ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.02.2026Справа № 910/14488/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна»
до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Київська митниця
та Державної казначейської служби України
про стягнення 680 643,48 грн. збитків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсервіс Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної митної служби України та Державної казначейської служби України про стягнення 680 643,48 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю поведінки відповідача1, що мало наслідком втрату частини майна позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.
Позивачем 01.12.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заяви, якими визначено ціну позову та належних відповідачів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та встановлено строки надання учасниками справи заяв по суті.
Відповідачем2 сформовано в системі «Електронний суд» 10.12.2025 відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність у нього зобов'язань з відшкодування збитків позивачу.
Позивачем 15.12.2025 сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача2, якою запропоновано суду відхилити відзив відповідача2 та визнати його належним відповідачем.
Відповідачем1 сформовано в системі «Електронний суд» 22.12.2025 відзив, яким заперечено вимоги позову повністю з огляду на недоведеність неправомірності його поведінки, недоведеність розміру збитків тощо.
Крім того, відповідачем1 сформовано в системі «Електронний суд» 22.12.2025 клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження на підставі статті 262 та статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем 29.12.2025 сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача1, якою підтримано вимоги позову.
Крім того, позивачем 29.12.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на клопотання відповідача1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Відповідачем1 сформовано в системі «Електронний суд» 07.01.2026 заперечення на відповідь на відзив, якими підтримано доводи відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача1 про подальший розгляд спору за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За результатами митного огляду імпортованих позивачем товарів 27.10.2021 відповідачем1 встановлено невідповідність опису електронної митної декларації фактичному маркуванню товарів.
Спір при оформленні імпорту товарів позивача виник внаслідок застосування уповноваженою позивачем особою при заповненні електронної митної декларації коду 4011300030 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (графа 33 декларації, ставка мита - 0%).
В свою чергу, посадовими особами відповідача1 імпортовані позивачем товари визначено за кодом 4011300090 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (ставка мита - 10%).
Відповідачем1 відмовлено 27.10.2021 у митному оформленні товарів (картка відмови UA100020/2021/000607).
Товари позивача розміщені 31.10.2021 на складі тимчасового зберігання ТОВ «Аеропорт Київ Карго».
Посадовою особою відповідача1 складено 10.02.2022 протокол про порушення митних правил №0711/10000/2022 відносно уповноваженої позивачем на проведення митного оформлення товару особи на підставі статті 472 Митного кодексу України.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 12.08.2022 у справі №760/4358/22 провадження відносно особи, що здійснювала декларування товарів позивача у даній справі, закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил від 10 лютого 2022 року №0711/10000/2022 товар повернуто власнику або уповноваженій ним особі в установленому законом порядку.
Рішення місцевого суду у справі №760/4358/22 залишено без змін апеляційною інстанцією 03.10.2022.
Відповідно до пояснень відповідача1 у серпні 2022 року ним виявлено зникнення 7 одиниць товарів позивача зі складу у межах митного контролю та направлено відповідну заяву про кримінальне правопорушення до Національної поліції.
Заява відповідача1 про кримінальне правопорушення приєднано до матеріалів кримінального провадження №12022100090000976, у межах якого розслідується факти викрадення на території аеропорту «Київ» майна у період часу з 24.02.2022 до 29.04.2022.
Втрачений товар (авіаційні шини у кількості 7 одиниць) розмитнено 03.01.2023 з метою врегулювання питань валютного контролю.
За твердженням позовної заяви втрата семи одиниць товару відбулась внаслідок неправомірних дій відповідача1, що зумовило нанесення позивачу майнових збитків (6 140 доларів США вартості втрачених товарів, 138 900 грн. упущеної вигоди та 87 861,41 грн. інфляційних втрат).
При зверненні з позовом про стягнення збитків позивач має процесуальний обов'язок довести суду належними доказами:
1) факт правопорушення відповідача;
2) наявність збитків у певному грошовому еквіваленті;
3) причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням та виникненням збитків.
В свою чергу, з огляду на встановлену законодавством презумпцію, доведення відсутності вини у вчиненому правопорушенні є процесуальним обов'язком відповідача.
Неправомірність дій відповідача за твердженням позовної заяви полягає у невиконанні рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12.08.2022, яке набуло чинності 03.10.2022 після перегляду справи апеляційною інстанцією, в частині повернення товару власнику.
Відповідно до висновків сторінки 8 позовної заяви встановлені рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12.08.2022 у справі №760/4358/22 обставини є преюдиційним та, відповідно, обов'язковим при вирішенні даного спору відповідно до вимог частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
За процесуально-правовими приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Кваліфікуючою ознакою виникнення у встановлених судом фактів преюдиційного значення є участь особи, стосовно якої встановлено певні факти, у інших судових дослідженнях пов'язаних спорів.
У межах справи №760/4358/22 місцевим та апеляційним судом досліджувалось виключно питання наявності або відсутності в діях громадянина України ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Громадянин України ОСОБА_1 не є учасником даного судового розгляду.
Встановлення відсутності в діях цієї особи складу адміністративного правопорушення не має юридичним наслідком встановлення або доведення факту протиправної поведінки органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення.
Питання наявності або відсутності складу правопорушення в діях (бездіяльності) відповідача1 у даній справі судами у межах справи про адміністративне правопорушення №760/4358/22 взагалі не розглядалось.
З урахуванням наведеного, твердження позивача про неправомірність поведінки відповідача1 не доведено належними доказами у відповідності до вимог частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно, твердження позивача про преюдиційність фактів, встановлених судовими рішеннями у справі №760/4358/22, є помилковим.
У той же час, дії відповідача1 при митному оформленні товарів позивача було досліджено Київським окружним адміністративним судом у межах справи №320/331/23 за позовом позивача у даній справі до відповідача1 у даній справі.
За висновком Київського окружного адміністративного суду у межах справи №320/331/23 «рішення митниці про визначення коду товару від 14.12.2021 №КТ-UA100000-0136-2021 прийнято правомірно та у відповідності до вимог митного законодавства України».
Встановлений Київським окружним адміністративним судом (рішення у справі №320/331/23 від 14.04.2023) факт правомірності дій відповідача1 (у даній справі) при визначенні коду 4011300090 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності щодо імпортованих позивачем товарів безумовно є преюдиційним фактом для даної справи відповідно до вимог частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується поза розумним сумнівом, що суттєва затримка в розмитненні імпортованих у жовтні 2021 року товарів була прямим наслідком саме дій позивача в частині невірного зазначення у митній декларації коду товару за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно, необхідність переміщення товарів на митний склад стала наслідком дій саме позивача.
За визначенням частини першої статті 424 Митного кодексу України митний склад - це відповідним чином облаштовані об'єкти підприємства, призначені для зберігання товарів під митним контролем та визначені в авторизації на експлуатацію митного складу.
Відповідальність за втрату товарів, розміщених на митному складі, відповідно до статті 428 Митного кодексу України покладено на утримувача цього складу.
Матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідач1 або відповідач2 є утримувачем митного складу, на якому було розміщено товари позивача.
Як зазначалось судом раніше, позивачем та відповідачем1 визнається факт розміщення 31.10.2021 товарів на митному складі ТОВ «Аеропорт Київ Карго», з якого відбулось його часткове викрадення у період часу з 24.02.2022 до 29.04.202.
Таким чином, позивач не міг не знати, що відповідальною за збереження його товарів особою є саме утримувач митного складу, оскільки за приписами частини восьмої статті 424 Митного кодексу України взаємовідносини утримувача митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт отримання ним збитків, проте не доведено поза розумним сумнівом факт протиправної поведінки будь-кого з відповідачів.
Крім того, матеріалами справи підтверджено відсутність прямого зв'язку між викраденням частини товару та діями або бездіяльністю відповідачів у справі.
Встановивши відсутність у відповідачів юридичного обов'язку з відшкодування майнових збитків позивача Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю.Кирилюк