29 січня 2026 року
м. Київ
справа № 382/1324/23
провадження № 61-1141ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»
до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У серпні 2023 року КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» суму відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 471 500,00 грн.
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області рішенням
від 16 липня 2024 року відмовив КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у задоволенні позову.
Київський апеляційний суд постановою від 16 квітня 2025 року скасував рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 липня
2024 року та ухвалив нове рішення, яким позов КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 471 500,00 грн.
Зобов'язав КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» передати ОСОБА_1 залишки транспортного засобу «PEUGEOT Boxer» vin-код НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 .
КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.
Київський апеляційний суд додатковою постановою від 10 грудня 2025 року ухвалив у справі додаткове судове рішення, яким зобов'язав КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» передати ОСОБА_1 залишки транспортного засобу «PEUGEOT Boxer»
vin-код НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 після повного відшкодуванням ОСОБА_1 на користь КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 471 500,00 грн.
23 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Овсієнко Ю. А., засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те,
що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом
(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується,
чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує
двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 471 500,00 грн.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі
не встановлено.
Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Отже ухвалені у цій справі судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта є його невід'ємною складовою частиною й інший порядок оскарження додаткового судового рішення ЦПК України не визначений, а отже касаційне оскарження додаткового рішення здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для основного рішення.
Підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно
до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Верховний Суд не встановив.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи
на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі
«Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до ОСОБА_1
про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров