21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 344/17458/24
провадження № 61-6403св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (далі - ПрАТ «Прикарпаттяобленерго»)про визнання неправомірною відмову у відновленні злочинно припиненого електропостачання та зобов'язання відповідача відновити електропостачання ОСОБА_1 через прилад обліку електроенергії 3-ний «Меридіан» № 0438385, встановленого від 2005 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Рішенням Тисменицького районного суду від 20 березня 2025 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
3. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 20 березня 2025 року повернуто.
5. Повертаючи апеляційну скаргу заявникам, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що наведені ними у змісті скарги висловлювання виходять за межі нормального стилю спілкування, насамперед у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, між окремою особою та установою, між посадовими особами тощо), порушують межі коректної критики та мають характер принизливих висловлювань щодо судді Тисменицького районного суду Олійника М. Ю., під головуванням якого ухвалено оскаржуване рішення суду першої інстанції, що є неприпустимим під час оформлення апеляційної скарги. Крім того, у змісті апеляційної скарги головуючого суддю у справі обвинувачено у вчиненні злочину.
6. З урахуванням вищезазначеного апеляційний суд визнав подання апеляційної скарги з таким змістом зловживанням процесуальними правами, наслідком чого стало її повернення заявникам.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
7. У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суд Івано-Франківської області від 20 березня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року у вказаній справі.
8. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суд Івано-Франківської області від 20 березня 2025 року відмовлено.
Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, витребувано цивільну справу і надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Івано-Франківського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, просятьскасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, справу передати для продовження розгляду, зокрема, за встановленою підсудністю.
11. Підставою касаційного оскарження вказують порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки вважають ухвалу апеляційного суду незаконною та такою, що перешкоджає їм у доступі до правосуддя.
12. Також у змісті касаційної скарги заявники порушують питання про постановлення окремої ухвали, якою зобов'язати АТ «Прикарпаттяобленерго» поновити електропостачання ОСОБА_1 через прилад обліку електроенергії трифазний електронний «МЕРИДІАН ЛТЕ-1.03» № 0438385, встановленого від 2005 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
13. У червні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив
ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» на касаційну скаргу, у якому вказано, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.
14. ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» вказує, що заявниками у змісті апеляційної скарги були використані висловлювання, зокрема, на адресу ОСОБА_3 , які за своїм змістом виходять за межі нормального стилю висловлювання, коректної критики та мають характер принизливих висловлювань щодо останнього, що
є неприпустимим під час оформлення апеляційної скарги.
15. Відтак, на переконання заявника відзива, Івано-Франківський апеляційний суд правомірно визнав подання апеляційної скарги вищевказаного змісту проявом неповаги до суду та зловживанням заявниками процесуальними правами, наслідком чого стало повернення її заявникам.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у вересні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПрАТ «Прикарпаттяобленерго»про визнання неправомірною відмову
у відновленні злочинно припиненого електропостачання та зобов'язання відповідача відновити електропостачання ОСОБА_1 .
17. Рішенням Тисменицького районного суду від 20 березня 2025 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
18. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.
19. У змісті апеляційної скарги заявники вказали, зокрема, на неповажність складу суду, яка полягає у тому, що суддя Олійник М. Ю. не мав права розглядати заяву про забезпечення позову та не мав права розглядати цю справу.
20. Додатково зазначили, що суддя Олійник М. Ю. є особою, яка свідомо та умисно з невідомих їм мотивів заподіює істотну шкоду основоположним правам і свободам усім членам сім'ї заявників. Також вказують, що суддя Олійник М. Ю. грубо порушує основоположні конституційні права усієї сім'ї та є особою, що вчиняла та вчиняє катування їхньої сім'ї відповідно до частини третьої
статті 127 КК України, тобто умисне діяння, спрямоване на заподіяння сильного фізичного та морального страждання.
21. Крім того, зауважили, що незаконність рішення полягає в тому, що суд, перебуваючи у попередній злочинній змові з службовими особами
АТ «Прикарпаттяобленерго», деякими представниками місцевого самоврядування, правоохоронних органів, суддями декількох інстанцій, порушив правила територіальної юрисдикції.
22. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року подачу заявниками апеляційної скарги вищевказаного змісту визнано зловживанням правами та повернуто заявникам з підстав, передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
24. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
25. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених частиною третьою
статті 44 ЦПК України.
30. Повертаючи апеляційну скаргу заявників на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд визнав висловлювання: «Неповажність складу суду, полягає
у тому, суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
Олійник М. Ю. не мав права розглядати заяви про забезпечення позову та не мав права розглядати нашу справу, підсудність нашої справи № 344/17458/24 належить до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.»; «Впевнені, що суддя Олійник М. Ю. свідомо та умисно з невідомих для нас мотивів, заподіює по сьогоднішній день істотну шкоду основоположним правам
і свободам усіх членів нашої сім'ї, - та грубо порушує основоположні права людини усієї сім'ї, так як ми змушені через злочинну змову представників держави з працівниками АТ «Прикарпаттяобленерго» проживати у єдиному власноручнозбудованому житлі до котрого свавільно припинено уже друге десятиліття постачання усіх комунальних послуг. Вище викладене свідчить, що суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Олійник М. Ю.,
є особою яка вчиняє катування нашої сім'ї, відповідно до частини третьої
статті 127 КК України, катуванням …», а також: «Незаконність судового рішення полягає у тому що суд першої інстанцій перебуваючи у попередній злочинній змові з службовими особами АТ «Прикарпаттяобленерго», деякими представниками місцевого самоврядування, правоохоронних органів, суддів декількох інстанцій порушив правила територіальної юрисдикції.», проявом неповаги до суду.
31. Колегія суддів вважає помилковими такі висновки апеляційного суду
з огляду на наступне.
32. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини
(стаття 10 ЦПК України).
33. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
34. Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та
у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
35. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав
і охоронюваних законом інтересів особи. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист.
36. Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
37. Розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ тлумачить статтю 6 Конвенції як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає
у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах: «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року; « Bellet v. France » від 04 грудня 1995 року).
38. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним
і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
39. Держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, однак такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ у справі «Ashingdane v. The United Kingdom» від 28 травня 1985 року, рішення ЄСПЛ у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року).
40. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав
і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення
в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
41. Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
42. Відповідно до частини першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
43. Пунктами 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.
44. Пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, зокрема, обов'язок учасників справи виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
45. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
46. Відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
47. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини третя-четверта статті 44 ЦПК України).
48. Відтак, змістом статті 44 ЦПК України передбачено саме обов'язок суду щодо вжиття заходів для запобігання зловживання, зокрема, учасниками справи процесуальними правами.
49. Водночас судам слід відмежовувати наслідки зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами необхідно, оскільки вищезгадані правові конструкції відрізняються як своєю суттю, так і правовими наслідками щодо їх застосування судом.
50. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу.
51. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
52. Вищезазначене узгоджується, зокрема, із висновками щодо застосування норм права, викладеними у змісті постанови Верховного Суду від 03 червня
2020 року в справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19), постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду
від 19 лютого 2021 року в справі № 904/2979/20, постанови Верховного Суду
суду від 17 листопада 2021 року в справі № 757/30424/18 (провадження
№ 61-993св20), постанови Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 932/4154/22 (провадження № 61-10679св22), постанови Верховного Суду
від 24 квітня 2024 року в справі № 686/16569/22 (провадження № 61-1306св23)).
53. Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови від 13 березня
2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) в контексті правозастосування статті 44 ЦПК України зауважено, що: «Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах
і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».
54. У справі, яка є предметом касаційного перегляду, визнаючи подання заявниками апеляційної скарги зловживанням процесуальними правами, апеляційний суд мотивував свій висновок тим, що в апеляційній скарзі заявники, зокрема, зазначали:
- про неповажність складу суду, яка, на їх переконання, полягає в тому, що суддя Олійник М. Ю. не мав права розглядати заяву про забезпечення позову та не був уповноважений розглядати цю справу;
- що суддя Олійник М. Ю., за твердженням заявників, свідомо та умисно,
з невідомих їм мотивів, заподіює істотну шкоду основоположним правам
і свободам усіх членів їхньої сім'ї, грубо порушує їхні конституційні права, а також вчиняв і вчиняє щодо їхньої сім'ї катування у розумінні частини третьої
статті 127 КК України, тобто умисні діяння, спрямовані на заподіяння сильного фізичного та морального страждання;
- про незаконність оскаржуваного рішення, яка, на переконання заявників, полягає в тому, що суд, перебуваючи, як вони стверджують, у попередній злочинній змові зі службовими особами АТ «Прикарпаттяобленерго», окремими представниками органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів та суддями кількох інстанцій, порушив правила територіальної юрисдикції,
а ухвалене рішення, на їх думку, слід віднести до практики ЄСПЛ, зокрема до доктрини «плодів отруйного дерева», з огляду на наявність у справі, за твердженням заявників, завідомо неправдивих офіційних документів.
55. Вищезазначені висловлювання заявників, на переконання апеляційного суду, виходять за межі нормального стилю спілкування, насамперед у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, між окремою особою та установою, між посадовими особами тощо), а також за межі нормальної, коректної критики та мають характер принизливих висловлювань щодо головуючого у справі судді Тисменицького районного суду Олійник М. Ю., що є неприпустимим при оформленні апеляційної скарги. Крім того, апелянти обвинувачують головуючого у справі суддю у вчиненні злочину.
56. Проте, на переконання колегії суддів Верховного Суду, зі змісту апеляційної скарги вбачаються виключно критичні висловлювання заявників щодо законності та обґрунтованості судового рішення суду першої інстанції, а щодо судді Олійника М. Ю. містяться висловлювання, викладені виключно в контексті заявлених останньому відводів від розгляду справи.
57. Водночас апеляційна скарга не містить нецензурної лексики, лайливих слів чи символів, а також висловлювань, які вжиті в грубій формі та є явно образливими по відношенню до суду чи інших учасників процесу.
58. З урахуванням вищезазначеного помилковими є висновки апеляційного суду про те, що зміст поданої позивачами апеляційної скарги свідчить про умисний вияв неповаги до суду з боку останніх та, відповідно, про зловживання процесуальними правами, що, своєю чергою, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
Щодо постановлення окремої ухвали
59. Як вже зауважувалось колегією суддів, заявники у змісті касаційної скарги порушили питання про постановлення окремої ухвали про зобов'язання
АТ «Прикарпаттяобленерго» поновити електропостачання ОСОБА_1 через прилад обліку електроенергії трифазний електронний «МЕРИДІАН ЛТЕ-1.03» № 0438385, встановленого від 2005 року за адресою:
АДРЕСА_1 .
60. Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції
у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
61. Частинами першою-другою статті 262 ЦПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки
в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.
62. Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови
від 11 жовтня 2023 рокуу справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21): «Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду».
63. Верховний Суд не встановив порушень, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у справі, яка є предметом касаційного перегляду, а тому заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
64. Більше того, колегія суддів зауважує, що вимога заяви про постановлення окремої ухвали фактично зводиться до необхідності задоволення однієї із вимог позову, тобто задоволення такої фактично призведе до вирішення спору по суті, що фактично суперечить меті окремої ухвали як судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
66. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта
статті 411 ЦПК України).
67. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
68. Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог процесуального закону, а відтак колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 262, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали відмовити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
3. Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 квітня 2025 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович