65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4768/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
справу № 916/4768/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" (65047, м. Одеса, вул. Грушевського Михайла, буд. 39-Д, каб. 4., код ЄДРПОУ 43505142);
до відповідача Фізичної особи-підприємця Довбенько Віталія Руслановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
про стягнення 125 737,45 грн., -
27.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 4907/25) до Фізичної особи-підприємця Довбенько Віталія Руслановича, в якій просить суд стягнути з відповідача 125 737, 45 грн. - заборгованості, з яких: 105 806,16 грн. - суму основної заборгованості, 16 624,61 грн. - пені, 1 608,83 грн. - 3% річних та 1 697,85 грн. - інфляційних витрат, а також суму судових витрат. Крім того, позивач також просить суд визначити обов'язок органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування пені на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання нафтопродуктів №476/1-В від 09.05.2024, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
08.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№39148/25), згідно якої останнім такі недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4768/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
23.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат (вх. №41254/25), згідно якого останній просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
Ухвала Господарського суду Одеської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/4768/25 від 11.12.2025 була надіслана позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів та доставлена 11.12.2025 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.
Відповідачу ФОП Довбеньку Віталію Руслановичу ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2025 року була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу: 79019, м. Львів, вул. Підзамче, буд. 5, кв. 8, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідь з якого отримано на запит суду № 2072738 від 02.12.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 29.12.2025 із поштовим конвертом.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Додатково, з метою повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви ТОВ "ДК ТРЕЙД 2020" до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/4768/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, судом було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвали суду від 11.12.2025 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/ Review/132511569.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до п.п. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
09.05.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Довбеньком Віталієм Руслановичем (покупець) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 476/1-В, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти вказаний товар.
Асортимент, ціна, загальна вартість, кількість та одиниця виміру товару погоджується сторонами у рахунку на оплату та видатковій накладній (п. 1.2. договору).
Кількість товару: згідно видаткових накладних на товар (п. 1.4 договору).
Згідно з п. 2.1, 2.2 договору ціна за одиницю товару встановлюється за погодженням сторін в рахунку на оплату та видатковій накладній. Ціна товару включає податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів передбачені чинним законодавством України. Загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом терміну дії даного договору.
Відповідно до п. 3.2 договору відпуск (передача) товарів покупцю за цим договором здійснюється на АЗС постачальника, інформація про яку міститься у додатку №1 до договору, шляхом заправки автомобілів покупця уповноваженими на це особами. Факт заправки постачальником автомобілів покупця фіксується у відомості на відпуск нафтопродуктів, що є підтвердженням виконання постачальником своїх зобов'язань перед покупцем згідно договору. Форма відомості на відпуск нафтопродуктів (Додаток №2 до Договору) встановлена «Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженою наказом №281/171/578/155 від 20.065.2008р., що зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №805/15496 від 02.09.2008р.
Згідно з п. 3.3 договору сторони проводять звірку відпущеного товару кожного 10,20 та останнього дня поточного місяця про що складаються відповідні акти звірки, видаткові накладні та постачальником ЄРПН реєструються зведені податкові накладні.
Відповідно до п. 3.4 договору умови постачання товару - постачається покупцю по частково (товарними партіями) на умовах FCА (Інкотермс 2010) шляхом завантаження в автомобільний транспорт покупця з резервуарів АЗС постачальника.
За умовами п. 4.1, 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дня отримання товару на підставі оформленої видаткової накладної. Ціна одного літру товару вказується у видатковій накладній. При ненадходженні оплати у термін, вказаний в п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідної видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари, приймати товар згідно умов даного договору.
Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п. 6.4 договору).
Пунктом 7.3 договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 08.05.2025 включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання сторонами. У разі, якщо покупець за 14 календарних днів до закінчення терміну дії договору надішле письмове повідомлення продавцю про бажання продовження терміну його дії, договір (строк його дії) вважається пролонгованим ще на 1 календарний рік (п. 10.9. договору).
Додатком № 1 до договору № 476/1-В від 09.05.2024 є узгоджене між сторонами місцезнаходження АЗС постачальника: Одеська обл., Біляївський р-н, Усатівська сільська рада, масив №7, ділянка №4 (за межами населеного пункту).
Також, додатками до договору №212/1-В від 27.09.2022, зокрема, є акти узгодження договірної ціни товару від 31.05.2024, 30.06.2024, 31.07.2024, 31.08.2024, 30.09.2024, 31.10.2024, 30.11.2024, 31.12.2024, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2024 (а.с. 14-19).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору №212/1-В від 27.09.2022, протягом травня 2024 - квітня 2025 року поставив ФОП Довбеньку В.Р. товар - нафтопродукти в загальній кількості 29 161,74 літрів на загальну суму 1 312 825,39 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками видатковими накладними (а.с. 20-35), а саме: №1814 від 10.05.2024 на суму 29 495,84 грн.; № 1959 від 20.05.2024 на суму 49 719,41 грн.; №2112 від 31.05.2024 на суму 42 215,82 грн.; №2251 від 10.06.2024 на суму 31 187,79 грн.; №2387 від 20.06.2024 на суму 61 091,10 грн.; №2535 від 30.06.2024 на суму 27 090 грн.; №2673 від 10.07.2024 на суму 50 922,31 грн.; №3010 від 31.07.2024 на суму 16 471,46 грн.; №3192 від 10.08.2024 на суму 79 424,60 грн.; № 3370 від 20.08.2024 на суму 3 960 грн.; №3554 від 31.08.2024 на суму 14 795,88 грн.; №3727 від 10.09.2024 на суму 42 999,44 грн.; №3898 від 20.09.2024 на суму 26 682,88 грн.; №4206 від 10.10.2024 на суму 58 942,75 грн.; №4350 від 20.10.2024 на суму 27 600, 68 грн.; №4482 від 31.10.2024 на суму 29 764,24 грн.; №4632 від 10.11.2024 на суму 90 863, 66.; №4776 від 20.11.2024 на суму 73 308,41 грн.; №4929 від 30.11.2024 на суму 60 805,25 грн.; №5071 від 10.12.2024 на суму 97 743,81 грн.; №5219 від 20.12.2024 на суму 55 710,44 грн.; №5350 від 31.12.2024 на суму 40 614,71 грн.; №97 від 10.01.2025 на суму 6 319,45 грн.; №220 від 20.01.2025 на суму 53 222,30 грн.; №359 від 31.01.2025 на суму 19 020 грн.; №487 від 10.02.2025 на суму 17 136 грн.; №626 від 20.02.2025 на суму 18 576,96 грн.; №768 від 28.02.2025 на суму 39 391,28 грн.; №894 від 10.03.2025 на суму 39 905,23 грн.; №1027 від 20.03.2025 на суму 70 851,73 грн.; №1160 від 31.03.2025 на суму 18 791,96 грн.; №1293 від 10.04.2025 на суму 18 200 грн., а також відомостями на відпуск нафтопродуктів за загальний період з 01.05.2024 по 10.04.2025 (а.с. 36-59).
Також позивачем додано відповідні копії податкових та акцизних накладних з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН (а.с. 86-196).
Між тим, як зазначає позивач, відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар на суму 1 207 016,23 грн. Решта заборгованості у сумі 105 809,16 грн. залишилась не сплаченою.
З метою досудового врегулювання спору, 18.09.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих.№05.18-09/25 від 18.09.2025, згідно якої останній вимагав протягом 3 робочих днів з дня отримання претензії погасити наявну перед ТОВ "ДК ТРЕЙД 2020" заборгованість у розмірі 120 809,16 грн., при цьому остання залишена без відповіді.
З огляду на несплату заборгованості за договором №212/1-В від 27.09.2022, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом до ФОП Довбенька В.Р. про стягнення 125 737, 45 грн. - заборгованості, з яких: 105 806,16 грн. - суму основної заборгованості, 16 624,61 грн. - пені, 1 608,83 грн. - 3% річних та 1 697,85 грн. - інфляційних витрат.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, 09.05.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Довбеньком Віталієм Руслановичем (покупець) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 476/1-В, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник прийняв на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти вказаний товар.
Так, укладений між сторонами по справі договір, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В свою чергу, відповідно до ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно п. 1.2 договору, асортимент, ціна, загальна вартість, кількість та одиниця виміру товару погоджується сторонами у рахунку на оплату та видатковій накладній.
За умовами п. 3.2 договору відпуск (передача) товарів покупцю за цим договором здійснюється на АЗС постачальника, інформація про яку міститься у додатку №1 до договору, шляхом заправки автомобілів покупця уповноваженими на це особами. Факт заправки постачальником автомобілів покупця фіксується у відомості на відпуск нафтопродуктів, що є підтвердженням виконання постачальником своїх зобов'язань перед покупцем згідно договору.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №212/1-В від 27.09.2022, протягом травня 2024 - квітня 2025 року позивачем було поставлено (відпущено) ФОП Довбеньку В.Р. нафтопродукти в загальній кількості 29 161,74 літрів на загальну суму 1 312 825,39 грн. з ПДВ, що підтверджується: підписаними з обох сторін та скріпленими печатками видатковими накладними (а.с. 20-35), а саме: №1814 від 10.05.2024 на суму 29 495,84 грн.; № 1959 від 20.05.2024 на суму 49 719,41 грн.; №2112 від 31.05.2024 на суму 42 215,82 грн.; №2251 від 10.06.2024 на суму 31 187,79 грн.; №2387 від 20.06.2024 на суму 61 091,10 грн.; №2535 від 30.06.2024 на суму 27 090 грн.; №2673 від 10.07.2024 на суму 50 922,31 грн.; №3010 від 31.07.2024 на суму 16 471,46 грн.; №3192 від 10.08.2024 на суму 79 424,60 грн.; № 3370 від 20.08.2024 на суму 3 960 грн.; №3554 від 31.08.2024 на суму 14 795,88 грн.; №3727 від 10.09.2024 на суму 42 999,44 грн.; №3898 від 20.09.2024 на суму 26 682,88 грн.; №4206 від 10.10.2024 на суму 58 942,75 грн.; №4350 від 20.10.2024 на суму 27 600, 68 грн.; №4482 від 31.10.2024 на суму 29 764,24 грн.; №4632 від 10.11.2024 на суму 90 863, 66.; №4776 від 20.11.2024 на суму 73 308,41 грн.; №4929 від 30.11.2024 на суму 60 805,25 грн.; №5071 від 10.12.2024 на суму 97 743,81 грн.; №5219 від 20.12.2024 на суму 55 710,44 грн.; №5350 від 31.12.2024 на суму 40 614,71 грн.; №97 від 10.01.2025 на суму 6 319,45 грн.; №220 від 20.01.2025 на суму 53 222,30 грн.; №359 від 31.01.2025 на суму 19 020 грн.; №487 від 10.02.2025 на суму 17 136 грн.; №626 від 20.02.2025 на суму 18 576,96 грн.; №768 від 28.02.2025 на суму 39 391,28 грн.; №894 від 10.03.2025 на суму 39 905,23 грн.; №1027 від 20.03.2025 на суму 70 851,73 грн.; №1160 від 31.03.2025 на суму 18 791,96 грн.; №1293 від 10.04.2025 на суму 18 200 грн., а також відомостями на відпуск нафтопродуктів за загальний період з 01.05.2024 по 10.04.2025 (а.с. 36-59).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з п. 4.1, 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дня отримання товару на підставі оформленої видаткової накладної. Ціна одного літру товару вказується у видатковій накладній. При ненадходженні оплати у термін, вказаний в п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідної видаткової накладної.
При цьому, як встановлено судом, відповідач за отриманий (відпущений) товар розрахувався частково на загальну суму 1 207 016,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями: №428 від 22.05.2024 на суму 29 495,84 грн.; № 456 від 05.06.2024 на суму 30 000 грн.; №469 від 13.06.2024 на суму 19 719,41 грн.; № 478 від 20.06.2024 на суму 42 215,82 грн.; №501 від 05.07.2024 на суму 19 050 грн.; №507 від 10.07.2024 на суму 12 137,79 грн.; №508 від 10.07.2024 на суму 10 091,10 грн.; №514 від 16.07.2024 на суму 40 020 грн.; №549 від 02.08.2024 на суму 27 090 грн.; №568 від 12.08.2024 на суму 30 000 грн.; №603 від 02.09.2024 на суму 40 020 грн.; №615 від 06.09.2024 на суму 30 000 грн.; №653 від 09.10.2024 на суму 20 010 грн.; №702 від 01.11.2024 на суму 37 768,37 грн.; №703 від 01.11.2024 на суму 18 755,88 грн.; №704 від 01.11.2024 на суму 42 999,44 грн.; №740 від 22.11.2024 на суму 20 682,88 грн.; №744 від 26.11.2024 на суму 6 000 грн.; №745 від 26.11.2024 на суму 14 010 грн.; №748 від 27.11.2024 на суму 40 020 грн.; №766 від 03.12.2024 на суму 27 600,68 грн.; №767 від 03.12.2024 на суму 4 912,75 грн.; №768 від 03.12.2024 на суму 9 764,24 грн.; №781 від 09.12.2024 на суму 25 863, 66 грн.; №787 від 13.12.2024 на суму 30 000 грн.; №819 від 02.01.2025 на суму 20 000 грн.; №820 від 02.01.2025 на суму 73 308,41 грн.; №836 від 10.01.2025 на суму 60 805,25 грн.; №837 від 10.01.2025 на суму 20 010 грн.; №860 від 24.01.2025 на суму 40 614,71 грн.; №859 від 24.01.2025 на суму 14 990 грн.; №885 від 14.02.2025 на суму 40 020 грн.; №904 від 21.02.2025 на суму 20 010 грн.; №917 від 01.03.2025 на суму 35 000 грн.; №928 від 07.03.2025 на суму 30 000 грн.; №934 від 12.03.2025 на суму 50 000 грн.; №949 від 20.03.2025на суму 19 020 грн.; №964 від 26.03.2025 на суму 20 000 грн.; №974 від 27.03.2025 на суму 20 010 грн.; №988 від 03.04.2025 на суму 30 000 грн.; №1027 від 25.04.2025 на суму 20 000 грн.; №1052 від 10.05.2025 на суму 30 000 грн.; №1116 від 13.06.2025 на суму 20 000 грн.; №1450 від 11.11.2025 на суму 10 000 грн.; №1461 від 12.11.2025 на суму 5 000 грн.
Решта заборгованості у сумі 105 809,16 грн. (1 312 825,39 грн. - 1 207 016,23 грн.) залишилась не сплаченою.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за поставлений товар в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що позивачем в прохальній частині позовної заяви було заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 105 806,16 грн. грн., суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 105 806,16 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 7.3 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 16 624,61 грн (за період з 25.05.2025 по 25.11.2025), суд вважає його вірним, обґрунтованим, та таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 608,83 грн та інфляційних витрат в сумі 1 697,85 грн за період з 25.05.2025 по 25.11.2025, судом встановлено їх арифметичну правильність та обгрунтованість, з огляду на що, позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про зазначення в рішенні суду обов'язку органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування пені на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Аналіз наведеної норми права свідчить, що питання про зазначення у рішенні про нарахування відсотків та пені вирішується судом на власний розсуд, оскільки вказана норма ГПК України не встановлює автоматичного обов'язку суду зазначати про таке нарахування у випадку звернення позивача із відповідним клопотанням.
Суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України. Аналогічні висновки викладені у постанові ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), а також у постанові № 911/952/22 від 16.10.2024 року.
Таким чином, приймаючи до уваги, що наведена частина статті 238 ГПК України передбачає право а не обов'язок суду зазначити в рішенні про нарахування пені до моменту його виконання, а позовна заява не містить належного обґрунтування необхідності такого зазначення, а також враховуючи обставини справи та баланс інтересів сторін, господарський суд не вбачає достатніх підстав для застосування під час ухвалення рішення по даній справі положень ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються відповідача.
Щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті спору є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було визначено попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 25 000 грн.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 18.10.2023р. між Костричем Михайлом Петровичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК ТРЕЙД 2020» (клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги №61/23, відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов'язується надавати правничу допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти надану правничу допомогу. Вид, зміст та обсяг правничої допомоги за конкретними дорученнями клієнта конкретизується сторонами у додаткових угодах до договору. Під правничою допомогою у цьому договорі розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з п. 5.1 договору, необхідність сплати та розмір гонорару визначається сторонами за домовленістю відповідно до чинного законодавства України. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати (авансом, частковою оплатою), умови повернення тощо сторони фіксують у додаткових угодах, що є невід'ємною частиною цього договору. Остаточний розмір гонорару зазначається у акті про надання правничої допомоги.
Сторони підписують цей договір власноручно, засвідчуючи, що мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення їх є вільним та відповідає їх внутрішній волі, їх дії спрямовані на реальне настання правових наслідків, та підтверджуючи, що діють добросовісно і розумно в інтересах осіб, яких вони представляють, не перевищуючи своїх повноважень (п. 6.1 договору).
Цей договір укладено строком на 3 роки. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору до закінчення терміну його дії, договір щоразу вважається пролонгованим на тих же умовах на той же строк (п. 6.2 договору).
24.11.2025 між адвокатом Костричем М.П. та ТОВ «ДК ТРЕЙД 2020» (клієнт) було укладено додаткову угоду №7 до договору № 61/23 від 18.10.2023, якою встановлено, що адвокат надає клієнту послуги з представництва інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області у справі за позовом клієнта до ТОВ «ДК ТРЕЙД 2020» про стягнення заборгованості за договором поставки № 476/1-В від 09.05.2024 року у розмірі 105 806,16 грн а також штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3 відсотків річних.
Згідно п. 1 додаткової угоди клієнт доручає, а адвокат зобов'язується здійснити супровід судової справи у суді першої інстанції, що включає в себе підготовку та подачу до суду позовної заяви, інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях (за необхідності), та вчинення усіх інших дій, які на думку адвоката є необхідними для захисту прав та інтересів клієнта.
Вартість правничої допомоги за цією додатковою угодою встановлюється у фіксованому розмірі 25 000 тисяч гривень, яка має бути сплачена клієнтом на розрахунковий рахунок адвоката протягом 20 календарних днів з дати ухвалення судом рішення по суті спору (п. 2 додаткової угоди).
03.12.2025 між Костричем М.П. та ТОВ «ДК ТРЕЙД 2020» (клієнт) було складено та підписано акт виконаних робіт №7 до договору № 61/23 від 18.10.2023, згідно п. 1 якого сторони підписали цей акт виконаних робіт на підтвердження того, що адвокатом було надано правничу допомогу, зміст якої визначений додатковою угодою № 7 від 24.11.2025 р. до договору про надання правничої допомоги № 61/23 від 18.10.2023 р., а саме, надано послуги щодо судового супроводу справи № 916/4768/25 у Господарському суді Одеської області.
Відповідно до п. 2 акту, підписанням цієї угоди клієнт підтверджує факт наданих послуг (виконаної роботи) відсутність претензій до адвоката щодо строків/обсягу/якості виконаної роботи.
Сторони підтверджують, що на момент підписання цього акту за клієнтом залишаються невиконані зобов'язання щодо оплати правничої допомоги у розмірі 25 тисяч грн, які мають бути сплачені клієнтом на користь адвоката протягом 20 календарних днів з моменту ухвалення судом рішення по суті спору (п. 3 акту).
Представництво ТОВ «ДК ТРЕЙД 2020» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Костричем М.П. на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія ВН №1276555 від 27.10.2023 р., який міститься в матеріалах справи.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.
Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Allia№ce Limited проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі № 914/1945/19, від 23.11.2021 у справі № 873/126/21.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінюючи розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на предмет співмірності їх розміру, суд враховує, що витрати відповідача на професійну правничу у загальній сумі 25 000 грн є не співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт/наданих послуг, які фактично складають: підготовку та подання двох процесуальних документів правового характеру (позовної заяви, яка за своїм змістом не складною та клопотання про розподіл судових витрат).
Таким чином, зважаючи на характер та рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи малозначність цієї справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України та розгляд справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження суд, виходячи з критеріїв реальності, пропорційності та розумності витрат, вважає за необхідне зменшити заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу до 8000 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Довбенько Віталія Руслановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" (65047, м. Одеса, вул. Грушевського Михайла, буд. 39-Д, каб. 4., код ЄДРПОУ 43505142) 105 806 (сто п'ять тисяч вісімсот шість) грн. 16 коп. - основної заборгованості, 16 624 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 61 коп. - пені, 1 608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 83 коп. - 3% річних та 1 697 (одну тисячу шістсот дев'яносто сім) грн. 85 коп. - інфляційних витрат, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору та 8 000 (вісім тисяч) грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко