02.02.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/118/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., розглянувши заяву ФОП ОСТАПУК Т. М. від 30.01.2026 (вх. № 827/26) про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти ФОП Свіщовського О. М. у справі, у якій
особа, яка може отримати статус позивача - ФІЗИЧНА ОСОБА - ПІДПРИЄМЕЦЬ ОСТАПУК ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА ( АДРЕСА_1 ),
особа, яка може отримати статус відповідача - ФІЗИЧНА ОСОБА - ПІДПРИЄМЕЦЬ СВІЩОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ ( АДРЕСА_2 ),
про стягнення 307 120,00 грн безпідставно набутих грошових коштів,
установив таке.
ФОП Остапук Т. М. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти ФОП Свіщовського О. М., що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах. Заяву обґрунтовує тим, що нею 22.12.2025 було оплачено ФОП Свіщовському О. М. грошові кошти в повному обсязі за товар (дошку дубову), однак товар не було доставлено. На неодноразові вимоги щодо повернення грошових коштів він не реагує. Заявниця стверджує, що з огляду на тривале невиконання ФОП Свіщовським О. М. зобов'язання щодо повернення грошових коштів, відсутні підстави стверджувати, що він буде сприяти виконанню рішення суду. Вказує, що очевидною є можливість для ФОП Свіщовського О.М. розпорядитись грошовими коштами на власний розсуд до моменту виконання рішення суду, чинити інші перешкоди шляхом зловживання правом. Вважає, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у цій справі, що є підставою для забезпечення позову, а вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти є адекватним та співмірним.
При вирішенні заяви суд керується приписами ч. 2 ст. 136 ГПК України, згідно з якою забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу .
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Наведені висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в ряді постанов Верховного Суду, наприклад, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 30.09.2021 у справі №908/3247/20, і враховуються судом відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правові висновки, викладені у постановах ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Відповідно до приписів ст. 136, 137 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заявниця обґрунтувала заяву тим, що відповідач не повернув грошові кошти у добровільному порядку, а можливість відповідача розпорядитися наявними коштами на власний розсуд створює загрозу невиконання рішення суду.
Суд вважає, що вказані обставини не дають можливості оцінити реальний фінансовий і майновий стан відповідача і зробити висновок про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Сам по собі факт наявності спору щодо повернення грошових коштів або можливість розпорядження коштами на рахунках не свідчить про наявність реальної загрози невиконання у майбутньому рішення суду. Заявником не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань, приховування майна чи виведення активів.
Водночас суд враховує те, що накладення арешту на кошти суб'єкта господарювання може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та обумовити погіршення майнового стану сторони. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20.
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 136 - 141, 144, 234, 235, 254 - 256 ГПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ФОП ОСТАПУК Т. М. від 30.01.2026 (вх. № 827/26) про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти ФОП Свіщовського О. М.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 02.02.2026.
Суддя О. В. Малєєва