8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4327/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути майно
за участю представників:
Прокурора - Панова М.С.
1-го Відповідача - Громов О.В.
3-го Відповідача - Коломієць Я.Л.
Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом до Харківської міської ради (надалі - першого Відповідача), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - другого Відповідача), Фізичної особи Сорокіної Тамари Семенівни (надалі - третього Відповідача), в якому просить суд:
- недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.07.2013 № 5010-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Сорокіною Тамарою Семенівною (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1539;
- зобов'язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 109508263101 - нежитлові підвальні приміщення № 1-:-6 площею 58,6 кв.м, розташовані в житловому будинку літ. «А-12» за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Також просить суд судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80грн покласти на відповідачів, та визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.06.2012 № 765/12 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині пункту 22 додатку є незаконним, прийняте з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а тому договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.07.2013 № 5010-В-С, укладений на підставі вказаного рішення між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та фізичною особою-підприємцем Сорокіною Тамарою Семенівною, підлягає визнанню недійсним, а нежитлові приміщення підлягають поверненню 3-м відповідачем на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради як власнику комунального майна.
Ухвалою від 09.12.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/4327/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 08 січня 2026 року о 12:15.
Ухвалою від 08.01.2026 прийнято та долучено до матеріалів справи: - інформацію (вх. №29425 від 16.12.2026) поданого ГУ ДМС у Харківській області; - відзив (вх. №37 та вх. №48 від 02.01.2026) ФО ОСОБА_1 з додатками; - клопотання (вх. №41 від 02.01.2026) ФО ОСОБА_1 про долучення доказів задоволено; - відповідь на відзив (вх. №503 від 08.01.2026) Київської окружної прокуратури міста Харкова з додатками. Судом у зазначеній ухвалі зазначив, що під час встановлення у підготовчому засіданні осіб, які з'явилися до зали судового засідання, тобто 08 січня 2026 року стався збій, несправність (неналежного функціонування) системи відеоконференцзв'язку про що було складено відповідний акт, а отже призначене підготовче засідання не відбулося. Судом повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться 29 січня 2026 року о(б) 12:30 год.
Прокурор у підготовчому засіданні заяв та клопотань не заявив, надав до суду відповідь на відзив першого Відповідача (вх. №1676 від 21.01.2026)
Представник першого Відповідача подав до суду відзив (вх. №1234 від 15.01.2026) на позовну заяву та заяву (вх. №1233) про визнання поважною причини пропуску строку подачі даного відзиву.
Стосовно заяви першого Відповідача про визнання поважним пропущений строк та поновлення для подання відзиву, суд зазначає наступне.
Розглядаючи відповідну заяву про поновлення строку для подання доказів, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких він встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Приписами ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Частиною 8 статті 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Як визначено статтею 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальної дії. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку (частини 1, 4, 7 стаття 116 ГПК України).
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина 1 статті 118 ГПК України).
Поряд із цим, частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 4 статті 119 ГПК України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Правова позицію Верховного Суду, викладено у постанові від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву першого Відповідача, поновити останньому строк на подання відзиву і долучити подані докази до матеріалів справи.
З метою забезпечення принципу верховенства права забезпечуючи право на судовий захист, враховуючи надані та наявні докази в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.
У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями «proprio motu», щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Приписами п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Отже, з метою повного та об'єктивного розгляду справи для встановлення фактичних обставин справи, керуючись ч. 3 ст. 177 ГПК України, суд вважає, що в даному випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті строк підготовчого провадження може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів з ініціативи суду.
Суд нагадує, про підстави викладені в ч. 1 ст. 195 ГПК України, що з дня відкриття провадження у справі суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Отже, оскільки строк підготовчого провадження відраховується з дня відкриття провадження (ст. 177 цього Кодексу), а ухвала про відкриття провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання суддею, то строк перебігу підготовчого провадження починається відраховуватись, по даній справі, з дати підписання ухвали - 12.11.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим кодексом строку підготовчого провадження у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Керуючись статтями 177, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Поновити строк першому Відповідачу для подання відзиву, прийняти такий відзив та долучити їх до матеріалів справи.
2. Продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "11" березня 2026 р..
3. Відкласти підготовче засідання на 19.02.2026 о 12:00.
З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними матеріалами в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу складено та підписано 30.01.2026.
СуддяІ.П. Жигалкін