають органи Національної поліції.
Частиною 2, 4 ст.258 КУпАП передбачено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) протокол не складається. У таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, що також кореспондується з положеннями ч.1 ст.276 КУпАП, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Дані положення знайшли своє відображення в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, відповідно до пункту 2 розділу ІІІ якої постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ст. 31 Закону України № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що мало місце в даному випадку.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в справі №513/899/16-а.
При цьому варто також звернути увагу на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Наведене дає підстави для висновку, що порушення Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
Із наданого відповідачем відеозапису події з портативного нагрудного відеореєстратора інспектора поліції, ідентифікаційний номер якого зазначено у графі 7 оскаржуваної постанови «До постанови додаються», вбачається, що поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшим лейтенантом поліції Матвійчуком А.М. зупинено транспортний засіб Volkswagen Passat білого кольору, водію якого повідомлено про причину зупинки, зокрема порушення п. 8.7.3 (ґ) Правил дорожнього руху України, роз'яснено суть вчиненого адміністративного правопорушення. При цьому водій транспортного засобу заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, зазначаючи, що перетнув стоп-лінію на зелений сигнал світлофора, а жовтий увімкнувся, коли автомобіль був уже майже на середині перехрестя, у зв'язку з чим продовжив рух у заданому напрямку. Тоді інспектором поліції було витребувано запис із камер відеоспостереження «Безпечне місто», з яким він ознайомив водія. Однак, переглянувши запис камер відеоспостереження, позивач знову заперечив факт вчинення адміністративного правопорушення, зазначивши, що на відео чітко видно момент перетину ним стоп-лінії саме на зелений сигнал світлофору.
Однак встановивши обставини правопорушення, інспектором було прийнято рішення притягнути водія до адміністративної відповідальності, в результаті чого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що інспектором було дотримано норм чинного процесуального законодавства щодо порядку здійснення розгляду даної справи та притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також суд звертає увагу на те, що водієві було чітко, докладно та неодноразово роз'яснено суть вчиненого ним правопорушення, а також пред'явлено для ознайомлення запис із міських камер відеоспостереження, переглядаючи який позивачем не висловлювалось будь-яких заперечень чи зауважень щодо його достовірності, дати/часу/місця події або ідентифікації транспортного засобу.
Враховуючи наведене вище, а також те, що ознайомлення позивача з відеозаписом камер «Безпечного міста» зафіксовано відеореєстратором інспектора, суд вважає недоречними доводи позивача про можливу неналежність такого доказу.
Тож дослідивши зазначений вище фрагмент відеозапису з міських камер, судом встановлено, що ним зафіксовано виїзд автомобіля Volkswagen Passat білого кольору на перехрестя та його перетин на жовтий заборонний сигнал світлофору.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, суд прийшов до висновку, що обставини,
викладені в позовній заяві ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження.
Отже, на переконання суду, постанова серії ЕНА №6165897 від 16.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП,є мотивованою, обґрунтованою, винесеною у відповідності до норм чинного законодавства, тож суд не вбачає підстав для її скасування.
Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI(зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, то судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 7, 9, 33, ч.2 ст.122, ст.ст. 222, 245, 247, 251, 258, 268, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72-77, 90, 132, 229, 241-243, 246, 250, 271, 286 КАС України, ЗУ «Про Національну поліцію», ЗУ «Про дорожній рух», Правилами Дорожнього руху України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Матвійчука Артема Миколайовича серії ЕНА №6165897 від 16.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 січня 2026 року.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК