Ухвала від 23.01.2026 по справі 910/7296/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

23.01.2026Справа № 910/7296/25

За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Мандичев Д.В.

Помічник (за дорученням судді) Судак С.С.

Представники учасників:

від боржника - ОСОБА_3,

від ГУ ДПС у м. Києві - Карнаєва А.С.,

керуючий реструктуризацією - Карасюк О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги п'ятої Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 11.07.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.07.2025 відкрито провадження у справі у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за номером 76607 від 14.07.2025р. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1846 від 01.02.2018). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 17.09.2025 р.

31.07.2025 до суду надійшло повідомлення по справі від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

01.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов поточний звіт керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В.

06.08.2025 до суду надійшло повідомлення по справі від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

11.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про результати розгляду вимог кредиторів ОСОБА_1

11.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. про результати проведеної інвентаризації майна боржника та визначення його вартості.

12.08.2025 до суду надійшло повідомлення по справі від Акціонерного товариства "Сенс Банк".

12.08.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника на суму 3 023 452,40 грн.

20.08.2025 до суду надійшли доповнення керуючого реструктуризацією до його звіту про результати проведення інвентаризації майна ОСОБА_1 та визначення його вартості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 прийнято заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання кредитором боржника на суму 3 023 452,40 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 17.09.2025.

26.08.2025 до суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. про результати розгляду заявлених Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС кредиторських вимог до ОСОБА_1

02.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов поточний звіт керуючого реструктуризацією.

03.09.2025 до суду надійшов звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан ОСОБА_1

10.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення по справі від Головного управління ДПС у м. Києві.

15.09.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи виправлених декларацій про майновий стан боржника за 2022 - 2025 роки.

16.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС щодо заявлених кредиторських вимог до боржника.

17.09.2025 до суду надійшла заява керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. про результати перевірки виправлених декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 22.10.2025.

13.10.2025 до суду надійшло клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. про продовження строку для подання до суду плану реструктуризації боргів ОСОБА_1

22.10.2025 до Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС надійшли додаткові пояснення щодо заявлених до боржника кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 визнано кредитором у справі № 910/7296/25 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС з грошовими вимогами на суму 3 029 508,40 грн., з яких: 6 056,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 1 352 767,81 грн. - вимоги другої черги, 1 670 684,59 грн. - вимоги третьої черги. Встановлено дату проведення зборів кредиторів: 31.10.2025. Визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 03.12.2025.

27.10.2025 до суду надійшло клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. про долучення до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів.

05.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов проміжний звіт керуючого реструктуризацією.

21.11.2025 до суду надійшла заява керуючого реструктуризацією про затвердження плану реструктуризації боргів ОСОБА_1

21.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання керуючого реструктуризацією про затвердження звітів арбітражного керуючого Карасюка О.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 відкладено судове засідання на 19.12.2025.

18.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 відкладено розгляд справи у судовому засіданні, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, заяви керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. про затвердження плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , клопотань керуючого реструктуризацією про затвердження звітів арбітражного керуючого Карасюка О.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 на 23.01.2026.

05.01.2026 до суду надійшов поточний звіт керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В.

13.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення керуючого реструктуризацією щодо позиції Головного управління ДПС у м. Києві у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1

14.01.2026 до суду надійшли додаткові пояснення боржника щодо позиції Головного управління ДПС у м. Києві у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

У судове засідання, призначене на 23.01.2026, з'явилися представники учасників справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено наступне.

Керуючий реструктуризацією підготував та направив кредиторам і боржнику запрошення № 02-01/97-46 від 22.10.2025 на збори кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 , які були призначені на 31.10.2025 об 11:00.

31.10.2025 відбулися збори кредиторів, що підтверджується протоколом зборів кредиторів від 31.10.2025, на яких, серед інших, прийнято такі рішення:

- схвалити звіт арбітражного керуючого про результати перевірки декларацій про майновий стан боржниці ОСОБА_1 ;

- схвалити звіт керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича, про результати проведеної інвентаризації майна боржника - фізичної особи ОСОБА_1 та визначення його вартості;

- відкласти вирішення питання про схвалення запропонованого зборам кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 проект плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 від 31.10.2025;

- призначити нові збори кредиторів з метою вирішення питання про схвалення/не схвалення запропонованого проекту плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 від 31.10.2025.

31 жовтня 2025 року керуючий реструктуризацією надіслав на поштові адреси учасників зборів кредиторів, запрошення № 02-01/97-47 від 31.10.2025 та проект плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 від 31.10.2025, що було представлено на засіданні зборів кредиторів 31.10.2025.

14 листопада 2025 року відбулись збори кредиторів, що підтверджується протоколом зборів кредиторів від 14.11.2025, на яких, серед інших, прийнято таке рішення:

- не затверджувати запропонований зборам кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 проект плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 від 31.10.2025;

- звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Рішення єдиного кредитора, грошові вимоги до боржника якого визнані господарським судом у даній справі, Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про відмову в затвердження погодженого ОСОБА_1 плану реструктуризації боргів боржника в редакції від 31.10.2025 обгрунтовано тим, що податковий борг ОСОБА_1 не охоплюється положеннями частини 2 статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки виник 20.09.2021 (до дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала Господарського суду міста Києва від 11.07.2025) пройшло більше трьох років), а тому, на переконання кредитора, застосування вказаної норми Кодексу України з процедур банкрутства в даній справі не є можливим.

В обгрунтування рішення податкового органу про звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС зазначено, що податковий борг ОСОБА_1 виник виключно у зв'язку з винними діями боржника в частині недотримання податкового законодавства. Вказані обставини, на думку кредитора, свідчать про недобросовісність боржника в цілому. Також, визнання безнадійним та списання податкового боргу ОСОБА_1 у загальному розмірі 3 023 452,40 грн., що передбачено погодженим боржником планом реструктуризації боргів ОСОБА_1 в редакції від 31.10.2025, означатиме списання більше 99 % визнаних господарським судом кредиторських вимог Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, що у свою чергу порушить права та законні інтереси держави в особі податкового органу.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши подані докази, суд зазначає наступне.

Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Таким чином КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; - подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ); - повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ); - погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає: - відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ; - закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ); - відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ); - дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За частиною першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.

Системне тлумачення положень частини першої статті 90 КУзПБ у взаємозв'язку зі статтею 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Тож, за змістом частини першої статті 90 КУзПБ термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.

Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.

Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.

Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї; 2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.

Конструкція вказаної норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховним Судом у постанові судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 по справі № 903/806/20 наголошено на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

У судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо: - збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ); - господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ); - боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).

Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.

Слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини восьмої статті 123, частині десятій статті 126 та частині другій статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Таким чином само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми: - чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника; - обов'язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника; - коло ініціаторів її застосування не конкретизовано; - господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції у постанові від 26.05.2022 по справі № 903/806/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наголошено, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п'ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.

Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

Таке тлумачення кореспондується з приписами частини першої статті 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв'язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов'язаний з'ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п'ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов'язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов'язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: - протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; - зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тому неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУзПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Враховуючи наведене, приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляд справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Щодо наявності підстав для закриття провадження у справі як за волевиявленням зборів кредиторів (Протокол зборів кредиторів ОСОБА_1 від 14.11.2025), так і за ініціативою суду в порядку ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, суд зазначає наступне.

Частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; 2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю. Господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.

По-перше, виявлені керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Карасюком О.В. недоліки декларацій про майновий стан ОСОБА_1 були усунені боржником шляхом подання до суду виправлених декларацій. Так, звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій ОСОБА_1 про майновий стан боржника був направлений на адресу боржника 02.09.2025 та надійшов до суду 03.09.2025. Вказаний звіт був отриманий ОСОБА_1 11.09.2025, що підтверджується відомостями з он-лайн сервісу «Трекінг відправлень» АТ «Укрпошта» (поштове відправлення 0100100549187). Клопотання боржника про долучення до матеріалів справи виправлених декларацій про майновий стан ОСОБА_1 надійшло до суду 15.09.2025, тобто, відповідні недоліки були усунені боржником у строк, визначений п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, судом враховано, що всі недоліки декларацій ОСОБА_1 про майновий стан боржника стосувалися майна та корпоративних прав членів сім'ї боржника (повнолітніх дітей). Будь-яких невідповідностей дійсному майновому стану боржника, відображеному у поданих ОСОБА_1 деклараціях про майновий стан, долучених до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, керуючим реструктуризацією виявлено не було.

По-друге, як вбачається з декларацій ОСОБА_1 про майновий стан за 2022 - 2025 роки, єдиним доходом боржника у вказаний період були пенсійні виплати у наступних розмірах, а саме: за 2022 рік - 16 096 грн., за 2023 рік - 25 116 грн., за 2024 рік - 27 796 грн., за 2025 рік (станом на 01.06.2025) - 9 444 грн. Будь-яких інших доходів за вказаний період ОСОБА_1 отримано не було, що підтверджується у тому числі відомостями контролюючих органів, наданих на запити керуючого реструктуризацією, що були направлені з метою проведення перевірки декларацій ОСОБА_1 про майновий стан боржника.

По-третє, визнання податкового боргу боржника безнадійним та його списання прямо передбачено нормою ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства.

Встановлені судом обставини спростовують доводи Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, покладені в обгрунтування прийнятого зборами кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , оскільки:

- кредитором не доведено та матеріали справи не містять доказів недобросовісності поведінки ОСОБА_1 ;

- втрата джерела доходу та об'єктивна неможливість ОСОБА_1 погасити податковий борг перед Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС з моменту його утворення 20.09.2021 протягом 2022, 2023, 2024 та 2025 років за рахунок власних доходів без застосування передбачених Кодексом України з процедур банкрутства процедур підтверджується офіційними відомостями про доходи боржника за вказаний період;

- визнання безнадійним та списання податкового боргу боржника прямо передбачено ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства (у разі встановлення господарським судом відповідних підстав та передумов для такого списання) та не може вважатися порушенням боржником прав та законних інтересів податкового органу як конкурсного кредитора у справі про неплатоспроможність.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 згідно з прийнятим зборами кредиторів ОСОБА_1 рішенням (Протокол від 14.11.2025).

Згідно з ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025, тобто, з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів ОСОБА_1 минуло більше трьох місяців, при цьому матеріали справи містять погоджений боржником, однак не схвалений зборами кредиторів план реструктуризації боргів ОСОБА_1 у редакції від 31.10.2025.

З огляду на те, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність не є очікуваним для боржника варіантом завершення провадження у справі, приймаючи рішення про закриття провадження у справі або переходу до процедури погашення боргів після спливу трьохмісячного строку, визначеного ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, суд має встановити причини неподання такого плану (підстави несхвалення кредиторами погодженого боржником плану, поведінка учасників провадження у справі у процедурі реструктуризації боргів, тощо).

Так, 14.11.2025 року за результатом проведення зборів кредиторів ОСОБА_1 , оформленого відповідним Протоколом, було відмовлено у схваленні плану реструктуризації боргів боржника у справі № 910/7296/25 у редакції від 31.10.2025, умовами якого визначено наступне:

"1. Обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника

Боржниця наразі перебуває в скрутному матеріальному становищі через недостатність доходу. Низький рівень доходу не дозволяє Боржниці виплатити існуючі зобов'язання, що і стало причиною прийняття нею рішення законним шляхом врегулювати взаємини з кредитором і звернутися до суду про визнання Боржниці неплатоспроможною у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства. З чоловіком ОСОБА_2 Боржниця розлучилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а повномасштабне вторгнення Російської Федерації призвело до того, що Боржниця втратила будь-який прибуток і засоби для існування, внаслідок чого змушена жити за рахунок допомоги дітей.

2. Інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний номер 44116011) - конкурсний кредитор з грошовими вимогами на суму 3 029 508,40 грн., з яких 6 056,00 грн. - судові витрати (задовольняється позачергово), 1 352 767,81 грн. - основний борг (задовольняється у другу чергу), 1 670 684,59 грн. - неустойка (задовольняється у третю чергу).

3. Інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації)

- грошові кошти на банківських рахунках - 7 217,47 грн.

4. Інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів

Наразі Боржниця за один календарний місяць отримує дохід у розмірі 2 361,00 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 9200282938680247.

5. Розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів

- відшкодування Головному управлінню ДПС у м. Києві судового збору: передбачена сплата кредитору грошових коштів у розмірі 6 056,00 грн. шляхом здійснення двох платежів по 3 028,00 грн. протягом двох місяців після затвердження господарським судом плану реструктуризації;

- погашення вимог Головного управління ДПС у м. Києві другої черги: погашення вимог другої черги задоволення за даним планом реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 не передбачається;

- погашення вимог Головного управління ДПС у м. Києві третьої черги: погашення вимог третьої черги задоволення за даним планом реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 не передбачається.

6. Вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів

За умовами цього плану реструктуризації боргів боржниці передбачається списання вимог у загальному розмірі 3 023 452,40 грн, які складаються із вимог другої черги у розмірі 1 352 767,81 грн і вимог третьої черги у розмірі 1 670 684,59 грн з огляду на таке.

Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

У частині першій ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Провадження у справі про неплатоспроможність на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише дійсні вимоги кредитора, які відповідають чинному законодавству та обґрунтовані кредитором належними і допустимими доказами на час заявлення таких вимог.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що до боргів фізичної особи застосовується інший, передбачений нормами КУзПБ, порядок погашення заборгованості боржника перед його кредиторами (в т.ч. і перед податковими органами), ніж передбачений загальними положеннями цивільного, податкового та іншого законодавства.

Також системний аналіз ч. 1, ч. 3 ст. 125 КУзПБ свідчить про те, що Кодексом визначено перелік боргів, які не підлягають реструктуризації і повне погашення яких є імперативною умовою для затвердження господарським судом плану реструктуризації.

Водночас ч. 2 ст. 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації боргів боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

Такими наслідками, зокрема, є визнання податкового боргу безнадійним та його списання. При цьому Кодексом інших умов, окрім наявності провадження у справі про неплатоспроможність та виникнення податкового боргу протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника зазначеним Кодексом не передбачено.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За змістом п. 101.1 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з Податковим кодексом України:

14.1.156. податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;

14.1.152. погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом;

14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

14.1.175. податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Вказані правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 по справі № 907/76/22 та від 07.09.2023 по справі № 910/929/21.

Як стало відомо з наданої копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 640/6133/20, державним ревізором-інспектором ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1., за результатами якої сформовано такі податкові повідомлення-рішення:

1. № 0100424203 від 26.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 1 674 400 грн, у тому числі за основним платежем на 1 339 520 грн, за штрафними санкціями на 334 880 грн;

2. № 0100004203 від 26.12.2019, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 16 300,98 грн та штрафні санкції у сумі 4 075,75 грн;

3. № 0100084203, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з військового збору за основним платежем у сумі 1358,41 грн та штрафні санкції у сумі 339,6 грн;

4. № 0100434203, яким до позивача застосовано штраф у сумі 4 435,5 грн за не реєстрацію з 12.10.2017 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних із сумою ПДВ 8 871,00 грн;

5. № 0100014203, яким до позивача застосовано штраф у сумі 170 грн за не подання декларації про майновий стан та доходи за І квартал 2017 року.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, боржниця оскаржила їх як в адміністративному, так і судовому порядку. У результаті рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 по справі № 640/6133/20, яке залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 640/6133/20, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Своєю чергою, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 320/31025/23 адміністративний позов заявника задоволено повністю та стягнуто з фізичною особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) податковий борг у розмірі 2 371 534,77 грн (два мільйони триста сімдесят одна тисяча п'ятсот тридцять чотири гривні 77 коп.).

У цьому рішенні було встановлено, що сума заборгованості складається:

- з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 18 536,68 грн, з яких пеня - 6 647,28 грн;

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 350 746,13 грн, з яких пеня - 671 910,63 грн;

- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 2 251,96 грн, з яких пеня - 553,95 грн.

Вказане рішення суду не оскаржувалось та 01.05.2025 набрало законної сили.

Крім наведених обставин, слід зазначити, що податковим повідомленням рішенням № 0170431308 від 27.05.2019 нараховано штрафних санкцій у розмірі 8019,71 грн. У наданому розрахунку зазначається, що у виконання цього ППР було сплачено 289,00 грн, а тому залишок заборгованості по ньому становить 7730,71 грн.

Підтверджена відповідними судовими рішеннями та податковим повідомленням-рішенням сума податкового боргу перед заявником складає:

- з податку на доходи з фізичних осіб - 11 889,40 грн основного платежу, 170 грн штрафних санкцій та 6647,28 грн пені;

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 1 339 520,00 грн основного платежу, 347 046,21 грн штрафних санкцій та 671 910,63 грн пені;

- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 1358,41 грн основного платежу, 339,60 грн штрафних санкцій та 553,95 грн пені.

Нарахована ж контролюючим органом пеня 11.07.2025 у розмірі 644 016,92 грн також є такою, що виникла до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та охоплюється поняттям податкового боргу, яке наведене у п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України.

Отже, зазначений вище борг у розмірі 3 023 452,40 грн охоплюється поняттям податкового боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниці, як це визначено ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства та підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 по справі № 907/76/22 та від 07.09.2023 по справі № 910/929/21.

У зв'язку із вище наведеним відповідні вимоги ГУ ДПС у м. Києві у розмірі 3 023 452,40 грн як податковий борг у розумінні Податкового кодексу України на підставі імперативної норми ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника.

7. Розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (66 років) - 2 361,00 грн. щомісяця (коригується відповідно до закону про Державний бюджет України).

8. Додаткові заходи, спрямовані на погашення заборгованості. Інші положення

Боржник має право достроково погасити заборгованість перед кредитором в розмірі, що визначена цим планом реструктуризації.".

Щодо положень плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 в частині визнання безнадійним та списання податкового боргу боржника суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Абзацом 19 ч. 1 ст. 1 КУзПБ визначено, що реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Суд звертає увагу, що провадження у справі про неплатоспроможність на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

При цьому визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише дійсні вимоги кредитора, які відповідають чинному законодавству та обґрунтовані кредитором належними і допустимими доказами на час заявлення таких вимог.

Такими наслідками, зокрема є визнання податкового боргу безнадійним та його списання. При цьому Кодексом інших умов, окрім наявності провадження у справі про неплатоспроможність та виникнення податкового боргу протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника зазначеним Кодексом не передбачено.

Положеннями п. 101.2 ст. 101 ПК України визначено, що під терміном "безнадійний" розуміється:

- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута (пп. 101.2.1);

- податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку (пп. 101.2.2);

- податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу (пп. 101.2.3);

- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 101.2.4);

- податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду (пп. 101.2.5);

- податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (пп. 101.2.6).

Визнаючи заявлені податковим органом кредиторські вимоги до ОСОБА_1 , суд в ухвалі попереднього засідання від 22.10.2025 встановив наступне.

Так, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 640/6133/20 судом встановлено, що державним ревізором-інспектором ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., за результатами якої сформовано такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0100424203 від 26.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 1 674 400 грн, у тому числі за основним платежем на 1 339 520 грн, за штрафними санкціями на 334 880 грн;

- № 0100004203 від 26.12.2019, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 16 300,98 грн та штрафні санкції у сумі 4 075,75 грн;

- № 0100084203, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з військового збору за основним платежем у сумі 1358,41 грн та штрафні санкції у сумі 339,6 грн;

- № 0100434203, яким до позивача застосовано штраф у сумі 4 435,5 грн за не реєстрацію з 12.10.2017 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних із сумою ПДВ 8 871,00 грн;

- № 0100014203, яким до позивача застосовано штраф у сумі 170 грн за не подання декларації про майновий стан та доходи за І квартал 2017 року.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, боржник оскаржила їх як в адміністративному, так і судовому порядку. За результатами їх оскарження у судовому порядку рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 по справі № 640/6133/20, яке залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 640/6133/20, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 320/31025/23 адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві задоволено повністю та стягнуто з фізичною особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) податковий борг у розмірі 2 371 534,77 грн (два мільйони триста сімдесят одна тисяча п'ятсот тридцять чотири гривні 77 коп.).

У вказаному рішенні судом встановлено, що сума заборгованості складається:

Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0170431308 від 27.05.2019 нараховано штрафні санкції у розмірі 8 019,71 грн. У наданому розрахунку зазначається, що у виконання цього ППР було сплачено 289,00 грн, а тому залишок заборгованості по ньому становить 7730,71 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у вказаній частині підтверджена відповідними судовими рішеннями та податковим повідомленням-рішенням сума податкового боргу ОСОБА_1 перед податковим органом складає:

- з податку на доходи з фізичних осіб - 11 889,40 грн основного платежу, 170 грн штрафних санкцій та 6 647,28 грн пені;

- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 1 358,41 грн основного платежу, 339,60 грн штрафних санкцій та 553,95 грн пені.

Крім того, Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС у порядку ст. 129 Податкового кодексу України нараховано пеню у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 (11.07.2025) нараховано пеню на заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 638 811,27 грн., пеню на заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4 563,13 грн. та пеню на заборгованість з військового збору в розмірі 642,52 грн.

З огляду на викладене, суд зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом зі сплати ПДВ, податку та доходи фізичних осіб та військового збору набула статусу узгодженої (статусу податкового боргу) з моменту ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови 20.09.2021 у справі № 640/6133/20 (набрання судовим рішенням законної сили та закінчення оскарження боржником складених податковим органом податкових повідомлень-рішень у судовому порядку). У подальшому така заборгованість збільшувалася у зв'язку з у тому числі донарахуванням податковим органом штрафних санкцій, розмір якої був визначений рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 320/31025/23. Крім того, податковим органом було донараховано на указаний податковий борг пеню в порядку ст. 129 Податкового кодексу України у зв'язку з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025.

Враховуючи зазначене, в силу положень ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства та встановлений кодексом інший порядок погашення заборгованості боржника в процедурі реструктуризації, суд дійшов висновку, що зазначений борг ОСОБА_1 перед бюджетом у загальному розмірі 3 023 452,40 грн. охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а тому є безнадійним та підлягає списанню.

Вказаний правовий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.06.2023 по справі № 907/76/22 та від 07.09.2023 по справі № 910/929/21.

Таким чином, на переконання суду, положення плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 у редакції від 31.10.2025 в частині визнання безнадійним та списання податкового боргу боржника перед Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС у розмірі 3 023 452,40 грн. відповідають положенням ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак, є законними та обгрунтованими, у зв'язку з чим судом відхиляються протилежні твердження податкового органу, викладені у письмових поясненнях від 18.12.2025.

У відповідності до ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо). План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо). Задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно з планом реструктуризації боргів боржника за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, боржником або арбітражним керуючим, якщо планом реструктуризації боргів боржника передбачена його подальша участь у виконанні такого плану, у черговості, визначеній статтею 133 цього Кодексу. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом. Особа, яка виявила бажання взяти участь у плані реструктуризації боргів боржника як поручитель (гарант), має право брати участь в обговоренні умов реструктуризації боргів такого боржника. Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п'ять років. У разі погашення боргів за кредитами, отриманими боржником на придбання житла, строк виконання плану реструктуризації боргів боржника не може перевищувати 10 років. За вмотивованим клопотанням боржника та за умови погашення понад 80 відсотків вимог кредиторів господарський суд може продовжити строк виконання плану реструктуризації боргів боржника понад граничний строк.

Дослідивши погоджений боржником план реструктуризації боргів ОСОБА_1 в редакції від 31.10.2025, судом встановлено, що положення плану реструктуризації відповідають вимогам, визначеним ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, запропонований боржником план реструктуризації передбачає погашення судових витрат кредитора Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС у розмірі 6 056,00 грн. протягом двох місяців з моменту його затвердження господарським судом, а також визнання безнадійним та списання податкового боргу ОСОБА_1 у розмірі 3 023 452,40 грн., що відповідає приписам ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що єдиною причиною несхвалення зборами кредиторів плану реструктуризації ОСОБА_1 в редакції від 31.10.2025 є незгода кредитора Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС із визнанням безнадійним та списанням податкового боргу ОСОБА_1 в розмірі 3 023 452,40 грн., що прямо передбачено частиною 2 статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України верховенство права є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, а роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ["Cantoni v. Frace", заява № 17862/91, §31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, §65)].

Крім того, суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2023 року у справі № 910/20057/16 зазначено, що у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв'язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, зокрема під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексом України з процедур банкрутства процедури.

Принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства. Рішення, які приймаються судом під час відновлення платоспроможності боржника, не повинні зводитись до формального виконання процесуальних вимог закону. Основною їх метою є судовий контроль за законністю дій кредиторів боржника, арбітражного керуючого, керівника санацією, інших учасників процедур та оцінка їх дій на відповідність вимогам КУзПБ (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2024 року у справі № 23/448-6).

Враховуючи, що законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб, з огляду на те, що правомірним очікуванням кредитора є задоволення його кредиторських вимог у визначеному законом порядку, суд дійшов до висновку, що прийняття рішення про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у даній справі забезпечить дотримання балансу прав та законних інтересів усіх учасників провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши погоджений боржником план реструктуризації боргів ОСОБА_1 у редакції від 31.10.2025, суд вважає його таким, що відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.

З урахуванням вищевказаних обставин, план реструктуризації підлягає затвердженню господарським судом з настанням для боржника та кредитора наслідків його затвердження.

Частиною 2 ст. 127 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

Крім того, планом реструктуризації боргів ОСОБА_1 участь керуючого реструктуризацією у виконанні даного плану не передбачена.

Відповідно до ч. 5 ст. 127 Кодексу України з процедур банкрутства з дня затвердження судом плану реструктуризації боргів припиняються повноваження керуючого реструктуризацією, крім випадків, якщо: 1) планом реструктуризації боргів передбачено подальшу участь керуючого реструктуризацією у виконанні такого плану, його повноваження та джерела виплати йому основної винагороди; 2) планом реструктуризації боргів передбачено продаж майна боржника. У такому разі керуючий реструктуризацією продовжує виконувати свої повноваження до завершення продажу майна боржника, розподілу отриманих від реалізації майна коштів, затвердження звіту про такий розподіл зборами кредиторів та подання такого звіту до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Карасюка О.В.

Керуючись ч. 2 ст. 125, ст.ст. 126, 127, 128 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Затвердити план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у справі № 910/7296/25 на наступних умовах:

"1. Обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника

2. Інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний номер 44116011) - конкурсний кредитор з грошовими вимогами на суму 3 029 508,40 грн., з яких 6 056,00 грн. - судові витрати (задовольняються позачергово), 1 352 767,81 грн. - основний борг (задовольняється у другу чергу), 1 670 684,59 грн. - неустойка (задовольняється у третю чергу).

- грошові кошти на банківських рахунках - 7 217,47 грн.

5. Розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів

6. Вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів

Згідно з Податковим кодексом України:

У цьому рішенні було встановлено, що сума заборгованості складається:

Вказане рішення суду не оскаржувалось та 01.05.2025 набрало законної сили.

- з податку на доходи з фізичних осіб - 11 889,40 грн основного платежу, 170 грн штрафних санкцій та 6647,28 грн пені;

8. Додаткові заходи, спрямовані на погашення заборгованості. Інші положення

2. План реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у справі № 910/7296/25 набирає чинності з 23.01.2026 і є обов'язковим для фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (ідентифікаційний номер 44116011).

3. З 23.01.2026 грошові вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (ідентифікаційний номер 44116011), включені до плану реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені у плані реструктуризації боргів боржника.

4. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1846 від 01.02.2018).

5. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Повний текст ухвали складено 30.01.2026

Суддя Д.В. Мандичев

Попередній документ

133718069

Наступний документ

133718071

Інформація про рішення:

№ рішення:	133718070
№ справи:	910/7296/25
Дата рішення:	23.01.2026
Дата публікації:	04.02.2026
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; неплатоспроможність фізичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (20.02.2026)
Дата надходження:	10.06.2025
Предмет позову:	відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

11.07.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
17.09.2025 11:10	Господарський суд міста Києва
22.10.2025 11:30	Господарський суд міста Києва
20.02.2026 10:40	Господарський суд міста Києва