"13" січня 2026 р.
м. Київ
Справа № 911/3516/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, код 00032767)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Шевченка Т., будинок 178, код 20578072)
про стягнення 4640000 грн,
за участю представників:
позивача Попов Ярослав Олегович;
відповідача: Рябченко Олександр Володимирович,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Антимонопольного комітету України до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" про стягнення 4640000 грн пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням органу АМК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2025, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 22.12.2025.
Через систему «Електронний суд» 02.12.2025 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Через систему «Електронний суд» 19.12.2025 від Антимонопольного комітету України надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2025 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.01.2026.
У судовому засіданні 13.01.2026 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України за результатами розгляду матеріалів справи №210/60/60-рп/к.22 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняла рішення від 30.04.2024 № 3-р/тк (далі - рішення Комітету).
Зазначеним рішенням встановлено, що АТ «ОГС «Київоблгаз» у період з січня 2020 року по серпень 2023 року включно займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області з часткою 100 відсотків, оскільки не мало жодного конкурента на відповідному ринку.
Рішенням Комітету також визнано, що дії відповідача, які полягали у ненаданні вихідних даних (документів), необхідних для проведення гідравлічного розрахунку, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на відповідному ринку, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання та замовників послуг з приєднання до газорозподільної системи.
За вчинене порушення на АТ «ОГС «Київоблгаз» накладено штраф у розмірі 4640000 грн.
Копія рішення Комітету була направлена позивачем відповідачу супровідним листом від 03.05.2024 № 128-26.13/01-4600е та отримана останнім 08.05.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач зазначає, що відповідно до вимог частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідач був зобов'язаний сплатити накладений штраф у двомісячний строк з дня одержання рішення Комітету, тобто не пізніше 08.07.2024. Проте у визначений законом строк штраф добровільно сплачений не був.
Рішення Комітету було оскаржене відповідачем у судовому порядку. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 відкрито провадження у справі №910/8535/24 за позовом АТ «ОГС «Київоблгаз» про визнання недійсним рішення Комітету.
Рішенням суду першої інстанції у справі №910/8535/24 від 13.02.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2025 касаційне провадження за скаргою відповідача закрито.
Позивач вказує, що у зв'язку з простроченням сплати штрафу відповідачем, відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на суму штрафу підлягає нарахуванню пеня у розмірі півтора відсотка за кожний день прострочення, з урахуванням періодів зупинення її нарахування на час судового розгляду справи про оскарження рішення Комітету.
За розрахунком позивача, кількість днів прострочення сплати штрафу становить 152 дні, а сума пені, з урахуванням граничного розміру, встановленого законом, дорівнює розміру штрафу та становить 4640000 грн.
Станом на день звернення до суду, відповідачем не сплачено ані штраф, накладений рішенням Комітету, ані пеню за прострочення його сплати, що і стало підставою для звернення АМК України до суду з даним позовом про стягнення пені у судовому порядку.
У відзиві на позовну заяву АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» заперечує проти задоволення позовних вимог АМК України та вважає їх необґрунтованими.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач вказує на надмірність та непропорційність нарахованої пені, а також на наявність підстав для її зменшення. На думку відповідача, суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, має враховувати співвідношення суми основного зобов'язання та розміру неустойки, ступінь виконання зобов'язання, поважність причин його несвоєчасного виконання та поведінку боржника.
Відповідач посилається на запровадження в Україні воєнного стану з 24.02.2022, який Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною, а також зазначає, що воєнні дії істотно ускладнили умови здійснення господарської діяльності товариства.
Крім того, відповідач вказує на дію мораторіїв, встановлених законодавством у період воєнного стану, зокрема на підвищення тарифів на послуги з розподілу природного газу та на нарахування штрафних санкцій за житлово-комунальні послуги, а також на відсутність законодавчо врегульованого механізму компенсації різниці в тарифах.
Відповідач також зазначає, що постановою НКРЕКП від 31.08.2023 №1594 з 01.09.2023 зупинено дію ліцензії АТ «Київоблгаз» на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, у зв'язку з чим товариство втратило основне джерело доходів та з 01.09.2023 фактично припинило діяльність як суб'єкт природної монополії.
Відповідач посилається на свій критичний фінансовий стан, що підтверджується поданою фінансовою звітністю за 2024 рік, а також зазначає, що відносно товариства здійснюються численні виконавчі провадження на значні суми, у межах яких накладено арешти на його рахунки, що, на думку відповідача, унеможливлювало своєчасну сплату штрафу, накладеного рішенням Комітету.
Відповідач вважає, що реальний період прострочення сплати штрафу, протягом якого товариство мало можливість виконати відповідне зобов'язання, становив 10 днів - з 09.07.2024 по 18.07.2024, у зв'язку з чим розмір пені має становити 696000 грн, а не 4640000 грн, як зазначено у позові.
Також відповідач звертає увагу суду на необхідність застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням відсутності збитків у позивача.
З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач, у відповіді на відзив зазначає, що предметом розгляду у даній справі є виключно стягнення пені, нарахованої за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету.
Позивач вказує, що при розгляді спорів, пов'язаних із виконанням рішень органів Комітету або стягненням коштів на їх підставі, господарський суд перевіряє обов'язковість такого рішення для виконання. Водночас доводи щодо незаконності чи необґрунтованості рішення Комітету не можуть братися до уваги, якщо вони заявлені після закінчення строків на його оскарження, визначених Законом України «Про захист економічної конкуренції», оскільки сплив цих строків виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості відповідного акта. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/14222/17.
Щодо перебігу строку для добровільної сплати штрафу позивач зазначає, що відповідно до абзацу першого частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про його накладення. Комітет наголошує, що такий строк обчислюється з настанням події у вигляді отримання копії рішення органу Комітету, а не з наступного дня після такої події.
Позивач зазначає, що копія рішення Комітету від 30.04.2024 № 3-р/тк була надіслана відповідачу супровідним листом від 03.05.2024 № 128-26.13/01-4600е та отримана ним 08.05.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак строк для добровільної сплати штрафу закінчився 08.07.2024. Аналогічний підхід до обчислення строку, за твердженням позивача, неодноразово застосовувався Верховним Судом у справах № 922/3513/17, № 915/1180/17, № 910/14288/18.
Позивач також зазначає, що у зв'язку з несплатою штрафу у встановлений строк було видано наказ про його примусове стягнення та пред'явлено його до органів державної виконавчої служби.
Щодо періодів нарахування пені позивач вказує, що відповідач скористався правом на оскарження рішення Комітету у судовому порядку, у зв'язку з чим нарахування пені зупинялося на періоди розгляду справи №910/8535/24 судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій. При цьому тривалість зупинення пені, на думку позивача, визначається виключно фактичним періодом судового розгляду, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у низці постанов.
За розрахунком позивача, пеня нараховувалась у такі періоди: - з 09.07.2024 по 18.07.2024; - з 14.02.2025 по 07.04.2025; - з 29.05.2025 по 15.07.2025; - з 22.08.2025 по 01.10.2025.
Загальна кількість днів прострочення, за твердженням Позивача, становить 152 дні. Виходячи з розміру штрафу 4640000 грн та ставки пені 1,5 % за кожний день прострочення, сума пені перевищує розмір штрафу, однак з урахуванням законодавчого обмеження її граничний розмір становить 4640000 грн.
Позивач наголошує, що нарахування пені за частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є обов'язковим, не потребує прийняття будь-якого окремого рішення органу державної влади та не має характеру адміністративно-господарської санкції. Таку позицію, за твердженням Комітету, підтверджено практикою Верховного Суду.
Заперечуючи проти доводів відповідача щодо можливості зменшення розміру пені, позивач зазначає, що суди не наділені повноваженнями зменшувати розмір штрафу або пені, накладених органом Комітету у разі їх правомірного нарахування, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2018 у справі №910/20661/16.
Комітет також зазначає, що введення в Україні воєнного стану та скрутне фінансове становище відповідача не звільняють його від обов'язку виконати рішення Комітету, оскільки штраф є видом відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а пеня - способом забезпечення його сплати, які не пов'язані з виконанням договірних грошових зобов'язань.
У зв'язку з викладеним позивач наполягає на правомірності нарахування пені та просить суд задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4640000 грн у повному обсязі.
Висновки господарського суду.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5, 7, 8, 9, 13, 14 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.
Особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов'язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням. Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.
У разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.
Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.
Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу та пені суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені.
Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Частино 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.
Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але, коли в цей строк необхідно було вчинити дію в Антимонопольному комітеті України чи його територіальному відділенні, строк закінчується в момент закінчення робочого дня.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, їх пояснення, перевіривши правові підстави заявлених позовних вимог та доводи заперечень, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.
Судом встановлено, що рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 30.04.2024 № 3-р/тк, прийнятим у справі № 210/60/60-рп/к.22, на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» накладено штраф у розмірі 4640000 грн за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Копія зазначеного рішення була направлена позивачем відповідачу супровідним листом від 03.05.2024 та отримана останнім 08.05.2024, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, відповідно до абзацу першого частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», строк для добровільної сплати штрафу сплив 08.07.2024.
Рішення Комітету було оскаржене відповідачем у судовому порядку. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/8535/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025, у задоволенні позову відповідача про визнання недійсним рішення Комітету відмовлено, а касаційне провадження ухвалою Верховного Суду від 21.08.2025 закрито. Отже, рішення Комітету є чинним, законним та обов'язковим до виконання.
Судом також встановлено, що відповідач у встановлений законом строк штраф не сплатив, у зв'язку з чим рішення Комітету не було виконано добровільно.
Як убачається з матеріалів справи, нарахування пені здійснювалося позивачем з урахуванням періодів зупинення, а саме: - з 09.07.2024 по 18.07.2024; - з 14.02.2025 по 07.04.2025; - з 29.05.2025 по 15.07.2025; - з 22.08.2025 по 01.10.2025.
Загальна кількість днів прострочення сплати штрафу становить 152 дні.
Розмір пені за один день прострочення складає: 4640000 грн * 1,5 % = 69600 грн.
Загальна сума пені за 152 дні прострочення становить: 69600 грн * 152 дні = 10579200 грн.
Разом з тим, з урахуванням вимог частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням органу Комітету, до стягнення підлягає пеня у розмірі 4640000 грн.
Оцінюючи доводи відповідача, викладені у відзиві, суд зазначає таке.
Посилання відповідача на скрутне фінансове становище, запровадження воєнного стану, зупинення ліцензії та наявність виконавчих проваджень не є підставами для звільнення від відповідальності за невиконання рішення Комітету або для зменшення розміру пені, оскільки штраф і пеня у сфері захисту економічної конкуренції мають публічно-правовий характер та застосовуються незалежно від фінансового стану суб'єкта господарювання.
Доводи відповідача щодо можливості зменшення розміру пені судом відхиляються, оскільки чинним законодавством не передбачено повноважень суду щодо зменшення розміру штрафу або пені, правомірно нарахованих органом Антимонопольного комітету України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду.
Також суд відхиляє доводи відповідача щодо неправильного визначення строку добровільної сплати штрафу, оскільки строк, встановлений абзацом першим частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», обчислюється з дня одержання рішення органу Комітету, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення сплати штрафу у розмірі 4640000, а позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункто 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача зі сплати судового збору, понесені ним в межах розгляду спору, покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Шевченка Т., будинок 178, код 20578072) пеню у розмірі 4640000 грн із зарахуванням означеної суми у дохід загального фонду Державного бюджету України.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Шевченка Т., будинок 178, код 20578072) на користь Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, код 00032767) 55680 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.02.2026.
Суддя А.Ф. Черногуз