29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"30" січня 2026 р.Справа № 924/1302/25
м. Хмельницький
Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, м. Хмельницький
до Товариства з додатковою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дельта", м. Хмельницький
про стягнення 1 198 062,29 грн.,
представники сторін:
прокуратури: Лісовий О.І.
позивача: не з'явився;
відповідача: адвокат Білозор Г.Г.; Слюсар О.А. - керівник;
ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2026 відкрито провадження у справі за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дельта", м. Хмельницький про стягнення 1 198 062,29 грн., призначено підготовче засідання.
28.01.2026 від Окружної прокуратури м. Хмельницького надійшла заява з проханням вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з додатковою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дельта» (29000, Хмельницька область м. Хмельницький, проспект Миру 1А, Код ЄДРПОУ 14143602), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з додатковою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дельта» у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 198 062 гривень 29 коп.; накласти арешт на нерухоме майно, яке належать Товариству з додатковою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дельта» (29000, Хмельницька область м. Хмельницький, проспект Миру 1А, Код ЄДРПОУ 14143602), у межах суми позову 1 198 062 гривень 29 коп. лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.
Заяву мотивує тим, що безпосередній факт подання прокурором позову у даній справі з майновою вимогою (стягнення грошових коштів) як раз і свідчить про можливість Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїми коштами та є беззаперечною можливістю, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача.
Окрім того, станом на момент подання заяви про забезпечення позову, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, за ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дельта» зареєстровано право власності та інші речові права на об'єкти нерухомого майна. Прокурор вважає, що таке майно може бути відчужене останнім у будь-який час, зокрема, у період між винесенням судового рішення до початку процедури його примусового виконання органами державної виконавчої служби.
Додатково просить суд врахувати, що приводом для обрання зазначених видів забезпечення позову у справі №924/1302/25 послужили також проаналізовані хронологічні дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якими ТДВ «НВП «Дельта» після відкриття провадження у даній справі, а саме - 26.01.2026, вже здійснило відчуження належного на праві власності нерухового майна - квартири №155 по вул. Майборського 11/1 у м. Хмельницькому (реєстраційний номер об'єкту 2669986168040), що, на переконання прокурора, безперечно свідчить про наявність реальної загрози ухилення від виконання судового рішення у справі, з огляду також на значний розмір суми, що підлягає стягненню.
Ухвалою суду від 29.01.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову на 30.01.2026.
Прокурор в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача та його майно в межах суми, заявленої до стягнення.
Присутні в судовому засіданні 30.01.2026 представники відповідача заперечили проти доводів прокурора. Зауважують, що арешт коштів призведе до зупинення господарської діяльності Товариства та виконання ним своїх зобов'язань.
Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі №924/1302/25, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст.ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Правові висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024р. у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024р. у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 р.у справі №922/1454/24 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19 тощо.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо заявлених позовних вимог з огляду на співмірність та необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі №925/1459/23, від 06.06.2024р. у справі №910/17599/23, від 24.05.2023р. у справі №906/1162/22, від 29.06.2023р. у справі №925/1316/22.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК України).
При цьому, слід зауважити, що Верховний Суд у низці постанов зазначав щодо суті цих критеріїв.
Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18).
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення порушеного права (інтересу), про захист яких просить заявник, неправомірністю дій відповідача, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, у постанові від 24.04.2024р. у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Обранням належного відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024р. у справі №916/143/24, від 04.10.2024р. у справі №913/289/24.
Так, відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи правові позиції щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України та практику Верховного Суду, законодавством саме на заявника покладено обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 04.12.2025р. у справі №916/3385/25).
При цьому суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Аналогічна позиція міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22.
До обставин, які, за твердженням прокурора, свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, останнім віднесено факт продажу відповідачем належної йому на праві власності квартири.
Водночас, з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТДВ "НВП "Дельта" займається, з-поміж іншого, купівлею та продажем власного нерухомого майна. З вказаного слідує, що обставина продажу відповідачем квартири може бути проявом здійснення господарської діяльності відповідача, а не ухиленням від виконання потенційного судового рішення у даній справі.
Жодних інших фактичних обставин, які б викликали сумнів у добросовісності відповідача, у заяві не наведено. При цьому, сам по собі факт можливості відповідача розпоряджатися коштами та/або здійснити дії щодо відчуження наявного майна не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретно цим позовом з огляду на його підстави і предмет.
Таким чином, оцінивши доводи прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду та ефективного захисту прав позивача у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Окружної прокуратури м. Хмельницького про забезпечення позову.
Згідно з ч.1, ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в задоволенні заяви Окружної прокуратури м. Хмельницького від 28.01.2026 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №924/1302/25 відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення суддею, 30.01.2026, та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 02.02.2026
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в ел. кабінети