вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 911/153/26
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О. С. перевіривши матеріали
заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1.19.01.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) із заявою від 15.01.2026 (вх. № 40/26) про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.
2. Перевіривши подану заяву суд вважає її такою, що не відповідає вимогам КУзПБ та ГПК України з наступних підстав.
2.1. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця.
Як зазначає ОСОБА_1 у своїй заяві, станом на день звернення до суду він не має статусу фізичної особи-підприємця. Проте відповідних доказів, а саме відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження вказаного заявник не надав.
2.2. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна.
Із змісту заяви вбачається, що у заявника відсутнє будь-яке нерухоме майно, на підтвердження чого надана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн у тому числі нерухоме майно, майно у праві власності, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів від 16.12.2025 № 456862849.
Водночас відомостей про наявність у заявника рухомого майна (зокрема, але не виключно: транспортні засоби; ювелірні вироби; персональні або домашні електронні пристрої; одяг; твори мистецтва; антикваріат; авторське та суміжні з ним права; права користування природними ресурсами; права на знаки для товарів і послуг; права на об'єкти промислової власності; тощо), яке б дало змогу погасити наявну у заявника заборгованість, про яку вказано у його заяві, заявником не вказано.
2.3. Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Так, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», зокрема, встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн.
Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявником, становить 49 920,00 грн (3 328,00*5*3).
Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.
За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати: або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі; або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі- ЦК України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.
Так, до матеріалів заяви долучена копія договору про надання послуг (виконання повноважень) арбітражного керуючого від 22.12.2025 № 22/12 (далі - Договір), укладеного із арбітражним керуючим Карасюком Олександром Володимировичем (далі - Карасюк О.В.), проаналізувавши який суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Так, із змісту п. 4.2. Договору вбачається, що за здійснення повноважень арбітражного керуючого заявник сплачує арбітражному керуючому грошові кошти в сумі п'яти тисяч гривень, без ПДВ.
Оплата послуг здійснюється один раз за наслідками проведення відповідної процедури, передбаченої Кодексом (п. 4.3. Договору).
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині виплати арбітражному керуючому грошової винагороди (установити окремий порядок розрахунку за виконану роботу), у зв'язку з чим, сторони вказаного договору не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності. У свою чергу зазначений припис не дає права, зокрема, змінювати розмір винагороди арбітражного керуючого (у бік зменшення), який закріплений абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ.
За таких обставин, долучений до заяви ОСОБА_1 договір із арбітражним керуючим Карасюком О.В. не може братися судом до уваги.
Отже, заявник повинен надати суду докази здійснення авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у розмірі 49 920,00 грн або угоду з обраним ним арбітражним керуючим, укладену у відповідності до положень КУзПБ та ЦК України.
2.4. Відповідно до ч. 1 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 6 ГПК України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.
Абзацом 4 ч. 8 ст. 6 ГПК України передбачено, що якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.
Так, п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначено, зокрема, що позовна заява має містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Ураховуючи зазначене та те, що заяву подано ОСОБА_1 через канцелярію суду без використання електронного кабінету в системі «Електронний суд», то у заявника наявний обов'язок зазначити відомості про наявность/відсутность у нього електронного кабінету.
2.5. Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так, до заяви ОСОБА_1 додає фотокопії паспортів, карток платників податків його батьків та свідоцтво про народження брата.
При цьому, виходячи зі змісту вищевказаного припису, відповідність копій перелічених вище документів оригіналам таких документів повинна підтверджуватися підписом особи, в якої ці документи знаходяться.
Ураховуючи вищевикладене та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.92 № 2503-XII, постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, відповідність копії паспортів та облікових карток, а також інших документів про які зазначено вище оригіналам таких документів, повинна підтверджуватися підписами осіб, в яких ці документи знаходяться.
Оскільки надані копії документів не засвідчені особисто членами його сім'ї (як особами в яких такі документи знаходяться), суд приходить до висновку, що заявником не дотримані вимоги ч. 5 ст. 91 ГПК України.
2.6. Відповідно до вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Проте ОСОБА_1 у своєму описі документів, що подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вищевикладених вимог не дотримався, та не зазначив, у кого знаходяться оригінали доказів, копії яких ним долучені до заяви.
3. Додатково, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 5 ст. 34 КУзПБ у сукупності з ч. 1 ст. 113 КУзПБ передбачено застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме, звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи заявник зобов'язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі.
Оскільки, нормами КУзПБ передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника, у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможність) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно переліку кредиторів, який визнає боржник та їх правової допомоги, тощо. (аналогічна правова позиція в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 910/11518/20).
4. Відповідно доч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим КУзПБ для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 3 ст. 37 КУзПБ передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог КУзПБ.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Ураховуючи те, що заявником подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 30, 37, 113, 116 КУзПБ, суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 15.01.2026 (вх. № 40/26 від 19.01.2026) про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність - залишити без руху.
2. Запропонувати заявнику протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст. 116 КУзПБ та надати:
відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджують наявність (відсутність) у заявника статусу фізичної особи - підприємця;
інформацію та докази, які цю інформацію підтверджують, про наявність/відсутність у заявника рухомого майна, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання такого майна;
докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 49 920,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) UA 578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ) або копію укладеної угоди з обраним арбітражним керуючим;
відомості про наявність/відсутність електронного кабінету;
належним чином завірені копії документів, зазначених у п. 2.5. цієї ухвали;
інформацію, визначену у п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
3. У разі невиконання заявником п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 02.02.2026 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Повна ухвала складена 02.02.2026.