Справа № 127/2604/26
Провадження № 1-кс/127/1104/26
Іменем України
28 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивоване тим, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025020000000182, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність у накладенні арешту на майно, вилучене 15.01.2026 2026 в ході затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.
Власник майна до судового засідання не з'явився.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
До заходів забезпечення кримінального провадження віднесено накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).
Згідно з частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025020000000182, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом в.о. начальника Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області ОСОБА_6 № 113-о від 04.08.2022 ОСОБА_5 призначено на посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами позапланових та фактичних перевірок управління правового забезпечення ГУ ДПС у Вінницькій області.
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу.
У 2025 році (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_5 , з метою особистого збагачення, виник умисел на вимагання від громадян призовного віку та отримання від них неправомірної вигоди для себе та третіх осіб шляхом здійснення впливу на посадових осіб закладів МОЗ України та Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи, які є уповноваженими особами на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, з метою оформлення таким особам фіктивної групи інвалідності.
У подальшому, з метою реалізації вищевказаного злочинного умислу, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, будучи працівником правоохоронного органу, ОСОБА_5 залучив ОСОБА_7 до протиправної діяльності, у межах якої зазначені особи почали підшукувати осіб призовного віку, які погодилися б на надання неправомірної вигоди за оформлення фіктивної групи інвалідності.
Встановлено, що реалізація злочинного умислу полягала у здійсненні впливу на знайомих посадових осіб закладів охорони здоров'я та Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи з метою оформлення фіктивних документів щодо перебування осіб на стаціонарному лікуванні, проходження медичних досліджень та документального підтвердження відповідного стану здоров'я для подальшого оформлення групи інвалідності.
Надалі, реалізуючи вказаний злочинний умисел, 29.10.2025 ОСОБА_5 зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_8 . Під час особистої зустрічі, знаючи про необхідність явки останнього до ТЦК та СП для уточнення облікових даних за повісткою, ОСОБА_5 повідомив, що має знайомих у закладах охорони здоров'я, які можуть оформити фіктивний лікарняний лист, що стане підставою для неявки до ТЦК та СП, а в подальшому він спільно з ОСОБА_7 зможе посприяти в оформленні ОСОБА_8 фіктивної групи інвалідності, що дозволить йому ухилятися від військової служби та мобілізації.
Одночасно ОСОБА_5 висунув вимогу щодо передачі йому неправомірної вигоди за вказане сприяння, а також своїми невербальними діями дав зрозуміти, що у разі відмови ОСОБА_8 не зможе отримати лікарняний лист та, у подальшому, фіктивну групу інвалідності. На вказану вимогу ОСОБА_8 погодився.
03.11.2025 ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 про необхідність передачі 500 доларів США за сприяння в оформленні лікарняного листа. Того ж дня, близько 20:00, біля магазину «Рошен» за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 10-а, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.11.2025 становить 20 945 грн.
Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, 24.11.2025 ОСОБА_5 висунув ОСОБА_8 вимогу щодо передачі 800 доларів США за сприяння в оформленні фіктивного стаціонарного лікування у КНП ВОР «Клінічний центр інфекційних хвороб», а також за подальший вплив на посадових осіб з метою оформлення фіктивної групи інвалідності. На вказану вимогу ОСОБА_8 вимушено погодився.
25.11.2025 на автомобільній стоянці біля приміщення ГУ ДПС у Вінницькій області по вул. Хмельницьке шосе, 7, у м. Вінниці, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 800 доларів США, що за курсом НБУ становить 33 896 грн.
У подальшому, діючи з єдиною злочинною метою, ОСОБА_7 у ході телефонних розмов 05.12.2025 та 22.12.2025 повідомив ОСОБА_8 про необхідність проходження МРТ та отримання відповідного фіктивного медичного висновку.
30.12.2025 під час спільної телефонної розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підтвердили вимогу щодо проходження МРТ у кардіоцентрі в м. Вінниці, повідомивши, що вартість такого обстеження становитиме 1 200 доларів США.
09.01.2026 ОСОБА_7 підтвердив ОСОБА_8 раніше висловлені вимоги та повідомив про подальші дії, необхідні для оформлення фіктивної групи інвалідності, загальною вартістю 3 500-4 000 доларів США, на що ОСОБА_8 вимушено погодився.
15.01.2026, перебуваючи в автомобілі Nissan Rogue д.н.з. НОМЕР_1 , припаркованому біля приміщення ГУ ДПС у Вінницькій області, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 частину неправомірної вигоди в сумі 1 200 доларів США, що за курсом НБУ становить 51 744 грн, після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів.
15.01.2026 в межах даного кримінального провадження, о 08 год 17 хв, за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, затримано ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України.
Також, у період часу з 08 год 36 хв по 09 год 19 хв проведено обшук транспортного засобу марки «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_5 .
У ході обшуку автомобіля вилучено: прозорий файл формату А4 з наявними у ньому грошовими коштами на загальну суму 1200 доларів США; лікарське направлення, видане на ім'я ОСОБА_8 ; мобільний телефон марки Samsung темного кольору.
Крім того, у ході затримання ОСОБА_5 вилучено блокнот чорного кольору, на сторінках якого містяться рукописні записи з номерами телефонів.
Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №42025020000000182 від 30.10.2025 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.
Постановою слідчого від 15.01.2026 майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час огляду місця події є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.
Таким чином, з метою з'ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 15.01.2026 2026 в ході затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на блокнот чорного кольору, на сторінках якого містяться рукописні записи з номерами телефонів.
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_3 .
Зобов'язати слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя