Справа № 135/1759/25
Провадження № 2/135/84/26
іменем України
02.02.2026 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
02.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №77197356 від 17.12.2021 у розмірі 20 996,69 грн, з яких: 9 895,64 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 101,05 грн - сума заборгованості за відсотками; а також стягнути понесені судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що 17.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77197356. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого позивач приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за договорами, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 996,69 грн, з яких: 9 895,64 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 101,05 грн - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам договору відповідач не виконав свого зобов'язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, а тому позивач просить стягнути суму заборгованості в судовому порядку.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.12.2025 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою суду від 26.01.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
29.01.2026 на виконання ухвали суду про усунення недоліків від 26.01.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.
Відповідачу ОСОБА_1 надсилалася ухвала суду про відкриття провадження, у якій йому було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ),проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.
Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII (надалі - Закон №675-VIII) від 03.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону №675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону №675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Судом встановлено, що 17.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір позики (ануїтет) №77197356, відповідно до умов якого Позикодавець зобов'язався передати Позичальнику у власність кошти (надалі - Позику), без забезпечення на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Позику та сплачувати Позикодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах, тобто Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів та сплатити плату (Проценти) від суми Позики протягом строку позики згідно Графіку платежів або достроково.
За умовами укладеного Договору позики: сума позики 10 000 грн, строк позики 64 дні, процентна ставка (базова) - 1,6% (фіксована) в день.
Договір позики №77197356 від 17.12.2021 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики №77197356 від 17.12.2021, складеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 27.10.2023 заборгованість ОСОБА_1 складає 20 996,69 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 101,05 грн - сума заборгованості за відсотками.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 до відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (Додатку №1).
В подальшому додатковими угодами №2 від 28.07.2021 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, №7 від 13.06.2022 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 вносились зміни до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, в тому числі щодо продовження строку його дії.
Актом прийому-передачі реєстру боржників №11 від 27.10.2023 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримала від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в повному об'ємі реєстр боржників №11 від 27.10.2023.
Згідно Реєстру боржників №11 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, сформованого 27.10.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 насуму 20 996,69 грн, в тому числі: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 101,05 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всі нарахування відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги та здійснювались первинним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на день відступлення права вимоги. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитом.
Пред'являючи позов про стягнення кредитної заборгованості, кредитор (або його правонаступник) зобов'язаний надати належні та допустимі докази на підтвердження факту видачі кредитних коштів та невиконання позичальником передбаченого договором обов'язку з їх повернення.
За змістом частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В силу частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
На підтвердження надання відповідачу кредиту ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало розрахунок заборгованості за договором позики №77197356 від 17.12.2021, який складений первинним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 27.10.2023.
Разом з тим, вказаний розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, не містять даних, які б давали можливість встановити факт перерахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитних коштів в сумі 10 000 грн на поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 .
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц зроблено висновок про те, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та підтверджують її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка по рахунку може бути належним доказом наведених у позові обставин, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.
Однак, позивачем на підтвердження позовних вимог до позову додано лише розрахунки заборгованості за кредитними договорами без надання будь-яких документів, які підтверджують отримання відповідачем суми грошових коштів, тобто доказів про зарахування первісним кредитором цієї суми на рахунок відповідача, як це передбачено умовами договору позики. Наданий суду розрахунок заборгованості, який виконаний позивачем, не може слугувати доказом виникнення та існування між первісним кредитором та відповідачем кредитних відносин.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит (ст.517 ЦК України).
Позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що первинним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором позики №77197356 від 17.12.2021 були перераховані грошові кошти на поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 в розмірах, що передбачені договором, а також доказів щодо наявності у відповідача на момент пред'явлення позову непогашеної заборгованості перед кредитором.
Суд наголошує, що позивач як учасник судового процесу несе ризики, пов'язані з реалізацією або нереалізацією наданих йому процесуальних прав та обов'язків.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права і виконати процесуальні обов'язки, здійснювати їх з метою, з якою вони визначені законом.
Саме позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», як особа, в розпорядженні якої мають перебувати такі докази, зобов'язаний подати суду всі наявні в нього докази на підтвердження обставин, що є підставою його позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Позивач розпорядився наданими йому процесуальними правами на власний розсуд шляхом надання тих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, які він уважав за потрібне, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18, від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує, що вони є професійними учасниками ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах (див. постанову Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №199/7014/20).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження визначеної ним у позовній заяві заборгованості за договором позики №77197356 від 17.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , що є його процесуальним обов'язком.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову ТОВ «ФК ЄАПБ» належить відмовити за його недоведеністю.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 76-81, 82, 89, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області С.О. Нікандрова