ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2026Справа № 910/12678/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон»
про стягнення 2 901 343,09 грн.
та
зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про скасування оперативно-господарської санкції, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 3 022 618,66 грн.
за участю представників:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Журавель О.В.
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Ялі К.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон» про стягнення 2 901 343,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 10.09.2024 № 4600009923 в частині строків постачання товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.11.2025.
Відповідачем 04.11.2025 сформовано у системі "Електронний суд" зустрічну позовну заяву про скасування оперативно-господарської санкції, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 3 022 618,66 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) строк та спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом відкладено підготовче засідання до 09.12.2025.
Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) сформовано у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про скасування оперативно-господарської санкції, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 3 022 618,66 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про скасування оперативно-господарської санкції, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 3 022 618,66 грн. об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/12678/25.
Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) 17.11.2025 сформовано у системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.
Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) 26.11.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відзив на зустрічний позов, яким заперечено зустрічні позовні вимоги.
Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) 02.12.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відповідь на відзив на зустрічний позов.
Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) 05.12.2025 сформовано у системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов, яким заперечено зустрічні позовні вимоги.
У засіданні 09.12.2025 судом ухвалено закрити підготовче провадження, судове засідання призначено на 20.01.2026.
У судове засідання 20.01.2025 з'явилися представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 10.09.2024 укладено договір № 4600009923 про закупівлю товарів, за умовами пункту 1.1. якого відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов'язався у визначений договором строк передати у власність позивача (відповідача за зустрічним позовом) мототранспортні вантажні засоби (пікапи) код згідно ЄЗС ДК-021:2015 - 34130000-7 (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору (далі - специфікація), а позивач (відповідач за зустрічним позовом) - прийняти і оплатити їх вартість.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.
Згідно з пунктами 3.1-3.2 договору ціна договору визначається загальною вартістю товарів, зазначених y специфікації та становить 85 176 000,00 грн. Ціна за одиницю товару наведена у Специфікації.
Умовами пункту 4.2 договору встановлено, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язався оплатити вартість переданих відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) та прийнятих позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати, яка є останньою: дати підписання позивачем без зауважень акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дати підписання позивачем (відповідач за зустрічним позовом) видаткової накладної.
Відповідно до пунктів 5.1-5.2 договору відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов'язався передати позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) товари належної якості в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації, яка є додатком 1 до договору.
Датою поставки товару вважається дата, яка є останньою: дата підписання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) без зауважень акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дата підписання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) видаткової накладної. Видаткова накладна підписується позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) на підставі підписаного без зауважень та затвердженого акта приймання ТМЦ за кількістю та якістю, та за умови надання відповідачем усіх передбачених пунктом 5.9 договору документів. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) повідомляє позивача (відповідача за зустрічним позовом) про дату та час передачі товару не пізніше ніж за 3 робочі дні до передачі товару в місці поставки.
Пунктом 5.7 договору визначено, що прийняття товарів позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) підтверджується підписаною видатковою накладною на підставі підписаного без зауважень та затвердженого акта приймання ТМЦ за кількістю та якістю.
Відповідно до пункту 5.11 договору товар вважається прийнятим позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) за кількістю та якістю з дати підписання без зауважень акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю.
Згідно з пунктами 12.1-12.2 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 29 березня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Всі зміни і доповнення до договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками (за умови використання) та є невід'ємною частиною договору (пункт 15.1).
Сторонами укладено додаткові угоди № № 1-10, якими, окрім іншого, внесено зміни до специфікації, шляхом викладання її у новій редакції.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1-2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до специфікації до договору строк поставки товарів у кількості 65 штук - 160 календарних днів з дати укладання договору.
Згідно з видатковими накладними відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) поставлено позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) товар - автомобілі TATA XENON X2 у загальній кількості 65 штук, зокрема, від 23.01.2025 № 112 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) поставлено позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) товар у кількості 8 штук загальною вартістю 10 511 833,73 грн.; від 28.01.2025 № 124 - 8 штук загальною вартістю 10 492 221,98 грн.; від 05.02.2025 № 242 - 5 штук загальною вартістю 6 451 800,00 грн.; від 12.02.2025 № 273 - 5 штук загальною вартістю 6 517 317,18 грн., від 20.02.2025 № 311 - 5 штук загальною вартістю 6 519 026,82 грн.; від 27.02.2025 № 340 - 5 штук загальною вартістю 6 512 883,66 грн.; від 06.03.2025 № 406 - 5 штук загальною вартістю 6 473 619,72 грн.; від 13.03.2025 № 433 - 5 штук загальною вартістю 6 493 845,72 грн.; від 20.03.2025 № 480 - 5 штук загальною вартістю 6 503 321,22 грн.; від 27.03.2025 № 520 - 6 штук загальною вартістю 7 802 490,24 грн.; від 04.04.2025 № 592 - 4 штуки загальною вартістю 5 161 440,00 грн. та від 10.04.2025 № 628 - 4 штуки загальною вартістю 5 161 440,00 грн.
Відповідно до актів приймання товарів за кількістю та якістю датами поставки товару є: за видатковою накладною № 480 - 25.03.2025 (акт № 25-083); за видатковою накладною № 520 - 02.04.2025 (акт № 25-100); за видатковою накладною № 592 - 21.04.2025 (акти № № 25-107 та 25-130) та за видатковою накладною № 628 - 16.04.2025 (акт № 25-125).
Враховуючи умови специфікації та дату укладання договору, відповідач (позивач за первісним позовом) був зобов'язаний здійснити поставку товару до 17.02.2025. Таким чином, прострочення постачання частини предмету договору почалось 18.02.2025.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 7.10.1 договору позивач (відповідач за зустрічним позовом) має право утримати суму нарахованих штрафних санкцій, що нараховуються згідно умов та порядку, встановлених договором, та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), з сум, які підлягають виплаті відповідачу (позивачу за зустрічним позовом). Оперативно-господарська санкція застосовується до відповідача (позивача за зустрічним позовом) після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно розрахунком штрафних санкцій та/або збитків за вимогою позивача (відповідача за зустрічним позовом), що направлена на адресу та/або електронну адресу відповідача (позивача за зустрічним позовом), вказану в умовах договору. Про застосування оперативно-господарської санкції позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язався письмово повідомити відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Згідно з підпунктом 7.3.2 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів відповідач (позивач за зустрічним позовом) сплачує позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів відповідач (позивач за зустрічним позовом) додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) у зв'язку із порушенням строків поставки товару за видатковими накладними від 20.02.2025 № 311, від 27.02.2025 № 340, від 06.03.2025 № 406 та від 13.03.2025 № 433, керуючись підпунктом 7.10.1 договору, застосував до відповідача (позивача за зустрічним позовом) оперативно-господарські санкції у розмірі 506 416,66 грн., шляхом утримання з грошових коштів, які підлягають сплаті на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом) за поставлений товар.
Також, позивач (відповідач за зустрічним позовом), у зв'язку із порушенням строків поставки товару за видатковими накладними від 20.02.2025 № 311, від 27.02.2025 № 340, від 06.03.2025 № 406, від 13.03.2025 № 433, від 20.03.2025 № 480, від 27.03.2025 № 520, від 04.04.2025 № 592 та від 10.04.2025 № 628 нарахував відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) пеню у розмірі 1 177 334,68 грн. та штраф у розмірі 1 724 008,41 грн.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) листами від 11.03.2025, 12.03.2025, 20.03.2025, 21.03.2025 та 27.03.2025 повідомив відповідача (позивача за зустрічним позовом) про застосування оперативно-господарських санкцій та вимагав сплати нарахованих штрафних санкцій.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) листом від 21.03.2025 № 2503/21/1223 повідомив про протиправність заявлених вимог щодо сплати штрафних санкцій.
Враховуючи відмову відповідача (позивача за зустрічним позовом) здійснити оплату нарахованих пені та штрафу, позивач (відповідач за зустрічним позовом) звернувся із позовом про стягнення пені у розмірі 1 177 334,68 грн. та штраф у розмірі 1 724 008,41 грн.
Судом взято до уваги заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом) про відсутність вини відповідача (позивача за зустрічним позовом) у простроченні постачання.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що у період виготовлення КУНГів підприємство працювало в умовах частих відключень електроенергії та повітряних тривог, що суттєво вплинуло на дотримання безперервності технологічного процесу, передбаченого технологічними картами. Непрогнозовані відключення електроенергії після 10 вересня 2024 року потягнули виникнення простою у виробництві та уповільнення темпу виготовлення КУНГів і це призвело до збою та перенесення остаточних строків їх виготовлення.
За твердженнями відповідача (позивача за зустрічним позовом) такі відключення електроенергії є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об'єктивно зробили неможливим виконання зобов'язань у строк, визначений умовами договору № 4600009923 від 10.09.2024.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) повідомив позивача (відповідача за зустрічним позовом) листом від 31.01.2025 № 2501/31/8714-10-18 про виникнення форс-мажорних обставин через відключення електроенергії.
Листом від 14.02.2025 № 2502/14/1240 відповідач (позивач за зустрічним позовом) повторно повідомив позивача (відповідача за зустрічним позовом), про форс-мажорні обставини, через які поставка пікапів у кількості 39 штук відтерміновується на незначний строк та просив розглянути можливість продовження строку виконання зобов'язань щодо передачі товару в кількості 39 штук до 20.04.2025.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) листом від 26.02.2025 № ТОВВИХ-25-3239 просив відповідача (позивача за зустрічним позовом) надати Сертифікат Торгово-промислової палати України у строк до 12.03.2025.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) 10.03.2025 листом № 2503/10/1350 надав позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) Сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-Промислової палати № 3200-25-0382 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.03.2025 № 136/03.23 та просив продовжити строк виконання зобов'язань за договором до 30.04.2025 і строк його дії до 30.04.2025 (з направленням проекту відповідної додаткової угоди до договору).
Сертифікатом встановлено - форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, введення (продовження дії) комендантської години, військові дії, ракетні обстріли, внаслідок яких пошкоджено об'єкти енергетичної інфраструктури, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, сповільнення роботи підприємства, простої робочого часу, призупинення виробничих процесів у ТОВ «АВТО-РЕГІОН». Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) - настання - 24 січня 2025 року та закінчення - тривають на 07 березня 2025 року.
Листом від 11.03.2025 № ТОВВИХ-25-3982 позивач (відповідач за зустрічним позовом) повідомив відповідача (позивача за зустрічним позовом) про неможливість застосування даного Сертифікату в якості підстави продовження строку виконання зобов'язань за договором.
Листами від 12.03.2025 № 2503/12/1243 та № 2503/12/1645 відповідач (позивач за первісним позовом) стверджував, що обставинами непереборної сили (форс-мажору), які об'єктивно унеможливили виконання його зобов'язань за договором, стало не існування воєнного стану на території України як такого, а спричинене ракетними обстрілами масове відключення електроенергії, що вплинуло на можливість у визначені договором строки виконати зобов'язання.
На думку відповідача (позивача за зустрічним позовом), укладання договору під час дії воєнного стану не може свідчити про розуміння виконавцем невідворотності таких обстрілів, оскільки воєнний стан у країні в цілому або у певній місцевості не завжди та не обов'язково супроводжується ракетними ударами по цивільній та енергетичній інфраструктурі.
Судом досліджено сертифікати Торгово-промислової палати від 07.03.2025 № 3200-25-0382 та від 10.11.2025 № 3200-25-2323, надані відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) на доказ настання форс-мажорних обставин, які зумовили порушення строків поставки.
За твердженням відповідача (позивачем за зустрічним позовом) наведене є підставою для звільнення його від сплати штрафних санкцій.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статей 74 та 75 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності(частини 1-2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частина друга статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Верховний Суд сформулював у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 загальні висновки щодо застосування положень статті 617 Цивільного кодексу України та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Зокрема, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.
При цьому, лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Пунктом 8.1 договору узгоджено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, які не існували на момент укладення договору, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, але не виключно: загрози війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокаду, революцію, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом країни виробника Товару, експропріацію, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізицію, громадську демонстрацію, блокаду, страйк, аварію, протиправні дії третіх осіб, заборонні дії (акти) держави, пожежу, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборону (обмеження) експорту/імпорту тощо, також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Сторони погоджуються, що оскільки відносини між ними, врегульовані цим договором, виникли під час дії воєнного стану на території України, воєнний стан не може бути надзвичайною та невідворотною обставиною (форс-мажорною обставиною), що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Як встановлено судом, Сертифікатом ТПП засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, введення (продовження дії) комендантської години, військові дії, ракетні обстріли, внаслідок яких пошкоджено об'єкти енергетичної інфраструктури, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, сповільнення роботи підприємства, простої робочого часу, призупинення виробничих процесів у ТОВ «АВТО-РЕГІОН». Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) - 24 січня 2025 року - тривають станом на 07 березня 2025 року.
Суд зауважує, що військова агресія проти України станом на 24.02.2022 була непередбачуваною обставиною для будь-якого суб'єкта господарювання.
Проте, попереднє узгодження сторонами у пункті 8.1 договору, який укладено майже через 2,5 роки після початку військової агресії, заборону застосування воєнного стану, як надзвичайну та невідворотну обставину (форс-мажорну обставину), виключає право відповідача (позивача за зустрічним позовом) посилатися на надані сертифікати ТПП як належні докази настання для нього форс-мажорних обставин та підставу для звільнення від відповідальності за прострочення постачання.
Водночас, суд вважає доречним звернути увагу відповідача (позивача за зустрічним позовом), що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Разом із тим, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не подано до суду доказів вчинення всіх можливих дій з метою належного виконання договору
При цьому, судом взято до уваги, що відповідач (позивач за зустрічним позовом), хоч і з порушенням строку, проте, виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо здійснення постачання. Тобто, із вказаного вбачається виконання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) договору у спірний період - період дії, на думку відповідача (позивача за зустрічним позовом), «форс-мажорних» обставин.
Таким чином, наведені обставини не зробили виконання умов договору неможливим в принципі.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва відхиляє заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом), які ґрунтуються на праві звільнення від відповідальності з посиланням на сертифікати ТПП.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача (позивача за зустрічним позовом) суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Всі інші заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом) не мають належного обґрунтування і тому не змінюють висновків суду.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 177 334,68 грн., нараховану за період часу з 18.02.2025 по 20.04.2025 та штраф у розмірі 1 724 008,41 грн.
Здійснивши перерахунок пені та штрафу, з урахуванням встановленої судом дати прострочення, у межах розрахунку позивача (відповідача за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва встановив, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.
Вимогами відповідача (позивача за зустрічним позовом) є скасування оперативно-господарської санкції у розмірі 506 416,66 грн., визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 3 022 618,66 грн.
Звертаючись із зустрічним позовом відповідач стверджує про незаконне застосування позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) оперативно - господарських санкцій щодо утримання оплати за поставлений товар у розмірі 506 416,66 грн., оскільки відповідач звільнений від відповідальності за прострочення постачання товару у зв'язку із наявністю форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надано Сертифікати ТПП.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності(частини 1-2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для звільнення відповідача (позивача за зустрічним позовом) від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за договором та не прийняття судом наданих сертифікатів ТПП в якості належних доказів звільнення від відповідальності, зустрічні позовні вимоги про скасування оперативно-господарської санкції у розмірі 506 416,66 грн. та стягнення утриманих грошових коштів у розмірі 506 416,66 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо зустрічних позовних вимог про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 2 516 202,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, гарантією.
Статтею 560 Цивільного кодексу України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - це відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.
Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією закріплені у статті 563 Цивільного кодексу України, зокрема, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Пунктом 7.13 договору встановлено, що відповідно до умов тендерної документації процедури закупівлі за предметом закупівлі «Мототранспортні вантажні засоби (Пікапи)» згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №UA-2024-07-25-010793-а, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 25 липня 2024 року, відповідач зобов'язується надати позивачу не пізніше дати укладення договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - гарантія) на суму 4 258 800,00 грн., що становить 5% ціни договору.
Відповідач надав позивачу банківську гарантію від 05.09.2024 № 41782 на суму 4 258 800,00 грн. (далі - гарантія), видану Акціонерним товариством «КБ «Глобус». Термін дії Гарантії - до 28 квітня 2025 року.
Умовами Банківської гарантії передбачено, що гарант (банк) надає бенефіціару (позивачу за первісним позовом) саме безумовну гарантію та приймає на себе зобов'язання сплатити обумовлену суму протягом п'яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара (позивача за первісним позовом), без необхідності для останнього обґрунтовувати свою вимогу, без подання інших документів крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.
Відповідно до підпунктів 7.13.1-7.13.4 договору у разі невиконання (неналежного виконання) відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) основного зобов'язання за договором позивач (відповідач за зустрічним позовом) має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами договору та чинним законодавством України, на умовах визначених Гарантією.
Під невиконанням основного зобов'язання за договором сторони розуміють нездійснення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) поставки товару в повному обсязі відповідно до умов договору, порушення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) строків поставки всього обсягу товару, зазначеного у Специфікації.
Під неналежним виконанням відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) основного зобов'язання за договором сторони розуміють виконання основного зобов'язання з порушенням умов, визначених його змістом (недопоставку товару, порушення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) строків поставки частини товарів, зазначених у Специфікації.
Стягнення грошових коштів за Гарантією може здійснюватися у повній (максимальній) сумі Гарантії у випадку невиконання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) основного зобов'язання за договором, а у випадку неналежного виконання в сумі, що є пропорційною до відношення вартості недопоставленого або поставленого з порушенням строку поставки товару до загальної вартості товарів, яка є ціною договору.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до Банка-Гаранта про стягнення грошових коштів у розмірі 2 516 202,00 грн. за Гарантією № 41782 у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) умов договору щодо постачання товару за видатковими накладними від 20.02.2025 № 311, від 27.02.2025 № 340, від 06.03.2025 № 406, від 13.03.2025 № 433, від 20.03.2025 № 480, від 27.03.2025 № 520, від 04.04.2025 № 592 та від 10.04.2025 № 628 у визначений договором строк.
Банк-Гарант 20.03.2025 здійснив сплату у розмірі 2 516 202,00 грн. на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом), що підтверджується платіжною інструкцією від 20.03.2025 № 21437.
Вказана вимога позивача (відповідача за зустрічним позовом) відповідала всім умовам виданої гарантом Банківської гарантії, що також підтверджується відсутністю вказівки гаранта про залишення таких вимог без задоволення.
За твердженнями відповідача (позивача за зустрічним позовом), він не ухилявся від виконання своїх зобов'язань за договором, не допускав недобросовісної поведінки та вчиняв всі залежні від нього заходи щодо прискорення виконання зобов'язань в умовах дії форс-мажорних обставин.
Враховуючи, що обов'язок гаранта є безумовним, останній не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між бенефіціаром (відповідачем за первісним позовом) та принципалом (позивачем за первісним позовом), та встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення забезпечуваного зобов'язання.
Отже, договором гарантії, укладеним між гарантом і принципалом, не передбачено права принципала висувати гаранту заперечення, які б він міг висунути позивачу за первісним позовом , як управненій стороні гарантованого зобов'язання.
Враховуючи наведене, а також те, що спірною банківською гарантією гарант надав бенефіціару безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов'язання сплатити бенефіціару суму гарантії без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, банк, як гарант, не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між бенефіціаром (позивачем за первісним) та принципалом (відповідачем за первісним позовом), та встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення останнім забезпечуваного зобов'язання.
Крім того, умовами банківської гарантії встановлено відповідальність гаранта за порушення своїх обов'язків за цією гарантією.
При цьому, наявність форс-мажорних обставин, які впливають на правовідносини бенефіціара і принципала щодо виконання забезпеченого зобов'язання, не впливає на правовідносини банку-гаранта і бенефіціара.
Таким чином, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару (позивачу за первісним позовом) грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом (відповідачем за первісним позовом) зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги (разом із зазначеними в гарантії документами, якщо вони передбачені умовами гарантії).
Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, грошові кошти в сумі 2 516 202,00 грн., отримані позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) за наявності належної правової підстави, а тому позовна вимога про їх стягнення не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання такою, що не підлягає виконанню гарантії від 05.09.2024 № 41782.
З матеріалів справи вбачається, що після отримання від бенефіціара листа з підтвердженням необхідності задоволення вимог за Банківською гарантією, банк зазначену вимогу виконав, що учасники справи не заперечують.
Таким чином, вимоги бенефіціара (позивача за первісним позовом) за Банківською гарантією у частині заявленої вимоги, виконані. Крім того, станом на момент звернення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) із позовними вимогами, строк дії гарантії є таким, що закінчився.
Частина перша статті 568 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Таким чином, оскільки банк виплатив бенефіціару (позивачу за первісним позовом) суму, яка є у межах виданої банківської гарантії, Банківська гарантія у розмірі 2 516 202,00 грн. є припиненою. В іншій частині Банківська гарантія припинена з огляду на закінчення строку її дії.
Крім того, виплату за гарантією, тобто, виконання гарантії, здійснив банк-гарант, якого позивач за зустрічним позовом не визначив як відповідача у даній справі.
Отже, визнання безумовної та безвідкличної банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, коли вона вже виконана перед бенефіціаром, та є такою, що припинена в силу статті 568 Цивільного кодексу України, не відповідає належному та ефективному способу захисту прав позивача за зустрічним позовом, що є самостійною підставою для відмови у зустрічному позові в цій частини.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи наведене у сукупності, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову повністю.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за позовом підлягають стягненню з відповідача (позивача за зустрічним позовом) та за зустрічними позовними вимогами - залишаються за відповідачем (позивачем за зустрічним позовом).
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 180, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Регіон» (03150, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 5 А; ідентифікаційний номер 32982101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний номер 42795490) 1 177 334,68 грн. пені, 1 724 008,41 грн. штрафу та 43 520,15 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.01.2026.
Суддя Т.Ю. Кирилюк