15 січня 2026 року
м. Київ
справа № 990/62/24
провадження № 11-332заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2025 року (головуючий суддя Желтобрюх І. Л., судді Білоус О. В., Дашутін І. В., Шишов О. О., Яковенко М. М.) у справі № 990/62/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування, позиція відповідача
1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому на підставі пунктів 1 та 4 частини третьої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі -
Закон № 1402-VIII) просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 12 лютого 2024 року № 50/ко-24, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та внесено подання до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про його звільнення з посади судді Межівського районного суду Дніпропетровської області;
- зобов'язати ВККС внести рекомендацію ВРП про призначення його на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ВККС протиправно застосувала до нього процедуру, яка не була передбачена на час, коли він проходив кваліфікаційне оцінювання. У цьому контексті наполягав, що в його випадку Комісія не мала б призначати пленарне засідання для подолання висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), оскільки на час, коли він проходив оцінювання, чинне законодавство передбачало, що за наслідком оцінювання судді на відповідність займаній посаді рішення приймається виключно колегіями Комісії, і стосовно нього колегія ВККС прийняла позитивне рішення, яким рекомендувала його для призначення на посаду судді.
3. У зв'язку із цим позивач вважав, що пленарний склад Комісії діяв з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки єдиним правомірним рішенням відповідача мало бути рішення про внесення щодо нього рекомендації ВРП про призначення на посаду судді.
4. Крім того, позивач вказував на інші неправомірні, на його думку, дії членів Комісії при проведенні засідання у пленарному складі, а саме на порушення його права бути вислуханим, відповідно до якого він мав спочатку надати пояснення, а вже потім відповідати на запитання членів ВККС.
5. Також стверджував про неврахування Комісією його пояснень та недослідження нею документів, які містились у суддівському досьє, щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та, на противагу цьому, дослідження Комісією тих обставин, які не були предметом розгляду під час співбесіди у складі колегії та не містились у висновку ГРД. До того ж позивач висловлював сумнів у наявності повноважень на проведення оцінювання щодо нього в одного із членів Комісії у зв'язку з можливою наявністю у нього громадянства російської федерації.
6. Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. На обґрунтування відзиву, зокрема, наполягав, що позивач не надав чітких і переконливих доказів, якими спростував би обґрунтовані сумніви в його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності, які ГРД виклала у своєму висновку.
7. Також відповідач доводив, що положення Закону № 1402-VIII про ухвалення Комісією рішень кваліфікованою більшістю голосів відповідає легітимній меті кваліфікаційного оцінювання, а підходи до його здійснення є достатньо чіткими, передбачуваними і зрозумілими для всіх суб'єктів, яких воно стосується, та однаково застосовними до всіх суддів, щодо яких Конституцією України визначено необхідним проходження кваліфікаційного оцінювання.
8. Так, Комісія послідовно підтримує свою позицію, що виконання державою суспільного договору через впровадження та реалізацію судової реформи не допускає можливості, за якої б суддя, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), не був оцінений на відповідність займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності в порядку, визначеному законом.
9. На переконання ВККС, інший підхід до процедур кваліфікаційного оцінювання означає не просто відхилення від конституційної засади функціонування судової влади на принципі «єдиного статусу судді», а формування в Україні частини суддівського корпусу, яка «за волею обставин» пройде кваліфікаційне оцінювання за «спрощеною процедурою», а отже, може зумовити висновок, що частина суддів отримує перевагу у виконанні їхнього конституційного обов'язку тільки з огляду на тимчасову «зміну підходу».
Обставини справи
10. Президент України Указом від 25 липня 2013 року № 391/2013 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області строком на п'ять років.
11. 24 липня 2018 року повноваження позивача припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено на посаду судді.
12. Рішенням від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання окремих суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1.
13. На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 193-ІХ) із 07 листопада 2019 року (дня набрання чинності цим Законом) припинилися повноваження членів ВККС.
14. 01 червня 2023 року ВРП призначила 16 членів ВККС (повноважний склад Комісії).
15. 20 липня 2023 року ВККС прийняла рішення № 34/зп-23 про продовження кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема тих, які призначені (обрані) на посаду суддів та яких колегіями ВККС визнано такими, що відповідають займаній посаді судді, проте відповідне питання винесено на розгляд Комісії у пленарному складі через надходження висновку ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.
16. 15 листопада 2023 року Комісія у складі колегії провела співбесіду із суддею ОСОБА_1, за результатами якої ухвалила рішення № 10/ко-23. Згідно з цим рішенням, дослідивши суддівське досьє, надані суддею пояснення, копії документів, Комісія дійшла таких висновків.
За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 389,5 бала.
За критерієм професійної етики суддя набрав 155 балів.
За критерієм доброчесності ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди. За критеріями, визначеними в пункті 9 глави 2 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі - Положення № 143/зп-16), суддя набрав 127,5 бала з 250 можливих.
Таким чином, за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді суддя ОСОБА_1 набрав 672 бали, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
17. За змістом цього рішення, приймаючи його, Комісія у складі колегії врахувала наданий ГРД 08 листопада 2023 року висновок у новій редакції про невідповідність судді Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 07 листопада 2023 року.
18. За результатами співбесіди, обговорення висновку ГРД та інших даних щодо відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, а також за результатами оцінювання Комісія у складі колегії встановила відсутність підстав для його оцінки за цими критеріями в 0 балів.
19. З огляду на викладене Комісія у складі колегії рішенням від 15 листопада 2023 року № 10/ко-23 визнала суддю Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.
20. У пункті 3 резолютивної частини цього рішення зазначено, що воно набирає чинності відповідно до вимог Закону № 1402-VIII та Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент).
21. Це рішення згідно з пунктом 4 його резолютивної частини Комісія у складі колегії передала для підтримання її пленарному складу.
22. 12 лютого 2024 року ВККС у пленарному складі, розглянувши питання щодо відповідності судді Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді,прийняла оспорюване в цій справі рішення, яким визнала його таким, що не відповідає займаній посаді, та внесла подання до ВРП про його звільнення з посади.
23. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із цим позовом, уважаючи протиправним таке рішення ВККС.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
24. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 07 серпня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 12 лютого 2024 року № 50/ко-24, яким суддю Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та внесено подання до ВРП про його звільнення з посади. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
25. Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в цій справі першочерговому встановленню підлягають обставини дотримання ВККС процедури ухвалення спірного рішення, оскільки ключовим доводом позивача при зверненні до суду є, на його переконання, безпідставне та протиправне призначення ВККС пленарного засідання для подолання негативного висновку ГРД щодо нього під час його кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді.
У цьому контексті суд першої інстанції зауважив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 (провадження № 11-5заі24) змінила раніше застосований підхід у питанні кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді у період до 30 грудня 2023 року (дня, коли набрали чинності зміни до пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесені Законом України від 9 рудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри»; далі - Закон № 3511-IX), зазначивши, зокрема, що виключно колегії ВККС були наділені повноваженнями ухвалювати від імені Комісії рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII.
26. З покликанням на правове обґрунтування, яке Велика Палата Верховного Суду висловила у зазначеній постанові, та з огляду на те, що ОСОБА_1 призначено на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області строком на п'ять років Указом Президента України від 25 липня 2013 року № 391/2013 «Про призначення суддів», тобто до набрання чинності Законом № 1401-VIII, суд першої інстанції зазначив, що остаточне рішення про відповідність чи невідповідність позивача займаній посаді повинна була ухвалювати саме колегія ВККС, яка рішенням від 15 листопада 2023 року № 10/ко-23 визнала його таким, що відповідає займаній посаді.
27. Оцінюючи обґрунтованість передачі вказаним рішенням колегії ВККС матеріалів пленарному складу Комісії для підтримання рішення колегіїз огляду на наявність щодо позивача негативного висновку ГРД, суд першої інстанції проаналізував положення підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» статей 83, 85, 87 Закону № 1402-VIII у поєднанні з положеннями підпункту 4 пункту 1.3 і пункту 4.10 Регламенту, та дійшов висновку, що оцінювання судді на відповідність займаній посаді, як і кваліфікаційне оцінювання судді для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, проводиться ВККС за одними і тими ж критеріями, а саме компетентності, професійної етики і доброчесності. Якщо ГРД надала ВККС висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності судді, щодо якого проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, то оцінку обставинам, викладеним у такому висновку, надає колегія ВККС, яка ухвалює остаточне рішення про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді. Розгляду зазначеного питання у пленарному складі ВККС ні положення Закону № 1402-VIII, ні норми Регламенту не передбачають.
Суд першої інстанції зазначив, що обставини, які стосуються відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, викладені у висновку ГРД, були предметом розгляду на засіданні колегії ВККС під час проведення з ним співбесіди, за результатами якої ухвалено рішення про відповідність цього судді займаній посаді. Приписами пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено будь-якого перегляду, підтвердження чи підтримки зазначеного рішення ВККС у пленарному у складі.
З огляду на викладене суд першої інстанції виснував, що колегія ВККС, ухвалюючи рішення щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, помилково ототожнила дві відмінні за своєю природою та правовим регулюванням процедури оцінювання судді та застосувала до процедури оцінювання позивача на відповідність займаній посаді наслідки за результатами проведення з ним співбесіди, передбачені для процедури кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя. Водночас зміни до Регламенту, зокрема, в частині, що стосується оцінювання судді на відповідність займаній посаді, були внесені лише 19 жовтня 2023 року. До того ж законодавче регулювання на час внесення Комісією зазначених змін до Регламенту в частині оцінювання суддів на відповідність займаній посаді змінене не було.
28. З покликанням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 (провадження № 11-5заі24) суд першої інстанції зазначив, що лише через сім років після внесення змін до Конституції України в частині правосуддя Законом № 3511-IX, який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Після набрання чинності Законом № 3511-ІХ відповідно до рішення ВККС від 11 січня 2024 року № 4/зп-24 у новій редакції були викладені підпункт 58.17 пункту 58 та підпункт 60.3 пункту 60 Регламенту.
Проаналізувавши положення Закону № 1402-VIII, зокрема пункт 20 його розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» як до, так і після внесення до нього змін, а також положення Регламенту в редакції, чинній як на час виникнення спірних правовідносин, так і після внесення до нього змін відповідними рішеннями Комісії, суд першої інстанції дійшов висновку, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Вирішення зазначеного питання ВККС у пленарному складі суперечило пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, приписи якого мали імперативний характер і не підлягали розширеному тлумаченню.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення ВККС прийняла неуповноваженим складом, відтак визнав наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви шляхом визнання протиправним і скасування цього рішення.
29. За встановлення таких порушень процедури ухвалення спірного рішення як безумовної підстави його скасування суд першої інстанції виснував, що не є необхідним аналіз правомірності та обґрунтованості цього рішення по суті.
30. Щодо ж до похідної вимоги про зобов'язання ВККС внести рекомендацію ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області суд першої інстанції зазначив, що повноваження щодо призначення й проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, у тому числі щодо строків такого оцінювання, є виключними повноваженнями ВККС як уповноваженого органу, який приймає рішення про підтвердження або непідтвердження судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Оскільки вирішення питання про відповідність судді займаній посаді покладається саме на Комісію і жоден інший суб'єкт чи орган не може здійснювати втручання у здійснення цим суб'єктом владних повноважень його компетенції, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача діяти у певний спосіб при вирішенні означених питань, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
31. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 04 вересня 2025 року відповідач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій, стверджуючи, що це рішення не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності й обґрунтованості його ухвалення, повноти та об'єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
32. На обґрунтування апеляційної скарги ВККС доводить, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно й необґрунтовано покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 (провадження № 11-5заі24), оскільки в цій постанові зазначено лише про підхід до вирішення справ щодо оскарження рішень ВККС за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді, що вочевидь не є тотожним висновку щодо застосування норм права. Наполягає, що згадана постанова не містить висновків щодо застосування норм права, а саме глави 1 «Кваліфікаційне оцінювання» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» та пунктів 20 - 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент призначення кваліфікаційного оцінювання судді). На переконання скаржника, зміст зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду вказує на те, що в ній ідеться про «зміну раніше застосованого підходу до вирішення справ щодо оскарження рішень» в окремо взятому випадку, а не про формування висновків про застосування норм права, а саме глави 1 «Кваліфікаційне оцінювання» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» та пунктів 20 - 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент призначення кваліфікаційного оцінювання судді).
Наполягає, що на час виникнення спірних правовідносин існував тільки один порядок кваліфікаційного оцінювання та один порядок «подолання» висновку ГРД (якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії) у пленарному складі Комісії, позаяк Закон № 1402-VIII, а отже Регламент і Положення № 143/зп-16, іншого порядку подолання висновку ГРД не передбачали.
На підставі наведеного скаржник доводить, що у зв'язку з наявністю висновку ГРД про невідповідність судді Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики його оцінювання на відповідність займаній посаді повинне завершуватися ухваленням Комісією рішення відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, тобто прийняттям рішення щодо відповідності судді займаній посаді пленарним складом Комісії.
У цьому ж контексті наголошує, що положення Закону № 1402-VIII про ухвалення ВККС рішень кваліфікованою більшістю голосів відповідають легітимній меті кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, а також були і є достатньо чіткими, передбачуваними і зрозумілими для всіх суб'єктів, яких вони стосуються, та однаково застосовними ВККС до всіх суддів, яким Конституція України визначила необхідність проходження кваліфікаційного оцінювання.
33. Також скаржник зазначає, що скасування судом першої інстанції спірного рішення з підстав та мотивів, зазначених в оскаржуваному судовому рішенні, в цьому випадку призводить за різними критеріями до непрямої дискримінації суддів, конституційним обов'язком яких є проходження кваліфікаційного оцінювання. Наполягає, що єдиний статус судді передбачає не тільки однакові гарантії, але й однаковий порядок встановлення відповідності усіх суддів критеріям професійної етики та доброчесності.
Позиція інших учасників справи
34. 26 вересня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу ВККС, у якому він спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Рух апеляційної скарги
35. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2025 року відкрила апеляційне провадження в цій справі за апеляційною скаргою ВККС, а ухвалою від 23 жовтня 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, про що повідомила учасників справи.
36. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, за наслідками чого зробила такі висновки.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
37. Як установив суд першої інстанції, Указом від 25 липня 2013 року № 391/2013 Президент України призначив ОСОБА_1 на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області строком на п'ять років.
38. 30 вересня 2016 року набрали чинності закони № 1401-VIII та № 1402-VIII.
39. У зв'язку із цим розділ XV «Перехідні положення» Конституції України доповнено пунктом 16-1, підпункт 2 якого визначає, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
40. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом (підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України).
41. Аналіз підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України дозволяє дійти висновку, що в ньому законодавець виокремив кілька аспектів, що стосуються суддів, про яких у ньому йдеться, а саме: 1) суддя вже займає посаду після його призначення на п'ять років чи обрання безстроково; 2) оцінювання на відповідність займаній посаді не залежить від волі судді, а є для нього обов'язковою умовою для продовження професійної діяльності на цій посаді; 3) у разі визнання судді за результатами оцінювання таким, що відповідає займаній посаді, він залишається здійснювати правосуддя у тому ж суді, в штаті якого він перебував до проходження такого оцінювання; 4) відмова судді від оцінювання або виявлення за його результатами невідповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності є самостійною підставою для звільнення судді з посади.
42. Оскільки ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області строком на п'ять років до набрання чинності Законом № 1401-VIII, то його відповідність займаній посаді судді мала бути оцінена в порядку, визначеному законом.
43. Пункт 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачав, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
44. Відтак пункт 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у наведеній редакції розвиває положення, закріплені у підпункті 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, та визначає, що оцінювання суддів, про яких ідеться у цьому підпункті, на відповідність займаній посаді за наведеними критеріями здійснюється колегіями ВККС.
45. Як установив суд першої інстанції, 15 листопада 2023 року колегія ВККС прийняла рішення № 10/ко-23, яким визнала суддю Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.
46. Варто зауважити, що Закон № 1402-VIII передбачає також процедуру кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
47. Так, статтею 83 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
48. Згідно із частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
49. Кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді передбачається, зокрема, для зайняття посади судді: апеляційного суду (частина перша статті 28 Закону № 1402-VIII), вищого спеціалізованого суду (частина перша статті 33 Закону № 1402-VIII) та Верховного Суду (частина перша статті 38 Закону № 1402-VIII).
50. Зазначене оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді також проводиться щодо судді, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII.
51. Отже, Законом № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться:
1) для оцінювання судді на відповідність займаній посаді;
2) для визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
52. Відповідно до Положення № 143/зп-16 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Комісією здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.
53. Отже, кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді покликане з'ясувати і виявити, чи суддя, якого призначили на посаду строком на п'ять років або обрали суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, відповідає цій посаді.
У свою чергу, кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді застосовується у випадку, коли суддя (кандидат на посаду судді) претендує на зайняття посади судді за результатами конкурсу або ж при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
54. За змістом пункту 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводить ВККС.
55. За приписами частин першої та третьої статті 98 Закону № 1402-VIII організаційними формами діяльності ВККС є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом. Колегія ВККС формується не менше ніж з трьох членів Комісії.
56. Відтак кваліфікаційне оцінювання- це єдина процедура, яка має одну нормативну основу, але два випадки (дві підстави) її проведення - або для оцінювання судді на відповідність займаній посаді, або для визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
57. В обох випадках кваліфікаційне оцінювання проводиться за однаковими критеріями (компетентність, професійна етика, доброчесність), має одну кінцеву мету (кваліфікований професійний суддівський корпус, якому довіряють) і сутність (є засобом досягнення цієї мети).
58. Частина перша статті 88 Закону № 1402-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначала, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
59. Таким чином, Закон № 1402-VIIIустановлював порядок, за якого в разі наявності негативного (про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності) висновку ГРД щодо судді (кандидата на посаду судді) рішення про підтвердження його здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді ВККС може ухвалити лише у пленарному складі й лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
60. Іншого порядку подолання негативного висновку ГРД Закон № 1402-VIIІ не містив, як і окремого (інакшого) порядку кваліфікаційного оцінювання суддів, які були призначені на посаду строком на п'ять років або обрані суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII (тобто «діючих» суддів), аніж той, що встановлений для визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
61. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що пункт 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) містив відсильні приписи про здійснення оцінювання у «порядку, визначеному цим Законом», що таким чином дає достатню нормативну основу, аби застосувати до правовідносин, що стосуються оцінювання суддів, які були призначені на посаду строком на п'ять років або обрані суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII («діючих» суддів), приписи, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання на предмет здатності здійснювати правосуддя, зокрема й положення, які стосуються участі в цій процедурі ГРД і підходу, за якого ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності судді (чи кандидата на цю посаду) здійснювати правосуддя за наявності негативного висновку ГРД (частина перша статті 88 Закону № 1402-VIIІ).
62. Приписи пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у частині складу ВККС, який компетентний ухвалити рішення за наслідками оцінювання «діючого» судді, не можна інтерпретувати безвідносно до інших положень цього Закону, які містяться в основному тексті цього нормативного акта та регламентують, по суті, ті самі питання - установлення відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики і доброчесності.
63. Та обставина, що оцінювання, передбачене пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), стосується суддів, призначених / обраних до набрання чинності Законом № 1401-VIII («діючих» суддів), не наділяє цю процедуру оцінювання настільки іншими якісними властивостями (характеристиками), щоб нівелювати юридичні наслідки надання під час оцінювання негативного висновку ГРД.
64. Оскільки приписи абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому контексті передбачали, що ВККС ухвалює рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді у пленарному складі, тоаналогічним чином ВККС зобов'язана діяти й під час оцінювання судді з підстави, встановленої пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
65. У цьому зв'язку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частина перша статті 88 Закону № 1402-VIIІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яка підлягала застосуванню як під час оцінювання здатності здійснювати правосуддя, так і при підтвердженні відповідності займаній посаді, не наділяєВККС свободою розсуду (дискрецією) у ситуації, за якої ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
66. Закон установив, що в такій ситуації ВККС не інакше як у пленарному складі може (компетентна) ухвалити рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя, а у випадку з «діючим» суддею, оцінювання якого проводиться за тими самими критеріями, - про підтвердження відповідності займаній посаді, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма членами ВККС.
67. Про таке нормативне регулювання процедури оцінювання судді та порядок ухвалення рішення ВККС у ситуації, коли ГРД надає негативний висновок, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у своїх постановах від 01 липня 2020 року у справі № 9901/489/19 (провадження № 11-1221заі19), від 27 січня 2021 року у справі № 9901/556/19 (провадження № 11-364заі20), від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/243/20 (провадження № 11-323заі20), від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/416/19 (провадження № 11-338заі20), від 17 лютого 2021 року у справі № 9901/18/20 (провадження № 11-423заі20), від 24 лютого 2021 року у справі № 9901/605/19 (провадження № 11-381заі20), від 24 березня 2021 року у справі № 9901/547/19 (провадження № 11-348заі20), від 01 вересня 2021 року у справі № 9901/474/19 (провадження № 11-183заі21), від 08 червня 2022 року у справі № 9901/84/21 (провадження № 11-523заі21), від 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/57/20 (провадження № 11-143заі23).
68. Відтак процедура оцінювання судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, у разі коли ГРД надала висновок, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та/або доброчесності, закінчується не висновком колегії ВККС про відповідність судді займаній посаді у відповідному судді, а передбачає ухвалення рішення ВККС у пленарному складі з подоланням негативного висновку ГРД не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.
З огляду на наведене для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від попереднього висновку, викладеного у її постанові від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 (провадження № 11-5заі24).
Щодо суті спору
69. Як зазначалося раніше, позивач вважав, що ВККС протиправно застосувала до нього процедуру, яка не була передбачена на час, коли він проходив кваліфікаційне оцінювання. Стверджував про інші неправомірні, на його думку, дії членів Комісії та не погоджувався з мотивами Комісії стосовно оцінки обставин, викладених в оскаржуваному рішенні.
70. У зв'язку з наведеним просив визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 12 лютого 2024 року № 50/ко-24 на підставі пунктів 1 та 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.
71. Суд першої інстанції з посиланням на те, що остаточне рішення про відповідність чи невідповідність позивача займаній посаді повинна була ухвалювати саме колегія ВККС, визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 12 лютого 2024 року № 50/ко-24.
72. Натомість Велика Палата Верховного Суду, ураховуючи наведені вище висновки, вважає, що рішення ВККС від 12 лютого 2024 року № 50/ко-24 відповідає закону. Підстав для визнання зазначеного рішення протиправним та його скасування на підставі пункту 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII немає.
Аналогічно немає й підстав для скасування оскаржуваного рішення згідно з пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, оскільки оскаржуване рішення містить як посилання на визначені законом підстави його ухвалення, так і мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків та з якими позивач не погодився, однак не довів їх хибність.
73. Доводи позивача щодо неправомірності дій членів Комісії при проведенні засідання у пленарному складі та порушення його права бути вислуханим, відповідно до якого він мав спочатку надати пояснення, а вже потім відповідати на запитання членів ВККС, спростовуються положеннями пункту 97 Регламенту, згідно з якими учасник засідання може надати пояснення лише з дозволу головуючого, що відповідало діям Комісії.
74. Інші доводи позивача щодо неврахування Комісією його пояснень та недослідження нею документів, які містились у суддівському досьє, щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та, на противагу цьому, дослідження Комісією тих обставин, які не були предметом розгляду під час співбесіди у складі колегії та не містились у висновку ГРД, є безпідставними, оскільки норми Регламенту, зокрема пунктів 98, 126 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), передбачають можливості членів Комісії у засіданні у пленарному складі ставити запитання учаснику засідання, розглядати інші обставини щодо оцінювання судді.
75. Твердження позивача щодо відсутності повноважень на проведення оцінювання відносно нього в одного із членів Комісії не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку із чим є необґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
76. Пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
77. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
78. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 317 КАС України).
79. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не застосував норму абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яка підлягала застосуванню при вирішенні спору в цій справі, наслідком чого стало ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 12 лютого 2024 року № 50/ко-24, тоді як правових підстав для цього не було.
80. Відтак рішення суду першої інстанції в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Щодо судових витрат
81. Згідно із частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
82. Проте відповідно до частини другої статті 139 цього Кодексу при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
83. З урахуванням задоволення апеляційної скарги Комісії, яка понесла судові витрати винятково у виді судового збору за подання скарги, сплачений нею судовий збір не підлягає стягненню з фізичної особи на користь суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2025 року у справі № 990/62/24 скасувати в частині задоволення вимог про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 лютого 2024 року № 50/ко-24, яким суддю Межівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та внесено подання до Вищої ради правосуддя про звільнення його з посади, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. В. Білоконь М. В. Мазур
О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
І. А. Воробйова К. М. Пільков
М. М. Гімон С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король О. С. Ткачук
С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич
Постанову оформив суддя Уркевич В. Ю. в порядку частини третьої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України.