28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 333/605/23
провадження № 61-13144св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_4 , на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 року у складі судді: Наумової І. Й. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у складі суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Полякова О. З.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору та зняття заборони відчуження на нерухоме майно.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що 18 лютого 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О. В. засвідчено спадковий договір між позивачем і відповідачами. Згідно із умовами вказаного договору на набувачів покладаються такі обов'язки: «7.1 забезпечити відвідування відчужувача не менш як два рази на тиждень особисто чи довіреними особами, а у разі необхідності - в лікарні; 7.2 купувати харчі і, в разі необхідності, ліки; 7.3 купити відчужувачу протягом перших шести місяців дії цього договору кольоровий телевізор в справному стані з пультом дистанційного управління; 7.4 забезпечити регулярне прибирання помешкання відчужувача та його поточний ремонт; 7.5 у разі смерті відчужувача забезпечити поховання та організацію поминального обіду, а також встановити надгробний пам'ятник. 12. У зв'язку з посвідченням цього спадкового договору, накладається заборона на відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Після підписання цього договору позивач неодноразово зверталася до відповідачів за допомогою у прибиранні її житла, з проханням принести їй продукти харчування та купити ліки, однак вони відмовляли їй, посилаючись на те, що вони дуже зайняті і не збираються використовувати свій вільний час на неї, а також у них бракує коштів на придбання для позивача ліків. З моменту укладення спадкового договору відповідачі жодного разу не зробили прибирання квартири, а також купували продукти харчування та ліки частково за кошти позивача.
З жовтня 2020 року відповідачі взагалі перестали відвідувати позивача за її місцем проживання, а також відмовилися розірвати спадковий договір за згодою сторін. На даний час за позивачем ніхто не доглядає і будь-якої допомоги не надає. Усе по господарству позивач виконую сама, ліки та продукти харчування купує за власні кошти. Відповідачі не виконують покладені на них зобов'язання за спадковим договором, зокрема, жодного догляду за позивачем не здійснюють, допомоги в придбанні ліків, продуктів харчування не надають.
ОСОБА_1 просила:
розірвати спадковий договір, укладений 18 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 626;
зняти заборону відчуження на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , накладену 18 лютого 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Коноваленко О. В., зареєстровану в реєстрі за № 627.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 року, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про розірвання спадкового договору та зняття заборони відчуження на нерухоме майно задоволено. Розірвано спадковий договір, укладений 18 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О. В., зареєстрований в реєстрі за № 626. Знято заборону відчуження на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , накладену 18 лютого 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Коноваленко О. В., зареєстровану в реєстрі за № 627. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн, тобто по 1073,60 грн з кожного.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі не виконували належним чином умови спірного договору, передбачені пунктами 7.1, 7.2, 7.4 договору, а саме: не відвідували в передбаченій договором кількості позивачку, не купували їй харчі, ліки, не забезпечили регулярне прибирання квартири, належної позивачці. Відповідачі зазначають, що вони після укладення спірного договору, за домовленістю з позивачкою, давали їй кошти на прибирання та їжу. З матеріалів справи вбачається, що будь-які зміни до умов спірного договору у встановленому законодавством порядку не вносилися, тому заявлені обставини, не можна вважати належним виконання умов спірного договору. За встановлених обставин наявні підстави для розірвання спадкового договору, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання спадкового договору, укладеного між сторонами по справі, та зняття обтяження з квартири позивачки, накладеного в зв'язку з укладенням цього договору, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є такими, що фактично дублюють доводи її заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_3 , яку вона вважає такою, що є єдино правильною та єдино можливою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_4 , в якій просила постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди проігнорували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) та від 07 квітня 2021 року у справі № 280/1380/17 (провадження № 61-2069св19), відповідно до яких відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову;
позивач не надала жодних інших доказів, окрім спадкового договору, на підтвердження невиконання його умов; суди вважали ці обставини встановленими, оскільки відповідачі їх не змогли спростувати письмовими доказами;
при цьому суди не врахували недобросовісну поведінку позивача, яка була підтверджена, вже під час розгляду справи. Так у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, як підставу для розірвання договору, що з жовтня 2020 року відповідачі з нею не спілкуються та не надають їй жодної допомоги. Однак у справі наявний письмовий доказ у вигляді відомості про передачу грошових коштів у період до липня 2022 року, що беззаперечно спростовує твердження про уникання відповідачами позивача та ненадання їй допомоги, такожу судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 сама підтвердила отримання цих коштів ще до вересня 2022 року, однак це вона зробила лише після того, як суддя пред'явила письмовий доказ і позивачу довелось змінити свою версію подій. Стосовно прибирання у квартирі, то суди безпідставно, взагалі не надали оцінку неможливості особистого виконання цього обов'язку відповідачами, оскільки у судовому засіданні особисто позивачка пояснила, що вона не пускає їх до квартири, оскільки на її думку вони хочуть її вбити посилаючи певні «хвилі» через розетку», у зв'язку із чим вона навіть зверталась до органів поліції. Таким чином невиконання умов спадкового договору в частині прибирання в квартирі особисто відповідачами зумовлено перешкодами позивача, яка їх не пускає у квартиру, у зв'язку із чим відповідачі вимушені були оплачувати позивачу послуги із прибирання квартири, у свою чергу відповідачі виконували і готові виконувати й надалі спадковий договір, однак на даний час це унеможливлює виключно поведінка позивача, яка штучно створює перешкоди у виконанні договору, щоб отримати формальний привід для розірвання спадкового договору. Такі дії позивачки можливо пояснити лише тим, що вона має намір розірвати спадковий договір у односторонньому порядку зі своєї ініціативи, а суди не перевірили чи мало дійсно порушення прав позивача та чиїми діями це було спричинено.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі № 333/605/23. Витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року відмовлено.
У жовтні 2024 року матеріали справи № 333/605/23 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13, від 07 квітня 2021 року у справі № 280/1380/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 18 лютого 2019 року між сторонами по справі - ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , з іншої сторони, укладений спадковий договір, за умовами якого, в пункті 1 відповідачі, як набувачі за договором, зобов'язалися виконувати, передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі його смерті набувають право власності на належне відчужувачу маймо, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , в рівних частках кожному. Пунктом 2 спірного Договору передбачено, що зазначена квартира має розмір загальної площі - 37,23 кв. м, житлової площі -18.2 кв. м, і належить позивачці на праві особистої приватної власності.
Відповідно до пункту 7 спірного договору, на набувачів покладаються такі обов'язки: «7.1 забезпечити відвідування відчужувача не менш як два рази на тиждень особисто чи довіреними особами, а у разі необхідності - в лікарні; 7.2 купувати харчі і, в разі необхідності, ліки; 7.3 купити відчужувачу протягом перших шести місяців дії цього договору кольоровий телевізор в справному стані з пультом дистанційного управління; 7.4 забезпечити регулярне прибирання помешкання відчужувача та його поточний ремонт; 7.5 у разі смерті відчужувача забезпечити поховання та організацію поминального обіду, а також встановити надгробний пам'ятник; пункт 8 Договору, право власності на вказану в договорі квартиру переходить до набувачів у рівних частках кожному після смерті відчужувача; пункт 9 спірного договору, право власності на вказану в договорі квартиру підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після смерті відчужувача, згідно з чинним законодавством України; пункт 10 договору, витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цього договору, сплачується набувачами порівну; пункт 11 спірного договору, відчужувач та набувачі повинні дотримуватись таємниці спадкового договору за життя відчужувача; відповідно до пункту 12 спірного договору, у зв'язку з посвідченням цього спадкового договору, накладається заборона на відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до чеку про купівлю кольорового телевізору та розписку на ньому, відповідачі виконали пункт 7.3 спірного Договору, а саме, придбали позивачці кольоровий телевізор з пультом.
Відповідно до відомостей одержання грошових коштів ОСОБА_1 від відповідачів в період з лютого 2019 року по червень 2022 року щомісяця відповідачі передавали позивачці, під підпис, грошові кошти по 1000,00 грн., вересень 2022 року - 1500,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов'язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Тому коло обов'язків набувача має визначатися вже виходячи не з одностороннього волевиявлення відчужувача, а зі спільної згоди сторін, враховуючи договірний характер правовідносин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21 (провадження № 61-11315св22)).
Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).
Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору (див. постановуВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 643/2791/22 (провадження № 61-6411св24)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідачі не виконують умови спадкового договору - жодного разу не зробили прибирання в квартирі, купували продукти харчування та ліки частково за кошти позивача, а з жовтня 2020 року взагалі перестали відвідувати її за місцем проживання;
задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідачі не виконували належним чином умови спірного договору, а саме: не відвідували в передбаченій договором кількості позивачку, не купували їй харчі, ліки, не забезпечили регулярне прибирання квартири. Відповідачі зазначають, що вони після укладення спірного договору, за домовленістю з позивачкою, давали їй кошти на прибирання та їжу. З матеріалів справи вбачається, що будь-які зміни до умов спірного договору у встановленому законодавством порядку не вносилися, тому заявлені обставини, не можна вважати належним виконання умов спірного договору.
Встановивши, що позивачем ОСОБА_1 доведено невиконання відповідачами умов спадкового договору,а відповідачі жодним чином доводи позивача не спростували, не надали будь-яких доказів на підтвердження виконання ними умов договору або вчинення позивачем перешкод у виконанні спадкового договору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання спадкового договору, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі до липня 2022 року передавали позивачу грошові кошти, є безпідставними, оскільки дані дії не заперечуються, однак не входять до переліку обов'язків набувачів, які передбачені умовами спадкового договору.
Посилання в касаційній скарзі на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 280/1380/17 (провадження № 61-2069св19), не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки він зроблений за інших фактичних обставин.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального та матеріального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. І. Крат
Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко