21 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/12114/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 21.01.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025
у справі №910/12114/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Структура пласт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юапласт"
про банкрутство,
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Структура пласт" до боржника в розмірі 472 917,76 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бабенка Едуарда Вадимовича.
2. 17.12.2024 оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за № 74872.
3. 16 січня 2025 року ТОВ "Імекс макс" звернувся із заявою з грошовими вимоги до боржника (вх. № 07-10/401/25 від 17.01.2025).
4. Заява обґрунтована тим, що на підставі договору поставки № 26/05/23-1 від 26.05.2023 кредитор поставив на користь боржника товар (дезінфекційний засіб) на загальну суму 1509750 грн, в тому числі ПДВ 0,00 грн, що оформлене видатковою накладною № 522 від 03.06.2023. Сторони уклали угоду про припинення зобов'язання зарахуванням від 03.08.2023, за якою визнали зустрічні однорідні вимоги припиненими на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України на суму 558121,60 грн, що виникли на підставі договору поставки № 1 від 01.04.2023 для ТОВ "Імекс макс" та договору № 26/05/23-1 від 26.05.2023 для ТОВ "Юапласт".
5. Згідно акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.12.2024 у боржника рахується заборгованість в сумі 951628,40 грн.
6. На вказану заборгованість Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс макс" у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 Договору нарахувало інфляційні втрати у розмірі 110 726,75 грн та пеню у розмірі 391428,15 грн за порушення зобов'язання з оплати за поставлений товар.
7. Розпорядник майна боржника, не отримавши від боржника відповіді на пропозицію розглянути заявлені вимоги та відповідних первинних документів, вирішив відхилити грошові вимоги ТОВ "Імекс макс".
8. Боржник подав суду заяву від 02.03.2025 про визнання кредиторських вимог ТОВ "Імекс макс" в повному обсязі.
9. Розпорядник майна боржника подав суду заперечення на заяву ТОВ "Імекс макс" з грошовими вимоги до боржника. У заяві розпорядник майна боржника повідомив, що згідно відповіді Головного управління ДПС у м. Києві боржник протягом останніх трьох років не подавав фінансову звітність до контролюючих органів, керівник боржника не надав розпоряднику майна на аналіз дані бухгалтерського обліку та податкової звітності, які б підтверджували господарські операції за договором поставки № 26/05/23-1 від 26.05.2023, зокрема, в підтвердження факту поставки товару - товарно-транспортну накладну, зареєстровану податкову накладну.
10. В подальшому, боржник подав суду в підтвердження обставин реальності господарської операції за договором поставки товарно-транспортну накладну №522 від 03.06.2023, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2023 р. - грудень 2024 р., Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.04.2020.
11. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/12114/24 визнано кредитором по відношенню до боржника:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Структура пласт" з грошовими вимогами на суму 575197,76 грн, з яких 102280 грн - вимоги першої черги, 472917,76 грн - вимоги четвертої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс макс" з грошовими вимогами на суму 1458628,10 грн, з яких 4844,80 грн - вимоги першої черги, 1062355,15 грн - вимоги четвертої черги, 391428,15 грн - вимоги шостої черги;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Вімекс-М" з грошовими вимогами на суму 145577,57 грн, з яких 6056 грн - вимоги першої черги, 116511,41 грн - вимоги четвертої черги, 23010,16 грн - вимоги шостої черги;
зобов'язано розпорядника майна боржника у п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства;
зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду.
12. Визнавши заявлені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс макс", суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки товару за договором у кількості 5 500 одиниць загальною вартістю 1 509 750 грн з ПДВ підтверджується товарно-транспортною накладною № 522 від 03.06.2023 та видатковою накладною № 522 від 03.06.2023, які підписані представниками сторін.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/12114/24 скасовано в частині грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс макс" та прийнято в цій частині нове рішення, яким відхилено грошові вимоги ТОВ "Імекс макс" до боржника в розмірі 1453783,30 грн.
13.1. Апеляційний господарський суд послався на помилковість висновку суду першої інстанції про підтвердження реальності господарської операції з поставки товару з огляду на товарно-транспортну накладну, оскільки вона не містить всіх обов'язкових реквізитів (підпису водія про отримання товару на перевезення, відомості про вантажно-розвантажувальні операції). При цьому такий письмовий доказ надав до матеріалів справи не заявник грошових вимог, а боржник.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що кредитор заявив грошові вимоги, які визнанні боржником в повному обсязі, на відміну від грошових вимог інших конкурсних кредиторів, боржник подав дані бухгалтерського обліку (оборотно-сальдова відомість), яка не підтверджена фінансовою та податковою звітністю (балансами та деклараціями з податку на прибуток), не узгоджується з даними бухгалтерського обліку кредитора (останній не подав власні дані, не склав податкову накладну). Суд апеляційної інстанції визнав помилковими висновки суду першої інстанції про підтвердження фактичних обставин проведення між сторонами реальної господарської операції з поставки товару, а відтак і наявність підстав для визнання заявлених грошових вимог ТОВ "Імекс макс".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі №910/12114/24 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 в частині визнання кредитором ТОВ "Імекс макс" з грошовими вимогами на суму 1453783,30 грн. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на оскарження вказаного судового рішення.
14.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду було прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме - ст.ст. 265, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 655, 662, 663, 664, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 230, 231 ГК України, ст. ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", ст. 1, ст. 45, ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, з порушенням норм процесуального права, а саме - ст. ст. 2, 3, 73, 74, 236, 237, без врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23, від 05.04.2024 у справі № 916/101/23, від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, від 05.03.2024 у справі №910/3374/23, від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23, від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21.
Також скаржник, як на підставу скасування рішення суду посилається на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції не навів жодних мотивів, з яких подані ТОВ "Імекс Макс" докази (договір, акт звірки, видаткова накладна) під час розгляду на першій судовій інстанції були б визнані неналежними, недопустимими чи недостовірними. У постанові відсутній аналіз будь-якого окремого доказу, немає вказівки на конкретний дефект доказу або на сукупність обставин, які б спростовували заявлене право вимоги на першій інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд фактично ухвалив рішення формально, не виконавши свого імперативного обов'язку щодо оцінки доказів відповідно до статей 76- 82, 86, 263 ГПК України, чим допустив істотне порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. ТОВ «Структура Пласт» подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/12114/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025.
17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі №910/12114/24.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" у справі №910/12114/24 на 21 січня 2026 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
18. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
19. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
20. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду, якою відхилено грошові вимоги ТОВ "Імекс макс" до боржника в розмірі 1453783,30 грн, які виникли, як стверджує заявник, на підставі договору поставки № 26/05/23-1 від 26.05.2023.
21. У силу частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
22. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
23. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина 1 статті 45 КУзПБ).
24. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
25. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
26. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
27. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
28. У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).
29. При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
30. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
31. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
32. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
33. Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
34. Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
35. Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.
36. Як встановлено судом апеляційної інстанції , 26.05.2023 між ТОВ "Імекс макс" (надалі - Постачальник) та ТОВ "Юапласт" (надалі - Покупець) укладено Договір поставки № 26/05/23-1 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити в обумовлені терміни - Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію Дезінфекційний засіб "Антисептик для шкіри рук Імекс Макс", надалі - Товар, асортимент, номенклатура, кількість, вартість якого визначені в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 1.4 Договору моментом виконання зобов'язання Постачальника по передачі товару є момент вручення товару Покупцеві, що підтверджується підписом уповноваженої особи Покупця на екземплярі належно оформленої накладної.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна на товар, який поставляється Постачальником, є звичайною і вказується в накладній.
Згідно з пунктами 3.3 - 3.5 Договору грошові кошти за поставлений товар повинні перераховуватися Покупцем на поточний рахунок Постачальника. За взаємною згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не суперечать чинному законодавству. Оплата за отриманий товар здійснюється Покупцем протягом 60 календарних днів після його отримання.
Відповідно до п. 4.1 Договору передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється протягом семи робочих днів з дати отримання замовлення.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 8.1 Договору він вступає в силу з дати його укладення сторонами і діє до 31.12.2025 року, але в будь-якому випаду до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
37. Як встановив апеляційний господарський суд, на підтвердження факту поставки товару за договором у кількості 5500 одиниць загальною вартістю 1 509 750 грн з ПДВ постачальник надав видаткову накладну № 522 від 03.06.2023, яка підписана представниками сторін.
38. Також на підтвердження реальності господарської операції з поставки товару боржник подав суду товарно-транспортну накладну № 522 від 03.06.2023, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2023 р. - грудень 2024 р., Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.04.2020.
39. Суд другої інстанції встановив, що докази на підтвердження перерахування грошових коштів на рахунок постачальника боржник не надав, а у заяві із грошовими вимогами кредитор (постачальник) посилається на обставини часткового припинення зобов'язання боржника (покупця) з оплати поставленого товару на суму 558121,60 грн на підставі Угоди про припинення зобов'язання зарахуванням від 03.08.2023, за умовами якої, зарахуванню підлягають зобов'язання Сторони-1 (ТОВ "Імекс макс") за договором поставки № 1 від 01.04.2023 на суму 558121,60 грн. Разом з тим, суд другої інстанції встановив, що у матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи на підтвердження існування дебіторської заборгованості у боржника перед ТОВ "Імекс макс".
40. Посилаючись на помилковість висновку суду першої інстанції про підтвердження реальності господарської операції з поставки товару з огляду на товарно-транспортну накладну, суд другої інстанції встановив, що товарно-транспортна накладна не містить всіх обов'язкових реквізитів (підпису водія про отримання товару на перевезення, відомості про вантажно-розвантажувальні операції). При цьому такий письмовий доказ надав до матеріалів справи не заявник грошових вимог, а боржник.
41. Також, суд другої інстанції визнав не належним доказ в підтвердження здійснення сторонами реальної поставки товару дані оборотно-сальдової відомості боржника, оскільки вони не підтверджені фінансовою та податковою звітністю, як слідує з відповіді податкового органу про неподання такої протягом останніх трьох років, тобто в тому числі і в період виникнення заявленої до визнання кредиторської заборгованості.
42. Одночасно, як встановив суд другої інстанції, кредитор не подав суду власні дані бухгалтерського обліку, які б посвідчували здійснення між сторонами господарських операцій протягом 2023 року як на підставі договору поставки, так і на підставі договору поставки № 1 від 01.04.2023 на суму 558121,60 грн тощо, тобто, за висновком апеляційного господарського суду, кредитор не надав достатньо належних доказів в підтвердження реальності здійснення господарської операції з поставки товару на користь боржника, як і не підтвердив дійсний розмір кредиторської заборгованості враховуючи посилання на угоду про зарахування.
43. У контексті наведеного, колегія суддів враховує сталу правову позицію Верховного Суду у постанові від 15.03.2023 у справі №904/10560/17 та згідно з якою: «у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог».
43. Суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду другої інстанції щодо застосування до кредиторських вимог ТОВ "Імекс макс" підвищеного стандарту доказування та встановлення реальності здійснення господарської операції з поставки товару на користь боржника.
44. Відповідно до п. 17 Порядку заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015, для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні. У податковій накладній, складеній на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у графі "Складена на операції, звільнені від оподаткування" верхньої лівої частини робиться помітка "Без ПДВ".
45. У цьому випадку, як встановив суд другої інстанції, постачальник був зобов'язаний оформити податкову накладну на суму поставленого товару, втім такі докази в матеріалах справи відсутні.
46. Враховуючи, встановлені судом другої інстанції обставини справи про те, що кредитор заявив грошові вимоги, які визнанні боржником в повному обсязі, на відміну від грошових вимог інших конкурсних кредиторів, а боржник подав дані бухгалтерського обліку (оборотно-сальдова відомість), які не підтверджені фінансовою та податковою звітністю (балансами та деклараціями з податку на прибуток), не узгоджуються з даними бухгалтерського обліку кредитора (останній не подав власні дані, не склав податкову накладну), слід погодитись із висновком апеляційного господарського суду про відсутність підтвердження фактичних обставин проведення між сторонами реальної господарської операції з поставки товару для визнання заявлених грошових вимог ТОВ "Імекс макс".
47. Колегія суддів Верховного Суду також звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, у Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у
48. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального закону щодо оцінки доказів Верховним Судом не встановлено.
49. При цьому, посилання скаржника у касаційній скарзі спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу положень статті 300 ГПК України.
50. Водночас, Верховний Суд в силу повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України також позбавлений можливості спростувати встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
51. Посилання у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування приписів Цивільного Кодексу щодо поставки, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд відхиляє, оскільки скаржник наводить висновки Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, які мають загальний характер. Водночас, у кожній із наведених справ, судами досліджувались різні за змістом докази та на підставі встановлених судами обставин кожної конкретної справи приймалися відповідні судові рішення, що не може свідчити про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у цій справі під час розгляду грошових вимог.
52. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а Верховний Суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції.
53. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
54. Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
55. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
56. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
58. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
59. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова апеляційного господарського суду у цій справі в оскаржуваній частині прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Розподіл судових витрат
60. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі №910/12114/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік