Справа № 135/66/26
Провадження № 3/135/40/26
Іменем України
02.02.2026 м.Ладижин
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Корнієнко О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_2 ,
за ч.3 ст. 173-2 КУпАП,
11.01.2026 близько 16 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство відносно дружини ОСОБА_2 , яке виразилось в образах нецензурною лайкою, що могло спричинити короткочасний психічний розлад здоров'я потерпілої. Чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість не визнав. Вказав, що між ним та колишньою дружиною постійно відбувають конфлікти з приводу виховання дітей, оскільки вона залишає дітей і може піти на гульки. Зазначив, що 11 січня він прийшов в квартиру, щоб побачити дітей. ОСОБА_3 відчинила двері та впустила його в квартиру. Вони почали розмовляти з питнь виховання дітей. Спочатку говорили нормально. Але потім почали сваритись, коли вона нанесла йому удар по обличчю.
Захисник Рябокінь В.О. просив закрити провадженян у справі. Подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказав, що із змісту протоколу не видно, і про це в ньому не зазначено, яку шкоду заподіяло чи могло заподіяти застосоване порушником щодо потерпілої фізичне насильство, чи було завдано ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпек ньому стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. У поясненнях потерпіла особа вказала, що їй не було завдано шкоду і від надання медичної допомоги вона відмовляється. Також представник вказав, що протокол оформлений неохайно, нерозбірливим почерком, всупереч Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС №1376 від 06.11.2015, та без додержання вимог, які зазначені в статті 256 КУпАП, що позбавляє суд можливості приймати його до уваги як доказ по справі.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні просила притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Зазначила, що тримвалий час ОСОБА_4 її ображає, принижує, між ними постійно виникають конфлікти. Вказала, що 11 січня вона з колишнім чоловіком по телефону домовились про те, що він прийде до дітей. Коли він прийшов, впустила його в квартиру. В квартирі вони розмовляли, і він почав при дітях її принижувати. Вона просила його не робити так і не казати на неї при дітях нецензурні слова. Однак він не реагував та продовжив її ображати, казав дітям на неї образливими словами. Вона попросила його закрити рота та залишити квартиру. Однак він не виходив, не зупинився і продовжував при дітях її обзивати, принижувати. Діти почали плакати, старший син хотів за неї заступитись. Ці крики та ображання почула сусідка ОСОБА_5 , і прийшла до неї в квартиру, однак ОСОБА_4 її не впустив і почав випихувати з квартири. Вказала, що напередодні засідання розмовляла із ОСОБА_6 , і та повідомила, що відмовилась прийти в сьогоднішнє засідання, бо ОСОБА_4 погрождував їй, хоча минулого разу була в суді. Потерпіла зазначила, що вважає, що діями ОСОБА_1 їй було спричинено моральну шкоду, оскільки він її принижував, що відобразилось на її психічному стані, так як такі образи та приниження відбувались при дітях, які все чули.
Незважаючи на захисну позицію ОСОБА_1 винність його доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №674592 від 12.01.2026; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.01.2026; рапортом від 11.01.2026 про прийняття повідомлення зі служби 102; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , а також поясненнями потерпілої, даними в судовому засіданні.
Зі змісту постанови Ладижинського міського суду Вінницької області по справі №135/815/25 від 12.06.2025, підтвердженими даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Заслухавши думку сторони захисту та потерпілої, яка просила в судовому засіданні 29.01.2026 допитати свідка ОСОБА_7 , яка викликалась, однак в суд не з'явилась, зважаючи на те, що в подальшому в судовому засіданні 02.02.2026 потерпіла не наполягала на виклику свідка, стверджуючи, що свідок не прийшла через погрози, суд не вбачає підстав за відсутності клопотання потерпілої відкладати розгляд справи для виклику і допиту свідка. Оскільки суд з власної ініціативи не вправі збирати докази у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, дослідженими в судовому засіданні доказами поза всяким сумнівом підтверджено вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_2 .
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною статтею можуть бути родичі, колишні чи теперішні подружжя, інші особи, які спільно проживають чи проживали однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа.
Відповідно до п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Отже, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП - повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Посилання сторони захисту на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно виникають непорозуміння та конфліктні ситуації з приводу виховання дітей, те, що ОСОБА_2 може залишити дітей та піти гуляти, жодним чином не спростовує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, не спростовує обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому судом відхиляються.
Посилання захисника на те, що із змісту протоколу не зазначено, яку шкоду було заподіяно потерпілій, не відповідає обставинам справи, оскільки в протоколі розкрито об'єктивну сторону правопорушення, при цьому вказано, що потерпілій могло бути завдано психологічної шкоди здоров'ю.
При цьому, дане твердження не є безпідставним, оскільки очевидно, що образи нецензурними словами в присутності дітей можуть мати наслідком спричинення психологічної шкоди.
При цьому, потерпілою в судовому засіданні надано пояснення про те, що її колишній чоловік при сварці, що переросла в психологічне насильство не хотів залишати помешкання, на її прохання не виражатись при дітях, не зупинився і продовжував при дітях її обзивати, принижувати. Діти почали плакати, старший син хотів за неї заступитись. Почувши ці крики прийшла їхня сусідка.
Вказане свідчить про те, що конфліктна ситуація між сторонами вийшла за межі побутової сварки, коли обоє з сторін звинувачують одна одну та не зважають на інтереси іншого учасника, і перейшла в домашнє насильство, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі потерпілої, не бажаючи залишити помешкання умисно, бажав заподіяти шкоду потерпілій шляхом порушення її прав і свобод.
При накладенні на ОСОБА_1 . cтягнення, суд згідно з вимогами ст.33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи обставини справи, особу порушника, з метою запобігання вчиненню нових порушень та виховання особи, порушник заслуговує на адміністративне стягнення у розмірі, встановленому санкцією ч.3 ст.173-2 КУпАП.
В порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст. 40-1, ст.173-2 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. на користь держави.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження даної постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу в сумі 2040 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя