02 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 484/5305/24
провадження № 51-321ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу законного представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 грудня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року
у кримінальному провадженні № 12024152110000142 щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 301-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 грудня 2024 року постановлено застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру - госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Цією ж ухвалою вирішено питання щодо процесуальних витрат та долі речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема, речовий доказ у справі - системний блок комп'ютера марки Cooler Master чорного кольору у пакеті з пломбою, вилучений під час обшуку у ОСОБА_4
05 березня 2024 року на АДРЕСА_1 , який зберігався в камері зберігання речових доказів Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області згідно квитанції № 84 від 11 квітня 2024 року,
а в подальшому після експертного дослідження також був переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області за порядковим номером 126, номер Книги обліку речових доказів 286, постановлено конфіскувати в дохід держави.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2025 року вказане
рішення місцевого суду від 16 грудня 2024 року змінив, виключивши посилання
на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_4 під час вчинення суспільно небезпечного діяння. В іншій частині ухвалу залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Законний представник у касаційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити
у застосуванні до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру та закрити кримінальне провадження; речовий доказ - конфіскований системний блок комп'ютера повернути законному представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .
В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що ОСОБА_4 у період часу
з 01 листопада 2022 року по 08 січня 2024 року перебував у стані неосудності,
не усвідомлював своїх дій внаслідок психічного захворювання та несвідомо одержав доступ до дитячої порнографії (відеофайлів) за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, завантаживши які, одразу їх знищував (видаляв
з комп'ютера). Вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутня об'єктивна сторона інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння. Оспорює висновки суду першої інстанції щодо застосованого до ОСОБА_4 виду примусового заходу медичного характеру, стверджуючи, що він не потребує госпіталізації до закладу
з надання психіатричної допомоги. Зазначає про порушення судом вимог
ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки речовий доказ - системний блок комп'ютера, вилучений під час обшуку
у ОСОБА_4 , безпідставно конфісковано в дохід держави. Зауважує, що цей речовий доказ є спільною сумісною власністю всіх членів родини, які ним користувалися. Вказує, що все вищенаведене безпідставно залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, з огляду на що постановлена ухвала також
є незаконною.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Як убачається з ухвали місцевого суду від 17 березня 2025 року, суд, заслухавши пояснення учасників судового провадження, допитавши свідків, дослідивши надані прокурором письмові докази, дійшов висновку, що кожен доказ, як окремо, так і
в їх взаємозв'язку, доводять поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_4
усіх інкримінованих йому суспільно небезпечних діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК, а також що ці суспільно небезпечні діяння вчинені останнім у стані неосудності.
Частиною 1 ст. 301-1 КК передбачено відповідальність за умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем чи технологій або умисне її придбання, або умисне зберігання, ввезення
в Україну, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження.
З об'єктивної сторони вказане суспільно небезпечне діяння характеризується такими діями: одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, її придбання, зберігання, ввезення
в Україну, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження.
Як убачається з оскаржених судових рішень, суд встановив, що ОСОБА_4
у період часу з 01 листопада 2022 року по 08 січня 2024 року, діючи всупереч Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року в редакції
від 17 березня 2021 року, Конвенції Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», яку ратифіковано Україною 20 червня 2012 року та Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2021 року, перебуваючи у стані неосудності, тобто не усвідомлюючи своїх дій та не керуючи ними внаслідок тяжкого психічного захворювання - параноїдної шизофренії, маючи умисел на одержання доступу до дитячої порнографії з метою подальшого перегляду, порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві на основі традиційних, духовних і культурних цінностей в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням
у будь-який спосіб дитини, використовуючи доступ до всесвітньої мережі Інтернет, неодноразово, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, одержав доступ до інтернет-контенту, який містить дитячу порнографію.
Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 301-1 КК: умисне одержання доступу
до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Суд першої інстанції у постановленому судовому рішенні зазначив, що викладені
у клопотанні обставини вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечних діянь,
що мають ознаки кримінальних правопорушень, підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів; зокрема, суд послався на дані, що містяться у:
- рапорті стaршого о/у ОВС УМП ГУНП в Миколаївській області, на підставі якого було внесено інформацію до ЄРДР і розпочато кримінальне провадження № 12024152110000142 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК; згідно цього
рапорту підрозділом кіберполіції під час моніторингу користувачів,
що розповсюджують в мерeжі Інтернет порнографію, в тому числі дитячу, було встановлено, що користувач з ІР-адресою НОМЕР_1 протягом 2023-2024 років здійснює розповсюдження і завантаження файлів, що містять порнографію, в тому числі і дитячу, зокрема, 08 січня 2024 року об 11:03 вказаний користувач за допомогою пірінгової мережі BitTorrent здійснював завантаження та одночасне розповсюдження таких файлів; зазначена
ІР-адреса віднесена до діапазону адрес, що належать ТОВ «Фобос-Телеком»,
її фактичне місце знаходження: м. Первомайськ Миколаївської області,
вул. Олекси Гірника, 31, користувачем ІР-адреси є ОСОБА_4 , який зареєстрований і проживає за вказаною адресою; до рапорту додані скріншоти виявлених файлів з ІР-адреси НОМЕР_1 , на яких зображено фото з дитячою порнографією;
- висновку експерта № СЕ-19/102-24/2548-МЗ від 13 лютого 2024 року, складеного внаслідок дослідження наданого оптичного носія, який був поміщений до пакету та опечатаний, із записаними на нього виявленими відеофайлами; згідно висновку на оптичному носієві міститься інформація, що має ознаки дитячої порнографії;
- протоколу обшуку від 05 березня 2024 року, проведеного на підставі наданого слідчим суддею дозволу у домоволодінні на
АДРЕСА_1 за місцем проживання користувача вказаної вище
ІР-адреси - ОСОБА_4 за участю понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
під час якого ОСОБА_4 добровільно видав системний блок комп'ютера марки Cooler Master чорного кольору (під час обшуку проводився
відеозапис);
- відеозаписі обшуку, переглянутому судом, з якого встановлено, що
ОСОБА_4 пояснив під час обшуку, що файли з дитячою порнографією
він видалив, що він їх не розповсюджував, тільки дивився; саме він привів працівників поліції до своєї спальні на другому поверсі будинку, де показав свій комп'ютер, увів свій пароль і вказував на те, які файли слід відкрити;
на комп'ютері була виявлена ІР-адреса ІНФОРМАЦІЯ_1.; на питання, чим він займається, ОСОБА_4 відповів, що займається програмуванням.
- протоколі огляду від 01 квітня 2024 року, згідно якого була переглянута інформація, яка міститься на жорсткому диску з вилученого у ОСОБА_4 комп'ютера і встановлено ряд видалених файлів та їх зміст;
- висновку експерта № СЕ-19/115-24/4094-КТ від 26 березня 2024 року
на наданому на дослідження системному блоці виявлене інстальоване програмне забезпечення «мTorrent», інформацію щодо доданих до такого програмного забезпечення файлів та інформацію щодо їх завантаження та роздавання; така інформація збережена до накопичувача на жорстких магнітних дисках Seagate серійний номер W0V5H8H5, що надано в якості додатку №1 до висновку експерта; на наданому системному блоці серед явної та раніше видаленої інформації виявлено файли з розширеннями «.mpg», «.avi», «.mkv», «.mp4»; також виявлено файли з розширеннями «.jpg», «.png», «.gif», «.ico», «.webp»;
- висновку мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/102-24/2548-МЗ
від 13 лютого 2024 року, згідно якого на зазначених вище виявлених файлах міститься інформація, яка має ознаки порнографії, а також дитячої порнографії;
- висновку мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/123-24/4417-МЗ від 11 квітня 2024 року, відповідно до якого серед виявлених на вилученому
у ОСОБА_4 комп'ютері відеофайлів виявлені файли, що містять дитячу порнографію;
- протоколах огляду інтернет-ресурсу ICACCOPS, згідно яких встановлено,
що така платформа створена для попередження правопорушень,
де фіксуються ІР-адреси, з яких відбувається роздача медіафайлів
в пірингових мережах BitTorrent, eDonkey2000 та Gnutella, що мають ознаки дитячої порнографії, а також оглянуто профіль за ІР-адресою НОМЕР_1 і встановлено, що серед завантажених файлів виявлено відеофайли
з ознаками дитячої порнографії;
- повідомленні ТОВ «Фобос-Телеком» № 160 від 16 лютого 2024 року, відповідно до якого ІР-адреса НОМЕР_1 з 15.08.2020 року дотепер використовується ОСОБА_4 за адресою:
АДРЕСА_1 .
Також суд у рішенні навів показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були присутні під час обшуку у домоволодінні, де проживає ОСОБА_4 . Так, свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що був понятим під час обшуку на АДРЕСА_2
у березні 2024 року; там шукали комп'ютерну техніку з порнографією; вилучили системний блок; під час обшуку був присутній ОСОБА_4 , який спочатку все заперечував, але потім сказав, що у нього була порнографія, але згодом він
її видалив; ще була присутня жінка; скарг від присутніх не надходило; комп'ютер виявили в кімнаті на другому поверсі; доступ до кімнати був вільний; іншої комп'ютерної техніки в будинку не було. Свідок ОСОБА_7 пояснив, що в березні 2024 року в будинку, який розташований нижче ринку, він був присутній під час обшуку; слідчий зачитав ухвалу про обшук і роз'яснив, що вони будуть шукати файли і носії, на яких є порнографія; був присутній ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; чоловік не заперечував обставин і провів їх до кімнати, до комп'ютера, показав, де можуть бути файли, але слідчий там нічого не знайшов, тому слідчий вилучив системний блок для передачі на експертизу; ОСОБА_4 вказував файли, на яких могла бути порнографія, слідчий їх відкривав, але там нічого не було; скарг від учасників
не надходило; з приладів ще був мобільний телефон, інших комп'ютерів не було; комп'ютер знаходився в кімнаті на другому поверсі, це була кімната ОСОБА_4 - спальня.
Оцінивши в сукупності досліджені докази з точки зору їх належності, достатності, допустимості і взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що факти скоєння ОСОБА_4 усіх інкримінованих йому суспільно небезпечних діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду справи; при цьому вчинення діянь саме ОСОБА_4
не викликає сумніву.
Суд касаційної інстанції зауважує, що одержання доступу до дитячої
порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем незалежно від подальшого знищення отриманих файлів свідчить про наявність об'єктивної сторони суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена ч. 1
ст. 301-1 КК.
Крім цього, як убачається із постановленої ухвали, суд навів дані висновку судово-психіатричного експерта № 204 від 20 серпня 2024 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в момент скоєння правопорушення страждав і в цей час страждає хронічним психічним розладом - параноїдною шизофренією; за своїм психічним станом він не міг у період часу,
що відноситься до інкримінованого йому діяння, та не може на цей час усвідомлювати свої дії та керувати ними; щодо інкримінованих правопорушень ОСОБА_4 слід вважати неосудним; потребує застосування примусових заходів медичного характеру - надання стаціонарної психіатричної допомоги
в примусовому порядку.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 вчинив інкриміновані йому суспільно небезпечні діяння у стані неосудності, що виключає застосування відносно нього покарання, суд дійшов висновку про необхідність застосування до нього відповідно
до статей 19, 92-94 КК примусових заходів медичного характеру, а саме госпіталізувати його до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом згідно рекомендації психіатричної експертизи.
Також суд, завершуючи судовий розгляд, вирішив питання щодо долі речових доказів відповідно до ст. 100 КПК.
Апеляційний суд, переглянувши ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_4
за апеляційною скаргою законного представника особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру, - ОСОБА_5 , доводи якої аналогічні доводам у її касаційній скарзі, дійшов висновку про необхідність зміни постановленої ухвали шляхом виключення посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_4 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, а в іншій частині - ствердив про правильність прийнятого рішення та із наведенням докладних мотивів залишив його без змін.
Як вказав суд, частиною 1 ст. 503 КПК визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, зокрема, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Згідно ч. 4 ст. 503 КПК, примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання, зокрема, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 93 КК передбачено, що примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
В свою чергу, п. 2 ч. 1 ст. 94 КК передбачено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Положеннями ч. 3 ст. 94 КК України передбачено, що госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особо суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
Як убачається з постановленої ухвали, апеляційний суд вказав на обґрунтованість висновку місцевого суду про те, що ОСОБА_4 вчинив інкриміновані йому суспільно небезпечні діяння у стані неосудності, що виключає застосування відносно нього покарання, а тому відповідно до ст. 19, 92-94 КК щодо нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру, а саме госпіталізувати його
до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом згідно рекомендації психіатричної експертизи.
Хоча апелянт висловив незгоду з даним висновком суду першої інстанції щодо застосованого виду примусового заходу медичного характеру, колегія суддів зазначила, що це рішення постановлено з дотриманням вимог п. 2 ч. 1 та ч. 3
ст. 94 КК, оскільки під час судового розгляду беззаперечно встановлено, що
ОСОБА_4 є психічно хворою особою та він за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Як вказала колегія суддів, та обставина, що власники сайтів, що розмістили
в Інтернеті відеофайли з дитячою порнографією, не притягнуті до кримінальної відповідальності, на що вказує апелянт, не спростовує доведеності того, що
ОСОБА_4 , використовуючи доступ до всесвітньої мережі Інтернет, неодноразово, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, одержав доступ до інтернет-контенту, який містить дитячу порнографію, за допомогою комп'ютера, який вилучено у ході обшуку. І хоча апелянт зазначив про планове проходження ОСОБА_4 амбулаторного та стаціонарного лікувань
у психіатричних закладах відповідно рекомендаціям лікарів, але ці дані
не спростовують висновків судової психіатричної експертизи про необхідність надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Крім того, не залишились без уваги доводи поданої апеляційної скарги про те,
що системний блок є спільною сумісною власністю всіх членів родини, які ним користувалися, а тому не підлягає конфіскації.
Як убачається з ухвали, колегія суддів зазначила, що системний блок комп'ютера марки Cooler Master, вилучений 05 березня 2024 року під час обшуку у ОСОБА_4 за місцем його проживання, є предметом суспільно небезпечного діяння, оскільки використовувався саме ним при його вчиненні. Цей системний блок визнано речовим доказом, а тому судом першої інстанції конфіскований в дохід держави, тобто з підстав, передбачених п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК.
З наведеними в ухвалах висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374,
419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Таким чином, Суд не вбачає підстав для скасування оскаржених ухвал
через допущені, на думку законного представника, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі законного представника не наведено.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою законного представника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,
постановив:
Відмовити законному представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 грудня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3