Ухвала від 02.02.2026 по справі 914/2441/15

УХВАЛА

02 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 914/2441/15(914/3468/21)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025

у справі № 914/2441/15(914/3468/21)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування рішень податкового органу

в межах справи №914/2441/15

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія",-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», провадження в якій відкрито ухвалою суду від 24.05.2018. Вказана справа перебуває на стадії судової процедури санації Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», введеною ухвалою суду від 02.08.2018. Повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Степаненко Ірина Євгеніївна.

18.11.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області від Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» надійшла позовна заява до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення Державної податкової служби України від 29.10.2021 №24540/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги та рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.09.2021 № 21300/13-01-24-08/35879807 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі №914/2441/15(914/3468/21) позов ПАТ "Львівська вугільна компанія" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення Державної податкової служби України від 29.10.2021 №24540/6/99-00-06-02-01-06 та рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.09.2021 р. №21300/13-01-24-08/35879807 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.09.2021 №21300/13-01-24-08/35879807 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 29.10.2021 №24540/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги ПАТ "Львівська вугільна компанія" - відмовлено; стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області на користь ПАТ "Львівська вугільна компанія" 26840,51 грн. витрат зі сплати судового збору.

28.07.2025 не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у справі №914/2441/15 (914/3468/21) в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області від 28.07.2025 відмовлено, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі №914/2441/15 (914/3468/21) залишено без змін.

До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Львівській області надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №914/2441/15(914/3468/21) в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2441/15(914/3468/21) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Водночас, у касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №914/2441/15(914/3468/21) з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), а саме: не зазначено пункти частини 2 статті 287 ГПК України, на підставі яких подається касаційна скарга та не обґрунтовано вказану підставу у спосіб, визначений процесуальним законом.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Отже ГУ ДПС у Львівській області не дотрималося вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належно обґрунтувати у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №914/2441/15(914/3468/21) залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню ДПС у Львівській області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Головному управлінню ДПС у Львівській області усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

- зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належно обґрунтувати у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

4. Роз'яснити Головному управлінню ДПС у Львівській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Жуков