02 лютого 2026 року
м. Київ
провадження № 61-33 вп 26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Круговий Дмитро Сергійович, про визначення територіальної підсудності справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування,
1. У січні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшло клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Круговий Д. С., про визначення підсудності справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування.
2. Обґрунтовуючи зазначене клопотання заявник вказує на те, що 20 серпня 2025 року на веб-сайті незалежного інформаційного видання «190» вийшла недостовірна інформація стосовно нього, оскільки заявник не має постійного місця проживання та реєстрації на території України, адже ним 15 березня 2021 року було оформлено виїзд на постійне місце проживання до Князівства Монако, виникла необхідність у визначення територіальної підсудності справи за його заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування.
3. На підтвердження доводів, щодо відсутності місця проживання та реєстрації на території України, а також підтвердження факту постійного проживання у Князівстві Монако заявник долучив до своєї заяви копію паспорта з відміткою, а також копією апостильованої довідки про місце проживання від 01 липня 2025 року, виданою управлінням суспільної безпеки Князівства Монако та фотокопією посвідки на проживання від 09 вересня 2024 року.
4. Враховуючи викладені обставини адвокат Круговий Д. С. діючи в інтересах заявника ОСОБА_1 просить визначити підсудність справи про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування Печерському районному суду міста Києва відповідно до місця здійснення адвокатської діяльності представника.
5. Відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.
6. Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
7. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац 5 статті 277 ЦК України).
8. Отже, відсутність відомостей про особу, яка поширила недостовірну інформацію, саме і є підставою для розгляду заяви про встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження за правилами, визначеними розділом IV Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду й роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
9. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
10. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
11. Спростування недостовірної інформації може здійснюватися як у спосіб захисту честі, гідності, ділової репутації, так і встановлення факту недостовірної інформації. У той же час, перший розрахований на наявність спору та здійснюється в порядку позовного провадження, другий, - коли метою є лише встановлення факту, що має юридичне значення та здійснюється в порядку окремого (непозовного) провадження.
12. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
13. Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу. Пунктом 16 цієї ж статті визначено, що власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо власник веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.
14. Перевіривши подані до клопотання докази, Верховний Суд не може дійти висновку, що заявником вживались всі необхідні заходи для встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію, виходячи з такого.
15. Як убачається із долучених до заяви додатків, адвокатом Круговим Д. С., були надіслані адвокатські запити, зокрема, до реєстратора доменного імені Namecheap INC, електронною поштою якого зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак запити було помилково надіслано на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
16. Також заявником не надано доказів звернення до компанії Cloudflare, Inc., на серверах якої згідно з поданою заявником інформацією знаходиться вебсайт, на якому розміщена спірна інформація.
17. Варто зауважити, що саме заявник зобов'язаний знайти і встановити автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайту/порталу.
18. Відповідно до частини 11 статті 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права» Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та/або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: 1) повне ім'я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; 2) повна адреса місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; 3) контактна інформація власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адреса електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв'язатися. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом 3 цієї частини.
19. Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у пунктах 9-12 роз'яснив судам, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
20. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
21. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
22. Таким чином, у разі, якщо інформація має свого суб'єкта поширення, такий повинен бути відповідачем у справах про спростування недостовірної інформації, а це, в свою чергу, виключає порядок розгляду справи в порядку окремого провадження.
23. Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
24. Статтею 316ЦПК України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.
25. Отже, враховуючи, що доводи клопотання про визначення підсудності справи за заявою про встановлення факту недостовірності інформації не підтверджені належними та допустимими доказами щодо вжиття заявником усіх необхідних заходів для встановлення автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайту/порталу, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 316 ЦПК України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Круговий Дмитро Сергійович, про визначення територіальної підсудності справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування.
2. Клопотання разом з доданими до нього матеріалами повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Пророк