02 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7393/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Майданевич А. Г. - головуючий, Гаврилюк О. М., Сулім В. В.
від 15.12.2025
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_2 , ОСОБА_1
про стягнення 682 226 782,24 грн,
У червні 2024 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення шкоди (збитків) у сумі 682 226 782,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення акціонера/контролера Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та дії керівників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не були сумлінними та добросовісними, безпристрасними, оскільки останні, зловживаючи власним розсудом, прийняли протиправні та необґрунтовані рішення щодо укладення правочинів з пов'язаними товариствами, спрямовані на виведення активів з банку, та всупереч інтересів банку і його кредиторів, результатом чого стала неплатоспроможність банку та неможливість проведення розрахунків з його кредиторами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/7393/24 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 15.12.2025 Північний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/7393/24, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/7393/24 залишив без змін.
12 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 у справі № 910/7393/24, з урахуванням аргументації, що викладена у касаційній скарзі.
20 січня 2026 року на адресу Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 у справі № 910/7393/24, та зазначає, що скаржник не обґрунтував належним чином наведені ним підстави касаційного оскарження, передбачені частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України; до касаційної скарги не долучено будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 2023 року; доводи та підстави касаційної скарги зводяться до необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи та переоцінки доказів, що не входить до компетенції Верховного Суду, тощо.
Частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:
1) касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;
2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від поданої раніше касаційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;
3) є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;
4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними;
5) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Враховуючи викладене, у Суду відсутні правові підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 у справі № 910/7393/24.
Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 у справі № 910/7393/24 є наявність виключних випадків, передбачених пунктами 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на пункт 2 частини 1 та пункт 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу.
В обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 зауважує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування абзацу 1 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частини 10 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 541, 1166, 1190 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
Стосовно наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 310 цього Кодексу, ОСОБА_1 наголошує, що розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснювався колегією суддів під головуванням судді-доповідача Майданевича А. Г., якому представниками відповідачів був заявлений відвід, так як ним раніше приймалося судове рішення у справі № 910/11298/16, яке фактично було покладено в основу позовної заяви у справі № 910/7393/24 та містить неповний аналіз та дослідження судом обставин укладення договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, оскільки не було враховано та здійснено аналіз обставин, що заявлені відповідачами у справі № 910/7393/24 щодо договору № 1905 від 19.05.2016.
Наведені доводи ОСОБА_1 в обґрунтування наявності виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, визнаються Судом належно обґрунтованими для відкриття касаційного провадження.
Однак, у пункті 4 своєї касаційної скарги ОСОБА_1 у тому числі зазначив, що "Оскарження ОСОБА_1 , судового рішення апеляційної інстанцій здійснюється на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у зв'язку з помилковим визначенням судом наявності підстав щодо притягнення ОСОБА_1 , до цивільно -правової відповідальності внаслідок ігнорування судом положень пункту 17 частини п'ятої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо виявлення та документування фактів, рішень, дій або бездіяльності, якими завдано шкоду (збитки) банку, затвердження виконавчою дирекцією Фонду висновку щодо виявлених фактів, вчинених пов'язаними з банком особами, з визначенням розміру завданої шкоди…".
Водночас, у разі визначення підставою касаційного оскарження судових рішень у справі наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.
Всупереч наведеному, ОСОБА_1 в частині доводів, викладених у пункті 4 касаційної скарги, наведених в обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зауважив про ігнорування судом апеляційної інстанції пункту 17 частини 5 статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, ОСОБА_1 у тому числі зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України). Натомість за змістом касаційної скарги неможливо дійти висновку які саме зібрані у справі докази не дослідив Північний апеляційний господарський суд при ухваленні оскаржуваної постанови від 15.12.2025 у справі № 910/7393/24.
Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 4 статті 310 цього Кодексу, зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Саме тільки загальне посилання скаржника на те, що суд не дослідив (чи дослідив не у повному обсязі) докази та/або не з'ясував обставини справи, без зазначення які конкретно докази не були досліджені, які обставини підтверджують ці докази, не може вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, сукупно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
В касаційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 має статус інваліда ІІ групи з 2023 року, однак до касаційної скарги не додано документів, які підтверджують вказаний статус скаржника.
Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок додавати до касаційної скарги або документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що не було виконано скаржником.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
У зв'язку із встановленим частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України обов'язком зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), Суд вважає за необхідне роз'яснити, що за частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто не менше 3 028,00 грн та не більше 1 059 800,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн, а позов поданий у 2024 році.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 у справі № 910/7393/24 судовий збір підлягає оплаті у сумі 1 695 680,00 грн, а саме 1 059 800,00 грн (максимально гранична сума судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру) х 200% х 0,8.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, вона залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- уточнення доводів, викладених у пункті 4 касаційної скарги, наведених в обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- вказівки які саме зібрані у справі докази не дослідив Північний апеляційний господарський суд при ухваленні оскаржуваної постанови від 15.12.2025 у справі № 910/7393/24;
- надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 у справі № 910/7393/24 у встановлених порядку і розмірі, а саме у сумі 1 695 680,00 грн, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд також звертає увагу скаржника, що статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Однак, до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України.
Учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів іншому учаснику справи лише у тому випадку, якщо інший учасник справи відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його (абзац 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Водночас за приписами частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України фізичні особи не входять до переліку осіб, які реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до частини 2 статті 294 Господарського процесуального кодексу України до відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 у справі № 910/7393/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
4. Заперечення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко