15 січня 2026 року
м. Київ
справа № 990/250/24
провадження № 11-280заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Погрібного С. О.,
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,Шевцової Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представника позивача - адвоката Панченко О. О.,
представника відповідача - Таркаєвої О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панченко Олександра Олександрівна, на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року (судді Берназюк Я. О., Кравчук В. М., Рибачук А. І., Стародуб О. П., Стрелець Т. Г.),
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якій просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):
- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо невиконання вимог пункту 3 розділу ІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» (далі - Закон № 3511-IX) в частині завершення до 30 червня 2024 року процедури оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді;
- зобов'язати ВККС відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX розглянути питання в порядку, встановленому статтями 93, 98, 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), на пленарному засіданні Комісії та ухвалити рішення щодо завершення проведення кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді у зв'язку із закінченням (30 червня 2024 року) шестимісячного строку для проведення кваліфікаційного оцінювання, встановленого зазначеними положеннями Закону № 3511-IX.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що він як суддя Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває у процедурі кваліфікаційного оцінювання понад шість років. З набранням чинності Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) з 15 грудня 2022 року він припинив здійснення правосуддя у вказаному суді.
3. Водночас, мовив далі позивач, відповідно до частини третьої статті 82 Закону № 1402-VIII (у редакції станом на 15 грудня 2022 року) він набув право бути переведеним до іншого суду того ж рівня без проведення конкурсу. Однак, незважаючи на наявність такого права, переведення до новоутвореного суду ВККС з невідомих причин здійснено не було.
4. Крім того, вказував, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX ВККС була зобов'язана завершити кваліфікаційне оцінювання суддів, обраних безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»(далі - Закон № 1401-VIII), у строк до 30 червня 2024 року, за умови наявності висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) щодо невідповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.
5. Твердив, що наведені положення є застосовними до нього, проте Комісія не завершила процедуру його оцінювання у визначений законом строк, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність з боку ВККС.
6. На переконання позивача, шестимісячний строк, встановлений Законом № 3511-IX, є присічним (преклюзивним), тобто таким, що вимагає завершення процедури кваліфікаційного оцінювання виключно в межах цього строку. Відповідно, будь-яке подальше проведення оцінювання після його спливу, на переконання позивача, є протиправним і ставить під сумнів законність будь-яких дій та рішень ВККС у відповідній процедурі.
7. Позивач наголошував, що бездіяльність ВККС порушує принцип правової визначеності та його правомірні очікування щодо проведення кваліфікаційного оцінювання в межах законодавчо встановленого порядку, що є порушенням статей 3, 8, 19 Конституції України, а також статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Касаційний адміністративний суд рішенням від 05 травня 2025 року відмовив у задоволенні позову.
9. Суд виходив з того, що строк, встановлений пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ, має допоміжне, процедурно-організаційне значення та не є присічним за своєю юридичною природою. Його основне призначення полягає в упорядкуванні та оптимізації діяльності Комісії щодо завершення процедури кваліфікаційного оцінювання у межах розумного строку. Сплив зазначеного строку не породжує правових наслідків у вигляді припинення або втрати повноважень ВККС на продовження відповідного оцінювання, не нівелює дій та рішень, вчинених (ухвалених) у межах процедури після завершення цього строку, а також не впливає на правомірність реалізації ВККС передбачених законом повноважень. Відтак юридична допустимість здійснення кваліфікаційного оцінювання суддів після закінчення вказаного строку зберігається, а законність рішень, ухвалених у межах такої процедури, не може бути поставлена під сумнів виключно з підстав формального спливу цього строку.
10. У рішенні суду першої інстанції йдеться і про те, що оскаржувана ОСОБА_1 бездіяльність ВККС, яка, на його думку, полягає у невиконанні положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ щодо строку, у межах якого мала б бути завершена процедура кваліфікаційного оцінювання позивача, не має ознак протиправності. Така бездіяльність не є наслідком недотримання Комісією вимог законодавства, а зумовлена об'єктивними факторами, що перебувають поза межами її повноважень та волевиявлення, зокрема організаційно-правовими обставинами, які унеможливили завершення процедури в зазначений строк, а тому немає підстав для визнання дій або бездіяльності відповідача протиправними.
11. Посилання позивача на порушення принципу правової визначеності та його правомірних очікувань суд визнав безпідставними, оскільки сам факт здійснення кваліфікаційного оцінювання після завершення зазначеного шестимісячного строку не свідчить про порушення його прав або законних інтересів. Проведення процедури оцінювання поза межами встановленого строку не суперечить чинному законодавству, а відтак не порушує принципи, на які посилається позивач.
12. Незавершення такої обов'язкової процедури (у визначений строк), як зазначив суд першої інстанції, жодним чином не порушує (і не може порушити) право позивача на правову визначеність у питанні продовження його суддівської кар'єри та правомірних сподівань щодо проведення в майбутньому відносно нього кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Те, що ВККС вчасно не завершила процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно нього, ОСОБА_1 , не свідчить про те, що суддя перестав бути суддею певного суду чи залишився позбавленим можливості на певні зміни в його суддівській кар'єрі, зокрема бути переведеним з ліквідованого суду до іншого в порядку, визначеному законом.
13. Щодо позовної вимоги про зобов'язання ВККС розглянути питання відповідно до порядку, встановленого статтями 93, 98, 101 Закону № 1402-VIII, на пленарному засіданні Комісії та ухвалити рішення щодо завершення проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді ОСОБА_1, то, відмовляючи в її задоволенні, Касаційний адміністративний суд виходив з похідного характеру цієї позовної вимоги відносно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВККС щодо невиконання вимог пункту 3 розділу IІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX у частині завершення до 30 червня 2024 року процедури оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді.
Короткий зміст апеляційної скарги
14. ОСОБА_1 не погодився із рішенням Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати це рішення й ухвалити нове - про задоволення його позову.
15. Обґрунтовуючи скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не навів тлумачення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ, який установлює строк «протягом шести місяців завершити оцінювання», та не зазначив, чи є цей строк обов'язковим, чи можна його ігнорувати у зв'язку з організаційними труднощами Комісії.
16. Водночас, на думку ОСОБА_1 , встановлення перехідними положеннями шестимісячного строку для завершення процедури оцінювання суддів, призначених безстроково, є вимушеною мірою для швидкого формування суддівського корпусу. Зазначені строки були встановлені перехідними положеннями закону та виконують критично важливу функцію забезпечення безперервності правового регулювання в умовах змін. У цьому контексті встановлені у них граничні строки реалізації певних повноважень або процедур мають імперативний характер та підлягають обов'язковому виконанню.
17. Вказує, що наявність чітко визначеного законом строку свідчить про: 1) обмеження дискреції суб'єкта владних повноважень у часі; 2) припинення дії попереднього порядку після спливу зазначеного строку; 3) обов'язковість завершення певного правового процесу до конкретної дати з метою недопущення затягування або порушення прав осіб.
18. Зазначає, що суд дійшов хибного висновку про відсутність конкретних правових наслідків у разі спливу строку для завершення процедури оцінювання суддів. На переконання апелянта, така правова позиція фактично означає, що строк, встановлений законом, втрачає свою обов'язкову силу, що не узгоджується з принципом юридичної визначеності.
19. Доводить, що бездіяльність ВККС виражається у незавершенні процесу його кваліфікаційного оцінювання до 30 червня 2024 року, а відсутність завершення оцінювання без законного обґрунтування порушує права позивача та принцип юридичної визначеності, що є одним із ключових елементів правової держави.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивача
20. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду в рішенні від 05 травня 2025 року щодо підстав для відмови в задоволенні позову, законності та обґрунтованості цього рішення.
21. Відзив обґрунтовано фактично тими ж підставами, якими керувався суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 .
22. Крім того, Комісія зазначила, що процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності усіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Тобто ні нормами Конституції України, якою передбачено оцінювання відповідності судді займаній посаді, ні нормами закону, яким передбачено порядок проведення вказаного оцінювання, не встановлено граничного строку проведення зазначеної процедури.
23. Вказує, що підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ, який набрав чинності 30 грудня 2023 року, передбачено, що ВККС протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом завершує проведення оцінювання на відповідність займаній посаді суддів, яких обрано суддями безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII та стосовно яких до набрання чинності цим Законом надійшли висновки ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
24. Так, цією нормою доручено Комісії завершити проведення процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді у шестимісячний строк після набрання чинності вказаним Законом. Разом з тим наведеною нормою не внесено змін до передбаченої законодавцем етапності проведення та переліку підстав завершення (припинення) процедури кваліфікаційного оцінювання відповідності судді займаній посаді.
25. На думку Комісії, чинне законодавство не містить граничних строків проведення вказаної процедури, а норма пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ окреслює очікуваний період її проведення, відтак завершення проведення оцінювання судді на відповідність займаній посаді після 30 червня 2024 року не суперечить чинному законодавству і не позбавляє ВККС повноважень щодо проведення такого оцінювання.
26. На переконання відповідача, дії Комісії жодним чином не порушують права позивача та не створюють правової невизначеності в питанні продовження його суддівської кар'єри.
Рух апеляційної скарги
27. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 липня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 23 липня 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) на 18 вересня 2025 року.
28. Відповідно до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2025 року суддю Стрелець Т. Г. відведено від участі в апеляційному розгляді справи № 990/250/24.
29. На підставі розпорядження в. о. керівника Апарату Верховного Суду від 19 вересня 2025 року № 16/0/30-25 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ (у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду), зазначена справа відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2025 року розподілена судді Кривенді О. В.
30. Наступний розгляд справи в порядку письмового провадження призначений на 06 листопада 2025 року.
31. 06 листопада 2025 року справа знята з розгляду у зв'язку з необранням складу Великої Палати Верховного Суду, передбаченого частиною першою статті 45 Закону № 1402-VIII. Наступний розгляд справи призначено на 08 грудня 2025 року.
32. 08 грудня 2025 року Велика Палата Верховного Суду за клопотанням позивача призначила справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 годину 00 хвилин 15 січня 2026 року.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
33. Указом Президента України від 03 жовтня 2008 року № 901/2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п'ять років, а Постановою Верховної Ради України від 06 жовтня 2011 року № 3833-VІ «Про обрання суддів» ОСОБА_1 було обрано суддею Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
34. 07 червня 2018 року Комісія ухвалила рішення № 133/зп-18, яким призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема ОСОБА_1 .
35. Відповідно до рішень Комісії від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 та від 08 травня 2019 року № 67/зп-19 судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 призначено іспит у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді на 17 квітня та 21 травня 2019 року, однак у призначені дати позивач не з'явився.
36. 07 листопада 2019 року були припинені повноваження членів ВККС у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».
37. 15 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2825-IX, яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
38. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
39. 01 червня 2023 року Вища рада правосуддя призначила новий склад ВККС.
40. 09 грудня 2023 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 3511-ІХ, який набрав чинності 30 грудня 2023 року. Цим Законом змінена процедура оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачена пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
41. За пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у редакції Закону № 3511-ІХ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом № 3511-ІХ, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
42. Згідно з підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX ВККС протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом завершує проведення оцінювання на відповідність займаній посаді суддів, яких обрано суддями безстроково до набрання чинності Законом № 1402-VIII та стосовно яких до набрання чинності цим Законом надійшли висновки ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
43. Рішенням ВККС від 11 січня 2024 року № 6/зп-24 продовжено процедури оцінювання, зокрема суддів ліквідованих судів, здійснення правосуддя в яких припинено відповідно до закону, в тому числі судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 .
44. 19 червня 2024 року ВККС ухвалила рішення № 199/зп-24, яким визначила графік складення іспиту для 105 суддів у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді або кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, зокрема призначено іспит у межах кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді на 09 липня 2024 року.
45. 27 червня 2024 року позивач звернувся до ВККС із заявою, в якій він просив завершити розпочату щодо нього відповідно до пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII процедуру оцінювання на відповідність займаній посаді у визначений пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX строк, тобто до 30 червня 2024 року.
46. Рішенням ВККС від 10 липня 2024 року № 218/9п-24 визнано іспит у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді або кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, призначений на 09 липня 2024 року, таким, що не відбувся; внесено зміни до визначеного рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 199/зп-24 графіка складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді або кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, зокрема визначено позивачу такі дати складення іспиту - 30 липня 2024 року (резервні дати - 20 серпня та 10 вересня 2024 року).
47. 16 липня 2024 року Комісія листом № 21-3875/24 надала відповідь на звернення позивача від 27 червня 2024 року, повідомила його про зміни до графіка складення іспиту, внесені вказаним вище рішенням ВККС, поінформовала про зміст абзацу п'ятого пункту 20 розділу VII Закону № 1402-VIII, яким передбачено розгляд Комісією питання щодо відповідності судді займаній посаді за відсутності такого судді в разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді.
48. Уважаючи протиправною бездіяльність Комісії щодо невиконання вимог пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX в частині завершення до 30 червня 2024 року процедури проведення його оцінювання на відповідність займаній посаді, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у цій справі
49. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
50. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
51. Підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
52. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.
53. Повноваження ВККС щодо проведення кваліфікаційного оцінювання суддів закріплено також у пункті 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII.
54. Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
55. За правилами частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС.
56. Закон № 3511-ІХ, який набрав чинності 30 грудня 2023 року, змінив процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
57. За цим пунктом (у новій редакції) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом № 3511-ІХ, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
58. За результатами такого оцінювання колегія ВККС, а у випадках, передбачених цим Законом - пленарний склад Комісії ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
59. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу ВККС. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
60. Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник ГРД.
61. У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.
62. Підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX передбачено, що ВККС протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом завершує проведення оцінювання на відповідність займаній посаді суддів, яких обрано суддями безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII та стосовно яких до набрання чинності цим Законом надійшли висновки ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
63. 13 грудня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 2825-IX.
64. Відповідно до частини третьої статті 82 Закону № 1402-VIII (у редакції станом на 15 грудня 2022 року) переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
65. За частиною першою статті 821 Закону № 1402-VIII (у чинній редакції) переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу лише у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
66. Пункт 61 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у редакції Закону № 3511-ІХ установлює, що переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду, може здійснюватися без конкурсу виключно після підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII.
67. Так, предметом спірних правовідносин є протиправна, на переконання позивача, бездіяльність Комісії щодо незавершення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 у строк, визначений Законом № 3511-ІХ (до 30 червня 2024 року).
68. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
69. За правилами пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
70. Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
71. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
72. На підставі Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 8-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
73. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним.
74. Так, частини перша, третя статті 92 Закону № 1402-VІІІ встановлюють, що Комісія є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи ВККС визначається цим Законом.
75. За цим Законом Комісія має за обов'язок, зокрема, проводити кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді для вирішення питання про переведення його на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у разі реорганізації або ліквідації суду, в якому такий суддя обіймає посаду.
76. Як установив суд першої інстанції, стосовно позивача як судді Окружного адміністративного суду міста Києва була задіяна процедура оцінювання на відповідність займаній посаді судді. Суд, у якому ОСОБА_1 здійснював правосуддя, ліквідовано Законом № 2825-IX, а замість нього цим самим Законом утворено новий - Київський міський окружний адміністративний суд.
77. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в межах доводів, наведених в апеляційній скарзі, та в контексті встановлених у справі обставин і зумовленого ними нормативного (правничого) регулювання суд першої інстанції правильно встановив зміст та суть заявлених до судового захисту стверджуваних порушень прав та інтересів позивача суб'єктом владних повноважень під час здійснення повноважень у специфічній процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність суддів займаній посаді, яких, зокрема, обрано суддями безстроково до набрання чинності Законом № 1402-VIII, загалом, а також в окремих її сегментах, які, з одного боку, стосуються строків її завершення [згідно з підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом] для певної категорії суддів, а, з другого - відносно тих самих строків завершення тієї самої процедури й тими самими суддями, але які виявили бажання бути переведеними з ліквідованого суду на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня в порядку, передбаченому частиною першою статті 821 Закону № 1402-VIII (у чинній редакції).
78. Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що ВККС не вдавалася до поведінки у формі бездіяльності, оскільки з фактичного перебігу запровадженої законом для певних цілей процедури проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді загалом стосовно всіх суддів України, з-поміж яких і судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1, сутнісної характеристики зовнішніх ознак цього перебігу годі виявити дії, які б «конструювали» (демонстрували) правничу ситуацію, коли ВККС мала повноваження на проведення процедури згадуваного раніше кваліфікаційного оцінювання суддів і не існувало встановлених законних будь-якого роду обмежень на вчинення таких дій; мала час, можливість, дискрецію і обов'язок на проведення кваліфікаційного оцінювання; коли не було об'єктивних, реальних, поважних причин, які стояли на заваді втіленню процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, але жодним способом не чинила, не вдавалася до дій чи реалізації функцій, спрямованих на своєчасне [як-от у межах шестимісячного строку в редакції Закону № 3511-IX] завершення процедури кваліфікаційного оцінювання.
79. Як убачається з матеріалів справи, 07 червня 2018 року Комісія ухвалила рішення, яким призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема ОСОБА_1 , а 26 березня 2019 року ухвалила рішення № 39/зп-19, яким призначила позивачу іспит у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді на 17 квітня 2019 року. Упродовж 2019 року ВККС двічі констатувала випадки неявки позивача з тих чи тих причин для проходження певних етапів кваліфікаційного оцінювання (на 17 квітня і 21 травня 2019 року).
80. Згодом з 07 листопада 2019 року на підставі Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» були припинені повноваження членів Комісії. Відтак не існувало законного складу ВККС, який би мав повноваження на здійснення тих дій, які їй як у формі бездіяльності ставить за провину позивач.
81. Із червня 2023 року Комісія поновила свою діяльність і стала повноважною на продовження кваліфікаційного оцінювання суддів. Між подіями припинення повноважень членами ВККС і відновлення повноважень цього державного органу відбулися певні зміни, які стосувалися як самої процедури кваліфікаційного оцінювання, так і інших питань, які торкалися або робочого місця здійснення повноважень суддею, або зміни чи росту суддівської кар'єри.
82. Як уже було зазначено, 15 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2825-IX, яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
83. 09 грудня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон № 3511-ІХ, яким з 30 грудня 2023 року змінювалася процедура оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачена пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. За приписами цього пункту відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом № 3511-ІХ, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
84. Передбачалося також, що «відновлена» ВККС протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом (№ 3511-ІХ) завершує проведення оцінювання на відповідність займаній посаді суддів, яких обрано суддями безстроково до набрання чинності Законом № 1402-VIII та стосовно яких до набрання чинності цим Законом надійшли висновки ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності (підпункт 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-IX).
85. У подальшому, 11 січня 2024 року, Комісія ухвалила рішення № 6/зп-24 про продовження процедури оцінювання, зокрема, суддів ліквідованих судів, здійснення правосуддя в яких припинено відповідно до закону (серед яких і судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 ). ВККС рішенням від 19 червня 2024 року № 199/зп-24 визначила графік складення іспитів, зокрема призначила іспит у межах оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді на 09 липня 2024 року.
86. 10 липня 2024 року ВККС ухвалила рішення, яким визнала іспит у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначений на 09 липня 2024 року, таким, що не відбувся, внесла зміни до визначеного її рішенням від 19 червня 2024 року № 199/зп-24 графіка складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема, визначила позивачу такі дати складення іспиту - 30 липня 2024 року (резервні дати - 20 серпня та 10 вересня 2024 року).
87. Слід нагадати, що за правилами частини першої статті 821 Закону № 1402-VIII (у чинній редакції) переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу лише у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
88. Системний аналіз наведених вище норм Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що переведення судді, якого обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, може здійснюватися без конкурсу виключно після визнання судді таким, що відповідає займаній посаді.
89. Отже, загальний контекст обставин перебігу процедури оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, конкретні дії та рішення ВККС в обсязі питань, пов'язаних з кваліфікаційним оцінюванням значної кількості суддів України, в аспекті «перманентного» регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання законодавцем не дозволяють визнати, що Комісія принаймні стосовно судді ОСОБА_1 допустила бездіяльність у формі зволікання проведення процедури його оцінювання та несвоєчасного завершення цієї процедури загалом до певної дати, зокрема (30 червня 2024 року).
90. Попри те, що з часу початку процедури оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді й до дня початку оскарження ним протиправної бездіяльності ВККС щодо запровадженої законом дати завершення процедури кваліфікаційного оцінювання сплинув установлений законом шестимісячний строк, сам по собі пропуск цього строку в контексті доводів позовної заяви не можна віднести до протиправної бездіяльності. З цього приводу треба вкотре нагадати, що протиправність бездіяльності ВККС суддя ОСОБА_1 вбачав у тому, що ВККС самим лише фактом незавершення процедури кваліфікаційного оцінювання до чітко визначеної дати вже чинила проти правил.
91. Разом з тим позивач не доводить, яким способом окреслена ним протиправна бездіяльність ВККС безпосередньо порушує чи зачіпає саме його право, інтерес чи свободу на певне благо, зокрема бути суддею, чи на суддівську кар'єру загалом.
92. Для того щоб визнати певну діяльність чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною і такою, що вимагає судового захисту від неї, потрібно, щоб особа, яка стверджує про протиправність діяльності суб'єкта владних повноважень, обґрунтувала існування такої протиправної поведінки. Адже в розумінні приписів статті 55 Конституції України та статті 5 КАС, які гарантують і передбачають право на судовий захист і можливість звернення до суду за захистом порушеного права, вимагають воднораз, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, а не ілюзорним, має стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
93. Позивач не навів обґрунтування, яким саме чином факт незавершення ВККС кваліфікаційного оцінювання в межах передбаченого законом шестимісячного строку вплинув на його права чи інтереси, на які саме; яким чином діяльність ВККС обмежила його здатність володіти статусом судді або безповоротно звузила можливості зростання його суддівської кар'єри. Без такого обґрунтування порушеного права з боку особи, яка заявляє про нього, вимоги останньої про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною не можуть (не повинні) отримати судового захисту, оскільки не містять ознак юридичного спору і виражають лише стороннє судження (бачення) певного правничого явища, яке така особа не схвалює та намагається отримати судову оцінку цього явища, але не захищатися від нього.
94. Отже, судовому захисту підлягає порушене право і таке порушення має бути обґрунтованим, а порушене право - реальним. Це означає, що праву позивача на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу кореспондує обов'язок (у разі звернення до суду) обґрунтувати, у чому полягає порушене право і яким чином таке право має бути захищене (відновлене).
95. Як уже неодноразово зазначалося, позивач, звертаючись до суду, просив визнати протиправною бездіяльність Комісії щодо незавершення процедури кваліфікаційного оцінювання щодо нього у визначений законом строк. Проте позивач жодним чином не обґрунтовує, як саме визнання протиправною бездіяльності Комісії захистить (відновить) його порушене право.
96. Незавершення такої обов'язкової процедури (у визначений строк) жодним чином не порушує (і не може порушити) право позивача на правову визначеність у питанні продовження його суддівської кар'єри та правомірних сподівань щодо проведення в майбутньому відносно нього кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Те, що ВККС вчасно не завершила процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно нього, не означає, що суддя ОСОБА_1 перестав бути суддею певного суду чи залишився позбавленим можливості на певні зміни в його суддівській кар'єрі, зокрема бути переведеним з ліквідованого суду до іншого суду того самого або нижчого рівня в порядку, визначеному законом.
97. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справах № 990/234/24 та № 990/229/24.
98. Варто звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні (справа «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії», заява № 12742/87) зазначив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.
99. Довід позивача обґрунтований тим, що проведення кваліфікаційного оцінювання після 30 червня 2024 року поставить під розумний сумнів законність прийнятих за наслідком оцінювання рішень ВККС, не є слушним, оскільки аналіз норм чинного законодавства не дає для цього жодних вагомих передумов, які б обмежували право позивача на проведення і завершення процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді позивача після 30 червня 2024 року.
100. Що ж до обґрунтованих сподівань позивача бути переведеним до іншого суду, то таке переведення можливе тільки у випадку підтвердження таким суддею відповідності займаній посаді судді. За наслідками такого оцінювання Комісія може ухвалити рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді, а у певних випадках - рішення про припинення кваліфікаційного оцінювання. У зв'язку із цим слушними є висновки суду першої інстанції про те, що незавершення процедури оцінювання позивача на відповідність займаній посаді саме по собі не створює непереборних перешкод для його суддівської кар'єри.
101. Стосовно доводу ОСОБА_1 про те, що проведення його оцінювання поза межами зазначеного строку порушує принцип правової визначеності та його правомірні очікування щодо проведення оцінювання з дотриманням законодавчо встановленого порядку, слід зазначити таке.
102. Принцип правової визначеності як одна з основоположних засад верховенства права передбачає чіткість і передбачуваність правових норм, а також гарантує стабільність правового регулювання. Однак цей принцип не можна тлумачити як вимогу жорсткого дотримання всіх строків, визначених нормами, у разі якщо самі ці норми не передбачають конкретних юридичних наслідків за їх порушення.
103. Як правильно зазначив суд першої інстанції, аналіз змісту пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3511-ІХ свідчить про відсутність у ньому імперативних приписів щодо юридичних наслідків у разі порушення шестимісячного строку для завершення процедури кваліфікаційного оцінювання, що також вказує на те, що його пропуск не може бути розцінений як порушення принципу правової визначеності.
104. Правомірні ж очікування позивача можуть ґрунтуватися виключно на положеннях законодавства, які прямо визначають його права та обов'язки, а також порядок їх реалізації. Водночас Закон № 3511-ІХ не містить приписів, які б забороняли ВККС продовжити таку процедуру після спливу зазначеного строку, а також не передбачає жодних негативних правових наслідків для суб'єкта оцінювання у разі його перевищення. Відтак очікування позивача щодо необхідності завершення оцінювання виключно у межах вказаного строку не мають під собою належного нормативного підґрунтя.
105. Отже, посилання позивача на порушення принципу правової визначеності та його правомірних очікувань є безпідставними, оскільки сам факт здійснення кваліфікаційного оцінювання після завершення зазначеного шестимісячного строку не свідчить про порушення його прав або законних інтересів. Проведення процедури оцінювання поза межами встановленого строку не суперечить чинному законодавству, а відтак не порушує принципи, на які посилається позивач.
106. Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи та міркування, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
107. Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, дотримався норм процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року відповідає вимогам статті 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять підстав для його зміни чи скасування.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
108. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
109. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права (частина перша статті 316 КАС).
110. Оскільки Касаційний адміністративний суд розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у рішенні висновків, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 990/250/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. О. Погрібний
Суддя-доповідач О. В. Кривенда
Судді: О. О. Банасько С. І. Кравченко
О. В. Білоконь М. В. Мазур
О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
І. А. Воробйова К. М. Пільков
М. М. Гімон Н. С. Стефанів
О. А. Губська І. В. Ткач
А. А. Ємець О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Н. В. Шевцова