29 січня 2026 року
м. Київ
справа № 753/764/25
провадження № 61-487ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів, в якому просив: визнати відсутність у відповідача права вимоги до позивача у розмірі 2 833,18 грн за послуги опалення, нарахованих у грудні 2021 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок послуги централізованого опалення (постачання теплової енергії), наданої позивачу за грудень 2021 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позовних вимог до КП «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів. Провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і прийняття її судом.
Стягнено із КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн. У стягненні решти витрат на правову допомогу - відмовлено.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування до відповідача заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго» задоволено частково. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінено, зменшивши розмір витрат з 6 000,00 грн до 1 000,00 грн.
16 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з КП «Київтеплоенерго» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково. Стягнено з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
12 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п'ята статті 142 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього кодексу.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України).
Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
Отже, ухвала суду першої інстанції стосовно компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), внаслідок необґрунтованих дій позивача є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат. …. питання про розподіл між сторонами судових витрат суд може вирішити як в ухвалі про залишення позову без розгляду, так і в ухвалі окремо з питання про такий розподіл, зокрема про компенсацію здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. … Велика Палата Верховного Суду зауважує, що оскільки ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат не належить до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, таку ухвалу не можна оскаржити у касаційному порядку. А тому не можна оскаржити у цьому порядку і постанову апеляційного суду про залишення без змін вказаної ухвали суду першої інстанції. Отже, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідачки слід закрити (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20 (пункти 18, 21, 25)).
Аналіз пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що він охоплює собою в тому числі й розподіл судових витрат. У переліку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, не передбачено пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України. Тобто, ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат після її перегляду апеляційним судом касаційному оскарженню не підлягає (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року в справі
№ 2-2722/08).
Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено права касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат, а також постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 357/3296/23).
Аналогічні висновки зроблені, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 756/2296/22, від 17 березня 2023 року у справі № 686/9698/22, від 22 серпня 2024 року у справі № 755/65/24, від 13 березня 2025 року у справі № 393/283/24, від10 квітня 2025 року у справі № 286/4144/23.
Аналіз оскаржених судових рішень свідчить, що згідно з постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року апеляційний суд переглядав ухвалу суду першої інстанції щодо вирішення процесуального питання про визначення розміру судових витрат у зв'язку із закриттям провадження у справі відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України, а постанова Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року є додатковим рішенням, яким вирішено питання про судові витрати.
Оскільки ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат не належить до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, таку ухвалу не можна оскаржити у касаційному порядку. А тому не можна оскаржити у цьому порядку і постанову апеляційного суду, прийнятої за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку.
Помилкові вказівки в резолютивних частинах оскаржених постанов апеляційного суду можливість їх оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мав можливість навести аргументи на користь своєї позиції щодо вирішення процесуального питання визначення розміру судових витрат. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржене судове рішення не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 753/764/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко