8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 917/1748/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Мазана О.І. (в режимі відеоконференції)
відповідача: Будігая О.В. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХНАЛАДКА», місто Полтава, код ЄДРПОУ 25155206,
про стягнення грошових коштів в розмірі 2276636,96 грн,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
08.09.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХНАЛАДКА», про стягнення грошових коштів в розмірі 2276636,96 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 року справа № 917/1748/25 була передана на розгляд судді Пушку І.І.
10.09.2025, ухвалою господарського суду Полтавської області, передано справу № 917/1748/25 за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМТЕХНАЛАДКА», про стягнення грошових коштів в розмірі 2276636,96 грн, до Господарського суду Харківської області.
03.10.2025 справа № 917/1748/25 надійшла до Господарського суду Харківської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2025 року справа № 917/1748/25 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.
08.10.2025, ухвалою господарського суду Харківської області прийнято позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1748/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 917/1748/25 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 27.10.2025.
10.10.2025 до суду надійшла заява позивача (вх. № 23603/25), в якій він просить здійснювати розгляд справи № 917/1748/25 за правилами територіальної юрисдикції (підсудності) за місцезнаходженням відповідача. Заяву обґрунтовано тим, що у Господарському суді Полтавської області розглядається аналогічна справа (суддя Ківшик О.В.) і сторонами у даній справі є ті ж самі сторони (позивач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - ТОВ "Ремтехналадка"). При подані позову, позивач керувався ч. 1 ст. 27 ГПК України, згідно з якою позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Cуд зазначає, що згідно приписів частин 6, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Ухвала Господарського суду Полтавської області від 03.10.2025 по справі № 917/1748/25 є чинною, а відтак підлягає виконанню відповідно до ст. 129-1 Конституції України.
Також 10.10.2025 позивачем було подано до суду письмові пояснення (вх. № 23612/25) щодо заявлених позовних вимог. Зокрема, щодо кошторисної документації, визначення вартості об'єкта будівництва при складанні ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни).
24.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 24739/25), який ухвалою суду, що постановлена в судовому засіданні без оформлення окремого документа від 27.10.2025, долучений до матеріалів справи та прийнятий до розгляду.
27.10.2025 суд, на підставі пункту 1 частини 2 статті 183 ГПК України, постановив ухвалу в судовому засіданні без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 10.11.2025.
27.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 24882/25), яка ухвалою суду, що постановлена в судовому засіданні без оформлення окремого документа від 10.11.2025, долучена до матеріалів справи та прийнята до розгляду.
03.11.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 25399), які ухвалою суду, що постановлена в судовому засіданні без оформлення окремого документа від 10.11.2025, долучені до матеріалів справи та прийняті до розгляду.
10.11.2025 суд, на підставі пункту 10 частини 2 статті 183 ГПК України, постановив ухвалу в судовому засіданні без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 24.11.2025
12.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 26339/25), а саме: інформацію чи була розроблена та затверджена проектна документація за договором від 01.05.2025 № 130/4Д. В разі якщо документація наявна, надати завірену належним чином копію проектної документації до суду; докази вручення Позивачем відповідної проектної документації Відповідачу за договором від 01.05.2025 № 130/4D. Також відповідачем у клопотанні зазначено про те, що в разі, якщо в судовому засіданні Позивач визнає факт відсутності проектної документації за укладеним договором від 01.05.2025 № 130/4D, та відсутності доказів вручення такої проектної документації Відповідачу, останній зніме своє клопотання про витребування доказів.
17.11.2025 до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 26339/25).
24.11.2025 суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, про відмову в задоволенні клопотання відповідача (вх.26339) про витребування доказів, оскільки позивачем в письмових запереченнях та в судовому засіданні було наголошено про те, що ним було направлено відповідачу кошторис, в якому міститься документація, достатня для будівництва та виконання договору, а також що у нього відсутня будь- яка інша документація.
24.11.2025 суд, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 ГПК України, постановив ухвалу в судовому засіданні без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.12.2025.
01.12.2025 суд, на підставі частини 2 статті 216 ГПК України, постановив ухвалу в судовому засіданні без оформлення окремого документа про перерву в судовому засіданні до 12.01.2026.
12.01.2026 в судовому засіданні по розгляду справи по суті суд оголосив перерву до 13:45 цього ж дня, однак, в місті Харкові та Харківській області о 13:40 було оголошено сигнал повітряної тривоги з високим рівнем небезпеки у зв'язку з військовою агресією РФ, у зв"язку з чим, дане судове засіданння було знято з розгляду.
12.01.2026 суд в порядку статей 120-121 ГПК України повідомив учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 13.01.2026 о 12:00.
При цьому суд зазначає, що 01.12.2025 розпочався розгляд справи по суті.
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого статті 195 Господарського процесуального кодексу України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.
Крім того, під час призначення розгляду справи по суті, Позивач та Відповідач зазначили про змогу бути присутніми у судовому засіданні по розгляду справи по суті тільки у січні 2026.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті 13.01.2026 представник позивача підтримав позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
13.01.2025 суд, відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення іменем України.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
В обґрунтування підстав позову Позивач посилається на обставину неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань по укладеному між сторонами державному контракту (договору підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025.
Як зазначає позивач, Відповідачем виконано частково роботи по будівництву на суму 38 339 847,92 грн з ПДВ, які повністю сплачені. В той же час, як наголошує Позивач, Відповідачем не було виконано залишок робіт по будівництву об'єкта: «Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень № 3.2 в Харківській області» в обумовлений Договором строк до 20.06.2025.
Факт порушення строків виконання зобов'язань по умовам державного контракту (договору підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025, на думку Позивача, підтверджується відсутністю станом на 20.06.2025 актів приймання виконаних будівельних робіт в обсягах на загальну суму 79 437 185,92 грн.
Розрахунок санкцій, які належить стягнути з Відповідача, Позивачем здійснено наступним чином:
- на підставі статті 231 ГК України, статті 121-1 Бюджетного кодексу України, нараховано пеню у розмірі 0,1% від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення у сумі 290 707,31 грн
- на підставі пункту 13.6 державного контракту (договору підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025, нараховано пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день прострочення завершення будівництва у сумі 1 985 929,65 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві не погоджується з доводами позовної заяви, та просить відмовити у її задоволенні, зазначаючи, зокрема про відсутність в діях Відповідача складу господарсько-правової відповідальності, з посиланням на ту обставину, Позивач в супереч вимогам пункту 6.1. державного контракту (договору підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025, не передав Відповідачу необхідну проектну документацію, в наслідок чого Відповідач, як Підрядник був позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов'язання за укладеним правочином.
У відзиві Відповідач наполягає на тому, що фактично всі роботи виконувались ним за ситуативними схемами, які безпосередньо на об'єкті надавав представник Позивача, а тому виключно від дій самого Позивача, Відповідач і не міг належним чином виконати в строк укладений державний контракт (договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025. Спираючись на недобросовісну поведінку Позивача, як суб'єкта господарювання, який не виконав суттєві вимоги укладеного Договору, що спричинило порушення строків виконання Договору по будівництву, Відповідач вважає, що він звільнений від відповідальності.
Відповідач також зазначає, що розмір штрафних санкцій, який просить Позивач стягнути з нього, є занадто великим та не співрозмірним для обставин відсутності завдання Позивачу будь-яких збитків.
Вважає позов безпідставним та необґрунтованим, та просить суд відмовити у його задоволенні.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
01.05.2025 між Військовою частиною НОМЕР_2 (надалі - Позивач, Замовник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» (надалі - Відповідач, Підрядник), з другої сторони, укладений Державний контракт № 130/4Д на будівництво фортифікаційних споруд (надалі - Договір).
Відповідно до положень укладеного Договору, а саме пункту 1.1. Договору, в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з будівництва об'єкту: "Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №3.2 в Харківській області" (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що склад та обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, відповідно до програми фінансування, та на підставі розробленої та затвердженої встановленим порядком проектної документації по об'єкту, що оформлюється додатковою угодою з відповідними додатками. Джерелом фінансування проведення робіт є Державний бюджет України згідно плану фінансування (додаток 5).
Згідно пункту 1.4. Договору роботи виконуються в терміни, обумовлені Календарним графіком виконання робіт (додаток 4), що є невід'ємною частиною Договору.
Пункт 2.1. Договору передбачає, що вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає: 79 437 185,92 грн, в тому числі ПДВ 13 239 530,99 грн. та є складовою частиною вартості робіт по Об'єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об'єкта.
Згідно пунктом 2.4 Договору, договірна ціна складається Підрядником на основі його пропозицій відповідно до кошторисних норм України Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (далі - Настанова).
Згідно пунктів 3.1. та 3.2. Договору строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 20.06.2025 включно. Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів після підписання Договору підряду. Після закінчення виконання робіт Підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності Об'єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника (пункт 3.4. Договору).
Відповідно до пункту 4.1.1 Договору, Відповідно до статей 235, 236,237 Господарського кодексу України, у разі порушення Підрядником господарських зобов'язань за Договором Замовник має право застосувати в односторонньому порядку оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу з метою припинення або попередження повторення порушень, в тому числі достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин:
а) Підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) Об'єкта протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Договору Підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника;
б) Підрядник більше ніж на 5 (п'ять) днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельногомайданчика, складеним уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника;
в) Підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно-кошторисної документації під час будівництва Об'єкта та не усунув їх протягом узгоджених Замовником та Підрядником строку. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками Замовника акта виявлених порушень, який складається разом із представниками Підрядника.
г) Систематичне порушення Підрядником умов даного Договору.
Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання Підрядником письмового повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку, який направляється Замовником на адресу Підрядника.
У відповідності до пункту 4.2. Договору замовник зобов'язаний: 4.2.1. Затвердити, протягом 10-денного терміну з дати надання Підрядником, проект виконання робіт, у разі його відповідності вимогам ДБН А.3.1- 5:2016 "Організація будівельного виробництва", надати Підряднику Об'єкт (фронт робіт). У разі незгоди, за наявності невідповідностей чи порушень вимог чинного законодавства в галузі будівництва, повернути Підряднику проект виконання робіт для доопрацювання. 4.2.4. Забезпечити здійснення технічного нагляду протягом усього періоду будівництва Об'єкта в порядку, установленому чинним законодавством та договором. 4.2.9. Завчасно, у письмовій формі, інформувати Підрядника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 (десять) днів); 4.4.19 Інформувати Замовника про хід виконання зобов'язання за Договором, обставин, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення.
Згідно пункту 6.1. Договору забезпечення робіт проектною документацією покладається на Замовника. Передача некомплектної проектної документації, а також проектної документації, яка не відповідає Державним будівельним нормам, Державним стандартам України та іншим нормативним документам, не дозволяється. Авторські права на проектну документацію охороняються відповідно до вимог чинного законодавства України. Підрядник зобов'язаний забезпечувати будівництво Об'єкта необхідними матеріально-технічними (зокрема будівельними матеріалами, обладнанням, устаткуванням, виробами і конструкціями тощо) та енергетичними ресурсами. При цьому Підрядник відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектною документацією (пункти 6.2-6.4 Договору).
Відповідно до пункту 8.1 Договору Замовник за Актом приймання-передачі Об'єкта передає Підряднику на період виконання робіт та до їх завершення Об'єкт (будівельний майданчик/ фронт робіт)
Відповідно до пункту 8.2. Договору Підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання цього Договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт (Додаток 4), та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.
Відповідно до пункту 8.4 Договору Підрядник зобов'язаний щомісячно до 10 (десятого) числа наступного місяця інформувати Замовника про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо).
Відповідно до пунктів 8.9. та 8.10 Договору, з метою забезпечення контролю за відповідністю робіт, матеріальних ресурсів установленим вимогам Замовник здійснює технічний нагляд та контроль якості виконаних робіт. З метою контролю за відповідністю будівельно-монтажних робіт проектній документації Замовник забезпечує здійснення авторського нагляду протягом усього періоду будівництва шляхом укладення договору з відповідальним розробником проектної документації. Авторський нагляд під час будівництва Об'єкта здійснюється в порядку, установленому чинним законодавством.
Пунктом 11.1. Договору передбачено, що розрахунки за виконанні роботи з будівництва Об'єкту проводиться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формоб № КБ-2в та Довідок про вартість виконаних робіт та витрат за формою № КБ-3, протягом 10 (десяти) календарних днів після їх підписання (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання Підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт та актів проміжного прийняття відповідальних конструкцій, виконавчих схем затверджених інженером технічного нагляду.
Згідно пункту 10.4 Договору прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості, тощо є обов'язковим згідно з чинним законодавством та іншої документації, щодо таких матеріалів).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України. Підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по об'єкту, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини (пункти 13.1, 13.2 Договору).
Пунктом 13.3 Договору передбачено, що за порушення терміну початку виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день не розпочатої роботи.
Згідно пункту 13.6 Договору за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з підрядника додатково стягується штраф в розмірі 7 % вказаної вартості.
Пунктом 14.1 Договору передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин). Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат виданий Торгово - промисловою палатою України (далі - ТПП) або регіональною ТПП та інформація про внесення сертифікату до Реєстру сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), надана ТПП України.
Сертифікат видається в межах строку повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 14.2 Договору). Даним пунктом Договору передбачені строки, в межах яких Сторони зобов'язані повідомити одна одну про настання таких форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання другої Сторони Стороною, для якої стало неможливим виконання зобов'язань за Договором через настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють її від відповідальності, позбавляє її права посилатись на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов'язань (пункт 14.6 Договору).
Відповідно до пункту 17.1. Договору строк дії договору це час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої зобов'язання відповідно до цього договору.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (пункт 17.2 договору).
З матеріалів справи вбачається, що невід'ємною частиною договору є:
- додаток № 1 - Договірна ціна;
- додаток № 2 Підсумкова відомість ресурсів;
- додаток № 3 - Зобов'язання;
- додаток № 4 - Календарний графік виконання робіт.
Календарним планом виконання робіт (додаток 4 до договору) сторони узгодили графік і строки виконання робіт підрядником, кінцевою датою завершення робіт визначено 20.06.2025, зокрема:
- влаштування першого рубежу загороджень (МПП+Єгоза) з 01.06.2025 по 20.06.2025;
- влаштування другого рубежу загороджень (ПТР+Єгоза) з 29.04.2025 по 31.05.2025;
- влаштування третього рубежу загороджень (Піраміди+Трос+Єгоза) з 01.05.2025 по 08.06.2025;
- влаштування четвертого рубежу загороджень (ПТР+Єгоза) з 29.04.2025 по 31.05.2025;
- влаштування п'ятого рубежу загороджень (ПТР+Єгоза) з 12.05.2025 по 15.06.2025;
- влаштування шостого рубежу загороджень (МППх2) з 01.06.2025 по 20.06.2025.
На виконання умов договору, в межах визначеного пунктом 3.2 договору строку, сторонами підписано Акт приймання-передачі будівельного майданчику від 29.04.2025, згідно якого замовником передано, а підрядником прийнято об'єкт будівництва.
В підтвердження часткового виконання робіт Підрядником, між Сторонами було підписано Довідки про вартість виконаних робіт та витрати № КБ-3 від 03.06.2025 на суму 15132,74756 грн з ПДВ, від 03.06.2025 у сумі 8699,422215 грн з ПДВ, в тому числі авансова плата, що виключається з підсумку у сумі 8698,40822 грн, разом до сплати 1,01393 грн з ПДВ, від 19.06.2025 у сумі 10872,61637 грн з ПДВ, від 02.07.2025 у сумі 2877,15023 грн з ПДВ, від 15.07.2025 у сумі 757,91161 грн з ПДВ та акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 03.06.2025 у сумі 15 132 747,56 грн з ПДВ, від 03.06.2025 у сумі 8 699 422,15 грн з ПДВ, від 19.06.2025 у сумі 10 872 616,37 грн з ПДВ, від 02.07.2025 у сумі 2 877 150,23 грн з ПДВ, від 15.07.2025 у сумі 757 911, 61 грн з ПДВ.
Зобов'язання Позивача щодо здійснення Підряднику оплати по фактично виконаних робіт у розмірі 38 339 847,92 грн підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними інструкціями № 95 від 08.05.2025 на суму 23 831 155,78 грн, № 360 від 06.06.2025 на суму 1 013,93 грн, № 530 від 25.06.2025 на суму 10 872 616,37 грн, №746 від 07.07.2025 на суму 2 877 150,23 грн та № 856 від 16.07.2025 на суму 757 911,61 грн.
Актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний між Сторонами, зафіксовано, що станом на 21.07.2025 у Позивача не має заборгованості, в межах виконаних господарських зобов'язань перед Відповідачем.
09.07.2025 рапортом тимчасово виконувача обов'язків заступника командира військової частини НОМЕР_2 встановлено порушення строків виконання взятих на себе зобов'язань з боку Підрядника, оскільки станом на 20.06.2025 відсутні акти приймання виконаних будівельних робіт, на зазначений в Договорів обсяг.
10.07.2025 Позивачем нарочно надано Відповідачу повідомлення від 23.06.2025 №5/539 про розірвання Державного контракту (Договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025, у зв'язку з порушенням Відповідачем строків виконання робіт.
Також, позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 16.07.2025 №34/264 про сплату штрафних санкцій на суму 2 276 636,96 грн.
05.08.2025 Відповідач надав відповідь на претензію (вх. № 641) в якій зазначив, що затримка у завершенні робіт за Договором виникла не з вини Підрядника, а внаслідок дії обставин, які він не міг ані передбачити, ані вплинути на їх перебіг. Зокрема вказує про відсутність у нього під час виконання робіт проекту на виконання робіт, як-то передбачено пунктом 6.1. Договору, а також зазначив про відсутність на ринку матеріалів, необхідних для виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд.
Звертаючись до суду з позовом, Позивач наполягає на тому, що Відповідачем було неналежно виконано договірні зобов'язання, які передбачені умовами Договору, що послугувало підставою для нарахування штрафних санкцій на суму 2 276 636,96 грн.
Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що предметом доказування у справі становлять обставини щодо наявності/відсутності факту порушення Відповідачем умов Державного контракту (договору підряду) № 130/4Д від 01.05.2025 на будівництво фортифікаційних споруд, та відповідно, обґрунтованості для стягнення з Відповідача штрафних санкцій.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У той же час, в силу статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлено виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
За приписами частин 1, 2 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, також у наданні інших послуг.
Згідно частини 1 статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Згідно з частиною 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Крім того, порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об'єкта будівництва визначений постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві".
Відповідно до положень Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668 встановлено наступне.
Пунктом 1 Загальних умов передбачено, що ці Загальні умови відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об'єкта будівництва (далі - будівництво). Положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.
Відповідно до пункту 2 встановлено, що Загальні умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в будівництві (далі - договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).
Пунктом 3 визначено, що Проектна документація - текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва. Договірна ціна - визначена на основі кошторису, узгоджена сторонами і обумовлена у договорі підряду ціна (вартість) робіт Кошторис - зведені витрати, зведені кошторисні розрахунки, об'єктні та локальні кошторисні розрахунки, об'єктні та локальні кошториси, кошториси на окремі види робіт, кошториси на проектні та пошукові роботи, інші розрахунки витрат на будівництво, складені за встановленою формою, на основі яких визначається кошторисна вартість будівництва і договірна ціна.
Цим пунктом Загальних умов також встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.
Згідно пункту 5 Загальних умов встановлено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.
Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що при укладанні договору будівельного підряду істотною умовою є узгодження сторонами відповідної проектно-кошторисної документації.
Також, відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Крім того поняття проектної документації визначено у Державних будівельних нормах України А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації» (далі - ДБН А.2.2-3-2014). Проектна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, правил та нормативних документів, обов'язковість використання яких встановлено законодавством. Ці норми встановлюють склад та зміст проектної документації на: нове будівництво; реконструкцію; капітальний ремонт будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин.
Як свідчать матеріали справи, укладаючи та підписуючи Договір сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Договір був укладеним на підставі вільного волевиявлення двох сторін, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір з обох сторін підписаний уповноваженими особами, а також скріплений печатками підприємств.
Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Згідно пунктами 2.1. та 3.1. Договору строки виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта: «Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №3.2. в Харківській області» на суму 79 437 185,92 грн з ПДВ, встановлюються до 20.06.2025 включно.
Календарний план, який є невід'ємною частиною договору також має присічну дату виконання робіт до 20.06.2025 (включно).
Матеріалами справи підтверджується часткове виконання відповідачем робіт на загальну суму 38 339 847,92 грн, які оплачені Позивачем повністю. Залишок невиконаних робіт складає 41 097 338,00 грн, які Відповідачем в строк до 20.06.2025 не виконано.
Факт невиконання робіт на суму 41 097 338,00 грн Відповідач не заперечує та у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні при розгляді справи по суті зазначає, що позивач всупереч вимогам пункту 6.1 Договору станом на сьогодні так і не передав відповідачу необхідну проектну документацію за укладеним Державним контрактом № 130/4D, внаслідок чого, Відповідач, як підрядник був позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов'язання за укладеним Договором та фактично всі роботи ним виконувались за ситуативними схемами, які безпосередньо на об'єкті надавав представникам відповідача представники позивача. Відповідач вважає, що це є неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань по укладеному Договору в частині надання проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до будівельних робіт (прострочення кредитора).
Представником відповідача 10.11.2025 року під час судового засідання було заявлено усне клопотання про витребування проектно-кошторисної документації за Державним контрактом № 131/4D, та докази вручення вказаної документації Відповідачу, а 12.11.2025 подано до суду письмове клопотання про витребування доказів (вх. № 26339/25).
Позивачем в судовому засіданні та в письмових запереченнях на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 26339/25 від 17.11.2025) було наголошено про те, що листом № 5/227 від 15.04.2025 було направлено відповідачу весь пакет документів по будівництву об'єкта, в якому міститься документація, достатня для будівництва та виконання договору, у тому числі і кошторис, а також що у нього відсутня будь- яка інша документація.
Таким чином, позивач у судовому засіданні по розгляду справи по суті та у своїх письмових запереченнях на клопотання про витребування доказів (вх. № 26339/25 від 17.11.2025) фактично визнав факт ненадання узгодженої проєктної документації, передбаченої п. 6.1 Договору, а також не надав до суду доказів такої передачі відповідачу, іншого матеріали справи не містять.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, що додатком до Договору має бути проектно-кошторисна документація, проте, в якості складової частини договору, Позивачем надано лише кошториси та розрахунки (а. с. 27-30, том 1), які підписані як з боку Замовника, так і з боку Підрядника. Доказів узгодження та надання Замовником Підряднику проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, як цього вимагає стаття 875 ЦК України, Позивачем не надано.
Представник позивача в судовому засіданні при розгляді справи по суті посилається на лист № 5/227 від 15.04.2025, який був направлений Відповідачу, як на доказ направлення Підряднику всього пакету документів по будівництву об'єкта за укладеним Договором, у тому числі і проектно-кошторисної документації.
Однак, суд з цього приводу зазначає, що даний лист, по-перше, містить лише ділову пропозицію Позивача до Відповідача на подальшу співпрацю разом із електронним варіантом «нульової» інвесторської кошторисної документації (нульова модель кошторису) в формі електронного файлу, без поточних цін трудових та матеріально-технічних ресурсів, з метою дотримання конкурентної процедури, а по-друге, направлено Відповідачу 15.04.2025, тоді як Договір (Державний контракт) укладено сторонами - 01.05.2025 року.
Таким чином, посилання Позивача на лист № 5/227 від 15.04.2025, не свідчить про надання Підряднику затвердженої проектної документації по укладеному Договору, яка визначає докладний обсяг, зміст та інші вимоги, які ставляться до робіт. Проектна документація та кошторис (договірна ціна) це різні поняття, які мають різні характеристики, і договірна ціна та/або кошторис є лише частиною проектної документації. В даному випадку, суд зазначає про хибність позиції Позивача, який послідовно ототожнює договірну ціну та/або кошторис із проектною документацією.
Як встановлено судом, доказів узгодження та передачі проектної документації з будівництва об'єкту: "Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №3.2 в Харківській області" Замовником Підряднику, як передбачено пунктом 6.1 Договору, матеріали справи не містять, протилежного Позивачем не доведено.
Позивачем ані в заявах по суті справи, ані в судовому засіданні не доведено того факту, що відсутність у Відповідача проектної документації не могла вплинути на строки виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту: "Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень № 3.2 в Харківській області".
Судом встановлено, що Відповідач об'єктивно був обмежений у можливості здійснювати виконання робіт по Об'єкту, в строк встановлений Договором, через відсутність у нього чітких містобудівних, об'ємно-планувальних, архітектурних, конструктивних, технічних та технологічних рішень об'єкта будівництва. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують вину відповідача у порушенні строків виконання підрядних робіт. Невчинення Позивачем, як кредитором у зобов'язанні дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, справедливо нівелює застосування до Відповідача санкцій.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (частина 2 статті 883 ЦК України).
При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання замовником зобов'язання щодо вчинення всіх дій в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором підряду та її впливу на обставини прострочення підрядником строків виконання робіт.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Судом встановлено, що за положеннями пункту 6.1. Договору та статті 875 ЦК України, обов'язок з передачі проектної документації з будівництва об'єкту: "Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №3.2 в Харківській області" покладено на Замовника, тобто Позивача та враховуючи відсутність з його боку доказів виконання цього обов'язку, у справі відсутні підстави для застосування до Відповідача штрафних санкцій за невиконання робіт у строки, передбачені договором.
Що стосується розрахунку пені, який доданий Позивачем до позову, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач, як на підставу нарахування відповідачу штрафних санкцій, посилається на положення частини 2 статті 231 ГК України та пункт 13.6 Договору.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про незрозумілість та необгрунтованість розрахунку пені, наведеного Позивачем.
Позивачем у відповіді на відзив надано роз"яснення щодо розрахунку штрафних санкцій, з посиланням на норми законодавства, а саме, що в одному випадку розмір пені вираховується з кожного етапу невиконаних робіт, а в іншому з Договірної ціни.
Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам суд приходить до висновку про необгрунтованість та невірність нарахування штрафних санкцій позивачем, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов'язання, і як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов'язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов'язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.
Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Із системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що відповідальність Підрядника за умовами укладеного між сторонами у даній справі Договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання. Дана позиція суду обумовлюється позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові по справі №910/4235/20 від 31.05.2022.
Крім того, у постанові № 910/8552/23 від 15.05.2025 Верховний Суд виснував, що навіть якщо сторони передбачили неустойку (пеню) за порушення строків виконання одного із договірних зобов'язань, то це не виключає застосування санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 ГК України, у разі порушення контрагентом строків виконання інших зобов'язань. Втім, це мають бути саме основні зобов'язання, тобто такі, що становлять предмет господарського договору (контракту). Санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК, не можуть бути застосовані до проміжних, не основних зобов'язань сторони. У цій справі зобов'язання з постачання обладнання було проміжним, таке обладнання не могло бути використане замовником до завершення виконавцем робіт, які становили предмет контракту. Тоді як самі роботи (предмет контракту) були виконані вчасно, як встановили суди.
Судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24, що помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо відхилення посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18 (з огляду на формулювання їх щодо зобов'язань за договором будівельного підряду, а не щодо договору підряду), оскільки як для договору підряду, так і для окремих видів договорів підряду (зокрема, будівельного), спільним є основний предмет договору, а саме результат виконаних підрядником робіт, що свідчить про подібність правовідносин у вказаних справах зі справою, що розглядається. Відтак релевантними є висновки Верховного Суду, викладені у вказаних вище постановах, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення відповідачем виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
З системного аналізу викладених норм законодавства та умов Договору вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем основного обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих видів робіт, які є проміжними роботами у межах основного зобов'язання.
Однак, як вбачається з розрахунку неустойки, доданого позивачем до позовної заяви, базою для нарахування неустойки позивач визначає вартість кожного етапу виконання робіт окремо, що суперечить умовам Договору, яким визначено за можливе нарахування неустойки від загальної вартості робіт за Договором у випадку порушення строку виконання робіт за Договором, а не окремого їх етапу.
Крім того, судом встановлено, що у розрахунку штрафних санкцій позивачем невірно визначено строки їх нарахування, з огляду на наступне.
Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду по справі №904/3385/24 розірвання договору за згодою сторін або за рішенням суду, у тому числі у разі розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, передбачених частинами другою-четвертою статті 849 ЦК України, не звільняє сторону від відповідальності за порушення договору, що мало місце під час дії договору, що означає, що договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення зобов'язання та до дати розірвання договору.
Також, у постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18, Верховний Суд виснував що, у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку, на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
Таким чином, згідно сталої практики Верховного суду, договірні санкції підлягають нарахуванню лише до дати розірвання Договору.
Дослідивши умови договору підряду, судом встановлено, що у п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору передбачено алгоритм реагування Замовника у разі порушення Підрядником господарських зобов'язань за Договором, та окреслено право Замовника, з метою припинення або попередження повторення порушень, на застосування в односторонньому порядку оперативно-господарських санкції - заходів оперативного впливу, а саме: достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши Підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин:
а) Підрядник не розпочав будівництво Об'єкта протягом 10 (десяти) каледарних днів з дати підписання Договору Підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника;
б) Підрядник більше ніж на 5 (п'ять) днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника;
в) Підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно-кошторисної документації під час будівництва Об'єкта та не усунув їх протягом узгоджених Замовником та Підрядником строку. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками Замовника акта виявлених порушень, який складається разом із представниками Підрядника.
г) Систематичне порушення Підрядником умов даного Договору.
Договір вважається розірваним через 5 (п'ять) календарних днів з дати отримання Підрядником письмового повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку, який направляється Замовником на адресу Підрядника.
Оскільки Відповідачем було порушено строки виконання зобов'язань по умовам Договору та роботи не були виконані в об'ємі, визначеному у Договорі, Позивач направив Відповідачу повідомлення від 23.06.2025 № 5/539 про розірвання в односторонньому порядку Державного контракту (Договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025, який отримано Відповідачем нарочно 10.07.2025, що підтверджується відміткою на примірнику листа Замовника.
Відтак, позивач вважає, що даний Договір розірваний між сторонами 15.07.2025.
Судом встановлено, що підстави, зазначені у п.4.1 п.п. 4.1.1 Договору для одностороннього розірвання договору Замовником, не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть бути застосовані позивачем у цьому випадку, оскільки пункт 4.1 п.п.4.1.1 Договору не містить такої підстави для розірвання Договору як порушення строків виконання робіт.
Однак, суд зазначає, що підстави та порядок розірвання Державного контракту (Договору підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025 також міститься у п. 18.4 Договору, в якому визначено, що Договір може бути достроково розірваний Замовником у випадках: порушення строків виконання робіт; у випадку неякісного виконання робіт; коли у зв'язку зі специфікою діяльності Замовника, відпадає потреба в даних роботах; у випадку кількаразових порушень Виконавцем своїх зобов'язань; у випадку коли Виконавець передав свої права та/або обов'язки за Даним Договором третій стороні без письмової згоди Замовника. При цьому про розірвання Договору Замовник письмово повідомляє Виконавця. В такому випадку Договір вважається розірваним на третій календарний день з дати відправлення письмового повідомлення Виконавцю.
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для розірвання Договору є порушення Відповідачем строків виконання робіт, яка чітко передбачена пунктом 18.4 Договору, тому в даному випадку саме він і повинен застосовуватись.
Таким чином, судом встановлено, що Позивач направив Відповідачу повідомлення від 23.06.2025 № 5/539 про розірвання в односторонньому порядку Державного контракту (Договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025, тому згідно пункту 18.4 Договору правильною датою розірвання Договору є 26.06.2025, у зв"зку з чим, позивачем не вірно визначено дату розірвання Договору 15.07.2025 року та є відповідно невірне визначення періоду розрахунку пені та відповідно безпідставне її нарахування.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про відмову в позові повністю.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
ІV СУДОВІ ВИТРАТИ.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 30.01.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Юрченко В.С. у відпустці у період з 14.01.2026 по 28.01.2026 року.
СуддяВ.С. Юрченко