02 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 545/4461/25
провадження № 51 - 4946 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2025 року,
встановив:
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2025 рокузадоволено клопотання засудженого ОСОБА_5 та йому замінено невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки 10 місяців 19 днів з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 59-11 ч. 2 КК України.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року першому заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури відмовлено у поновленні строку на оскарження зазначеної вище ухвали місцевого суду та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не зважив на поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження першим заступником керівника Полтавської обласної прокуратури та неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2025 року, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор зазначає, що Полтавській обласній прокуратурі стало відомо про винесення ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2025 року лише відповідно до складеного прокурором Полтавської окружної прокуратури висновку про законність вказаного рішення суду, згідно наказу Офісу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року за № 309, який надійшов до Полтавської обласної прокуратури лише 29 жовтня 2025 року, за таких обставин вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, чого суд апеляційної інстанції не взяв до уваги.
Мотиви Суду
Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як вбачається із копії оскаржуваної ухвали, перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_5 та йому замінено невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням, при цьому просив поновити йому строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання стверджував, що йому стало відомо про прийняття вказаного рішення суду відповідно до висновку про законність вказаного вище рішення місцевого суду, який надійшов до Полтавської обласної прокуратури лише 29 жовтня 2025 року, до цього прокурор Полтавської обласної прокуратури не був обізнаний про прийняття вказаного рішення, а тому перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури просив поновити строк на апеляційне оскарження цього судового рішення та вважав такі обставини поважними.
Згідно ст. 395 ч. 2 п. 2 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до частини 3 вказаної статті, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до положень ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України встановлено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлено за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
При цьому такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежали від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах установленого законом або судом строку.
Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу прокурору, дотримався вимог ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, та правильно зазначив, що Законом «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальні інтереси людини та держави. Крім іншого, цей Закон, передбачає, що єдність цієї системи забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурорів, єдиним порядком забезпечення діяльності прокурорів та таке інше. При цьому прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі. Тому поняття «прокурор», яке вживається у статтях 393, 425 КПК України, як суб'єкти апеляційного та касаційного оскарження, охоплює не лише певну посаду особи, яка здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст. 37 КПК України, але й прокурорів вищого рівня, визначених у ст. 36 ч. 4 КПК України.
Апеляційний суд, проаналізувавши доводи прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку, що особливості організації документообігу у системі органів прокуратури не можуть змінювати загальний порядок обчислення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, який визначений у ст. 395 ч. 2 п. 2 КПК України.
Також апеляційний суд, відмовляючи в поновленні строку на апеляційне оскарження, послався на те, що ухвала Полтавського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2025 року була проголошена в присутності прокурора ОСОБА_6 і цей прокурор був обізнаний про прийняте рішення, а тому строк подачі апеляційної скарги почав обчислюватись саме з моменту проголошення рішення і у прокурора було достатньо часу для апеляційного оскарження вказаної ухвали в межах встановленого кримінальним процесуальним законом строку. Проте апеляційна скарга на вказану вище ухвалу місцевого суду згідно відмітки на поштовому конверті була скерована до суду першим заступником керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 лише 31 жовтня 2025 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд щодо цього також вірно зазначив, що внутрішня організація документообігу у системі органів прокуратури, а саме те, що прокуратура вищого рівня невчасно отримала висновок про законність судового рішення, не вказують на поважні обставини, які стали перешкодою для прокурора вчасно оскаржити судове рішення, при цьому таке рішення міг оскаржити прокурор, який приймав участь під час судового розгляду, проте не вчинив такої процесуальної дії.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши доводи, зазначені у клопотанні, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження у клопотанні прокурора не наведено.
З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується і суд касаційної інстанції.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що відповідає вимогам ст. 370, 418 КПК України та прийнята з врахуванням вимог статей 24, 117, 395, 399 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи зазначене, з касаційної скарги та наданого судового рішення вбачається, що підстав для її задоволення немає, в зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3