65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4809/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/4809/24
За позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м.Одеса, пл. Митна, 1; код ЄДРПОУ 01125666)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" (65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 101/11; код ЄДРПОУ 41463216)
Про стягнення 5898368,70 грн.
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" (65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 101/11; код ЄДРПОУ 41463216)
До Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м.Одеса, пл. Митна, 1; код ЄДРПОУ 01125666)
Про визнання договору недійсним
Представники:
Від первісного позивача: Пахомов К.Ю., довіреність
Від первісного відповідача: Желобницький Я.С., ордер
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" заборгованості у розмірі 5038244,70 грн., пені у розмірі 724622,67 грн. та 3% річних у розмірі 135501,33 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2025р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський морський торговельний порт" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4809/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "02" грудня 2024 р. о 10:45. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 02.12.2024р. о 10:45.
02.12.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.12.2024р. о 09:45.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" про підготовче засідання, яке відбудеться "23" грудня 2024 р. о 09:45.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/4809/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні (з урахуванням перебування судді у відпустці з 25.12.2024р. по 17.01.2025р.) на "03" лютого 2025 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 03.02.2025р. о 12:00.
03.02.2025р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 24.02.2025р. о 09:30.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" про судове засідання, яке відбудеться "24" лютого 2025 р. о 09:30.
21.02.2025р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" надано клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд повернути розгляд справи №916/4809/24 зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження.
24.02.2025р. до суду первісним відповідачем надано пояснення.
24.02.2025р. суд без оформлення окремого документа, поставновив ухвалу, якою оголосив перерву у розгляді справи по суті на 28.02.2025р. о 10:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
26.02.2025р. до суду первісним позивачем надано пояснення.
28.02.2025р. суд оголосив перерву у розгляді справи по суті до 10.03.2025р. о 10:30, із викликом учасників справи в судове засідання.
07.03.2025р. до суду первісним позивачем надано пояснення.
10.03.2025р. до суду первісним відповідачем надано пояснення.
24.03.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.03.2025р. об 11:40.
31.03.2025р. до суду первісним відповідачем надано відзив та пояснення.
31.03.2025р. до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" було подано зустрічну позовну заяву до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про визнання недійсним Договору компенсації №КД-20894 від 18.07.2018р., укладеного між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест".
Ухвалою Господарського суду Одеської області 02.04.2025р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" вх. ГСОО №1294/25 від 31.03.2025р. до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднати в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/4809/24. Запропоновано Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" підготувати та надати до суду і одночасно надіслати зустрічному позивачу відзив на зустрічний позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2025р. призначено у справі №916/4809/24 судову почеркознавчу експертизу. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено наступні питання: Чи виконано підпис у Договорі №КД-20894 компенсації від 18.07.2018р. у п. 11 в графі "ОСОБА_1, директор ТОВ "Глобал Трейдбудінвест" особисто ОСОБА_1 або іншою особою? Чи виконано напис "Отримано ОСОБА_1 " та підпис у документах: рахунок №770091 від 04.01.2023; рахунок №770003 від 15.02.2023; рахунок № 770011 від 03.03.2023; рахунок № 770018 від 31.03.2023; рахунок № 770027 від 30.04.2023; рахунок № 770036 від 31.05.2023; рахунок № 770045 від 30.06.2023; рахунок № 770055 від 31.07.2023; рахунок № 770066 від 31.08.2023; рахунок № 770078 від 30.09.2023; рахунок № 770089 від 31.10.2023; рахунок № 770101 від 30.11.2023; рахунок № 770111 від 31.12.2023; рахунок №770004 від 08.02.2024; рахунок №770014 від 29.02.2024; рахунок №770022 від 31.03.2024; рахунок №770032 від 30.04.2024; рахунок №770042 від 31.05.2024; рахунок №770052 від 30.06.2024; рахунок №770062 від 31.07.2024; рахунок №770072 від 31.08.2024 особисто ОСОБА_1 або іншою особою?
Витрати по оплаті проведення судової почеркознавчої експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест". Попереджено судового експерта (експертів), який (які) безпосередньо проводитиме експертизу, про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Експертний висновок після проведення експертного дослідження представити господарському суду Одеської області. Провадження у справі №916/4809/24 зупинено до одержання результатів експертизи. Матеріали справи №916/4809/24 надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
19.05.2025р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2025р. поновлено провадження у справі №916/4809/24. Розгляд клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.05.2025р. вх. № ГСОО 15779/25 призначено на "02" червня 2025 р. о 09:40.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2025р. клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.05.2025р. вх. №ГСОО 15779/25 по справі №916/4809/24 розглянуто по суті та задоволено. Залучено до матеріалів справи: експериментальні зразки почерку ОСОБА_1 у вигляді рукописних записів на 7-ми арк. (а.с. 213-219, т.2); експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 на 6-ти арк. (а.с. 207-212, т.2); вільні зразки підпису ОСОБА_1 , що містяться у Договорі добровільного страхування майна від 14.07.2023р. та Договорі страхування майна від 12.07.2024р. із заявою приєднання до Договору. (зворотня сторінка а.с. 185, а.с. 186, а.с. 198, а.с. 200, зворотня сторінка а.с. 200, а.с. 201, а.с. 202, зворотня сторінка а.с. 204, зворотня сторінка а.с. 205, зворотня сторінка а.с. 206). Погоджено строки виконання експертизи у ІV кварталі 2025 року. Провадження у справі №916/4809/24 зупинено. Матеріали справи №916/4809/24 надіслано на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
06.11.2025р. до суду від експертної установи надійшов висновок експерта №2067-34-25 судової почеркознавчої експертизи від 24.10.2025р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025р. поновлено провадження у справі №916/4809/24. Підготовче засідання у справі призначено на "01" грудня 2025 р. о 12:00. Запропоновано учасникам справи ознайомитись з висновком судової експертизи та надати письмові пояснення станом на момент розгляду справи. Викликано учасників справи у судове засідання на 01.12.2025р. о 12:00.
24.11.2025р. до суду зустрічним відповідачем надано відзив.
11.12.2025р. до суду зустрічним позивачем надано відповідь на відзив.
17.12.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 січня 2026р. о 10:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
26.01.2026р. суд оголосив перерву у розгляді справи по суті до 28.01.2026р. о 15:45, із викликом учасників справи в судове засідання.
У судовому засіданні 28.01.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 02.02.2026р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін за час розгляду справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого первісного позову, Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" було зазначено суду, що 18.07.2018р. між сторонами було укладено Договір №КД-20894 за умовами якого, Замовник здійснює Порту компенсацію витрат зі сплати «плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки», загальною площею 14572,0 кв.м., розташовані під об'єктами державного нер хомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, що перебувають в оренді за договором №ДФ-426 від 18.07.2018р.
Згідно з п. 3.3. Договору, компенсація Порту здійснюється Замовником за користування земельними ділянками вказаними у п. 1.1. Договору, щомісяця рівними частинами протягом 10 банківських днів з моменту вручення рахунку Портом.
У відповідності до п. 4.2. Договору, за порушення строків здійснення компенсації витрат на сплату «плати за землю» (у вигляді орендної плати), передбачених п. 3.3 Договору, Замовник несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент порушення строків здійснення компенсації, за кожен день прострочення порушення здійснення компенсації.
Відповідно до п. 2.2. Договору, Замовник зобов'язується забезпечити своєчасне погашення сум сплати орендної плати за земельні ділянки, розташовані під об'єктами державного нерухомого гайна за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 що перебувають в оренді за договором №ДФ-426 від 18.07.2018р.
За посиланням первісного позивача, станом на 10.10.2024р. у відповідача існує заборгованість за Договором №КД-20894 від 18.07.2018р. на загальну суму 5038244,70 грн., а саме по рахункам: №770053 від 05.08.2022р. на суму 164230,69 грн (рахунок не отримано); №770061 від 07.09.2022р. на суму 16423069 грн (рахунок не отримано); №770069 від 03.10.2022р. на суму 164230,69 грн; №770076 від 04.11.2022р. на суму 164230,69 грн; №770084 від 05.12.2022р. на суму 164230,69 грн; №770091 від 04.01.2023р. на суму 164230,69грн; №770003 від 15.02.2023р. на суму 188865, 30 грн; №770011 від 03.03.2023р. на суму 188865,30 грн; №770018 від 31.03.2023р. на суму 188865,30 грн; №770027 від 30.04.2023р. на суму 188865 30 грн; №770036 від 31.05.2023р. на суму 188865,30 грн; №770045 від 30.06.2023р. на суму 188865,30 грн; №770055 від 31.07.2023р. на суму 188865,30 грн; №770066 від 31.08.2023р. на суму 188865,30 грн; №770078 від 30.09.2023р. на суму 188865,30грн; №770089 від 31.10.2023р. на суму 188865,30 грн; №770101 від 30.11.2023р. на суму 188865,30грн; №770111 від 31.12.2023р. на суму 188865,30 грн.; №770004 від 08.02.2024р. на суму 198497,44 грн.; №770014 від 29.02.2024р. на суму 198497,44 грн; №770022 від 31.03.2024р. на суму 198497,44 грн; №770032 від 30.04.2024р. на суму 198497,44грн; №770042 від 31.05.2024р. на суму 198497,44 грн; №770052 від 30.06.2024р. на суму 198497,44 грн; №770062 від 31.07.2024р. на суму 198497,44 грн; №770072 від 31.08 .2024р. на суму 198497,44 грн; №770082 від 30.09.2024р. на суму 198497,44 грн (рахунок не отримано).
Також первісним позивачем було здійснено нарахування пені - 724622,67 грн. та 3% річних - 135501,33 грн.
Надаючи пояснення та відзив, первісним відповідачем було зазначено суду, рішенням Виконавчого комітету ОМР №357 від 27.04.1999р. позивачу було надано земельну ділянку по вул. Дача Ковалевського,16, загальною площею 1,4572 га, для експлуатації ДОТ «Юний моряк» та укладено договір на право тимчасового користування землею №КД-145 від 23.12.1999, відповідно до якого позивач набув права користування земельною ділянкою, загальною площею 1,4572 га. Нежитлові будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 (літ.А, літ.Б), загальною площею 198,8 кв.м. було продано «ДНЗ СЗШ I-III ступенів «Хабад» на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2007р. №363, в якому вказано, що будівлі розташовані на земельній ділянці, площу якої не визначено, право власності на будівлі зареєстровано за покупцем 05.12.2007р.
За посиланням первісного відповідача 05.12.2007 «ДНЗ СЗШ I-III ступенів «Хабад» набув право користування частиною земельної ділянки, яка зайнята будівлями, площею 198,8кв.м., та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. За договором купівлі-продажу №406 від 05.07.2012, укладеним між «ДНЗ СЗШ I-III ступенів «Хабад» та ТОВ «Євро Сервіс», школою товариству було продано нежитлові будівлі по вул. Дача Ковалевського, 16, в місті Одесі, загальною площею 198,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці 0,3777 га. Право власності на придбане майно було зареєстровано за ТОВ «Євро Сервіс» 01.07.2015р.
Як вказує первісний відповідач, нежитлові будівлі літ.А, літ.Б по вул. Дача Ковалевського, 16, знаходяться на земельній ділянці, яка входить до складу земельної ділянки, наданої в користування ДП «Одеський морський торговельний порт» за договором на право тимчасового користування землею №КД-145 від 23.12.1999, та за яку порт сплачує плату.
З урахуванням викладеного, укладення Договору компенсації, з покладенням обов'язку з компенсації витрат по платі за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки (п. 14.1.147 ПК) у повному обсязі виключно на Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест", як вважає первісний відповідач, є протиправним, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки іншим користувачем земельної ділянки фактично є також ТОВ «ЗІРКИ АЛЬБІОНУ», як власник нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці.
Надаючи пояснення, первісним позивачем було зазначено суду, що відповідач, не визнаючи заборгованість за Договором оренди КД-20894 від 18.07.2018 р. з підстав зазначених у додаткових поясненнях, вчинює дії, які є безумовно прямою суперечливою поведінкою.
Також, первісним позивачем було надано суду розрахунок розміру щомісячної компенсації за 2022 - 2024 роки. 2022 рік: нарахування (разом за рік) - 1642306,95 грн.; нарахування (за 1 міс) - 136858,91 грн.; ПДВ - 27 371,78 грн., всього за місяць - 164230,70грн. 2023 рік: нарахування (разом за рік) - 1888652,99 грн.; нарахування (за 1 міс) - 157387,75 грн.; ПДВ - 31477,55 грн., всього за місяць - 188865,30 грн. 2024 рік: нарахування (разом за рік) - 1984974,29 грн.; нарахування (разом за 1 міс) - 165414,52 грн.; ПДВ - 33082,90 грн., всього за місяць - 198497,43 грн.
В обґрунтування зустрічного позову, позивачем за зустрічним позовом було зазначено суду, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.07.2018, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В., зареєстровано в реєстрі за №506.
На виконання вказаних вище умов Договору оренди, укладено Договір №КД-20905 від 13.08.2018р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за умовами якого Замовник відшкодовує Порту вартість витрат за спожиту електроенергію, супутні послуги з електропостачання та інші витрати, які можуть виникнути у Порту на об'єкти оренди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, під час дії договору оренди нерухомого державного майна №ДФ-426 від 18.07.2018 та цього договору.
Також між сторонами укладено Договір компенсації №КД-20894 від 18.07.2018р., за умовами якого, Замовник здійснює Порту компенсацію витрат зі сплати «плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки (п. 14.1.147 ПКУ)», загальною площею 14572,00кв.м., розташовані під об'єктами державного нерухомого майна за адресою: м.Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, що перебувають в оренді за договором №ДФ-426 від 18.07.2018р., Замовник компенсує Порту щорічну сплату орендної плати за земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти державного нерухомого майна, що перебувають в оренді за договором №ДФ-426 від 18.07.2018 на підставі виставлених Портом рахунків.
Ґрунтуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, позивачем за зустрічним позовом було зазначено суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗІРКИ АЛЬБІОНУ» починаючи з 25.06.2018р. стало власником об'єкту нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. А, Б, загальною площею 198,8 кв.м, розташовані за адресою м. Одеса, вулиця Дача Ковалевського, будинок 16.
За поясненнями зустрічного позивача, з 05.07.2012р. ТОВ «Євро Сервіс» набув право на користування частиною земельної ділянки, яка зайнята будівлями, площею 198,8 кв.м, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, та розмір якої визначено у договорі купівлі-продажу №406 від 05.07.2012 як 0,3777 га.
Нежитлові будівлі літ.А, літ.Б по вул. Дача Ковалевського, 16, знаходяться на земельній ділянці, яка входить до складу земельної ділянки, наданої в користування ДП «Одеський морський торговельний порт» за договором на право тимчасового користування землею №КД-145 від 23.12.1999, та за яку порт сплачує плату.
Отже, як стверджує суду зустрічний позивач, з викладеного вбачається, що на земельній ділянці за адресою м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, площею 1,4572 га, окрім орендованих ним об'єктів нерухомого майна державної власності (починаючи з літ. В згідно переліку, визначеного Договором оренди), розміщені також об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі (літ. А, Б), які знаходяться у власності ТОВ «ЗІРКИ АЛЬБІОНУ» (а раніше - у ТОВ «ЄВРО СЕРВІС»).
Однак, всупереч наведеному, Порт сплачує, а Товариство протиправно зобов'язано компенсувати плату за землю у формі орендної плати за всю площу земельної ділянки, в тому числі і за ту її частину, яка знаходиться під нежитловими будівлями, належними ТОВ «ЗІРКИ АЛЬБІОНУ» (тобто, фактично, за ту частину земельної ділянки, яка цим товариством використовується). Спірний договір безпідставно покладає на Товариство зобов'язання інших юридичних осіб, які будь-яким чином не стосуються Товариства та з якими у останнього відсутні будь-які договірні відносини.
Всупереч наведеному, як вважає зустрічний позивач, зустрічний відповідач не повідомив такі суттєві обставини як наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності іншої юридичної особи, попри те, що такі обставини мають істотне значення для укладення договору, тобто ввів в оману, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Надаючи відзив на зустрічний позов, Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" було зазначено суду, що зустрічний позов фактично спрямований не на усунення реальної вади волевиявлення при укладенні Договору компенсації, а на уникнення виконання грошових зобов'язань за чинним договором, який протягом тривалого часу виконувався Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Трейдбудінвест», у тому числі в частині повного погашення заборгованості за цим договором у іншій справі.
Позивач за зустрічним позовом не довів: які конкретні імперативні норми закону були порушені при укладенні Договору компенсації; існування істотної помилки в розумінні ст.229 ЦК України; наявності у діях Порту складу обмани в розумінні ст. 230 ЦК України (умислу, факту обману, причинного зв'язку); будь-якого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, який потребує відновлення саме шляхом визнання правочину недійсним.
Також зустрічний відповідачем було зазначено суду, що вимоги зустрічного позову заявлені після спливу трирічної позовної давності, встановленої для вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними (ст. 258, 261, 267 ЦК України).
За твердженнями зустрічного відповідача, поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Трейдбудінвест» (спочатку - визнання та погашення заборгованості за Договором компенсації, а згодом - заперечення дійсності цього ж договору) є суперечливою та підлягає оцінці з точки зору доктрини venire contra factum proprium, сформульованої Верховним Судом.
Надаючи відповідь на відзив, зустрічним позивачем було зазначено суду, що спірний договір безпідставно покладає на Товариство зобов'язання інших юридичних осіб, які будь-яким чином не стосуються Товариства, та з якими у останнього відсутні будь-які договірні відносини.
Крім того, зустріним позивачем було зазначено суду, що не спростовано той факт, що при укладанні Договору компенсації, зустрічний відповідач не повідомив такі суттєві обставини, як наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності іншої юридичної особи, попри те, що такі обставини мають істотне значення для укладення договору, тобто ввів в оману, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Щодо строку позовної давності, зустрічний позивачем було зазначено суду, що про наведені обставини йому стало відомо лише в 2025 році, коли вони були з'ясовані представником у процесі підготовки до розгляду справи. До цього часу про викладене Товариству відомо не було, з огляду на що виставлені зустрічний відповідачем рахунки раніше сплачувались без застережень та претензій.
Суд, розглянувши усі подані під час розгляду справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи за час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Позовні вимоги первісного позивача направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" заборгованості у розмірі 5038244,70 грн., пені у розмірі 724622,67 грн. та 3% річних у розмірі 135501,33 грн.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як з'ясовано судом, між 18.07.2018р. між сторонами було укладено Договір №КД-20894 за умовами якого, Замовник здійснює Порту компенсацію витрат зі сплати «плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки», загальною площею 14572,0 кв.м, розташовані під об'єктами державного нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, що перебувають в оренді за договором №ДФ-426 від 18.07.2018р.
Заборгованість первісного відповідача за Договором №КД-20894 від 18.07.2018р. на загальну суму 5038244,70 грн., підтверджується рахунками: №770053 від 05.08.2022р. на суму 164230,69 грн; №770061 від 07.09.2022р. на суму 16423069 грн ; №770069 від 03.10.2022р. на суму 164230,69 грн; №770076 від 04.11.2022р. на суму 164230,69 грн; №770084 від 05.12.2022р. на суму 164230,69 грн; №770091 від 04.01.2023р. на суму 164230,69грн; №770003 від 15.02.2023р. на суму 188865, 30 грн; №770011 від 03.03.2023р. на суму 188865,30 грн; №770018 від 31.03.2023р. на суму 188865,30 грн; №770027 від 30.04.2023р. на суму 188865 30 грн; №770036 від 31.05.2023р. на суму 188865,30 грн; №770045 від 30.06.2023р. на суму 188865,30 грн; №770055 від 31.07.2023р. на суму 188865,30 грн; №770066 від 31.08.2023р. на суму 188865,30 грн; №770078 від 30.09.2023р. на суму 188865,30грн; №770089 від 31.10.2023р. на суму 188865,30 грн; №770101 від 30.11.2023р. на суму 188865,30грн; №770111 від 31.12.2023р. на суму 188865,30 грн.; №770004 від 08.02.2024р. на суму 198497,44 грн.; №770014 від 29.02.2024р. на суму 198497,44 грн; №770022 від 31.03.2024р. на суму 198497,44 грн; №770032 від 30.04.2024р. на суму 198497,44грн; №770042 від 31.05.2024р. на суму 198497,44 грн; №770052 від 30.06.2024р. на суму 198497,44 грн; №770062 від 31.07.2024р. на суму 198497,44 грн; №770072 від 31.08 .2024р. на суму 198497,44 грн; №770082 від 30.09.2024р. на суму 198497,44 грн.
В судовому засіданні 24.03.2025р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" під час огляду оригіналів документів висловлено сумніви щодо справжності його підпису на частині з них.
За час розгляду справи судом було призначено у справі №916/4809/24 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Експертної установою до суду було надано Висновок експерта №2067-34-25 судової почеркознавчої експертизи від 24.10.2025р., за яким визначено, що рукописні записи «ОСОБА_1» у рахунках №770091 від 04.01.2023р., №770003 від 15.02.2023р., №770011 від 03.03.2023р., №770018 від 31.03.2023р., №770027 від 30.04.2023р., №770036 від 31.05.2023р., №770045 від 30.06.2023р., №770055 від 31.07.2023р., №770066 від 31.08.2023р., №770078 від 30.09.2023р., №770089 від 31.10.2023р., №770101 від 30.11.2023р., №770111 від 31.12.2023р., №770004 від 08.02.2024р., №770014 від 29.02.2024р., №770022 від 31.03.2024р., №770032 від 30.04.2024р., №770042 від 31.05.2024р., №770052 від 30.06.2024р., №770062 від 31.07.2024р., №770072 від 31.08.2024р.; «Отримав…» у рахунках №770032 від 30.04.2024р., №770111 від 31.12.2023р.; «Отримано…» у рахунках №770014 від 29.02.2024р., №770022 від 31.03.2024р., №770042 від 31.05.2024р., №770052 від 30.06.2024р., №770062 від 31.07.2024р., №770072 від 31.08.2024р. - виконані ОСОБА_1.
Рукописні записи: «Отримано» у рахунках: №770091 від 04.01.2023р., №770003 від 15.02.2023р., №770011 від 03.03.2023р., №770018 від 31.03.2023р., №770027 від 30.04.2023р., №770036 від 31.05.2023р., №770045 від 30.06.2023р., №770055 від 31.07.2023р., №770066 від 31.08.2023р., №770078 від 30.09.2023р., №770089 від 31.10.2023р., №770101 від 30.11.2023р., №770004 від 08.02.2024р. - виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Також з наданого висновку судової почеркознавчої експертизи судом з'ясовано, що підписи від імені ОСОБА_1 у рахунках: №770091 від 04.01.2023р., №770003 від 15.02.2023р., №770011 від 03.03.2023р., №770018 від 31.03.2023р., №770027 від 30.04.2023р., №770036 від 31.05.2023р., №770045 від 30.06.2023р., №770055 від 31.07.2023р., №770066 від 31.08.2023р., №770078 від 30.09.2023р., №770089 від 31.10.2023р., №770101 від 30.11.2023р., №770111 від 31.12.2023р., №770004 від 08.02.2024р., №770014 від 29.02.2024р., №770022 від 31.03.2024р., №770032 від 30.04.2024р., №770042 від 31.05.2024р., №770052 від 30.06.2024р., №770062 від 31.07.2024р., №770072 від 31.08.2024р. виконані самим ОСОБА_1.
Отже, судом не приймаються до уваги доводи та посилання первісного відповідача, що директором юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" не підписувались рахунки №770091 від 04.01.2023; №770003 від 15.02.2023; №770011 від 03.03.2023; №770018 від 31.03.2023; №770027 від 30.04.2023; №770036 від 31.05.2023; №770045 від 30.06.2023; №770055 від 31.07.2023; №770066 від 31.08.2023; №770078 від 30.09.2023; №770089 від 31.10.2023; №770101 від 30.11.2023; №770111 від 31.12.2023; №770004 від 08.02.2024; №770014 від 29.02.2024; №770022 від 31.03.2024; №770032 від 30.04.2024; №770042 від 31.05.2024; №770052 від 30.06.2024; №770062 від 31.07.2024; №770072 від 31.08.2024, оскільки такі обставини спростовуються Висновком експерта №2067-34-25 судової почеркознавчої експертизи від 24.10.2025р., яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 за вище переліченими рахунками виконані самим ОСОБА_1.
Також суд зауважує, що отримання рахунків: №770069 від 03.10.2022р. на суму 164230,69 грн; №770076 від 04.11.2022р. на суму 164230,69 грн; №770084 від 05.12.2022р. на суму 164230,69 грн відповідачем (директором Товариства) не заперечувалось.
Стосовно рахунків: 770053 від 05.08.2022р. на суму 164230,69 грн; №770061 від 07.09.2022р. на суму 16423069 грн., №770082 від 30.09.2024р. на суму 198497,44 грн., суд зазначає, що згідно з ч.ч.1,2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
При цьому, на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України, господарським судом враховується висновок щодо застосування норм права, який викладений у Постанові Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №910/10958/19).
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі рахунками, що були отримані відповідачем, та Висновком експерта №2067-34-25 судової почеркознавчої експертизи від 24.10.2025р., не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 5038244,70 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 135501,33 грн.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних позивача, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем, відповідно до п. 4.2. Договору, за яким передбачено право нарахування відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент порушення строків здійснення компенсації, за кожен день прострочення порушення здійснення компенсації, було здійснено нарахування пені у розмірі 724622,67грн.
Суд, переривши розрахунок пені позивача, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені - правомірними.
Також, суд зазначає, спростовуючи доводи відповідача щодо невірного нарахування позивачем 3% річних та пені, що відповідні нарахування Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" було здійснено тільки по тим рахункам, які було отримано відповідачем, що, зокрема, підтверджується Висновком експерта №2067-34-25 судової почеркознавчої експертизи від 24.10.2025р., та було визнано відповідачем.
Нарахування 3% річних та пені за рахунками 770053 від 05.08.2022р. на суму 164230,69 грн; №770061 від 07.09.2022р. на суму 16423069 грн., №770082 від 30.09.2024р. на суму 198497,44 грн. позивачем здійснено не було.
Щодо усного клопотання відповідача про зменшення 3% річних та пені, яке було заявлено у засіданні суду, суд зазначає таке.
На переконання відповідача, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що в силу правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, судам при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин слід враховувати саме останню позицію суду касаційної інстанції.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизовано правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України) та зазначено, що 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Така позиція вже є сталою та застосована, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду: від 20.08.2025 у справі №910/10616/24, від 20.08.2025 у справі №910/15292/24, від 28.08.2025 у справі №910/685/25, від 04.09.2025 у справі №908/1612/24 тощо.
Щодо клопотання відповідача в частині зменшення пені, суд зазначає, що завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц міститься висновок, що у вказаній статті не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.
При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги, у тому числі, співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Поряд з викладеним, суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що основний борг відповідача становить - 5038244,70 грн., та позивачем було здійснено як нарахування 3% річних у розмірі 135501,33 грн., так і застосовано штрафні санкції у вигляді нарахування пені у розмірі 724622,67 грн.
Суд зазначає, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, які мають компенсаційний характер та вже частково компенсують можливі наслідки несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення з боку Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" збитків або можливість їх понесення позивачем, у зв'язку із неналежним невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Відтак, суд вважає, що стягнення пені у повному обсязі є неспівмірним із наслідками порушення зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), беручи до уваги співвідношення розміру заборгованості відповідача та розмір пені, оцінивши подані сторонами у даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за доцільно зменшити розмір пені, що заявлена позивачем до стягнення, до 10%, а саме - до суми в розмірі 72462,27 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача боргу - 5038244,70 грн., 3% річних в сумі 135501,33 грн. та пені в сумі 72462,27 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 88475,53 грн. покладаються на відповідача.
Щодо позовних вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест", які направлено на визнання недійсним Договору компенсації №КД-20894 від 18.07.2018р., укладеного між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест", суд зазначає таке.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (п.5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (п.6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (п.48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (п.91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (п.43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п.88), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (п.55)).
Так, предметом зустрічного позову є визнання недійсним Договору компенсації №КД-20894 від 18.07.2018р., укладеного між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест"
Положення ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 наведено такий правовий висновок: "Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах".
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17 викладено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.09.2024 у справі №911/2799/20.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Такий висновок викладений, зокрема, в Постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №921/325/22.
Отже, у наведених вище постановах міститься правовий висновок, який зводиться до того, що для визнання в судовому порядку недійсним договору, окрім іншого, в обов'язковому порядку суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб (учасників правочину, або заінтересованих осіб) у зв'язку з укладенням спірного правочину, а ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Зазначений висновок є загальним для спорів про визнання недійними договорів.
При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі №904/5480/19.
Господарський суд також зазначає, що наведені вище позиції є сталими і знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 (№3-449гс16), постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №910/13266/18, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 та від 12.12.2019 у справі №910/13266/18.
Як з'ясовано судом, 18.07.2018р. між сторонами було укладено Договір №КД-20894 за умовами якого, Замовник здійснює Порту компенсацію витрат зі сплати «плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки», загальною площею 14572,0 кв.м, розташовані під об'єктами державного нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, що перебувають в оренді за договором №ДФ-426 від 18.07.2018р. та наразі у зустрічного позивача перед зустрічним відповідачем за вказаним Договором існує основна заборгованість 5038244,70 грн., та дані доводи та встановлені судом обставини за час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" спростовано не було.
Суд зазначає, що матеріали справи містять розрахунок розміру щомісячної компенсації за 2022 - 2024 роки. 2022 рік: нарахування (разом за рік) - 1642306,95 грн.; нарахування (за 1 міс) - 136858,91 грн.; ПДВ - 27 371,78 грн., всього за місяць - 164230,70 грн. 2023 рік: нарахування (разом за рік) - 1888652,99 грн.; нарахування (за 1 міс) - 157387,75 грн.; ПДВ - 31477,55 грн., всього за місяць - 188 865,30 грн. 2024 рік: нарахування (разом за рік) - 1984974,29 грн.; нарахування (разом за 1 міс) - 165414,52 грн.; ПДВ - 33082,90 грн., всього за місяць - 198497,43 грн., який було долучено до матеріалів справи з боку Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт".
Суд зазначає, що зустрічним позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами свої доводи та міркування, що були викладені ним у поданому зустрічному позові, не підтверджено та не доведено підстави, покладені в його основу.
Також, суд зазначає, що за час існування договірних правовідносин між сторонами на підставі Договору №КД-20894 від 18.07.2018р. зустрічним відповідачем (Портом) виставлялись рахунки, які у подальшому сплачувались Товариством, що зокрема, підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/704/20.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Результатом процесу мотивування судового рішення є формування обґрунтованих висновків у справі та прийняття одного з встановлених процесуальним законом рішень (повне або часткове задоволення позову, відмова у задоволенні позову).
З огляду на вищевикладене, враховуючи не доведення зустрічним позивачем підстав для визнання оспорюваного Договору №КД-20894 від 18.07.2018р недійсним, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову у даній справі.
На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Первісну позовну заяву Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" (65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 101/11; код ЄДРПОУ 41463216) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м.Одеса, пл. Митна, 1; код ЄДРПОУ 01125666) суму заборгованості у розмірі 5038244 (п'ять мільйонів тридцять вісім тисяч двісті сорок чотири) грн. 70 коп., пеню у розмірі 72462 (сімдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 135501 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот одна) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 88475 (вісімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 53 коп.
3.В іншій частині первісного позову - відмовити.
4.У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Трейдбудінвест" до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про визнання договору недійсним - відмовити.
5.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Повне рішення складено 02 лютого 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко